Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Матвiя

Розділ 9

1 І, сівши до чо́вна, Він перепли́нув, і до міста Свого прибув.

2 І ото, прине́сли до Нього розсла́бленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розсла́бленому: „Будь бадьо́рий, сину! Прощаються тобі гріхи твої́!“

3 І ось, дехто із книжників стали казати про себе: „Він богозневажає“.

4 Ісус же думки́ їхні знав і сказав: „Чого ду́маєте ви лукаве в серцях своїх?“

5 Що́ легше, — сказати: „Прощаються тобі гріхи“, чи сказати: „Уставай та й ходи“?

6 Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має вла́ду Син Лю́дський, — тож каже Він розсла́бленому: „Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!“

7 Той устав і пішов у свій дім.

8 А на́товп, побачивши це, налякався, — і славив Бога, що лю́дям Він дав таку вла́ду!

9 А коли Ісус звідти прохо́див, побачив чоловіка, на йме́ння Матвія, що сидів на митниці, та й каже йому: „Іди за Мною!“ Той устав, і пішов услід за Ним.

10 І сталось, як Ісус сиді́в при столі́ у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з Його у́чнями.

11 Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його: „Чому́ то Вчитель ваш їсть із ми́тниками та із грішниками?“

12 А Він це почув та й сказав: „Лікаря не потребу́ють здорові, а слабі!

13 Ідіть же, і навчіться, що́ то є: „Милости хо́чу, а не жертви“. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покая́ння“.

14 Тоді приступили до Нього Іванові у́чні та й кажуть: „Чому́ по́стимо ми й фарисеї, а учні Твої не по́стять?“

15 Ісус же промовив до них: „Хіба можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але при́йдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, — тоді й по́стити бу́дуть вони.

16 До одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирово́го, — бо збіжи́ться воно, і дірка стане ще гірша.

17 І не вливають вина молодого в старі бурдюки́, а то бурдюки́ розірву́ться, і вино розіллє́ться, і бурдюки́ пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюкі́в, — і одне й друге збере́жене бу́де“.

18 Коли Він говорив це до них, підійшов ось один із старши́х, уклонився Йому та й говорить: „Дочка моя хвилі цієї померла. Та прийди, поклади Свою руку на неї, — і вона оживе“.

19 I підвівся Ісус, і пішов услід за ним, також у́чні Його́.

20 І ото одна жінка, що дванадцять літ хворою на кровоте́чу була́, приступила зза́ду, і доторкнулась до кра́ю одежі Його.

21 Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнуся одежі Його, то одужаю“.

22 Ісус, обернувшись, побачив її та й сказав: „Будь бадьо́рою, до́чко, — твоя віра спасла тебе!“ І одужала жінка з тієї години.

23 А Ісус, як прибув до госпо́ди старшо́го, і вздрів дударів та юрбу́ голосі́льників,

24 то сказав: „Відійдіть, бо не вмерло дівча́, але спить“. І насміхалися з Нього.

25 А коли наро́д випроваджено, Він увійшов, узяв за руку її, — і дівчина вста́ла!

26 І вістка про це розійшлася по всій тій країні.

27 Коли ж Ісус звідти вертався, ішли за Ним два сліпці, що кричали й казали: „Змилуйсь над нами, Сину Давидів!“

28 І коли Він додому прийшов, приступили до Нього сліпці. А Ісус до них каже: „Чи ж вірите ви, що Я мо́жу вчинити оце?“ Говорять до Нього вони: „Так, Господи“.

29 Тоді Він доторкнувся до їхніх оче́й і сказав: „Нехай станеться вам згідно з вашою вірою!“

30 І очі відкрилися їм. А Ісус наказав їм суво́ро, гово́рячи: „Глядіть, — щоб ніхто не дові́давсь про це!“

31 А вони відійшли, та й розголосили про Нього по всій тій країні.

32 Коли ж ті вихо́дили, то ось привели́ до Нього чоловіка німого, що був біснуватий.

33 І як де́мон був вигнаний, німий заговорив. І дивувався наро́д і казав: „Ніко́ли таке не траплялося серед Ізраїля!“

34 Фарисеї ж казали: „Виганяє Він де́монів силою князя де́монів“.

35 І обхо́див Ісус всі міста́ та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Єва́нгелію Царства проповідуючи, і вздоро́влюючи всяку неду́гу та не́міч усяку.

36 А як бачив людей, змилосе́рджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпоро́шені, „як ті вівці, що не мають пастуха“.

37 Тоді Він казав Своїм учням: „Жни́во справді велике, та робі́тників мало;

38 тож благайте Госпо́даря жни́ва, щоб на жни́во Своє Він робі́тників вислав“.

Евангелие от Матфея

Глава 9

1 Иисус сел в лодку, пересёк озеро и прибыл в Свой родной город.

2 К Нему принесли парализованного, лежавшего на постели. Когда Иисус увидел, насколько глубока их вера, то сказал парализованному: «Не отчаивайся, сын мой! Твои грехи прощены».

3 И тогда некоторые из законоучителей стали говорить друг другу: «Своими словами Этот Человек наносит оскорбление Богу!»

4 Иисус знал, о чём они думают, и поэтому сказал им: «Почему в ваших сердцах лукавые мысли?

5 Что легче сказать: „Твои грехи прощены” или же: „Встань и иди?”

6 Но Я покажу вам, что Сын Человеческий имеет власть на земле прощать грехи». И тогда Иисус сказал парализованному: «Вставай, возьми свою постель и иди домой»

7 Тот встал и пошёл домой.

8 Когда люди увидели это, они преисполнились страха и стали прославлять Бога за то, что Он дал людям такую силу.

9 Когда Иисус уходил оттуда, Он увидел человека по имени Матфей, сидевшего в будке сборщика налогов. Иисус сказал ему: «Следуй за Мной!» Матфей встал и пошёл за Ним.

10 И случилось, что когда Иисус ел в доме у Матфея, то многие сборщики налогов и грешники пришли и стали есть вместе с Иисусом и Его учениками.

11 Когда фарисеи увидели это, то стали спрашивать у Его учеников: «Почему ваш Учитель ест вместе со сборщиками налогов и грешниками?»

12 Услышав это, Иисус сказал: «Не здоровым нужен врач, а больным.

13 Пойдите и узнайте, что означают слова Писаний: „Милости хочу, а не жертвы”. Я пришёл призвать не праведников, а грешников».

14 Тогда ученики Иоанна подошли к Иисусу и спросили: «Почему мы и фарисеи часто постимся, а Твои ученики вовсе не постятся?»

15 Иисус ответил им: «Разве станут друзья жениха на свадьбе печалиться, пока он ещё среди них? Но придут дни, когда жениха уведут от них, вот тогда они и будут печалиться и поститься.

16 Никто не нашивает заплату из новой ткани на старую одежду, так как заплата сядет и стянет одежду, и дыра станет ещё больше.

17 И не наливают молодое вино в старые мехи: иначе старые мехи лопнут, вино выльется, и мехи тоже будут погублены. Наоборот, молодое вино наливают в новые мехи, и тогда целы будут и вино, и мехи».

18 Пока Иисус всё это им говорил, к Нему подошёл глава синагоги и, опустившись перед Ним на колени, сказал: «Моя дочь только что умерла, но приди, возложи на неё Свою руку, и она воскреснет».

19 Иисус встал и пошёл за ним вместе со Своими учениками.

20 Там находилась женщина, двенадцать лет страдавшая от кровотечений. Она подошла к Иисусу сзади и коснулась подола Его одежды.

21 Она сделала это, потому что всё время говорила себе: «Если бы мне хоть одежды Его коснуться, я бы исцелилась».

22 Иисус обернулся и, увидев её, сказал: «Не отчаивайся, дочь моя! Твоя вера излечила тебя!» И женщина исцелилась в тот же миг.

23 Когда Иисус пришёл в дом к главе синагоги, то увидел там флейтистов и народ в смятении.

24 Тогда Он обратился к собравшимся с такими словами: «Уходите! Девочка не умерла, она просто спит!» Но люди стали над Ним смеяться.

25 Когда всех прогнали из дома, Иисус вошёл в комнату девочки, взял её за руку, и она тотчас же встала.

26 Слух об этом разнёсся по всей округе.

27 Когда Иисус уходил оттуда, за Ним следовали два слепца. Они то и дело восклицали: «Смилуйся над нами, Сын Давидов!»

28 Когда Иисус вошёл в дом, слепцы приблизились к Нему, и Он спросил их: «Верите в то, что могу сделать вас снова зрячими?» Они ответили: «Да, Господи!»

29 Тогда Он коснулся их глаз и сказал: «Пусть же случится с вами то, во что верите».

30 И зрение вернулось к ним. Иисус же наказал им со всей строгостью: «Пусть никто об этом не узнает».

31 Но они ушли и разнесли слух об Иисусе по всей округе.

32 Когда они уходили, к Иисусу привели человека, лишённого дара речи, потому что он был одержим бесом.

33 Как только Иисус изгнал нечистого духа, к одержимому вернулся дар речи. Народ дивился и говорил: «Никогда ничего подобного не видано было в Израиле».

34 А фарисеи говорили: «Он изгоняет бесов властью князя бесовского».

35 Иисус же ходил по городам и селениям. Он учил в их синагогах, провозглашая Благую Весть о Царстве Божьем, и исцелял всякие болезни и недуги.

36 Видя толпы народа, Он проникался к ним жалостью, так как люди были измучены и беспомощны, подобно овцам без пастуха.

37 И сказал Он Своим ученикам: «Жатва предстоит великая, но мало работников.

38 Так молите же Бога, Господина жатвы, чтобы послал Он больше работников на помощь».

Вiд Матвiя Розділ 9	Евангелие от Матфея Глава 9
1 І, сівши до чо́вна, Він перепли́нув, і до міста Свого прибув.	1 Иисус сел в лодку, пересёк озеро и прибыл в Свой родной город.
2 І ото, прине́сли до Нього розсла́бленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розсла́бленому: „Будь бадьо́рий, сину! Прощаються тобі гріхи твої́!“	2 К Нему принесли парализованного, лежавшего на постели. Когда Иисус увидел, насколько глубока их вера, то сказал парализованному: «Не отчаивайся, сын мой! Твои грехи прощены».
3 І ось, дехто із книжників стали казати про себе: „Він богозневажає“.	3 И тогда некоторые из законоучителей стали говорить друг другу: «Своими словами Этот Человек наносит оскорбление Богу!»
4 Ісус же думки́ їхні знав і сказав: „Чого ду́маєте ви лукаве в серцях своїх?“	4 Иисус знал, о чём они думают, и поэтому сказал им: «Почему в ваших сердцах лукавые мысли?
5 Що́ легше, — сказати: „Прощаються тобі гріхи“, чи сказати: „Уставай та й ходи“?	5 Что легче сказать: „Твои грехи прощены” или же: „Встань и иди?”
6 Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має вла́ду Син Лю́дський, — тож каже Він розсла́бленому: „Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!“	6 Но Я покажу вам, что Сын Человеческий имеет власть на земле прощать грехи». И тогда Иисус сказал парализованному: «Вставай, возьми свою постель и иди домой»
7 Той устав і пішов у свій дім.	7 Тот встал и пошёл домой.
8 А на́товп, побачивши це, налякався, — і славив Бога, що лю́дям Він дав таку вла́ду!	8 Когда люди увидели это, они преисполнились страха и стали прославлять Бога за то, что Он дал людям такую силу.
9 А коли Ісус звідти прохо́див, побачив чоловіка, на йме́ння Матвія, що сидів на митниці, та й каже йому: „Іди за Мною!“ Той устав, і пішов услід за Ним.	9 Когда Иисус уходил оттуда, Он увидел человека по имени Матфей, сидевшего в будке сборщика налогов. Иисус сказал ему: «Следуй за Мной!» Матфей встал и пошёл за Ним.
10 І сталось, як Ісус сиді́в при столі́ у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з Його у́чнями.	10 И случилось, что когда Иисус ел в доме у Матфея, то многие сборщики налогов и грешники пришли и стали есть вместе с Иисусом и Его учениками.
11 Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його: „Чому́ то Вчитель ваш їсть із ми́тниками та із грішниками?“	11 Когда фарисеи увидели это, то стали спрашивать у Его учеников: «Почему ваш Учитель ест вместе со сборщиками налогов и грешниками?»
12 А Він це почув та й сказав: „Лікаря не потребу́ють здорові, а слабі!	12 Услышав это, Иисус сказал: «Не здоровым нужен врач, а больным.
13 Ідіть же, і навчіться, що́ то є: „Милости хо́чу, а не жертви“. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покая́ння“.	13 Пойдите и узнайте, что означают слова Писаний: „Милости хочу, а не жертвы”. Я пришёл призвать не праведников, а грешников».
14 Тоді приступили до Нього Іванові у́чні та й кажуть: „Чому́ по́стимо ми й фарисеї, а учні Твої не по́стять?“	14 Тогда ученики Иоанна подошли к Иисусу и спросили: «Почему мы и фарисеи часто постимся, а Твои ученики вовсе не постятся?»
15 Ісус же промовив до них: „Хіба можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але при́йдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, — тоді й по́стити бу́дуть вони.	15 Иисус ответил им: «Разве станут друзья жениха на свадьбе печалиться, пока он ещё среди них? Но придут дни, когда жениха уведут от них, вот тогда они и будут печалиться и поститься.
16 До одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирово́го, — бо збіжи́ться воно, і дірка стане ще гірша.	16 Никто не нашивает заплату из новой ткани на старую одежду, так как заплата сядет и стянет одежду, и дыра станет ещё больше.
17 І не вливають вина молодого в старі бурдюки́, а то бурдюки́ розірву́ться, і вино розіллє́ться, і бурдюки́ пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюкі́в, — і одне й друге збере́жене бу́де“.	17 И не наливают молодое вино в старые мехи: иначе старые мехи лопнут, вино выльется, и мехи тоже будут погублены. Наоборот, молодое вино наливают в новые мехи, и тогда целы будут и вино, и мехи».
18 Коли Він говорив це до них, підійшов ось один із старши́х, уклонився Йому та й говорить: „Дочка моя хвилі цієї померла. Та прийди, поклади Свою руку на неї, — і вона оживе“.	18 Пока Иисус всё это им говорил, к Нему подошёл глава синагоги и, опустившись перед Ним на колени, сказал: «Моя дочь только что умерла, но приди, возложи на неё Свою руку, и она воскреснет».
19 I підвівся Ісус, і пішов услід за ним, також у́чні Його́.	19 Иисус встал и пошёл за ним вместе со Своими учениками.
20 І ото одна жінка, що дванадцять літ хворою на кровоте́чу була́, приступила зза́ду, і доторкнулась до кра́ю одежі Його.	20 Там находилась женщина, двенадцать лет страдавшая от кровотечений. Она подошла к Иисусу сзади и коснулась подола Его одежды.
21 Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнуся одежі Його, то одужаю“.	21 Она сделала это, потому что всё время говорила себе: «Если бы мне хоть одежды Его коснуться, я бы исцелилась».
22 Ісус, обернувшись, побачив її та й сказав: „Будь бадьо́рою, до́чко, — твоя віра спасла тебе!“ І одужала жінка з тієї години.	22 Иисус обернулся и, увидев её, сказал: «Не отчаивайся, дочь моя! Твоя вера излечила тебя!» И женщина исцелилась в тот же миг.
23 А Ісус, як прибув до госпо́ди старшо́го, і вздрів дударів та юрбу́ голосі́льників,	23 Когда Иисус пришёл в дом к главе синагоги, то увидел там флейтистов и народ в смятении.
24 то сказав: „Відійдіть, бо не вмерло дівча́, але спить“. І насміхалися з Нього.	24 Тогда Он обратился к собравшимся с такими словами: «Уходите! Девочка не умерла, она просто спит!» Но люди стали над Ним смеяться.
25 А коли наро́д випроваджено, Він увійшов, узяв за руку її, — і дівчина вста́ла!	25 Когда всех прогнали из дома, Иисус вошёл в комнату девочки, взял её за руку, и она тотчас же встала.
26 І вістка про це розійшлася по всій тій країні.	26 Слух об этом разнёсся по всей округе.
27 Коли ж Ісус звідти вертався, ішли за Ним два сліпці, що кричали й казали: „Змилуйсь над нами, Сину Давидів!“	27 Когда Иисус уходил оттуда, за Ним следовали два слепца. Они то и дело восклицали: «Смилуйся над нами, Сын Давидов!»
28 І коли Він додому прийшов, приступили до Нього сліпці. А Ісус до них каже: „Чи ж вірите ви, що Я мо́жу вчинити оце?“ Говорять до Нього вони: „Так, Господи“.	28 Когда Иисус вошёл в дом, слепцы приблизились к Нему, и Он спросил их: «Верите в то, что могу сделать вас снова зрячими?» Они ответили: «Да, Господи!»
29 Тоді Він доторкнувся до їхніх оче́й і сказав: „Нехай станеться вам згідно з вашою вірою!“	29 Тогда Он коснулся их глаз и сказал: «Пусть же случится с вами то, во что верите».
30 І очі відкрилися їм. А Ісус наказав їм суво́ро, гово́рячи: „Глядіть, — щоб ніхто не дові́давсь про це!“	30 И зрение вернулось к ним. Иисус же наказал им со всей строгостью: «Пусть никто об этом не узнает».
31 А вони відійшли, та й розголосили про Нього по всій тій країні.	31 Но они ушли и разнесли слух об Иисусе по всей округе.
32 Коли ж ті вихо́дили, то ось привели́ до Нього чоловіка німого, що був біснуватий.	32 Когда они уходили, к Иисусу привели человека, лишённого дара речи, потому что он был одержим бесом.
33 І як де́мон був вигнаний, німий заговорив. І дивувався наро́д і казав: „Ніко́ли таке не траплялося серед Ізраїля!“	33 Как только Иисус изгнал нечистого духа, к одержимому вернулся дар речи. Народ дивился и говорил: «Никогда ничего подобного не видано было в Израиле».
34 Фарисеї ж казали: „Виганяє Він де́монів силою князя де́монів“.	34 А фарисеи говорили: «Он изгоняет бесов властью князя бесовского».
35 І обхо́див Ісус всі міста́ та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Єва́нгелію Царства проповідуючи, і вздоро́влюючи всяку неду́гу та не́міч усяку.	35 Иисус же ходил по городам и селениям. Он учил в их синагогах, провозглашая Благую Весть о Царстве Божьем, и исцелял всякие болезни и недуги.
36 А як бачив людей, змилосе́рджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпоро́шені, „як ті вівці, що не мають пастуха“.	36 Видя толпы народа, Он проникался к ним жалостью, так как люди были измучены и беспомощны, подобно овцам без пастуха.
37 Тоді Він казав Своїм учням: „Жни́во справді велике, та робі́тників мало;	37 И сказал Он Своим ученикам: «Жатва предстоит великая, но мало работников.
38 тож благайте Госпо́даря жни́ва, щоб на жни́во Своє Він робі́тників вислав“.	38 Так молите же Бога, Господина жатвы, чтобы послал Он больше работников на помощь».

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Матвiя

Розділ 9

Евангелие от Матфея

Глава 9

Вiд Матвiя

Розділ 9

Евангелие от Матфея

Глава 9

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Матвiя

Розділ 9

Евангелие от Матфея

Глава 9

Вiд Матвiя

Розділ 9

Евангелие от Матфея

Глава 9

Старий
завіт

Новий
завіт