Вiд Матвiя

Розділ 9

1 І, сівши до чо́вна, Він перепли́нув, і до міста Свого прибув.

2 І ото, прине́сли до Нього розсла́бленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розсла́бленому: „Будь бадьо́рий, сину! Прощаються тобі гріхи твої́!“

3 І ось, дехто із книжників стали казати про себе: „Він богозневажає“.

4 Ісус же думки́ їхні знав і сказав: „Чого ду́маєте ви лукаве в серцях своїх?“

5 Що́ легше, — сказати: „Прощаються тобі гріхи“, чи сказати: „Уставай та й ходи“?

6 Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має вла́ду Син Лю́дський, — тож каже Він розсла́бленому: „Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!“

7 Той устав і пішов у свій дім.

8 А на́товп, побачивши це, налякався, — і славив Бога, що лю́дям Він дав таку вла́ду!

9 А коли Ісус звідти прохо́див, побачив чоловіка, на йме́ння Матвія, що сидів на митниці, та й каже йому: „Іди за Мною!“ Той устав, і пішов услід за Ним.

10 І сталось, як Ісус сиді́в при столі́ у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з Його у́чнями.

11 Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його: „Чому́ то Вчитель ваш їсть із ми́тниками та із грішниками?“

12 А Він це почув та й сказав: „Лікаря не потребу́ють здорові, а слабі!

13 Ідіть же, і навчіться, що́ то є: „Милости хо́чу, а не жертви“. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покая́ння“.

14 Тоді приступили до Нього Іванові у́чні та й кажуть: „Чому́ по́стимо ми й фарисеї, а учні Твої не по́стять?“

15 Ісус же промовив до них: „Хіба можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але при́йдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, — тоді й по́стити бу́дуть вони.

16 До одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирово́го, — бо збіжи́ться воно, і дірка стане ще гірша.

17 І не вливають вина молодого в старі бурдюки́, а то бурдюки́ розірву́ться, і вино розіллє́ться, і бурдюки́ пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюкі́в, — і одне й друге збере́жене бу́де“.

18 Коли Він говорив це до них, підійшов ось один із старши́х, уклонився Йому та й говорить: „Дочка моя хвилі цієї померла. Та прийди, поклади Свою руку на неї, — і вона оживе“.

19 I підвівся Ісус, і пішов услід за ним, також у́чні Його́.

20 І ото одна жінка, що дванадцять літ хворою на кровоте́чу була́, приступила зза́ду, і доторкнулась до кра́ю одежі Його.

21 Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнуся одежі Його, то одужаю“.

22 Ісус, обернувшись, побачив її та й сказав: „Будь бадьо́рою, до́чко, — твоя віра спасла тебе!“ І одужала жінка з тієї години.

23 А Ісус, як прибув до госпо́ди старшо́го, і вздрів дударів та юрбу́ голосі́льників,

24 то сказав: „Відійдіть, бо не вмерло дівча́, але спить“. І насміхалися з Нього.

25 А коли наро́д випроваджено, Він увійшов, узяв за руку її, — і дівчина вста́ла!

26 І вістка про це розійшлася по всій тій країні.

27 Коли ж Ісус звідти вертався, ішли за Ним два сліпці, що кричали й казали: „Змилуйсь над нами, Сину Давидів!“

28 І коли Він додому прийшов, приступили до Нього сліпці. А Ісус до них каже: „Чи ж вірите ви, що Я мо́жу вчинити оце?“ Говорять до Нього вони: „Так, Господи“.

29 Тоді Він доторкнувся до їхніх оче́й і сказав: „Нехай станеться вам згідно з вашою вірою!“

30 І очі відкрилися їм. А Ісус наказав їм суво́ро, гово́рячи: „Глядіть, — щоб ніхто не дові́давсь про це!“

31 А вони відійшли, та й розголосили про Нього по всій тій країні.

32 Коли ж ті вихо́дили, то ось привели́ до Нього чоловіка німого, що був біснуватий.

33 І як де́мон був вигнаний, німий заговорив. І дивувався наро́д і казав: „Ніко́ли таке не траплялося серед Ізраїля!“

34 Фарисеї ж казали: „Виганяє Він де́монів силою князя де́монів“.

35 І обхо́див Ісус всі міста́ та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Єва́нгелію Царства проповідуючи, і вздоро́влюючи всяку неду́гу та не́міч усяку.

36 А як бачив людей, змилосе́рджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпоро́шені, „як ті вівці, що не мають пастуха“.

37 Тоді Він казав Своїм учням: „Жни́во справді велике, та робі́тників мало;

38 тож благайте Госпо́даря жни́ва, щоб на жни́во Своє Він робі́тників вислав“.

Евангелие от Матфея

Глава 9

1 И войдя в лодку, Он переправился и прибыл в город Свой.

2 И вот несут к Нему расслабленного, лежащего на постели. Иисус, увидев веру их, сказал расслабленному: дерзай, чадо! Прощаются грехи твои.

3 И вот, некоторые из книжников сказали самим себе: Он богохульствует.

4 Иисус, зная мысли их, сказал: почему вы мыслите дурное в сердцах ваших?

5 Ибо что легче? Сказать ли: «прощаются грехи твои», или сказать: «встань и ходи»?

6 Но чтобы вы знали, что власть имеет Сын Человеческий на земле прощать грехи, — тогда говорит расслабленному: встань, возьми постель твою и иди в дом твой.

7 И встав, он пошел в дом свой.

8 Народ же, увидев, устрашился и прославил Бога, давшего такую власть людям.

9 И проходя оттуда, Иисус увидел человека, сидящего у сбора пошлин, по имени Матфея, и говорит ему: следуй за Мною. И он встал и последовал за Ним.

10 И было: когда Он возлежал в доме, многие мытари и грешники пришли и возлегли с Ним и с учениками Его.

11 И увидев, фарисеи говорили ученикам Его: почему Учитель ваш ест с мытарями и грешниками?

12 Услышав же это, Он сказал им: не здоровым нужен врач, а болящим.

13 Пойдите, научитесь, что значит: «Милости хочу, а не жертвы». Я пришел призвать не праведных, но грешных.

14 Тогда приходят к Нему ученики Иоанновы и говорят: почему мы и фарисеи постимся, а ученики Твои не постятся?

15 И сказал им Иисус: могут ли сыны чертога брачного скорбеть, пока с ними Жених? Но придут дни, когда взят будет от них Жених, и тогда будут поститься.

16 И никто не ставит заплату из новой ткани на ветхой одежде. Пришитый кусок ее разорвет, и дыра будет хуже.

17 И не наливают вино молодое в мехи ветхие, иначе прорываются мехи, и вино вытекает, и мехи пропадают; но наливают вино молодое в мехи новые, и сохраняется и то и другое.

18 Когда Он говорил им это, — вот, один начальник подошел и кланялся Ему, говоря: дочь моя только что скончалась; но приди, возложи руку Твою на нее, и она оживет.

19 И встав, Иисус последовал за ним, и ученики Его.

20 И вот женщина, больная кровотечением двенадцать лет, подойдя сзади, прикоснулась к краю одежды Его.

21 Говорила она себе самой: если только прикоснусь к одежде Его, буду спасена.

22 Иисус же обернулся и, увидев ее, сказал: дерзай, дочь Моя, вера твоя спасла тебя. И спасена была женщина в час тот.

23 И говорил Иисус, придя в дом начальника и увидев играющих на свирели и толпу шумящую:

24 выйдите; не умерла девица, но спит. И смеялись над Ним.

25 Когда же удалена была толпа, Он вошел и взял ее за руку, и встала девица.

26 И прошел слух об этом по всей земле той.

27 И когда Иисус проходил оттуда, последовало за Ним двое слепых, крича Ему: помилуй нас, Сын Давидов!

28 А когда Он вошел в дом, слепые к Нему подошли. И говорит им Иисус: верите ли, что Я могу это сделать? Они говорят Ему: да, Господи!

29 Тогда Он коснулся их глаз и сказал: по вере вашей да будет вам.

30 И открылись глаза их. И строго наказал им Иисус: смотрите, пусть никто не знает.

31 Они же, выйдя, разгласили о Нем по всей земле той.

32 Когда же они выходили, вот привели к Нему немого бесноватого.

33 И когда бес был изгнан, заговорил немой. И удивлялся народ, говоря: никогда не было такого явления в Израиле.

34 А фарисеи говорили: Он изгоняет бесов силою князя бесовского.

35 И обходил Иисус все города и селения, уча в синагогах их и проповедуя Евангелие Царства и исцеляя всякую болезнь и всякую немощь.

36 Увидев же толпы народа, Он сжалился над ними, потому что они были изнурены и полегли, как овцы без пастыря.

37 Тогда говорит ученикам Своим: жатвы много, а работников мало;

38 поэтому молите Господина жатвы, чтобы выслал работников на жатву Свою.

Вiд Матвiя

Розділ 9

Евангелие от Матфея

Глава 9

1 І, сівши до чо́вна, Він перепли́нув, і до міста Свого прибув.

1 И войдя в лодку, Он переправился и прибыл в город Свой.

2 І ото, прине́сли до Нього розсла́бленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розсла́бленому: „Будь бадьо́рий, сину! Прощаються тобі гріхи твої́!“

2 И вот несут к Нему расслабленного, лежащего на постели. Иисус, увидев веру их, сказал расслабленному: дерзай, чадо! Прощаются грехи твои.

3 І ось, дехто із книжників стали казати про себе: „Він богозневажає“.

3 И вот, некоторые из книжников сказали самим себе: Он богохульствует.

4 Ісус же думки́ їхні знав і сказав: „Чого ду́маєте ви лукаве в серцях своїх?“

4 Иисус, зная мысли их, сказал: почему вы мыслите дурное в сердцах ваших?

5 Що́ легше, — сказати: „Прощаються тобі гріхи“, чи сказати: „Уставай та й ходи“?

5 Ибо что легче? Сказать ли: «прощаются грехи твои», или сказать: «встань и ходи»?

6 Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має вла́ду Син Лю́дський, — тож каже Він розсла́бленому: „Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!“

6 Но чтобы вы знали, что власть имеет Сын Человеческий на земле прощать грехи, — тогда говорит расслабленному: встань, возьми постель твою и иди в дом твой.

7 Той устав і пішов у свій дім.

7 И встав, он пошел в дом свой.

8 А на́товп, побачивши це, налякався, — і славив Бога, що лю́дям Він дав таку вла́ду!

8 Народ же, увидев, устрашился и прославил Бога, давшего такую власть людям.

9 А коли Ісус звідти прохо́див, побачив чоловіка, на йме́ння Матвія, що сидів на митниці, та й каже йому: „Іди за Мною!“ Той устав, і пішов услід за Ним.

9 И проходя оттуда, Иисус увидел человека, сидящего у сбора пошлин, по имени Матфея, и говорит ему: следуй за Мною. И он встал и последовал за Ним.

10 І сталось, як Ісус сиді́в при столі́ у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з Його у́чнями.

10 И было: когда Он возлежал в доме, многие мытари и грешники пришли и возлегли с Ним и с учениками Его.

11 Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його: „Чому́ то Вчитель ваш їсть із ми́тниками та із грішниками?“

11 И увидев, фарисеи говорили ученикам Его: почему Учитель ваш ест с мытарями и грешниками?

12 А Він це почув та й сказав: „Лікаря не потребу́ють здорові, а слабі!

12 Услышав же это, Он сказал им: не здоровым нужен врач, а болящим.

13 Ідіть же, і навчіться, що́ то є: „Милости хо́чу, а не жертви“. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покая́ння“.

13 Пойдите, научитесь, что значит: «Милости хочу, а не жертвы». Я пришел призвать не праведных, но грешных.

14 Тоді приступили до Нього Іванові у́чні та й кажуть: „Чому́ по́стимо ми й фарисеї, а учні Твої не по́стять?“

14 Тогда приходят к Нему ученики Иоанновы и говорят: почему мы и фарисеи постимся, а ученики Твои не постятся?

15 Ісус же промовив до них: „Хіба можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але при́йдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, — тоді й по́стити бу́дуть вони.

15 И сказал им Иисус: могут ли сыны чертога брачного скорбеть, пока с ними Жених? Но придут дни, когда взят будет от них Жених, и тогда будут поститься.

16 До одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирово́го, — бо збіжи́ться воно, і дірка стане ще гірша.

16 И никто не ставит заплату из новой ткани на ветхой одежде. Пришитый кусок ее разорвет, и дыра будет хуже.

17 І не вливають вина молодого в старі бурдюки́, а то бурдюки́ розірву́ться, і вино розіллє́ться, і бурдюки́ пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюкі́в, — і одне й друге збере́жене бу́де“.

17 И не наливают вино молодое в мехи ветхие, иначе прорываются мехи, и вино вытекает, и мехи пропадают; но наливают вино молодое в мехи новые, и сохраняется и то и другое.

18 Коли Він говорив це до них, підійшов ось один із старши́х, уклонився Йому та й говорить: „Дочка моя хвилі цієї померла. Та прийди, поклади Свою руку на неї, — і вона оживе“.

18 Когда Он говорил им это, — вот, один начальник подошел и кланялся Ему, говоря: дочь моя только что скончалась; но приди, возложи руку Твою на нее, и она оживет.

19 I підвівся Ісус, і пішов услід за ним, також у́чні Його́.

19 И встав, Иисус последовал за ним, и ученики Его.

20 І ото одна жінка, що дванадцять літ хворою на кровоте́чу була́, приступила зза́ду, і доторкнулась до кра́ю одежі Його.

20 И вот женщина, больная кровотечением двенадцать лет, подойдя сзади, прикоснулась к краю одежды Его.

21 Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнуся одежі Його, то одужаю“.

21 Говорила она себе самой: если только прикоснусь к одежде Его, буду спасена.

22 Ісус, обернувшись, побачив її та й сказав: „Будь бадьо́рою, до́чко, — твоя віра спасла тебе!“ І одужала жінка з тієї години.

22 Иисус же обернулся и, увидев ее, сказал: дерзай, дочь Моя, вера твоя спасла тебя. И спасена была женщина в час тот.

23 А Ісус, як прибув до госпо́ди старшо́го, і вздрів дударів та юрбу́ голосі́льників,

23 И говорил Иисус, придя в дом начальника и увидев играющих на свирели и толпу шумящую:

24 то сказав: „Відійдіть, бо не вмерло дівча́, але спить“. І насміхалися з Нього.

24 выйдите; не умерла девица, но спит. И смеялись над Ним.

25 А коли наро́д випроваджено, Він увійшов, узяв за руку її, — і дівчина вста́ла!

25 Когда же удалена была толпа, Он вошел и взял ее за руку, и встала девица.

26 І вістка про це розійшлася по всій тій країні.

26 И прошел слух об этом по всей земле той.

27 Коли ж Ісус звідти вертався, ішли за Ним два сліпці, що кричали й казали: „Змилуйсь над нами, Сину Давидів!“

27 И когда Иисус проходил оттуда, последовало за Ним двое слепых, крича Ему: помилуй нас, Сын Давидов!

28 І коли Він додому прийшов, приступили до Нього сліпці. А Ісус до них каже: „Чи ж вірите ви, що Я мо́жу вчинити оце?“ Говорять до Нього вони: „Так, Господи“.

28 А когда Он вошел в дом, слепые к Нему подошли. И говорит им Иисус: верите ли, что Я могу это сделать? Они говорят Ему: да, Господи!

29 Тоді Він доторкнувся до їхніх оче́й і сказав: „Нехай станеться вам згідно з вашою вірою!“

29 Тогда Он коснулся их глаз и сказал: по вере вашей да будет вам.

30 І очі відкрилися їм. А Ісус наказав їм суво́ро, гово́рячи: „Глядіть, — щоб ніхто не дові́давсь про це!“

30 И открылись глаза их. И строго наказал им Иисус: смотрите, пусть никто не знает.

31 А вони відійшли, та й розголосили про Нього по всій тій країні.

31 Они же, выйдя, разгласили о Нем по всей земле той.

32 Коли ж ті вихо́дили, то ось привели́ до Нього чоловіка німого, що був біснуватий.

32 Когда же они выходили, вот привели к Нему немого бесноватого.

33 І як де́мон був вигнаний, німий заговорив. І дивувався наро́д і казав: „Ніко́ли таке не траплялося серед Ізраїля!“

33 И когда бес был изгнан, заговорил немой. И удивлялся народ, говоря: никогда не было такого явления в Израиле.

34 Фарисеї ж казали: „Виганяє Він де́монів силою князя де́монів“.

34 А фарисеи говорили: Он изгоняет бесов силою князя бесовского.

35 І обхо́див Ісус всі міста́ та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Єва́нгелію Царства проповідуючи, і вздоро́влюючи всяку неду́гу та не́міч усяку.

35 И обходил Иисус все города и селения, уча в синагогах их и проповедуя Евангелие Царства и исцеляя всякую болезнь и всякую немощь.

36 А як бачив людей, змилосе́рджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпоро́шені, „як ті вівці, що не мають пастуха“.

36 Увидев же толпы народа, Он сжалился над ними, потому что они были изнурены и полегли, как овцы без пастыря.

37 Тоді Він казав Своїм учням: „Жни́во справді велике, та робі́тників мало;

37 Тогда говорит ученикам Своим: жатвы много, а работников мало;

38 тож благайте Госпо́даря жни́ва, щоб на жни́во Своє Він робі́тників вислав“.

38 поэтому молите Господина жатвы, чтобы выслал работников на жатву Свою.

1.0x