Библия - Обещанное Восстановление

Приповiстi

Розділ 5

1 Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,

2 щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!

3 Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,

4 та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —

5 її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її!

6 Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.

7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:

8 віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,

9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,

10 щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!

11 І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,

12 і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!

13 І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.

14 Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“

15 Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:

16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —

17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!

18 Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —

19 вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!

20 І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?

21 Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:

22 власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,

23 помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!

Притчи

Глава 5

1 Сын мой, внемли моей премудрости, и к разуму моему приклоняй ухо твое,

2 Чтобы стеречь помышления, и чтоб уста твои хранили ведение.

3 Ибо с уст чужой каплет сотовый мед, и мягче масла оливкового язык ее;

4 Но последнее ее горько, как полынь, остро, как обоюдуострый меч.

5 Ноги ее нисходят к смерти, стопы ее касаются преисподней;

6 Чтобы ты не начал взвешивать стезей жизни, идут и туда и сюда блуждающие следы ее; ты остаешься в неведении.

7 Итак, дети, слушайте меня; и не отступайте от изречений уст моих.

8 Удаляй от нее дорогу свою; и не подходи близко к дверям дома ее.

9 Чтобы тебе не отдать славы твоей другим, и лет твоих жестокой;

10 Чтоб посторонние не насыщались добром твоим, и труды твои в чужой дом не пошли.

11 И чтоб тебе не восстенать в последнее время свое, когда станет истаевать тело твое и плоть твоя,

12 И скажешь: `зачем я ненавидел образование, и сердце мое гнушалось учением;

13 И не слушал я голоса учителей моих, и к наставникам моим не приклонял уха моего?

14 `Едва я не подверг себя всякой беде среди церкви и общества`.

15 Пей воду из своего водоема, и влагу из своего колодезя.

16 Пусть разливаются ручьи твои по улице, по площадям потоки вод;

17 Пусть они принадлежат тебе одному, а не чужим вместе с тобою.

18 Да будет благословен источник твой; и утешайся женою юности твоей,

19 Ланию любви и серною благодати; сосцы ее пусть упоевают тебя во всякое время; увлекайся постоянно ее любовью.

20 А к чему тебе, сын мой, увлекаться чужою, и держать в объятиях не свою?

21 Ибо пути человека пред очами Иеговы; и все стези его Он взвешивает.

22 Беззаконного опутывают собственные его беззакония; и в узах греха своего он содержится.

23 Он умирает от своей необразованности; и от множества глупости своей блуждает.

Приповiстi Розділ 5	Притчи Глава 5
1 Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,	1 Сын мой, внемли моей премудрости, и к разуму моему приклоняй ухо твое,
2 щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!	2 Чтобы стеречь помышления, и чтоб уста твои хранили ведение.
3 Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,	3 Ибо с уст чужой каплет сотовый мед, и мягче масла оливкового язык ее;
4 та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —	4 Но последнее ее горько, как полынь, остро, как обоюдуострый меч.
5 її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її!	5 Ноги ее нисходят к смерти, стопы ее касаются преисподней;
6 Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.	6 Чтобы ты не начал взвешивать стезей жизни, идут и туда и сюда блуждающие следы ее; ты остаешься в неведении.
7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:	7 Итак, дети, слушайте меня; и не отступайте от изречений уст моих.
8 віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,	8 Удаляй от нее дорогу свою; и не подходи близко к дверям дома ее.
9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,	9 Чтобы тебе не отдать славы твоей другим, и лет твоих жестокой;
10 щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!	10 Чтоб посторонние не насыщались добром твоим, и труды твои в чужой дом не пошли.
11 І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,	11 И чтоб тебе не восстенать в последнее время свое, когда станет истаевать тело твое и плоть твоя,
12 і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!	12 И скажешь: `зачем я ненавидел образование, и сердце мое гнушалось учением;
13 І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.	13 И не слушал я голоса учителей моих, и к наставникам моим не приклонял уха моего?
14 Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“	14 `Едва я не подверг себя всякой беде среди церкви и общества`.
15 Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:	15 Пей воду из своего водоема, и влагу из своего колодезя.
16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —	16 Пусть разливаются ручьи твои по улице, по площадям потоки вод;
17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!	17 Пусть они принадлежат тебе одному, а не чужим вместе с тобою.
18 Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —	18 Да будет благословен источник твой; и утешайся женою юности твоей,
19 вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!	19 Ланию любви и серною благодати; сосцы ее пусть упоевают тебя во всякое время; увлекайся постоянно ее любовью.
20 І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?	20 А к чему тебе, сын мой, увлекаться чужою, и держать в объятиях не свою?
21 Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:	21 Ибо пути человека пред очами Иеговы; и все стези его Он взвешивает.
22 власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,	22 Беззаконного опутывают собственные его беззакония; и в узах греха своего он содержится.
23 помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!	23 Он умирает от своей необразованности; и от множества глупости своей блуждает.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Приповiстi

Розділ 5

Притчи

Глава 5

Приповiстi

Розділ 5

Притчи

Глава 5

Старий завіт

Новий завіт

Приповiстi

Розділ 5

Притчи

Глава 5

Приповiстi

Розділ 5

Притчи

Глава 5

Старий
завіт

Новий
завіт