Книга пророка Исайи

Глава 49

1 Слушайте меня, побережья, внимайте, далекие народы! От самого рождения призвал меня ГОСПОДЬ, еще во чреве матери мне имя дал.

2 Он острому мечу язык мой уподобил, в тени руки Своей укрыл меня; отточенной стрелой соделал, хранил меня в Своем колчане;

3 сказал Он мне: «Израиль, ты Мой слуга, и слава Моя явится в тебе».

4 А мне-то думалось, напрасно я изнурял себя, растрачивая силы попусту, без пользы! Но нет, ГОСПОДЬ — мой справедливый судия, мой Бог вознаградит меня.

5 Теперь говорит ГОСПОДЬ, от чрева матери меня взрастивший как Своего слугу, чтобы вернул я вновь к Нему Иакова, и вновь собрался у Него Израиль. В почете я у ГОСПОДА, и сила моя — в Боге моем!

6 Он мне сказал: «Мало того, что будешь ты Моим слугою, который возродит племена Иакова и вернет тех, кто уцелел в Израиле; станешь ты еще и светочем другим народам, чтобы по всей земле спасение Мое свершилось!»

7 Так говорит ГОСПОДЬ, Избавитель Израиля, Святой Бог его, обращается Он к тому, кого презирают, кого хулят народы, кто под пятой, в рабах у властелинов: «Тебя завидев, вставать будут и цари, и до земли кланяться — князья, потому что ГОСПОДОМ ты избран, Тем, Кто неизменно верен, Святым Богом Израилевым избран ты».

8 Так говорит ГОСПОДЬ: «В благое время Я услышу тебя и в день спасения помогу тебе, сберегу тебя и впредь, сделаю тебя заветом для народа, чтобы восстановил ты страну и вернул ей владенья разоренные;

9 чтобы узникам сказал: „Выходите!“, сидящим во тьме: „Покажитесь!“ Вдоль дорог стада их пастись будут, холмы все их пастбищем станут;

10 ни голодать не будут, ни жаждой томиться, солнечный зной не поразит их более, ибо Всемилостивый поведет их, прямо к родникам направит.

11 В горах Моих путь их устрою, на высоте проложу дороги;

12 и придут сюда издалека — кто с севера, кто с запада, а иные из страны Синим».

13 Ликуйте, небеса, и ты, земля, возрадуйся! Отзовитесь восторженно, горы, — Сам ГОСПОДЬ Свой народ утешил, страдальцев Своих помиловал.

14 А ведь Сион говорил: «Оставил меня ГОСПОДЬ, забыл обо мне Владыка».

15 «Забудет ли мать своего младенца, разве не пожалеет чадо, ею рожденное? Да если бы и она забыла, Я тебя не забуду!

16 На ладонях Своих начертал Я имя твое, стены города твоего всегда предо Мною.

17 Поспешат к тебе твои дети, и оставят тебя те, кто грабил тебя и разорял.

18 Поднимите глаза, оглядитесь — вот они собрались, к тебе идут. Клянусь Собой, — говорит ГОСПОДЬ, — возложишь их всех на себя, как убранство, украсишься ими, словно невеста».

19 Когда оставят тебя поработители твои, развалины твои и пустоши и вся страна твоя разоренная не сможет вместить новых жителей.

20 И дети, рожденные в дни скорби твоей, скажут: «Тут мало нам места, не помещаемся мы, потеснись!»

21 Ты удивишься, скажешь сама себе: «Да от кого же они родились? Была я бездетна, бесплодна, в далеком изгнании пребывала — кто же вырастил их? Одинокою оставалась — откуда ж они взялись?»

22 Так говорит Владыка ГОСПОДЬ: «Подниму Я руку, и увидят народы, знамя поставлю над племенами — на руках понесут твоих сыновей и на плечах — дочерей.

23 Цари будут воспитателями твоих детей, а жены царские станут кормилицами. Ниц падут пред тобою они, слизывать пыль будут с ног твоих, так узнаешь ты, что воистину Я — ГОСПОДЬ, кто надеется на Меня, не посрамится».

24 Возможно ль отнять добычу у воина, спасти побежденного из плена жестокого?

25 «Да, — говорит ГОСПОДЬ, — можно отнять добычу у воина и вызволить пленников из жестокого плена — Я войной пойду на тех, кто на тебя войной пойдет, и избавлю детей твоих.

26 Угнетателей твоих Я заставлю собственной плотью насыщаться, и, как молодым вином, своей же кровью они напьются допьяна; и узнают смертные, что воистину Я — ГОСПОДЬ, Спаситель твой и Избавитель, могучий Бог Иакова».

Iсая

Розділ 49

1 Почуйте Мене, острови́, і наро́ди здале́ка, і вважайте: Господь із утро́би покликав Мене, Моє Йме́ння згадав з нутра не́ньки Моєї.

2 І Мої у́ста вчинив Він, як той гострий меч, заховав Мене в ті́ні Своєї руки, і Мене вчинив за добі́рну стрілу́, в Своїм сагайдаці́ заховав Він Мене.

3 І до Мене прорік: Ти раб Мій, Ізраїлю, Яким Я просла́влюсь!

4 І Я відповів: Надаре́мно трудивсь Я, на порожне́чу й марно́ту зужив Свою силу: Справді ж з Господом право Моє, і нагоро́да Моя з Моїм Богом.

5 Тепер же промовив Господь, що Мене вформува́в Собі від живота́ за раба́, щоб наверну́ти Собі Якова, і щоб Ізраїль для Нього був зі́браний. І був Я шано́ваний в о́чах Господніх, а Мій Бог стався міццю Моєю.

6 І Він сказав: Того мало, щоб був Ти Мені за раба́, щоб віднови́ти племе́на Якова, щоб вернути врято́ваних Ізраїля, але́ Я вчиню́ Тебе світлом наро́дів, щоб був Ти спасі́нням Моїм аж до кра́ю землі!

7 Так говорить Господь, Відкупи́тель Ізраїлів, Святий його, до пого́рдженого на душі, до обри́дженого від людей, до раба тих воло́дарів: Побачать царі, і князі́ повстають, — і покло́няться ради Господа, що вірний, ради Святого Ізраїлевого, що ви́брав Тебе.

8 Так говорить Господь: За ча́су вподо́бання Я відповів Тобі, в день спасі́ння Тобі допоміг, і стерегти́му Тебе, і дам Я Тебе заповітом наро́дові, щоб край обнови́ти, щоб поділити спа́дки спусто́шені,

9 щоб в'я́зням сказати: „Вихо́дьте“, а тим, хто в темно́ті: „З'яві́ться!“ При дорогах вони будуть па́стися, і по всіх ли́сих горбо́винах їхні пасови́ська.

10 Не будуть голодні вони, ані спра́гнені, і не вдарить їх спе́ка, ні сонце, — бо Той, Хто їх милує, їх попрова́дить і до во́дних джере́л поведе́ їх.

11 І вчиню Я всі го́ри Свої за доро́гу, і піді́ймуться биті шляхи́ Мої.

12 Ось ці зда́лека при́йдуть, а ці ось із пі́вночі й з за́ходу, а ці з кра́ю Сіні́м.

13 Раді́йте, небеса́, звесели́ся ти, земле, ви ж, го́ри, втіша́йтеся співом, бо Госпо́дь звесели́в Свій наро́д, і змилувався над Своїми убогими!

14 І сказав був Сіон: Господь кинув мене́, і Господь мій про ме́не забув.

15 Чи ж жінка забу́де своє немовля́, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабува́ли, то Я не забу́ду про тебе!

16 Отож на долонях Свої́х тебе ви́різьбив Я, твої мури поза́всіди передо Мною.

17 Сино́ве твої поспіша́ться до тебе, а ті, хто руйнує тебе й ті, хто нищить тебе, повідхо́дять від тебе.

18 Здійми свої очі навко́ло й побач: всі вони позбиралися й йдуть ось до те́бе! Як живий Я, говорить Господь: усіх їх, як оздо́бу, зодя́гнеш, та підв'я́жешся ними, немов нарече́на.

19 Бо руїни твої та пустині твої, і зруйно́ваний край твій тепер справді стануть тісни́ми для ме́шканців, і будуть відда́лені ті, хто тебе руйнував.

20 Іще до вух твоїх скажуть сино́ве сирі́тства твого: Тісне́ мені місце оце, посунься для мене, й я сяду!

21 І ти скажеш у серці своїм: Хто мені їх зродив, як була осиро́чена я та самі́тна, була ви́гнана та заблуди́ла? І хто ви́ховав їх? Я зоста́лась сама, а ці, — зві́дки вони?

22 Так сказав Господь Бог: Ось Я підійму́ Свою руку до лю́дів, і піднесу́ до наро́дів прапора Свого́, — і позно́сять синів твоїх в па́зусі, а до́чок твоїх поприно́сять на пле́чах.

23 І будуть царі за твоїх вихова́телів, а їхні цариці — за ня́ньок твоїх. Лицем до землі вони будуть вклоня́тись тобі та лиза́тимуть пил твоїх ніг, і ти пізна́єш, що Я — то Господь, що не посоро́мляться ті, хто на Мене наді́ється!

24 Чи ж від сильного буде відня́та здобич, і чи награ́боване ґвалтівнико́м урято́ване буде?

25 Бо Господь каже так: Полонені віді́брані будуть від сильного, і врято́вана буде здобич наси́льника, і Я стану на прю із твоїми супере́чниками, синів же твоїх Я спасу́.

26 І Я зму́шу твоїх гноби́телів їсти тіло своє, і вони повпива́ються власною кров'ю, немов би вином молоди́м. І пізнає тоді кожне тіло, що Я — то Госпо́дь, твій Спаситель та твій Відкупи́тель, Поту́жний Яковів!

Книга пророка Исайи

Глава 49

Iсая

Розділ 49

1 Слушайте меня, побережья, внимайте, далекие народы! От самого рождения призвал меня ГОСПОДЬ, еще во чреве матери мне имя дал.

1 Почуйте Мене, острови́, і наро́ди здале́ка, і вважайте: Господь із утро́би покликав Мене, Моє Йме́ння згадав з нутра не́ньки Моєї.

2 Он острому мечу язык мой уподобил, в тени руки Своей укрыл меня; отточенной стрелой соделал, хранил меня в Своем колчане;

2 І Мої у́ста вчинив Він, як той гострий меч, заховав Мене в ті́ні Своєї руки, і Мене вчинив за добі́рну стрілу́, в Своїм сагайдаці́ заховав Він Мене.

3 сказал Он мне: «Израиль, ты Мой слуга, и слава Моя явится в тебе».

3 І до Мене прорік: Ти раб Мій, Ізраїлю, Яким Я просла́влюсь!

4 А мне-то думалось, напрасно я изнурял себя, растрачивая силы попусту, без пользы! Но нет, ГОСПОДЬ — мой справедливый судия, мой Бог вознаградит меня.

4 І Я відповів: Надаре́мно трудивсь Я, на порожне́чу й марно́ту зужив Свою силу: Справді ж з Господом право Моє, і нагоро́да Моя з Моїм Богом.

5 Теперь говорит ГОСПОДЬ, от чрева матери меня взрастивший как Своего слугу, чтобы вернул я вновь к Нему Иакова, и вновь собрался у Него Израиль. В почете я у ГОСПОДА, и сила моя — в Боге моем!

5 Тепер же промовив Господь, що Мене вформува́в Собі від живота́ за раба́, щоб наверну́ти Собі Якова, і щоб Ізраїль для Нього був зі́браний. І був Я шано́ваний в о́чах Господніх, а Мій Бог стався міццю Моєю.

6 Он мне сказал: «Мало того, что будешь ты Моим слугою, который возродит племена Иакова и вернет тех, кто уцелел в Израиле; станешь ты еще и светочем другим народам, чтобы по всей земле спасение Мое свершилось!»

6 І Він сказав: Того мало, щоб був Ти Мені за раба́, щоб віднови́ти племе́на Якова, щоб вернути врято́ваних Ізраїля, але́ Я вчиню́ Тебе світлом наро́дів, щоб був Ти спасі́нням Моїм аж до кра́ю землі!

7 Так говорит ГОСПОДЬ, Избавитель Израиля, Святой Бог его, обращается Он к тому, кого презирают, кого хулят народы, кто под пятой, в рабах у властелинов: «Тебя завидев, вставать будут и цари, и до земли кланяться — князья, потому что ГОСПОДОМ ты избран, Тем, Кто неизменно верен, Святым Богом Израилевым избран ты».

7 Так говорить Господь, Відкупи́тель Ізраїлів, Святий його, до пого́рдженого на душі, до обри́дженого від людей, до раба тих воло́дарів: Побачать царі, і князі́ повстають, — і покло́няться ради Господа, що вірний, ради Святого Ізраїлевого, що ви́брав Тебе.

8 Так говорит ГОСПОДЬ: «В благое время Я услышу тебя и в день спасения помогу тебе, сберегу тебя и впредь, сделаю тебя заветом для народа, чтобы восстановил ты страну и вернул ей владенья разоренные;

8 Так говорить Господь: За ча́су вподо́бання Я відповів Тобі, в день спасі́ння Тобі допоміг, і стерегти́му Тебе, і дам Я Тебе заповітом наро́дові, щоб край обнови́ти, щоб поділити спа́дки спусто́шені,

9 чтобы узникам сказал: „Выходите!“, сидящим во тьме: „Покажитесь!“ Вдоль дорог стада их пастись будут, холмы все их пастбищем станут;

9 щоб в'я́зням сказати: „Вихо́дьте“, а тим, хто в темно́ті: „З'яві́ться!“ При дорогах вони будуть па́стися, і по всіх ли́сих горбо́винах їхні пасови́ська.

10 ни голодать не будут, ни жаждой томиться, солнечный зной не поразит их более, ибо Всемилостивый поведет их, прямо к родникам направит.

10 Не будуть голодні вони, ані спра́гнені, і не вдарить їх спе́ка, ні сонце, — бо Той, Хто їх милує, їх попрова́дить і до во́дних джере́л поведе́ їх.

11 В горах Моих путь их устрою, на высоте проложу дороги;

11 І вчиню Я всі го́ри Свої за доро́гу, і піді́ймуться биті шляхи́ Мої.

12 и придут сюда издалека — кто с севера, кто с запада, а иные из страны Синим».

12 Ось ці зда́лека при́йдуть, а ці ось із пі́вночі й з за́ходу, а ці з кра́ю Сіні́м.

13 Ликуйте, небеса, и ты, земля, возрадуйся! Отзовитесь восторженно, горы, — Сам ГОСПОДЬ Свой народ утешил, страдальцев Своих помиловал.

13 Раді́йте, небеса́, звесели́ся ти, земле, ви ж, го́ри, втіша́йтеся співом, бо Госпо́дь звесели́в Свій наро́д, і змилувався над Своїми убогими!

14 А ведь Сион говорил: «Оставил меня ГОСПОДЬ, забыл обо мне Владыка».

14 І сказав був Сіон: Господь кинув мене́, і Господь мій про ме́не забув.

15 «Забудет ли мать своего младенца, разве не пожалеет чадо, ею рожденное? Да если бы и она забыла, Я тебя не забуду!

15 Чи ж жінка забу́де своє немовля́, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабува́ли, то Я не забу́ду про тебе!

16 На ладонях Своих начертал Я имя твое, стены города твоего всегда предо Мною.

16 Отож на долонях Свої́х тебе ви́різьбив Я, твої мури поза́всіди передо Мною.

17 Поспешат к тебе твои дети, и оставят тебя те, кто грабил тебя и разорял.

17 Сино́ве твої поспіша́ться до тебе, а ті, хто руйнує тебе й ті, хто нищить тебе, повідхо́дять від тебе.

18 Поднимите глаза, оглядитесь — вот они собрались, к тебе идут. Клянусь Собой, — говорит ГОСПОДЬ, — возложишь их всех на себя, как убранство, украсишься ими, словно невеста».

18 Здійми свої очі навко́ло й побач: всі вони позбиралися й йдуть ось до те́бе! Як живий Я, говорить Господь: усіх їх, як оздо́бу, зодя́гнеш, та підв'я́жешся ними, немов нарече́на.

19 Когда оставят тебя поработители твои, развалины твои и пустоши и вся страна твоя разоренная не сможет вместить новых жителей.

19 Бо руїни твої та пустині твої, і зруйно́ваний край твій тепер справді стануть тісни́ми для ме́шканців, і будуть відда́лені ті, хто тебе руйнував.

20 И дети, рожденные в дни скорби твоей, скажут: «Тут мало нам места, не помещаемся мы, потеснись!»

20 Іще до вух твоїх скажуть сино́ве сирі́тства твого: Тісне́ мені місце оце, посунься для мене, й я сяду!

21 Ты удивишься, скажешь сама себе: «Да от кого же они родились? Была я бездетна, бесплодна, в далеком изгнании пребывала — кто же вырастил их? Одинокою оставалась — откуда ж они взялись?»

21 І ти скажеш у серці своїм: Хто мені їх зродив, як була осиро́чена я та самі́тна, була ви́гнана та заблуди́ла? І хто ви́ховав їх? Я зоста́лась сама, а ці, — зві́дки вони?

22 Так говорит Владыка ГОСПОДЬ: «Подниму Я руку, и увидят народы, знамя поставлю над племенами — на руках понесут твоих сыновей и на плечах — дочерей.

22 Так сказав Господь Бог: Ось Я підійму́ Свою руку до лю́дів, і піднесу́ до наро́дів прапора Свого́, — і позно́сять синів твоїх в па́зусі, а до́чок твоїх поприно́сять на пле́чах.

23 Цари будут воспитателями твоих детей, а жены царские станут кормилицами. Ниц падут пред тобою они, слизывать пыль будут с ног твоих, так узнаешь ты, что воистину Я — ГОСПОДЬ, кто надеется на Меня, не посрамится».

23 І будуть царі за твоїх вихова́телів, а їхні цариці — за ня́ньок твоїх. Лицем до землі вони будуть вклоня́тись тобі та лиза́тимуть пил твоїх ніг, і ти пізна́єш, що Я — то Господь, що не посоро́мляться ті, хто на Мене наді́ється!

24 Возможно ль отнять добычу у воина, спасти побежденного из плена жестокого?

24 Чи ж від сильного буде відня́та здобич, і чи награ́боване ґвалтівнико́м урято́ване буде?

25 «Да, — говорит ГОСПОДЬ, — можно отнять добычу у воина и вызволить пленников из жестокого плена — Я войной пойду на тех, кто на тебя войной пойдет, и избавлю детей твоих.

25 Бо Господь каже так: Полонені віді́брані будуть від сильного, і врято́вана буде здобич наси́льника, і Я стану на прю із твоїми супере́чниками, синів же твоїх Я спасу́.

26 Угнетателей твоих Я заставлю собственной плотью насыщаться, и, как молодым вином, своей же кровью они напьются допьяна; и узнают смертные, что воистину Я — ГОСПОДЬ, Спаситель твой и Избавитель, могучий Бог Иакова».

26 І Я зму́шу твоїх гноби́телів їсти тіло своє, і вони повпива́ються власною кров'ю, немов би вином молоди́м. І пізнає тоді кожне тіло, що Я — то Госпо́дь, твій Спаситель та твій Відкупи́тель, Поту́жний Яковів!

1.0x