CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Luk. 7
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Das Evangelium nach Lukas

Kapitel 7

1 Nachdem1893 er aber1161 vor1519 dem Volk2992 ausgeredet3956 hatte4137, ging1525 er gen1519 Kapernaum2584.

2 Und1161 eines5100 Hauptmanns1543 Knecht1401 lag3195 todkrank5053, den3739 er2258 wert1784 hielt2192.

3 Da er846 aber1161 von4012 JEsu2424 hörete, sandte649 er846 die Ältesten4245 der Juden2453 zu191 ihm und3704 bat2065 ihn, daß4314 er käme2064 und seinen Knecht1401 gesund machte1295.

4 Da sie aber1161 zu4314 JEsu2424 kamen3854, baten3870 sie ihn mit Fleiß4709 und sprachen3004: Er846 ist2076 es wert514, daß3754 du ihm5124 das3739 erzeigest3930;

5 denn1063 er846 hat25 unser Volk1484 lieb, und2532 die Schule4864 hat er uns2257 erbauet.

6 JEsus2424 aber1161 ging mit4862 ihnen hin4198. Da sie846 aber1161 nun2235 nicht3756 ferne3112 von575 dem Hause3614 waren568, sandte3992 der5259 Hauptmann1543 Freunde5384 zu4314 ihm846 und1063 ließ ihm846 sagen3004: Ach HErr2962, bemühe4660 dich4660 nicht3361! Ich bin1510 nicht3756 wert2425, daß2443 du unter mein3450 Dach4721 gehest1525;

7 darum1352 ich auch2532 mich selbst1683 nicht3761 würdig geachtet515 habe, daß ich zu4314 dir4571 käme2064; sondern235 sprich2036 ein Wort3056, so wird mein3450 Knabe3816 gesund2390.

8 Denn1063 auch2532 ich1473 bin1510 ein Mensch444, der5259 Obrigkeit1849 untertan, und2532 habe2192 Kriegsknechte4757 unter5259 mir1683 und2532 spreche3004 zu einem5129: Gehe hin4198! so2532 geht er hin4198, und2532 zum andern243: Komm2064 her! so2532 kommt2064 er, und2532 zu meinem3450 Knecht1401: Tu4160 das5124! so tut4160 er‘s.

9 Da aber1161 JEsus2424 das5023 hörete, verwunderte2296 er846 sich sein und2532 wandte sich um4762 und sprach2036 zu dem846 Volk3793, das ihm190 nachfolgte: Ich sage3004 euch5213, solchen5118 Glauben4102 habe191 ich in1722 Israel2474 nicht3761 funden.

10 Und2532 da die Gesandten3992 wiederum5290 nach1519 Hause3624 kamen, fanden2147 sie den kranken770 Knecht1401 gesund5198.

11 Und2532 es begab1096 sich danach, daß1519 er846 in1722 eine Stadt4172 mit Namen2564 Nain3484 ging4198; und2532 seiner Jünger3101 gingen4848 viel2425 mit ihm846 und2532 viel4183 Volks3793.

12 Als er3778 aber1161 nahe1448 an das Stadttor4439 kam, siehe2400, da5613 trug1580 man einen Toten heraus, der ein einiger Sohn3439 war2348 seiner Mutter3384, und sie war2258 eine Witwe5503. Und viel2425 Volks3793 aus der Stadt4172 ging mit4862 ihr846.

13 Und2532 da sie846 der HErr2962 sah1492, jammerte4697 ihn846 derselbigen und2532 sprach2036 zu1909 ihr846: Weine2799 nicht3361!

14 Und2532 trat2476 hinzu4334 und1161 rührete den Sarg4673 an680. Und2532 die Träger941 stunden. Und er sprach2036: Jüngling3495, ich sage3004 dir4671, stehe auf1453!

15 Und2532 der Tote3498 richtete sich auf339 und2532 fing756 an zu reden2980. Und2532 er846 gab1325 ihn seiner846 Mutter3384.

16 Und1161 es3754 kam2983 sie537 alle eine Furcht5401 an und2532 preiseten GOtt2316 und3754 sprachen3004: Es ist1392 ein großer3173 Prophet4396 unter uns2254 aufgestanden1453, und2532: GOtt2316 hat1722 sein Volk2992 heimgesucht1980.

17 Und2532 diese3778 Rede3056 von4012 ihm846 erscholl1831 in1722 das ganze3650 jüdische Land2449 und2532 in1722 alle3956 umliegenden Länder4066.

18 Und2532 es verkündigten518 Johannes2491 seine846 Jünger3101 das4012 alles3956. Und er rief zu sich seiner Jünger zwei

19 und2532 sandte3992 sie zu4314 JEsu2424 und ließ ihm sagen3004: Bist1488 du4771, der da kommen2064 soll, oder2228 sollen wir5100 eines andern243 warten?

20 Da aber1161 die Männer435 zu4314 ihm kamen3854, sprachen2036 sie846: Johannes2491 der Täufer910 hat649 uns2248 zu4314 dir4571 gesandt und läßt dir sagen3004: Bist1488 du4771, der da kommen2064 soll, oder2228 sollen wir4328 eines andern243 warten?

21 Zu1722 derselbigen Stunde5610 aber1161 machte er846 viele4183 gesund2323 von575 Seuchen3554 und2532 Plagen3148 und2532 bösen4190 Geistern4151 und2532 viel4183 Blinden5185 schenkte5483 er das Gesicht991.

22 Und2532 JEsus2424 antwortete611 und2532 sprach2036 zu ihnen: Gehet hin4198 und3754 verkündiget518 Johannes2491, was ihr846 gesehen und gehöret habt191: Die Blinden5185 sehen1492, die Lahmen5560 gehen4043, die Aussätzigen3015 werden1453 rein2511, die Tauben2974 hören191, die Toten3498 stehen auf308, den Armen4434 wird das3739 Evangelium2097 geprediget;

23 und2532 selig3107 ist2076, der sich nicht3362 ärgert4624 an1722 mir1698.

24 Da aber1161 die Boten32 des Johannes2491 hingingen565, fing756 JEsus an, zu4314 reden3004 zu dem Volk3793 von4012 Johannes2491: Was5101 seid ihr hinausgegangen1831 in1519 die Wüste2048 zu sehen2300? Wolltet ihr ein Rohr2563 sehen, das vom5259 Winde417 beweget wird4531?

25 Oder was5101 seid ihr hinausgegangen1831 zu sehen1492? Wolltet ihr einen Menschen sehen294 in1722 weichen3120 Kleidern2440? Sehet2400, die in1722 herrlichen1741 Kleidern2441 und235 Lüsten5172 leben5225, die sind1526 in den444 königlichen Höfen933.

26 Oder235 was5101 seid ihr bin1831 ausgegangen zu sehen1492? Wolltet ihr einen Propheten4396 sehen? Ja3483, ich sage3004 euch5213, der da2532 mehr4055 ist denn ein Prophet4396.

27 Er3778 ist‘s, von4012 dem3739 geschrieben1125 stehet2076: Siehe2400, ich1473 sende649 meinen3450 Engel32 vor4253 deinem4675 Angesicht4383 her, der3739 da, bereiten soll2680 deinen4675 Weg3598 vor1715 dir4675.

28 Denn1063 ich sage3004 euch5213, daß unter1722 denen, die von Weibern1135 geboren1084 sind, ist2076 kein3762 größerer Prophet4396 denn3187 Johannes2491 der Täufer910; der aber1161 kleiner3398 ist2076 im1722 Reich932 Gottes2316, der ist größer3187 denn3187 er846.

29 Und2532 alles Volk2992, das3956 ihn hörete, und2532 die191 Zöllner5057 gaben1344 GOtt2316 recht und ließen sich taufen907 mit der Taufe908 des Johannes2491.

30 Aber1161 die Pharisäer5330 und2532 Schriftgelehrten3544 verachteten114 Gottes2316 Rat1012 wider1519 sich907 selbst1438 und ließen sich nicht3361 von5259 ihm846 taufen907.

31 Aber1161 der2532 HErr2962 sprach2036: Wem5101 soll ich die5026 Menschen444 dieses Geschlechts1074 vergleichen3666, und3767 wem5101 sind1526 sie gleich3664?

32 Sie sind1526 gleich3664 den Kindern3813, die auf1722 dem Markt58 sitzen2521 und2532 rufen4377 gegeneinander240 und2532 sprechen3004: Wir haben euch5213 gepfiffen832, und2532 ihr2799 habt nicht3756 getanzet; wir haben euch5213 geklaget, und2532 ihr2799 habt nicht3756 geweinet.

33 Denn1063 Johannes2491 der Täufer910 ist kommen2064 und2532 aß2068 nicht3383 Brot740 und trank4095 keinen Wein3631, so sagt3004 ihr: Er hat2192 den Teufel1140.

34 Des Menschen444 Sohn ist kommen2064, isset2068 und2532 trinket4095, so2532 sagt3004 ihr: Siehe2400, der Mensch444 ist ein Fresser5314 und2532 Weinsäufer3630, der Zöllner5057 und2532 Sünder268 Freund5384.

35 Und2532 die Weisheit4678 muß sich848 rechtfertigen lassen1344 von575 allen3956 ihren Kindern5043.

36 Es bat2065 ihn aber1161 der Pharisäer5330 einer5100, daß2443 er846 mit3326 ihm äße5315: Und2532 er846 ging hinein1525 in1519 des Pharisäers5330 Haus3614 und setzte sich347 zu Tische.

37 Und2532 siehe2400, ein Weib1135 war2258 in1722 der3748 Stadt4172, die war eine Sünderin268. Da die vernahm1921, daß3754 er zu Tische saß345 in des Pharisäers5330 Hause3614, brachte2865 sie ein Glas211 mit Salben3464

38 und2532 trat2476 hinten zu seinen846 Füßen4228 und2532 weinete und2532 fing756 an3844, seine846 Füße4228 zu netzen1026 mit Tränen1144 und2532 mit den Haaren2359 ihres Haupts zu trocknen1591; und küssete seine846 Füße4228 und salbete sie mit Salben218.

39 Da aber1161 das3588 der3748 Pharisäer5330 sah, der ihn geladen hatte2564, sprach2036 er846 bei1722 sich selbst1438 und2532 sagte3004: Wenn1487 dieser ein Prophet wäre, so wüßte er, wer5101 und welch4217 ein Weib1135 das1492 ist2076, die ihn anrühret; denn3754 sie1097 ist eine Sünderin268

40 JEsus2424 antwortete611 und2532 sprach2036 zu4314 ihm: Simon4613, ich habe2192 dir4671 etwas5100 zu sagen2036. Er846 aber1161 sprach2036: Meister1320, sage5346 an!

41 Es hatte ein Wucherer zwei1417 Schuldner5533. Einer5100 war2258 schuldig3784 fünfhundert4001 Groschen1220, der1520 andere2087 fünfzig4004.

42 Da3767 sie846 aber1161 nicht3361 hatten2192 zu bezahlen591, schenkte5483 er846‘s beiden297. Sage2036 an, welcher5101 unter denen wird ihn846 am meisten4119 lieben25?

43 Simon4613 antwortete611 und3754 sprach2036: Ich achte5274, dem3739 er846 am meisten4119 geschenket hat5483. Er aber1161 sprach2036 zu ihm: Du hast2919 recht3723 gerichtet2919.

44 Und2532 er3778 wandte sich4762 zu4314 dem Weibe1135 und2532 sprach5346 zu Simon4613: Siehest du991 dies5026 Weib1135? Ich bin kommen1525 in1519 dein4675 Haus3614, du hast mit1909 nicht3756 Wasser5204 gegeben1325 zu meinen3450 Füßen4228; diese aber1161 hat meine3450 Füße4228 mit Tränen1144 genetzet und mit den Haaren2359 ihres Haupts getrocknet1591.

45 Du hast mir3427 keinen3756 Kuß5370 gegeben1325; diese3778 aber1161, nachdem sie hereinkommen ist1525, hat sie nicht3756 abgelassen1257, meine3450 Füße4228 zu575 küssen2705.

46 Du hast mein3450 Haupt2776 nicht3756 mit Öle gesalbet; sie3778 aber1161 hat meine3450 Füße4228 mit Salben218 gesalbet

47 Derhalben sage3004 ich dir4671: Ihr846 sind viel4183 Sünden266 vergeben863, denn3754 sie hat25 viel4183 geliebet. Welchem aber1161 wenig3641 vergeben863 wird, der3588 liebet25 wenig3641.

48 Und1161 er sprach2036 zu ihr846: Dir4675 sind deine Sünden266 vergeben863.

49 Da fingen an756, die3739 mit ihm zu1722 Tisch saßen4873, und2532 sprachen3004 bei sich863 selbst1438: Wer5101 ist2076 dieser, der3778 auch2532 die Sünden266 vergibt?

50 Er aber1161 sprach2036 zu4314 dem Weibe1135: Dein4675 Glaube4102 hat dir4571 geholfen4982; gehe hin4198 mit1519 Frieden1515!

Вiд Луки

Розділ 7

1 А коли Він скінчи́в усі слова́ Свої до наро́ду, що слухав Його, то ввійшов у Капернау́м.

2 У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому́, і вмирати вже мав.

3 А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старши́х, і благав Його, щоб прийшов, і вздоро́вив раба́ його.

4 Вони ж прибули́ до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: „Він достойний, щоб Ти це зробив йому.

5 Бо він любить наро́д наш, та й для нас синагогу поставив“.

6 І пішов Ісус із ними. І коли недале́ко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: „Не турбу́йся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стрі́ху мою.

7 Тому́ то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, — і раб мій одужає.

8 Бо й я — люди́на підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, — то йде він, а тому: прийди, — і прихо́дить, а своєму рабо́ві: зроби теє — і зробить“.

9 Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до на́товпу, що йшов слідо́м за Ним, промовив: „Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!“

10 А коли посланці́ повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!

11 І сталось, — насту́пного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наї́н, а з Ним ішли учні Його та багато наро́ду.

12 І ось, як до брами місько́ї набли́зився Він, вино́сили вмерлого, одинака́ в своєї матері, що вдовою була. І з нею був на́товп великий із міста.

13 Як Господь же побачив її, то змилосе́рдивсь над нею, і до неї промовив: „Не плач!“

14 І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: „Юначе, кажу́ тобі: встань!“

15 І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері.

16 А всіх о́страх пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: „Великий Пророк з'явився між нами, і згля́нувся Бог над наро́дом Своїм!“

17 І розійшлася ця чутка про Нього по ці́лій Юдеї, і по всій тій країні.

18 Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із у́чнів своїх,

19 і послав їх до Господа з за́питом: „Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“

20 А мужі, прийшовши до Нього, сказали: „Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“

21 А саме тоді багатьох уздоро́вив був Він від неду́гів і мук, і від ду́хів злих, і сліпим багатьо́м вернув зір.

22 І промовив Ісус їм у відповідь: „Ідіть, і перекажіть Іванові, що́ ви бачили й чули: „Сліпі прозрівають“, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, „убогим звіщається Добра Нови́на“.

23 І блаженний, хто через Мене споку́си не матиме!“

24 А коли відійшли посланці́ Іванові, Він почав говорити про Івана наро́дові: „На що́ ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очере́т, що вітер гойда́є його?

25 Та на що́ ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одя́гненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, — по палатах царськи́х.

26 На що́ ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, — навіть більше, аніж на пророка.

27 Це той, що про нього написано: „Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця́, який перед Тобою дорогу Твою приготу́є!“

28 Кажу вам: Між наро́дженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві — той більший за нього“.

29 І всі люди, що слухали, і ми́тники визнали Божу волю за слушну, — і охристились Івановим хрищенням.

30 А фарисеї й зако́нники відкинули Божу волю про себе, — і не христились від нього.

31 І промовив Госпо́дь: „До кого ж уподо́блю людей цього роду? І до ко́го подібні вони?

32 Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один о́дного кличуть та кажуть: „Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жа́лібно, та не плакали ви“.

33 Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: „Має він де́мона“.

34 Прийшов же Син Лю́дський, що їсть і п'є, а ви кажете: „Чоловік Цей ласу́н і п'яни́ця, Він при́ятель ми́тників і грішників“.

35 І ви́правдалася мудрість усіма́ своїми діла́ми“.

36 А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.

37 І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, аляба́строву пляшечку мира принесла,

38 і, припавши до ніг Його зза́ду, плачучи́, почала обливати слізьми́ Йому ноги, і воло́ссям своїм витирала, но́ги Йому цілувала та миром масти́ла.

39 Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, ка́жучи: „Коли б був Він пророк, Він би знав, хто́ ото й яка жінка до Нього торкається, — бож то грішниця!“

40 І озвався Ісус та й говорить до нього: „Маю, Си́моне, дещо сказати тобі“. А той відказав: „Кажи, Учителю“.

41 І промовив Ісус: „Були два боржники́ в одно́го віри́теля; один був винен п'ятсо́т динаріїв, а другий — п'ятдеся́т.

42 Як вони ж не могли заплатити, простив він обо́м. Скажи ж, котри́й із них більше полюбить його?“

43 Відповів Си́мон, говорячи: „Ду́маю, — той, кому більше простив“. І сказав Він йому: „Розсудив ти правдиво“.

44 І, оберну́вшись до жінки, Він промовив до Си́мона: „Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, — ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропи́ла слізьми́ Мої ноги й обтерла воло́ссям своїм.

45 Поцілунку не дав ти Мені, — а вона, відко́ли ввійшов Я, Мої но́ги цілує невпинно.

46 Голови ти Моєї оливою не намастив, — а вона миром но́ги мої намастила.

47 Ось тому говорю́ Я тобі: „Числе́нні гріхи її про́щені, бо багато вона полюбила. Кому́ ж мало прощається, такий мало любить“.

48 А до неї промовив: „Прощаються тобі гріхи!“

49 А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: „Хто́ ж це Таки́й, що прощає й гріхи?“

50 А до жінки сказав Він: „Твоя віра спасла тебе, — іди з ми́ром собі!“

Das Evangelium nach Lukas

Kapitel 7

Вiд Луки

Розділ 7

1 Nachdem1893 er aber1161 vor1519 dem Volk2992 ausgeredet3956 hatte4137, ging1525 er gen1519 Kapernaum2584.

1 А коли Він скінчи́в усі слова́ Свої до наро́ду, що слухав Його, то ввійшов у Капернау́м.

2 Und1161 eines5100 Hauptmanns1543 Knecht1401 lag3195 todkrank5053, den3739 er2258 wert1784 hielt2192.

2 У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому́, і вмирати вже мав.

3 Da er846 aber1161 von4012 JEsu2424 hörete, sandte649 er846 die Ältesten4245 der Juden2453 zu191 ihm und3704 bat2065 ihn, daß4314 er käme2064 und seinen Knecht1401 gesund machte1295.

3 А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старши́х, і благав Його, щоб прийшов, і вздоро́вив раба́ його.

4 Da sie aber1161 zu4314 JEsu2424 kamen3854, baten3870 sie ihn mit Fleiß4709 und sprachen3004: Er846 ist2076 es wert514, daß3754 du ihm5124 das3739 erzeigest3930;

4 Вони ж прибули́ до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: „Він достойний, щоб Ти це зробив йому.

5 denn1063 er846 hat25 unser Volk1484 lieb, und2532 die Schule4864 hat er uns2257 erbauet.

5 Бо він любить наро́д наш, та й для нас синагогу поставив“.

6 JEsus2424 aber1161 ging mit4862 ihnen hin4198. Da sie846 aber1161 nun2235 nicht3756 ferne3112 von575 dem Hause3614 waren568, sandte3992 der5259 Hauptmann1543 Freunde5384 zu4314 ihm846 und1063 ließ ihm846 sagen3004: Ach HErr2962, bemühe4660 dich4660 nicht3361! Ich bin1510 nicht3756 wert2425, daß2443 du unter mein3450 Dach4721 gehest1525;

6 І пішов Ісус із ними. І коли недале́ко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: „Не турбу́йся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стрі́ху мою.

7 darum1352 ich auch2532 mich selbst1683 nicht3761 würdig geachtet515 habe, daß ich zu4314 dir4571 käme2064; sondern235 sprich2036 ein Wort3056, so wird mein3450 Knabe3816 gesund2390.

7 Тому́ то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, — і раб мій одужає.

8 Denn1063 auch2532 ich1473 bin1510 ein Mensch444, der5259 Obrigkeit1849 untertan, und2532 habe2192 Kriegsknechte4757 unter5259 mir1683 und2532 spreche3004 zu einem5129: Gehe hin4198! so2532 geht er hin4198, und2532 zum andern243: Komm2064 her! so2532 kommt2064 er, und2532 zu meinem3450 Knecht1401: Tu4160 das5124! so tut4160 er‘s.

8 Бо й я — люди́на підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, — то йде він, а тому: прийди, — і прихо́дить, а своєму рабо́ві: зроби теє — і зробить“.

9 Da aber1161 JEsus2424 das5023 hörete, verwunderte2296 er846 sich sein und2532 wandte sich um4762 und sprach2036 zu dem846 Volk3793, das ihm190 nachfolgte: Ich sage3004 euch5213, solchen5118 Glauben4102 habe191 ich in1722 Israel2474 nicht3761 funden.

9 Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до на́товпу, що йшов слідо́м за Ним, промовив: „Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!“

10 Und2532 da die Gesandten3992 wiederum5290 nach1519 Hause3624 kamen, fanden2147 sie den kranken770 Knecht1401 gesund5198.

10 А коли посланці́ повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!

11 Und2532 es begab1096 sich danach, daß1519 er846 in1722 eine Stadt4172 mit Namen2564 Nain3484 ging4198; und2532 seiner Jünger3101 gingen4848 viel2425 mit ihm846 und2532 viel4183 Volks3793.

11 І сталось, — насту́пного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наї́н, а з Ним ішли учні Його та багато наро́ду.

12 Als er3778 aber1161 nahe1448 an das Stadttor4439 kam, siehe2400, da5613 trug1580 man einen Toten heraus, der ein einiger Sohn3439 war2348 seiner Mutter3384, und sie war2258 eine Witwe5503. Und viel2425 Volks3793 aus der Stadt4172 ging mit4862 ihr846.

12 І ось, як до брами місько́ї набли́зився Він, вино́сили вмерлого, одинака́ в своєї матері, що вдовою була. І з нею був на́товп великий із міста.

13 Und2532 da sie846 der HErr2962 sah1492, jammerte4697 ihn846 derselbigen und2532 sprach2036 zu1909 ihr846: Weine2799 nicht3361!

13 Як Господь же побачив її, то змилосе́рдивсь над нею, і до неї промовив: „Не плач!“

14 Und2532 trat2476 hinzu4334 und1161 rührete den Sarg4673 an680. Und2532 die Träger941 stunden. Und er sprach2036: Jüngling3495, ich sage3004 dir4671, stehe auf1453!

14 І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: „Юначе, кажу́ тобі: встань!“

15 Und2532 der Tote3498 richtete sich auf339 und2532 fing756 an zu reden2980. Und2532 er846 gab1325 ihn seiner846 Mutter3384.

15 І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері.

16 Und1161 es3754 kam2983 sie537 alle eine Furcht5401 an und2532 preiseten GOtt2316 und3754 sprachen3004: Es ist1392 ein großer3173 Prophet4396 unter uns2254 aufgestanden1453, und2532: GOtt2316 hat1722 sein Volk2992 heimgesucht1980.

16 А всіх о́страх пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: „Великий Пророк з'явився між нами, і згля́нувся Бог над наро́дом Своїм!“

17 Und2532 diese3778 Rede3056 von4012 ihm846 erscholl1831 in1722 das ganze3650 jüdische Land2449 und2532 in1722 alle3956 umliegenden Länder4066.

17 І розійшлася ця чутка про Нього по ці́лій Юдеї, і по всій тій країні.

18 Und2532 es verkündigten518 Johannes2491 seine846 Jünger3101 das4012 alles3956. Und er rief zu sich seiner Jünger zwei

18 Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із у́чнів своїх,

19 und2532 sandte3992 sie zu4314 JEsu2424 und ließ ihm sagen3004: Bist1488 du4771, der da kommen2064 soll, oder2228 sollen wir5100 eines andern243 warten?

19 і послав їх до Господа з за́питом: „Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“

20 Da aber1161 die Männer435 zu4314 ihm kamen3854, sprachen2036 sie846: Johannes2491 der Täufer910 hat649 uns2248 zu4314 dir4571 gesandt und läßt dir sagen3004: Bist1488 du4771, der da kommen2064 soll, oder2228 sollen wir4328 eines andern243 warten?

20 А мужі, прийшовши до Нього, сказали: „Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“

21 Zu1722 derselbigen Stunde5610 aber1161 machte er846 viele4183 gesund2323 von575 Seuchen3554 und2532 Plagen3148 und2532 bösen4190 Geistern4151 und2532 viel4183 Blinden5185 schenkte5483 er das Gesicht991.

21 А саме тоді багатьох уздоро́вив був Він від неду́гів і мук, і від ду́хів злих, і сліпим багатьо́м вернув зір.

22 Und2532 JEsus2424 antwortete611 und2532 sprach2036 zu ihnen: Gehet hin4198 und3754 verkündiget518 Johannes2491, was ihr846 gesehen und gehöret habt191: Die Blinden5185 sehen1492, die Lahmen5560 gehen4043, die Aussätzigen3015 werden1453 rein2511, die Tauben2974 hören191, die Toten3498 stehen auf308, den Armen4434 wird das3739 Evangelium2097 geprediget;

22 І промовив Ісус їм у відповідь: „Ідіть, і перекажіть Іванові, що́ ви бачили й чули: „Сліпі прозрівають“, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, „убогим звіщається Добра Нови́на“.

23 und2532 selig3107 ist2076, der sich nicht3362 ärgert4624 an1722 mir1698.

23 І блаженний, хто через Мене споку́си не матиме!“

24 Da aber1161 die Boten32 des Johannes2491 hingingen565, fing756 JEsus an, zu4314 reden3004 zu dem Volk3793 von4012 Johannes2491: Was5101 seid ihr hinausgegangen1831 in1519 die Wüste2048 zu sehen2300? Wolltet ihr ein Rohr2563 sehen, das vom5259 Winde417 beweget wird4531?

24 А коли відійшли посланці́ Іванові, Він почав говорити про Івана наро́дові: „На що́ ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очере́т, що вітер гойда́є його?

25 Oder was5101 seid ihr hinausgegangen1831 zu sehen1492? Wolltet ihr einen Menschen sehen294 in1722 weichen3120 Kleidern2440? Sehet2400, die in1722 herrlichen1741 Kleidern2441 und235 Lüsten5172 leben5225, die sind1526 in den444 königlichen Höfen933.

25 Та на що́ ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одя́гненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, — по палатах царськи́х.

26 Oder235 was5101 seid ihr bin1831 ausgegangen zu sehen1492? Wolltet ihr einen Propheten4396 sehen? Ja3483, ich sage3004 euch5213, der da2532 mehr4055 ist denn ein Prophet4396.

26 На що́ ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, — навіть більше, аніж на пророка.

27 Er3778 ist‘s, von4012 dem3739 geschrieben1125 stehet2076: Siehe2400, ich1473 sende649 meinen3450 Engel32 vor4253 deinem4675 Angesicht4383 her, der3739 da, bereiten soll2680 deinen4675 Weg3598 vor1715 dir4675.

27 Це той, що про нього написано: „Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця́, який перед Тобою дорогу Твою приготу́є!“

28 Denn1063 ich sage3004 euch5213, daß unter1722 denen, die von Weibern1135 geboren1084 sind, ist2076 kein3762 größerer Prophet4396 denn3187 Johannes2491 der Täufer910; der aber1161 kleiner3398 ist2076 im1722 Reich932 Gottes2316, der ist größer3187 denn3187 er846.

28 Кажу вам: Між наро́дженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві — той більший за нього“.

29 Und2532 alles Volk2992, das3956 ihn hörete, und2532 die191 Zöllner5057 gaben1344 GOtt2316 recht und ließen sich taufen907 mit der Taufe908 des Johannes2491.

29 І всі люди, що слухали, і ми́тники визнали Божу волю за слушну, — і охристились Івановим хрищенням.

30 Aber1161 die Pharisäer5330 und2532 Schriftgelehrten3544 verachteten114 Gottes2316 Rat1012 wider1519 sich907 selbst1438 und ließen sich nicht3361 von5259 ihm846 taufen907.

30 А фарисеї й зако́нники відкинули Божу волю про себе, — і не христились від нього.

31 Aber1161 der2532 HErr2962 sprach2036: Wem5101 soll ich die5026 Menschen444 dieses Geschlechts1074 vergleichen3666, und3767 wem5101 sind1526 sie gleich3664?

31 І промовив Госпо́дь: „До кого ж уподо́блю людей цього роду? І до ко́го подібні вони?

32 Sie sind1526 gleich3664 den Kindern3813, die auf1722 dem Markt58 sitzen2521 und2532 rufen4377 gegeneinander240 und2532 sprechen3004: Wir haben euch5213 gepfiffen832, und2532 ihr2799 habt nicht3756 getanzet; wir haben euch5213 geklaget, und2532 ihr2799 habt nicht3756 geweinet.

32 Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один о́дного кличуть та кажуть: „Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жа́лібно, та не плакали ви“.

33 Denn1063 Johannes2491 der Täufer910 ist kommen2064 und2532 aß2068 nicht3383 Brot740 und trank4095 keinen Wein3631, so sagt3004 ihr: Er hat2192 den Teufel1140.

33 Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: „Має він де́мона“.

34 Des Menschen444 Sohn ist kommen2064, isset2068 und2532 trinket4095, so2532 sagt3004 ihr: Siehe2400, der Mensch444 ist ein Fresser5314 und2532 Weinsäufer3630, der Zöllner5057 und2532 Sünder268 Freund5384.

34 Прийшов же Син Лю́дський, що їсть і п'є, а ви кажете: „Чоловік Цей ласу́н і п'яни́ця, Він при́ятель ми́тників і грішників“.

35 Und2532 die Weisheit4678 muß sich848 rechtfertigen lassen1344 von575 allen3956 ihren Kindern5043.

35 І ви́правдалася мудрість усіма́ своїми діла́ми“.

36 Es bat2065 ihn aber1161 der Pharisäer5330 einer5100, daß2443 er846 mit3326 ihm äße5315: Und2532 er846 ging hinein1525 in1519 des Pharisäers5330 Haus3614 und setzte sich347 zu Tische.

36 А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.

37 Und2532 siehe2400, ein Weib1135 war2258 in1722 der3748 Stadt4172, die war eine Sünderin268. Da die vernahm1921, daß3754 er zu Tische saß345 in des Pharisäers5330 Hause3614, brachte2865 sie ein Glas211 mit Salben3464

37 І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, аляба́строву пляшечку мира принесла,

38 und2532 trat2476 hinten zu seinen846 Füßen4228 und2532 weinete und2532 fing756 an3844, seine846 Füße4228 zu netzen1026 mit Tränen1144 und2532 mit den Haaren2359 ihres Haupts zu trocknen1591; und küssete seine846 Füße4228 und salbete sie mit Salben218.

38 і, припавши до ніг Його зза́ду, плачучи́, почала обливати слізьми́ Йому ноги, і воло́ссям своїм витирала, но́ги Йому цілувала та миром масти́ла.

39 Da aber1161 das3588 der3748 Pharisäer5330 sah, der ihn geladen hatte2564, sprach2036 er846 bei1722 sich selbst1438 und2532 sagte3004: Wenn1487 dieser ein Prophet wäre, so wüßte er, wer5101 und welch4217 ein Weib1135 das1492 ist2076, die ihn anrühret; denn3754 sie1097 ist eine Sünderin268

39 Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, ка́жучи: „Коли б був Він пророк, Він би знав, хто́ ото й яка жінка до Нього торкається, — бож то грішниця!“

40 JEsus2424 antwortete611 und2532 sprach2036 zu4314 ihm: Simon4613, ich habe2192 dir4671 etwas5100 zu sagen2036. Er846 aber1161 sprach2036: Meister1320, sage5346 an!

40 І озвався Ісус та й говорить до нього: „Маю, Си́моне, дещо сказати тобі“. А той відказав: „Кажи, Учителю“.

41 Es hatte ein Wucherer zwei1417 Schuldner5533. Einer5100 war2258 schuldig3784 fünfhundert4001 Groschen1220, der1520 andere2087 fünfzig4004.

41 І промовив Ісус: „Були два боржники́ в одно́го віри́теля; один був винен п'ятсо́т динаріїв, а другий — п'ятдеся́т.

42 Da3767 sie846 aber1161 nicht3361 hatten2192 zu bezahlen591, schenkte5483 er846‘s beiden297. Sage2036 an, welcher5101 unter denen wird ihn846 am meisten4119 lieben25?

42 Як вони ж не могли заплатити, простив він обо́м. Скажи ж, котри́й із них більше полюбить його?“

43 Simon4613 antwortete611 und3754 sprach2036: Ich achte5274, dem3739 er846 am meisten4119 geschenket hat5483. Er aber1161 sprach2036 zu ihm: Du hast2919 recht3723 gerichtet2919.

43 Відповів Си́мон, говорячи: „Ду́маю, — той, кому більше простив“. І сказав Він йому: „Розсудив ти правдиво“.

44 Und2532 er3778 wandte sich4762 zu4314 dem Weibe1135 und2532 sprach5346 zu Simon4613: Siehest du991 dies5026 Weib1135? Ich bin kommen1525 in1519 dein4675 Haus3614, du hast mit1909 nicht3756 Wasser5204 gegeben1325 zu meinen3450 Füßen4228; diese aber1161 hat meine3450 Füße4228 mit Tränen1144 genetzet und mit den Haaren2359 ihres Haupts getrocknet1591.

44 І, оберну́вшись до жінки, Він промовив до Си́мона: „Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, — ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропи́ла слізьми́ Мої ноги й обтерла воло́ссям своїм.

45 Du hast mir3427 keinen3756 Kuß5370 gegeben1325; diese3778 aber1161, nachdem sie hereinkommen ist1525, hat sie nicht3756 abgelassen1257, meine3450 Füße4228 zu575 küssen2705.

45 Поцілунку не дав ти Мені, — а вона, відко́ли ввійшов Я, Мої но́ги цілує невпинно.

46 Du hast mein3450 Haupt2776 nicht3756 mit Öle gesalbet; sie3778 aber1161 hat meine3450 Füße4228 mit Salben218 gesalbet

46 Голови ти Моєї оливою не намастив, — а вона миром но́ги мої намастила.

47 Derhalben sage3004 ich dir4671: Ihr846 sind viel4183 Sünden266 vergeben863, denn3754 sie hat25 viel4183 geliebet. Welchem aber1161 wenig3641 vergeben863 wird, der3588 liebet25 wenig3641.

47 Ось тому говорю́ Я тобі: „Числе́нні гріхи її про́щені, бо багато вона полюбила. Кому́ ж мало прощається, такий мало любить“.

48 Und1161 er sprach2036 zu ihr846: Dir4675 sind deine Sünden266 vergeben863.

48 А до неї промовив: „Прощаються тобі гріхи!“

49 Da fingen an756, die3739 mit ihm zu1722 Tisch saßen4873, und2532 sprachen3004 bei sich863 selbst1438: Wer5101 ist2076 dieser, der3778 auch2532 die Sünden266 vergibt?

49 А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: „Хто́ ж це Таки́й, що прощає й гріхи?“

50 Er aber1161 sprach2036 zu4314 dem Weibe1135: Dein4675 Glaube4102 hat dir4571 geholfen4982; gehe hin4198 mit1519 Frieden1515!

50 А до жінки сказав Він: „Твоя віра спасла тебе, — іди з ми́ром собі!“

1.0x