Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Луки

Розділ 7

1 А коли Він скінчи́в усі слова́ Свої до наро́ду, що слухав Його, то ввійшов у Капернау́м.

2 У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому́, і вмирати вже мав.

3 А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старши́х, і благав Його, щоб прийшов, і вздоро́вив раба́ його.

4 Вони ж прибули́ до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: „Він достойний, щоб Ти це зробив йому.

5 Бо він любить наро́д наш, та й для нас синагогу поставив“.

6 І пішов Ісус із ними. І коли недале́ко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: „Не турбу́йся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стрі́ху мою.

7 Тому́ то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, — і раб мій одужає.

8 Бо й я — люди́на підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, — то йде він, а тому: прийди, — і прихо́дить, а своєму рабо́ві: зроби теє — і зробить“.

9 Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до на́товпу, що йшов слідо́м за Ним, промовив: „Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!“

10 А коли посланці́ повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!

11 І сталось, — насту́пного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наї́н, а з Ним ішли учні Його та багато наро́ду.

12 І ось, як до брами місько́ї набли́зився Він, вино́сили вмерлого, одинака́ в своєї матері, що вдовою була. І з нею був на́товп великий із міста.

13 Як Господь же побачив її, то змилосе́рдивсь над нею, і до неї промовив: „Не плач!“

14 І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: „Юначе, кажу́ тобі: встань!“

15 І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері.

16 А всіх о́страх пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: „Великий Пророк з'явився між нами, і згля́нувся Бог над наро́дом Своїм!“

17 І розійшлася ця чутка про Нього по ці́лій Юдеї, і по всій тій країні.

18 Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із у́чнів своїх,

19 і послав їх до Господа з за́питом: „Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“

20 А мужі, прийшовши до Нього, сказали: „Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“

21 А саме тоді багатьох уздоро́вив був Він від неду́гів і мук, і від ду́хів злих, і сліпим багатьо́м вернув зір.

22 І промовив Ісус їм у відповідь: „Ідіть, і перекажіть Іванові, що́ ви бачили й чули: „Сліпі прозрівають“, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, „убогим звіщається Добра Нови́на“.

23 І блаженний, хто через Мене споку́си не матиме!“

24 А коли відійшли посланці́ Іванові, Він почав говорити про Івана наро́дові: „На що́ ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очере́т, що вітер гойда́є його?

25 Та на що́ ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одя́гненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, — по палатах царськи́х.

26 На що́ ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, — навіть більше, аніж на пророка.

27 Це той, що про нього написано: „Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця́, який перед Тобою дорогу Твою приготу́є!“

28 Кажу вам: Між наро́дженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві — той більший за нього“.

29 І всі люди, що слухали, і ми́тники визнали Божу волю за слушну, — і охристились Івановим хрищенням.

30 А фарисеї й зако́нники відкинули Божу волю про себе, — і не христились від нього.

31 І промовив Госпо́дь: „До кого ж уподо́блю людей цього роду? І до ко́го подібні вони?

32 Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один о́дного кличуть та кажуть: „Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жа́лібно, та не плакали ви“.

33 Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: „Має він де́мона“.

34 Прийшов же Син Лю́дський, що їсть і п'є, а ви кажете: „Чоловік Цей ласу́н і п'яни́ця, Він при́ятель ми́тників і грішників“.

35 І ви́правдалася мудрість усіма́ своїми діла́ми“.

36 А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.

37 І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, аляба́строву пляшечку мира принесла,

38 і, припавши до ніг Його зза́ду, плачучи́, почала обливати слізьми́ Йому ноги, і воло́ссям своїм витирала, но́ги Йому цілувала та миром масти́ла.

39 Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, ка́жучи: „Коли б був Він пророк, Він би знав, хто́ ото й яка жінка до Нього торкається, — бож то грішниця!“

40 І озвався Ісус та й говорить до нього: „Маю, Си́моне, дещо сказати тобі“. А той відказав: „Кажи, Учителю“.

41 І промовив Ісус: „Були два боржники́ в одно́го віри́теля; один був винен п'ятсо́т динаріїв, а другий — п'ятдеся́т.

42 Як вони ж не могли заплатити, простив він обо́м. Скажи ж, котри́й із них більше полюбить його?“

43 Відповів Си́мон, говорячи: „Ду́маю, — той, кому більше простив“. І сказав Він йому: „Розсудив ти правдиво“.

44 І, оберну́вшись до жінки, Він промовив до Си́мона: „Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, — ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропи́ла слізьми́ Мої ноги й обтерла воло́ссям своїм.

45 Поцілунку не дав ти Мені, — а вона, відко́ли ввійшов Я, Мої но́ги цілує невпинно.

46 Голови ти Моєї оливою не намастив, — а вона миром но́ги мої намастила.

47 Ось тому говорю́ Я тобі: „Числе́нні гріхи її про́щені, бо багато вона полюбила. Кому́ ж мало прощається, такий мало любить“.

48 А до неї промовив: „Прощаються тобі гріхи!“

49 А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: „Хто́ ж це Таки́й, що прощає й гріхи?“

50 А до жінки сказав Він: „Твоя віра спасла тебе, — іди з ми́ром собі!“

Евангелие по Луке

Глава 7

1 После того, как Иисус закончил все наставления Свои к слушавшему Его народу, Он вошел в Капернаум.

2 Там у одного центуриона был слуга, которым он очень дорожил. Слуга был болен и находился при смерти.

3 Услышав об Иисусе, центурион послал к Нему нескольких иудейских старейшин с просьбой прийти и спасти жизнь его слуге.

4 Они подошли к Иисусу и стали настойчиво просить Его помочь центуриону. «Он достоин, чтобы Ты сделал это для него, — говорили они. —

5 Он любит наш народ и даже построил нам синагогу».

6 Иисус пошел с ними. Но когда Он был уже недалеко от дома центуриона, тот послал друзей сказать Ему: «Господи, не утруждай Себя, ибо я недостоин, чтобы Ты вошел под кров мой,

7 и поэтому я сам не осмелился подойти к Тебе. Прошу, скажи лишь слово, и исцелится слуга мой.

8 Я знаю это, ведь и сам я человек подчиненный, и у меня под началом есть воины. Когда говорю одному из них: „Ступай“, — тот идет, а другому: „Иди сюда!“ — и тот приходит, велю рабу своему: „Сделай то-то“, — и он делает».

9 Иисус был удивлен, когда услышал такие слова, и, повернувшись к сопровождавшей Его толпе, сказал: «Говорю вам, даже в Израиле Я не нашел такой веры».

10 Когда же посланные центурионом люди вернулись в дом, они увидели того слугу уже здоровым.

11 Вскоре после того Иисус в сопровождении Своих учеников и большой толпы народа отправился в город, называемый Наин.

12 В то время, когда Он подходил к городским воротам, из города выносили покойника, единственного сына у матери-вдовы, и много народа, жителей места того, шло вместе с ней.

13 Когда Господь увидел эту женщину, ее горе глубоко тронуло Его. «Не плачь!» — сказал Он ей.

14 Он прошел вперед и прикоснулся ко гробу, и те, кто нес гроб, остановились. Тогда Иисус сказал: «Юноша, тебе говорю, встань!»

15 Умерший сел и начал говорить, и Иисус вернул его матери.

16 Все были охвачены благоговейным страхом и славили Бога. «Великий пророк явился среди нас, — говорили они. — Бог позаботился о народе Своем».

17 И такая молва о Нем распространилась по всей Иудее и ее окрестностям.

18 Обо всем этом Иоанн узнал через своих учеников. Подозвав к себе двух из них,

19 он послал их к Господу спросить: «Ты ли Тот, Кто должен прийти, или ждать нам кого-то другого?»

20 Они пришли к Иисусу и сказали: «Иоанн Креститель послал нас к Тебе спросить: „Ты ли Тот, Кто должен прийти, или ждать нам кого-то другого?“»

21 В то самое время Иисус исцелил многих людей, страдавших от болезней, недугов и злых духов, и многим слепым даровал зрение.

22 И Он тогда ответил им так: «Ступайте и расскажите Иоанну всё, что вы видели и слышали: слепые прозревают, хромые ходят и глухие слышат; расскажите, что видели прокаженных очищенными от проказы, мертвых — воскрешенными, и что бедным возвещается Благая Весть.

23 И блажен, кто не найдет во Мне ничего, что могло бы его смутить и оттолкнуть».

24 После того, как посланные Иоанном ученики удалились, Иисус стал говорить народу о самом Иоанне: «Что, собственно, хотели вы увидеть, когда ходили в пустыню? Не тростник же, качающийся на ветру?

25 Нет? Тогда кого же вы там хотели увидеть? Человека в прекрасной одежде? Но ведь те, кто носит богатые платья и живет в роскоши, они — в царских палатах.

26 Так кого же вы там хотели увидеть? Пророка? Да, говорю вам, и больше, чем пророка.

27 Он тот, о ком сказано в Писании: „Вот, впереди Тебя Я посылаю вестника Моего, Он приготовит Твой путь пред Тобою“.

28 Говорю вам: среди всех когда-либо родившихся людей нет ни одного, кто был бы больше Иоанна, но меньший в Царстве Божьем больше его.

29 (Все, кто слышал это, — весь народ и даже сборщики налогов, — признали справедливость Божью, приняв крещение Иоанново,

30 фарисеи же и учителя Закона отвергли волю Божью о себе, не крестившись от него.)

31 С кем же сравнить Мне людей этого поколения? На кого они похожи?

32 Они похожи на детей, которые сидят на рыночной площади и, обращаясь друг ко другу, говорят: „Мы играли вам на свирели, и вы не плясали, мы пели похоронные песни, и вы не плакали“.

33 Пришел Иоанн Креститель, не ел хлеба и не пил вина — и вы говорите: „В нем бес“.

34 Пришел Сын Человеческий, и ест, и пьет — и вы говорите: „Вот человек, невоздержанный в еде и пьющий вино, друг сборщиков налогов и грешников“.

35 Однако оправдана мудрость всеми детьми ее».

36 Один из фарисеев пригласил Его к себе на обед; войдя в его дом, Иисус занял место за столом.

37 И одна женщина (грешница из того города), узнав, что Иисус в гостях у фарисея, принесла алебастровый сосуд с благовониями

38 и, склонившись к ногам Его, плакала. Ее слезы падали Ему на ноги, она волосами своими вытирала ноги Его и, целуя, умащала их благовонным маслом.

39 Увидев это, фарисей, пригласивший Иисуса, подумал: «Будь Этот Человек действительно пророк, Он знал бы, что это за женщина, которая прикасается к Нему, какая она грешница».

40 Тогда Иисус обратился к нему: «Симон, Я должен что-то еще сказать тебе». «Говори, Учитель», — ответил тот.

41 «Два человека взяли деньги в долг у одного ростовщика: один был должен ему пятьсот денариев, а другой — пятьдесят.

42 Так как им нечем было заплатить, он простил им обоим. Так кто же из них будет более благодарен тому ростовщику?»

43 Симон ответил: «Скорее всего, тот, кому он больше простил». «Ты прав», — сказал ему Иисус

44 и, повернувшись к женщине, добавил: «Видишь эту женщину? Я пришел к тебе в дом, а ты не дал Мне и воды, чтобы омыть ноги, — она же слезами облила Мне ноги и отерла волосами своими.

45 Ты при встрече не удостоил Меня поцелуем, а она с тех пор, как Я вошел, не перестает целовать Мои ноги.

46 Ты елеем головы Моей не помазал, а она благовониями умастила ноги Мои.

47 Вот Я и говорю тебе, что прощены ей грехи ее многие, и свидетельством тому — ее сильная любовь ко Мне. Кому же мало прощается, тот и любит мало».

48 Ей же Он сказал: «Прощены твои грехи».

49 Тогда те, кто был с Ним за столом, начали говорить между собой: «Кто же Он такой, что даже грехи может прощать?!»

50 Иисус же сказал женщине: «Вера твоя спасла тебя. Иди с миром».

Вiд Луки Розділ 7	Евангелие по Луке Глава 7
1 А коли Він скінчи́в усі слова́ Свої до наро́ду, що слухав Його, то ввійшов у Капернау́м.	1 После того, как Иисус закончил все наставления Свои к слушавшему Его народу, Он вошел в Капернаум.
2 У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому́, і вмирати вже мав.	2 Там у одного центуриона был слуга, которым он очень дорожил. Слуга был болен и находился при смерти.
3 А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старши́х, і благав Його, щоб прийшов, і вздоро́вив раба́ його.	3 Услышав об Иисусе, центурион послал к Нему нескольких иудейских старейшин с просьбой прийти и спасти жизнь его слуге.
4 Вони ж прибули́ до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: „Він достойний, щоб Ти це зробив йому.	4 Они подошли к Иисусу и стали настойчиво просить Его помочь центуриону. «Он достоин, чтобы Ты сделал это для него, — говорили они. —
5 Бо він любить наро́д наш, та й для нас синагогу поставив“.	5 Он любит наш народ и даже построил нам синагогу».
6 І пішов Ісус із ними. І коли недале́ко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: „Не турбу́йся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стрі́ху мою.	6 Иисус пошел с ними. Но когда Он был уже недалеко от дома центуриона, тот послал друзей сказать Ему: «Господи, не утруждай Себя, ибо я недостоин, чтобы Ты вошел под кров мой,
7 Тому́ то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, — і раб мій одужає.	7 и поэтому я сам не осмелился подойти к Тебе. Прошу, скажи лишь слово, и исцелится слуга мой.
8 Бо й я — люди́на підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, — то йде він, а тому: прийди, — і прихо́дить, а своєму рабо́ві: зроби теє — і зробить“.	8 Я знаю это, ведь и сам я человек подчиненный, и у меня под началом есть воины. Когда говорю одному из них: „Ступай“, — тот идет, а другому: „Иди сюда!“ — и тот приходит, велю рабу своему: „Сделай то-то“, — и он делает».
9 Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до на́товпу, що йшов слідо́м за Ним, промовив: „Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!“	9 Иисус был удивлен, когда услышал такие слова, и, повернувшись к сопровождавшей Его толпе, сказал: «Говорю вам, даже в Израиле Я не нашел такой веры».
10 А коли посланці́ повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!	10 Когда же посланные центурионом люди вернулись в дом, они увидели того слугу уже здоровым.
11 І сталось, — насту́пного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наї́н, а з Ним ішли учні Його та багато наро́ду.	11 Вскоре после того Иисус в сопровождении Своих учеников и большой толпы народа отправился в город, называемый Наин.
12 І ось, як до брами місько́ї набли́зився Він, вино́сили вмерлого, одинака́ в своєї матері, що вдовою була. І з нею був на́товп великий із міста.	12 В то время, когда Он подходил к городским воротам, из города выносили покойника, единственного сына у матери-вдовы, и много народа, жителей места того, шло вместе с ней.
13 Як Господь же побачив її, то змилосе́рдивсь над нею, і до неї промовив: „Не плач!“	13 Когда Господь увидел эту женщину, ее горе глубоко тронуло Его. «Не плачь!» — сказал Он ей.
14 І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: „Юначе, кажу́ тобі: встань!“	14 Он прошел вперед и прикоснулся ко гробу, и те, кто нес гроб, остановились. Тогда Иисус сказал: «Юноша, тебе говорю, встань!»
15 І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері.	15 Умерший сел и начал говорить, и Иисус вернул его матери.
16 А всіх о́страх пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: „Великий Пророк з'явився між нами, і згля́нувся Бог над наро́дом Своїм!“	16 Все были охвачены благоговейным страхом и славили Бога. «Великий пророк явился среди нас, — говорили они. — Бог позаботился о народе Своем».
17 І розійшлася ця чутка про Нього по ці́лій Юдеї, і по всій тій країні.	17 И такая молва о Нем распространилась по всей Иудее и ее окрестностям.
18 Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із у́чнів своїх,	18 Обо всем этом Иоанн узнал через своих учеников. Подозвав к себе двух из них,
19 і послав їх до Господа з за́питом: „Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“	19 он послал их к Господу спросить: «Ты ли Тот, Кто должен прийти, или ждать нам кого-то другого?»
20 А мужі, прийшовши до Нього, сказали: „Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“	20 Они пришли к Иисусу и сказали: «Иоанн Креститель послал нас к Тебе спросить: „Ты ли Тот, Кто должен прийти, или ждать нам кого-то другого?“»
21 А саме тоді багатьох уздоро́вив був Він від неду́гів і мук, і від ду́хів злих, і сліпим багатьо́м вернув зір.	21 В то самое время Иисус исцелил многих людей, страдавших от болезней, недугов и злых духов, и многим слепым даровал зрение.
22 І промовив Ісус їм у відповідь: „Ідіть, і перекажіть Іванові, що́ ви бачили й чули: „Сліпі прозрівають“, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, „убогим звіщається Добра Нови́на“.	22 И Он тогда ответил им так: «Ступайте и расскажите Иоанну всё, что вы видели и слышали: слепые прозревают, хромые ходят и глухие слышат; расскажите, что видели прокаженных очищенными от проказы, мертвых — воскрешенными, и что бедным возвещается Благая Весть.
23 І блаженний, хто через Мене споку́си не матиме!“	23 И блажен, кто не найдет во Мне ничего, что могло бы его смутить и оттолкнуть».
24 А коли відійшли посланці́ Іванові, Він почав говорити про Івана наро́дові: „На що́ ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очере́т, що вітер гойда́є його?	24 После того, как посланные Иоанном ученики удалились, Иисус стал говорить народу о самом Иоанне: «Что, собственно, хотели вы увидеть, когда ходили в пустыню? Не тростник же, качающийся на ветру?
25 Та на що́ ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одя́гненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, — по палатах царськи́х.	25 Нет? Тогда кого же вы там хотели увидеть? Человека в прекрасной одежде? Но ведь те, кто носит богатые платья и живет в роскоши, они — в царских палатах.
26 На що́ ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, — навіть більше, аніж на пророка.	26 Так кого же вы там хотели увидеть? Пророка? Да, говорю вам, и больше, чем пророка.
27 Це той, що про нього написано: „Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця́, який перед Тобою дорогу Твою приготу́є!“	27 Он тот, о ком сказано в Писании: „Вот, впереди Тебя Я посылаю вестника Моего, Он приготовит Твой путь пред Тобою“.
28 Кажу вам: Між наро́дженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві — той більший за нього“.	28 Говорю вам: среди всех когда-либо родившихся людей нет ни одного, кто был бы больше Иоанна, но меньший в Царстве Божьем больше его.
29 І всі люди, що слухали, і ми́тники визнали Божу волю за слушну, — і охристились Івановим хрищенням.	29 (Все, кто слышал это, — весь народ и даже сборщики налогов, — признали справедливость Божью, приняв крещение Иоанново,
30 А фарисеї й зако́нники відкинули Божу волю про себе, — і не христились від нього.	30 фарисеи же и учителя Закона отвергли волю Божью о себе, не крестившись от него.)
31 І промовив Госпо́дь: „До кого ж уподо́блю людей цього роду? І до ко́го подібні вони?	31 С кем же сравнить Мне людей этого поколения? На кого они похожи?
32 Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один о́дного кличуть та кажуть: „Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жа́лібно, та не плакали ви“.	32 Они похожи на детей, которые сидят на рыночной площади и, обращаясь друг ко другу, говорят: „Мы играли вам на свирели, и вы не плясали, мы пели похоронные песни, и вы не плакали“.
33 Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: „Має він де́мона“.	33 Пришел Иоанн Креститель, не ел хлеба и не пил вина — и вы говорите: „В нем бес“.
34 Прийшов же Син Лю́дський, що їсть і п'є, а ви кажете: „Чоловік Цей ласу́н і п'яни́ця, Він при́ятель ми́тників і грішників“.	34 Пришел Сын Человеческий, и ест, и пьет — и вы говорите: „Вот человек, невоздержанный в еде и пьющий вино, друг сборщиков налогов и грешников“.
35 І ви́правдалася мудрість усіма́ своїми діла́ми“.	35 Однако оправдана мудрость всеми детьми ее».
36 А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.	36 Один из фарисеев пригласил Его к себе на обед; войдя в его дом, Иисус занял место за столом.
37 І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, аляба́строву пляшечку мира принесла,	37 И одна женщина (грешница из того города), узнав, что Иисус в гостях у фарисея, принесла алебастровый сосуд с благовониями
38 і, припавши до ніг Його зза́ду, плачучи́, почала обливати слізьми́ Йому ноги, і воло́ссям своїм витирала, но́ги Йому цілувала та миром масти́ла.	38 и, склонившись к ногам Его, плакала. Ее слезы падали Ему на ноги, она волосами своими вытирала ноги Его и, целуя, умащала их благовонным маслом.
39 Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, ка́жучи: „Коли б був Він пророк, Він би знав, хто́ ото й яка жінка до Нього торкається, — бож то грішниця!“	39 Увидев это, фарисей, пригласивший Иисуса, подумал: «Будь Этот Человек действительно пророк, Он знал бы, что это за женщина, которая прикасается к Нему, какая она грешница».
40 І озвався Ісус та й говорить до нього: „Маю, Си́моне, дещо сказати тобі“. А той відказав: „Кажи, Учителю“.	40 Тогда Иисус обратился к нему: «Симон, Я должен что-то еще сказать тебе». «Говори, Учитель», — ответил тот.
41 І промовив Ісус: „Були два боржники́ в одно́го віри́теля; один був винен п'ятсо́т динаріїв, а другий — п'ятдеся́т.	41 «Два человека взяли деньги в долг у одного ростовщика: один был должен ему пятьсот денариев, а другой — пятьдесят.
42 Як вони ж не могли заплатити, простив він обо́м. Скажи ж, котри́й із них більше полюбить його?“	42 Так как им нечем было заплатить, он простил им обоим. Так кто же из них будет более благодарен тому ростовщику?»
43 Відповів Си́мон, говорячи: „Ду́маю, — той, кому більше простив“. І сказав Він йому: „Розсудив ти правдиво“.	43 Симон ответил: «Скорее всего, тот, кому он больше простил». «Ты прав», — сказал ему Иисус
44 І, оберну́вшись до жінки, Він промовив до Си́мона: „Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, — ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропи́ла слізьми́ Мої ноги й обтерла воло́ссям своїм.	44 и, повернувшись к женщине, добавил: «Видишь эту женщину? Я пришел к тебе в дом, а ты не дал Мне и воды, чтобы омыть ноги, — она же слезами облила Мне ноги и отерла волосами своими.
45 Поцілунку не дав ти Мені, — а вона, відко́ли ввійшов Я, Мої но́ги цілує невпинно.	45 Ты при встрече не удостоил Меня поцелуем, а она с тех пор, как Я вошел, не перестает целовать Мои ноги.
46 Голови ти Моєї оливою не намастив, — а вона миром но́ги мої намастила.	46 Ты елеем головы Моей не помазал, а она благовониями умастила ноги Мои.
47 Ось тому говорю́ Я тобі: „Числе́нні гріхи її про́щені, бо багато вона полюбила. Кому́ ж мало прощається, такий мало любить“.	47 Вот Я и говорю тебе, что прощены ей грехи ее многие, и свидетельством тому — ее сильная любовь ко Мне. Кому же мало прощается, тот и любит мало».
48 А до неї промовив: „Прощаються тобі гріхи!“	48 Ей же Он сказал: «Прощены твои грехи».
49 А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: „Хто́ ж це Таки́й, що прощає й гріхи?“	49 Тогда те, кто был с Ним за столом, начали говорить между собой: «Кто же Он такой, что даже грехи может прощать?!»
50 А до жінки сказав Він: „Твоя віра спасла тебе, — іди з ми́ром собі!“	50 Иисус же сказал женщине: «Вера твоя спасла тебя. Иди с миром».

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Луки

Розділ 7

Евангелие по Луке

Глава 7

Вiд Луки

Розділ 7

Евангелие по Луке

Глава 7

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Луки

Розділ 7

Евангелие по Луке

Глава 7

Вiд Луки

Розділ 7

Евангелие по Луке

Глава 7

Старий
завіт

Новий
завіт