CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Jer. 14
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Der Prophet Jeremia

Kapitel 14

1 Dies ist das1697 Wort1697, das der HErr3068 zu Jeremia3414 sagte von der teuren Zeit1226:

2 Juda3063 liegt jämmerlich56, ihre Tore8179 stehen elend535, es stehet kläglich6937 auf5927 dem Lande776, und ist zu Jerusalem3389 eine große Dürre.

3 Die Großen117 schicken7971 die Kleinen6810 nach Wasser4325; aber wenn sie zum Brunnen1356 kommen, finden4672 sie kein Wasser4325 und bringen ihre Gefäße3627 leer7387 wieder7725. Sie gehen935 traurig954 und betrübt3637 und verhüllen2645 ihre Häupter7218,

4 darum daß die Erde127 lechzet, weil es nicht954 regnet1653 auf die Erde776. Die Ackerleute406 gehen2865 traurig und verhüllen2645 ihre Häupter7218.

5 Denn auch die Hinden365, so auf dem Felde7704 werfen, verlassen5800 die Jungen3205, weil kein Gras1877 wächst.

6 Das Wild6501 stehet auf5975 den Hügeln8205 und7307 schnappet nach der Luft, wie die Drachen8577, und5869 verschmachtet3615, weil kein Kraut6212 wächst.

7 Ach, HErr3068, unsere Missetaten5771 haben‘s2398 ja verdienet; aber hilf doch um deines Namens8034 willen; denn unser Ungehorsam4878 ist6213 groß7231, damit wir wider dich gesündiget haben.

8 Du bist der Trost4723 Israels3478 und6256 ihr Nothelfer3467; warum stellest du dich, als wärest du ein Gast732 im Lande776, und als ein Fremder1616, der nur über Nacht3885 drinnen bleibt5186?

9 Warum stellest du dich als ein376 Held, der verzagt1724 ist, und3068 als ein Riese, der nicht helfen3467 kann3201? Du bist doch ja unter7130 uns, HErr1368, und wir heißen7121 nach deinem Namen8034; verlaß3240 uns nicht!

10 So spricht der HErr3068 von diesem Volk5971: Sie559 laufen gerne157 hin und wieder5128 und bleiben7272 nicht2820 gerne daheim; darum will ihrer der HErr3068 nicht7521, sondern er denkt nun an2142 ihre Missetat5771 und will ihre Sünden2403 heimsuchen6485.

11 Und der HErr3068 sprach559 zu mir: Du sollst nicht für dies Volk5971 um Gnade2896 bitten6419.

12 Denn ob sie gleich fasten6684, so will ich doch ihr Flehen7440 nicht5927 hören8085; und ob sie Brandopfer5930 und Speisopfer4503 bringen3615, so gefallen7521 sie mir doch nicht, sondern ich will sie mit dem Schwert2719, Hunger7458 und Pestilenz1698 aufreiben.

13 Da sprach559 ich: Ach162, HErr136 HErr3069, siehe, die Propheten5030 sagen559 ihnen: Ihr werdet kein Schwert2719 sehen und keine Teurung bei euch haben, sondern ich will euch guten571 Frieden7965 geben5414 an7200 diesem Ort4725.

14 Und457 der HErr3068 sprach559 zu mir: Die Propheten5030 weissagen5012 falsch8267 in meinem Namen8034; ich habe1696 sie6680 nicht gesandt7971 und ihnen nichts befohlen und nichts mit ihnen geredet; sie predigen euch falsche8267 Gesichte2377, Deutung, Abgötterei und ihres Herzens3820 Trügerei8649.

15 Darum so spricht der HErr3068 von den Propheten5030, die in meinem Namen8034 weissagen5012, so ich sie559 doch nicht gesandt7971 habe, und8552 sie559 dennoch predigen, es werde kein Schwert2719 noch Teurung in dies Land776 kommen: Solche Propheten5030 sollen sterben durch Schwert2719 und Hunger7458.

16 Und das Volk5971, dem sie1992 weissagen5012, sollen vom Schwert2719 und Hunger7458 auf6440 den Gassen2351 zu Jerusalem3389 hin und her liegen7993, daß sie niemand begraben6912 wird; also auch ihre Weiber802, Söhne1121 und Töchter1323; und will ihre Bosheit7451 über sie schütten8210.

17 Und du sollst zu3966 ihnen sagen559 dies Wort1697: Meine Augen5869 fließen mit Tränen1832 Tag3119 und Nacht3915 und hören nicht auf1820; denn die3381 Jungfrau1330, die Tochter1323 meines Volks5971, ist7667 greulich1419 zerplagt4347 und jämmerlich2470 geschlagen7665.

18 Gehe935 ich hinaus3318 aufs Feld, siehe, so liegen da Erschlagene2491 mit dem Schwert2719; komme ich in die Stadt5892, so liegen da vor Hunger7458 Verschmachtete8463. Denn es müssen auch die Propheten5030, dazu auch die Priester3548, in ein Land7704 ziehen5503, das776 sie nicht kennen3045.

19 Hast3988 du5221 denn Juda3063 verworfen3988, oder hat deine See LE5315 einen Ekel1602 an Zion6726? Warum hast du uns denn so geschlagen, daß uns niemand heilen4832 kann? Wir hofften6960, es sollte Friede werden4832, so kommt nichts Gutes7965; wir hofften, wir sollten heil werden, aber siehe1205, so ist mehr Schadens da6256.

20 HErr3068, wir erkennen3045 unser gottlos7562 Wesen und unserer Väter1 Missetat5771; denn wir haben2398 wider dich gesündiget.

21 Aber um deines Namens willen laß uns nicht geschändet5006 werden5034; laß den8034 Thron3678 deiner Herrlichkeit3519 nicht verspottet werden; gedenke2142 doch und laß deinen Bund1285 mit uns nicht aufhören6565!

22 Es ist3426 doch ja unter der Heiden1471 Götzen1892 keiner, der Regen1652 könnte geben5414; so kann der Himmel8064 auch nicht regnen7241. Du bist doch ja der HErr3068, unser GOtt430, auf den wir hoffen6960; denn du kannst solches alles tun6213.

Єремiя

Розділ 14

1 Слово Господнє до Єремії, що було в справі посу́хи.

2 „Упала в жало́бу Юдея, а брами її ослабі́ли, насу́пилися на землі, і знявся крик Єрусалиму.

3 А вельмо́жі її своїх слуг посилають по во́ду, — вони йдуть до крини́ці — й води не знахо́дять, їхній по́суд порожній верта́ється. Засоро́мляться та зашарі́ють вони, і свої го́лови понакрива́ють.

4 Тому́, що земля стала спра́гла, бо дощу́ не було на землі, засоро́милися рільники́, свої го́лови понакрива́ли.

5 Навіть ла́ня на полі поро́дить сарня́тко та й кине, бо немає трави.

6 Навіть дикі осли́ поставали на голих гора́х, вітер втягують, мов ті шака́ли, і ме́ркнуть їм очі, бо немає трави.

7 Якщо проти нас свідчать наші провини, о Господи, то зроби ради Йме́ння Свого́, бо намно́жились наші відсту́пники, ми Тобі нагріши́ли!

8 О надіє Ізраїлева, о Спасителю в ча́сі недолі, — нащо будеш Ти в Кра́ї, як той чужани́ця, й як той подоро́жній, що намета лише на ночлі́г розтяга́є?

9 Нащо будеш Ти, мов людина остовпі́ла, немов той сила́ч, що не може спасти́? Таж Ти в нашій сере́дині, Господи, Йме́ння ж Твоє на нас кли́четься, — не залиша́й нас!

10 Так говорить Господь до наро́ду цього́: Так люблять вони волочи́тись, а не стри́мувати своїх ніг, тому́ то не має Господь уподо́бання в них, — Він тепер їхню провину згада́є, і їхній гріх покарає!

11 І промовив до мене Госпо́дь: Не молись за наро́д цей на добре йому́:

12 Як вони будуть по́стити, Я не послухаю їхніх блага́нь, а коли принесуть цілопа́лення й дар, Я їх не прийму́, — бо Я повигу́блюю всіх їх мечем, і голодом, і морови́цею!

13 А я відказав: О Господи, Боже! Ось пророки гово́рять до них: „Ви не бу́дете бачити меча́, і не буде вам голоду, правдивий бо мир в цьому місці вам дам!“

14 Та промовив до мене Господь: Ці пророки неправду Іме́нням Моїм пророкують: Я їх не посилав, і не наказував їм, і їм не говорив! Вони вам пророкують невірні виді́ння та ча́ри, нікче́мність й ома́ну свого се́рця.

15 Тому так промовляє Господь на пророків, які пророкують Іме́нням Моїм, хоч Я не посилав їх, та що кажуть вони: „Меч та голод не буде в цім кра́ї“: від меча́ та від голоду згинуть пророки такі!

16 А наро́д, що таке пророку́ють йому́, розки́даний буде по вулицях Єрусалиму від голоду та від меча́, і не буде кому поховати його́, — вони й їхні жінки́, й їхні сини та їхні до́чки, і виллю на них їхнє зло!

17 І ти скажеш до них оце слово: Хай заходять удень та вночі мої очі слізьми́, і нехай не зати́хнуть, бо ді́вчина, доня народу мого́, буде побита великим нещастям, дуже болю́чим уда́ром!

18 Якщо ви́йду на поле — ось побиті мече́м, й якщо ви́йду до міста — ось помлі́лі із го́лоду, і навіть пророк та священик шмигля́ють по кра́ю, якого не знають.

19 Чи насправді покинув Ти Юду? Чи й Сіоном гиду́є душа Твоя? Чому вра́зив Ти нас — і немає нам ліку? Ми чекаємо миру — й немає добра, і ча́су вздоро́влення — та ось тільки жах!

20 Знаємо, Господи, нашу безбожність, вину наших батькі́в, бо ми проти Тебе згріши́ли, —

21 та не відкида́й нас ради Йме́ння Свого́, не безчесть трону слави Своєї, пам'ятай, не зламай заповіту Свого із нами!

22 Хіба є між марни́ми божка́ми пога́нів такі, що спуска́ють дощі? І чи небо саме дає зли́ву? Чи ж не Ти — Господь Бог наш? Тому́ то на Тебе наді́ємось ми, бо Ти це все чи́ниш!

Der Prophet Jeremia

Kapitel 14

Єремiя

Розділ 14

1 Dies ist das1697 Wort1697, das der HErr3068 zu Jeremia3414 sagte von der teuren Zeit1226:

1 Слово Господнє до Єремії, що було в справі посу́хи.

2 Juda3063 liegt jämmerlich56, ihre Tore8179 stehen elend535, es stehet kläglich6937 auf5927 dem Lande776, und ist zu Jerusalem3389 eine große Dürre.

2 „Упала в жало́бу Юдея, а брами її ослабі́ли, насу́пилися на землі, і знявся крик Єрусалиму.

3 Die Großen117 schicken7971 die Kleinen6810 nach Wasser4325; aber wenn sie zum Brunnen1356 kommen, finden4672 sie kein Wasser4325 und bringen ihre Gefäße3627 leer7387 wieder7725. Sie gehen935 traurig954 und betrübt3637 und verhüllen2645 ihre Häupter7218,

3 А вельмо́жі її своїх слуг посилають по во́ду, — вони йдуть до крини́ці — й води не знахо́дять, їхній по́суд порожній верта́ється. Засоро́мляться та зашарі́ють вони, і свої го́лови понакрива́ють.

4 darum daß die Erde127 lechzet, weil es nicht954 regnet1653 auf die Erde776. Die Ackerleute406 gehen2865 traurig und verhüllen2645 ihre Häupter7218.

4 Тому́, що земля стала спра́гла, бо дощу́ не було на землі, засоро́милися рільники́, свої го́лови понакрива́ли.

5 Denn auch die Hinden365, so auf dem Felde7704 werfen, verlassen5800 die Jungen3205, weil kein Gras1877 wächst.

5 Навіть ла́ня на полі поро́дить сарня́тко та й кине, бо немає трави.

6 Das Wild6501 stehet auf5975 den Hügeln8205 und7307 schnappet nach der Luft, wie die Drachen8577, und5869 verschmachtet3615, weil kein Kraut6212 wächst.

6 Навіть дикі осли́ поставали на голих гора́х, вітер втягують, мов ті шака́ли, і ме́ркнуть їм очі, бо немає трави.

7 Ach, HErr3068, unsere Missetaten5771 haben‘s2398 ja verdienet; aber hilf doch um deines Namens8034 willen; denn unser Ungehorsam4878 ist6213 groß7231, damit wir wider dich gesündiget haben.

7 Якщо проти нас свідчать наші провини, о Господи, то зроби ради Йме́ння Свого́, бо намно́жились наші відсту́пники, ми Тобі нагріши́ли!

8 Du bist der Trost4723 Israels3478 und6256 ihr Nothelfer3467; warum stellest du dich, als wärest du ein Gast732 im Lande776, und als ein Fremder1616, der nur über Nacht3885 drinnen bleibt5186?

8 О надіє Ізраїлева, о Спасителю в ча́сі недолі, — нащо будеш Ти в Кра́ї, як той чужани́ця, й як той подоро́жній, що намета лише на ночлі́г розтяга́є?

9 Warum stellest du dich als ein376 Held, der verzagt1724 ist, und3068 als ein Riese, der nicht helfen3467 kann3201? Du bist doch ja unter7130 uns, HErr1368, und wir heißen7121 nach deinem Namen8034; verlaß3240 uns nicht!

9 Нащо будеш Ти, мов людина остовпі́ла, немов той сила́ч, що не може спасти́? Таж Ти в нашій сере́дині, Господи, Йме́ння ж Твоє на нас кли́четься, — не залиша́й нас!

10 So spricht der HErr3068 von diesem Volk5971: Sie559 laufen gerne157 hin und wieder5128 und bleiben7272 nicht2820 gerne daheim; darum will ihrer der HErr3068 nicht7521, sondern er denkt nun an2142 ihre Missetat5771 und will ihre Sünden2403 heimsuchen6485.

10 Так говорить Господь до наро́ду цього́: Так люблять вони волочи́тись, а не стри́мувати своїх ніг, тому́ то не має Господь уподо́бання в них, — Він тепер їхню провину згада́є, і їхній гріх покарає!

11 Und der HErr3068 sprach559 zu mir: Du sollst nicht für dies Volk5971 um Gnade2896 bitten6419.

11 І промовив до мене Госпо́дь: Не молись за наро́д цей на добре йому́:

12 Denn ob sie gleich fasten6684, so will ich doch ihr Flehen7440 nicht5927 hören8085; und ob sie Brandopfer5930 und Speisopfer4503 bringen3615, so gefallen7521 sie mir doch nicht, sondern ich will sie mit dem Schwert2719, Hunger7458 und Pestilenz1698 aufreiben.

12 Як вони будуть по́стити, Я не послухаю їхніх блага́нь, а коли принесуть цілопа́лення й дар, Я їх не прийму́, — бо Я повигу́блюю всіх їх мечем, і голодом, і морови́цею!

13 Da sprach559 ich: Ach162, HErr136 HErr3069, siehe, die Propheten5030 sagen559 ihnen: Ihr werdet kein Schwert2719 sehen und keine Teurung bei euch haben, sondern ich will euch guten571 Frieden7965 geben5414 an7200 diesem Ort4725.

13 А я відказав: О Господи, Боже! Ось пророки гово́рять до них: „Ви не бу́дете бачити меча́, і не буде вам голоду, правдивий бо мир в цьому місці вам дам!“

14 Und457 der HErr3068 sprach559 zu mir: Die Propheten5030 weissagen5012 falsch8267 in meinem Namen8034; ich habe1696 sie6680 nicht gesandt7971 und ihnen nichts befohlen und nichts mit ihnen geredet; sie predigen euch falsche8267 Gesichte2377, Deutung, Abgötterei und ihres Herzens3820 Trügerei8649.

14 Та промовив до мене Господь: Ці пророки неправду Іме́нням Моїм пророкують: Я їх не посилав, і не наказував їм, і їм не говорив! Вони вам пророкують невірні виді́ння та ча́ри, нікче́мність й ома́ну свого се́рця.

15 Darum so spricht der HErr3068 von den Propheten5030, die in meinem Namen8034 weissagen5012, so ich sie559 doch nicht gesandt7971 habe, und8552 sie559 dennoch predigen, es werde kein Schwert2719 noch Teurung in dies Land776 kommen: Solche Propheten5030 sollen sterben durch Schwert2719 und Hunger7458.

15 Тому так промовляє Господь на пророків, які пророкують Іме́нням Моїм, хоч Я не посилав їх, та що кажуть вони: „Меч та голод не буде в цім кра́ї“: від меча́ та від голоду згинуть пророки такі!

16 Und das Volk5971, dem sie1992 weissagen5012, sollen vom Schwert2719 und Hunger7458 auf6440 den Gassen2351 zu Jerusalem3389 hin und her liegen7993, daß sie niemand begraben6912 wird; also auch ihre Weiber802, Söhne1121 und Töchter1323; und will ihre Bosheit7451 über sie schütten8210.

16 А наро́д, що таке пророку́ють йому́, розки́даний буде по вулицях Єрусалиму від голоду та від меча́, і не буде кому поховати його́, — вони й їхні жінки́, й їхні сини та їхні до́чки, і виллю на них їхнє зло!

17 Und du sollst zu3966 ihnen sagen559 dies Wort1697: Meine Augen5869 fließen mit Tränen1832 Tag3119 und Nacht3915 und hören nicht auf1820; denn die3381 Jungfrau1330, die Tochter1323 meines Volks5971, ist7667 greulich1419 zerplagt4347 und jämmerlich2470 geschlagen7665.

17 І ти скажеш до них оце слово: Хай заходять удень та вночі мої очі слізьми́, і нехай не зати́хнуть, бо ді́вчина, доня народу мого́, буде побита великим нещастям, дуже болю́чим уда́ром!

18 Gehe935 ich hinaus3318 aufs Feld, siehe, so liegen da Erschlagene2491 mit dem Schwert2719; komme ich in die Stadt5892, so liegen da vor Hunger7458 Verschmachtete8463. Denn es müssen auch die Propheten5030, dazu auch die Priester3548, in ein Land7704 ziehen5503, das776 sie nicht kennen3045.

18 Якщо ви́йду на поле — ось побиті мече́м, й якщо ви́йду до міста — ось помлі́лі із го́лоду, і навіть пророк та священик шмигля́ють по кра́ю, якого не знають.

19 Hast3988 du5221 denn Juda3063 verworfen3988, oder hat deine See LE5315 einen Ekel1602 an Zion6726? Warum hast du uns denn so geschlagen, daß uns niemand heilen4832 kann? Wir hofften6960, es sollte Friede werden4832, so kommt nichts Gutes7965; wir hofften, wir sollten heil werden, aber siehe1205, so ist mehr Schadens da6256.

19 Чи насправді покинув Ти Юду? Чи й Сіоном гиду́є душа Твоя? Чому вра́зив Ти нас — і немає нам ліку? Ми чекаємо миру — й немає добра, і ча́су вздоро́влення — та ось тільки жах!

20 HErr3068, wir erkennen3045 unser gottlos7562 Wesen und unserer Väter1 Missetat5771; denn wir haben2398 wider dich gesündiget.

20 Знаємо, Господи, нашу безбожність, вину наших батькі́в, бо ми проти Тебе згріши́ли, —

21 Aber um deines Namens willen laß uns nicht geschändet5006 werden5034; laß den8034 Thron3678 deiner Herrlichkeit3519 nicht verspottet werden; gedenke2142 doch und laß deinen Bund1285 mit uns nicht aufhören6565!

21 та не відкида́й нас ради Йме́ння Свого́, не безчесть трону слави Своєї, пам'ятай, не зламай заповіту Свого із нами!

22 Es ist3426 doch ja unter der Heiden1471 Götzen1892 keiner, der Regen1652 könnte geben5414; so kann der Himmel8064 auch nicht regnen7241. Du bist doch ja der HErr3068, unser GOtt430, auf den wir hoffen6960; denn du kannst solches alles tun6213.

22 Хіба є між марни́ми божка́ми пога́нів такі, що спуска́ють дощі? І чи небо саме дає зли́ву? Чи ж не Ти — Господь Бог наш? Тому́ то на Тебе наді́ємось ми, бо Ти це все чи́ниш!

1.0x