Вiд Луки

Розділ 22

1 Наближа́лося ж свято Опрі́сноків, що Па́схою зветься.

2 А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду.

3 Сатана ж увійшов у Юду, зва́ного Іскаріо́т, одно́го з Дванадцятьо́х.

4 І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його.

5 Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібнякі́в.

6 І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду.

7 І настав день Опрі́сноків, коли пасху прино́сити в жертву нале́жало.

8 І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“.

9 А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“

10 А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде.

11 І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“

12 I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“.

13 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху.

14 А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним.

15 І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́.

16 Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“.

17 Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою.

18 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“.

19 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“

20 По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

21 Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника.

22 Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“

23 А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити?

24 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.

25 Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться.

26 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга,

27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.

28 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в споку́сах Моїх,

29 і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

30 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“.

31 І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю.

32 Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“

33 А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“

34 Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“...

35 І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“ Вони ж відказали: „Нічо́го“.

36 „А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

37 Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“.

38 І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“

39 І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.

40 А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.

41 А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,

42 благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“

43 І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.

44 А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.

45 І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.

46 І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

47 І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“].

48 Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“

49 А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“

50 І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́.

51 Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“ І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його.

52 А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями.

53 Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“.

54 А схопи́вши Його, повели́ й привели́ у дім первосвященика. Петро ж зда́лека йшов слідкома́.

55 Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.

56 А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“

57 І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“

58 Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“

59 І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“.

60 А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.

61 І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.

62 І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!

63 А люди, які ув'язни́ли Ісуса, знуща́лися з Нього та били.

64 І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“

65 І багато інших богознева́г говорили на Нього вони...

66 А коли настав день, то зібралися старші наро́ду, первосвященики й книжники, і повели́ Його в синедріо́н свій,

67 і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви.

68 А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді.

69 Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“

70 Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“ А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“.

71 А вони відказали: „На́що потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!“

Евангелие от Луки

Глава 22

1 Приближался праздник Пресных Хлебов, называемый Пасхой.

2 Главные священники и законники искали способ убить Иисуса без огласки, так как они боялись народа.

3 В Иуду, прозванного Искариотом, одного из двенадцати апостолов, вселился сатана.

4 Иуда пошёл к главным священникам и к стражникам храма, чтобы договориться, как передать Иисуса в их руки.

5 Они обрадовались и обещали ему за это заплатить.

6 Он согласился и стал искать случай передать Его им, когда вокруг не будет народа.

7 Наступил день праздника Пресных Хлебов, когда должен быть принесён в жертву пасхальный ягнёнок.

8 Иисус послал Петра и Иоанна, сказав: «Идите и приготовьте для нас пасхальный ужин, чтобы мы могли поесть».

9 Они спросили Его: «Где Ты хочешь, чтобы мы приготовили ужин?»

10 Иисус ответил им: «Когда войдёте в город, встретите человека, несущего кувшин с водой. Идите за ним в дом, в который он войдёт,

11 и скажите хозяину, что Учитель спрашивает его: „Где комната, в которой Я буду есть пасхальный ужин с Моими учениками?”

12 И тот человек покажет вам большую комнату наверху, отведённую для нас. Там и приготовьте пасхальный ужин».

13 Пётр и Иоанн пошли и нашли всё так, как Он и говорил им, и приготовили пасхальный ужин.

14 Когда настал час для пасхальной тра пезы, Иисус и апостолы заняли места за столом.

15 Иисус сказал им: «Как же желал Я разделить с вами эту пасхальную трапезу, прежде чем Я буду предан смерти!

16 Потому что говорю вам: не попробую больше пасхальную еду, пока не случится это в Царстве Божьем!»

17 Потом Он взял чашу и, возблагодарив Бога, сказал: «Возьмите эту чашу, и пусть каждый выпьет из неё,

18 потому что говорю вам, что не буду Я пить вино, пока не придёт Царство Божье».

19 Затем Иисус взял хлеб и, возблагодарив Бога, преломил его и дал им всем, сказав: «Это — тело Моё, которое Я отдаю за вас. Ешьте этот хлеб в память обо Мне».

20 После ужина Иисус снова взял чашу и сказал: «Это вино символизирует новое соглашение Господа со Своим народом, скреплённое Моей кровью, которую Я проливаю за вас.

21 Но смотрите! Один из вас вскоре предаст Меня. Его рука сейчас лежит рядом с Моей на столе.

22 Сыну Человеческому суждено исполнить всё, что было предопределено Богом, но горе тому, кто предал Его!»

23 Тогда они начали спрашивать друг друга: «Кто же из нас может сделать такое?»

24 Позже между учениками возник спор, кто из них должен считаться самым великим.

25 Но Иисус сказал им: «Мирские цари господствуют над своими народами, а те, кто властвуют над людьми, желают называться „благодетелями”.

26 Но вы не должны быть такими, как они; напротив, самый главный из вас должен быть как самый младший, а тот, кто правит, должен быть подобен тому, кто прислуживает.

27 Кто важнее, тот, кто за столом, или тот, кто прислуживает? Вы считаете, что тот, кто за столом? Но Я нахожусь среди вас как слуга.

28 Вы же были со Мной во время Моих испытаний.

29 И как Мой Отец даровал Мне царскую власть, так и Я передаю её вам,

30 чтобы вы могли есть и пить за столом в царстве Моём. Вы будете восседать на престолах, верша суд над двенадцатью племенами Израиля».

31 «Симон, Симон! Сатана просил разрешения испытать вас подобно тому, как крестьянин просеивает пшеницу.

32 Но Я молился за тебя, чтобы ты не потерял веру. И когда ты снова вернёшься ко Мне, утверди братьев твоих».

33 Пётр ответил Ему: «Господи! Я готов идти с Тобой и в темницу, и на смерть».

34 Но Иисус сказал: «Говорю тебе, Пётр, сегодня, прежде чем пропоёт петух, ты трижды отречёшься от Меня».

35 Затем Иисус спросил апостолов: «Когда Я послал вас без денег, без сумы дорожной и без обуви, имели ли вы в чём-нибудь недостаток?» Они ответили: «Ни в чём».

36 «Теперь же, — сказал Он им, — у кого есть деньги, пусть возьмёт их и суму дорожную с собой, а у кого нет меча, пусть продаст одежду и купит меч.

37 В Писаниях сказано: „И будет Он причислен к преступникам”. Потому что то, что написано обо Мне, сейчас исполняется».

38 «Господи, — сказали они, — посмотри, здесь два меча». И Он сказал им: «Достаточно».

39 Иисус вышел и, по Своему обыкновению, пошёл на Елеонскую гору в сопровождении учеников.

40 Придя на место, Он сказал им: «Молитесь, чтобы не впасть в искушение».

41 Сам же отошёл от них на расстояние примерно 50 шагов, опустился на колени и стал молиться:

42 «Отец, если будет на то воля Твоя, отведи от Меня эту чашу. Но пусть исполнится Твоя воля, а не Моя!»

43 И явился Ему Ангел с неба, чтобы укрепить и поддержать Его.

44 И в мучениях Он ещё усерднее молился. Его пот словно капли крови падал на землю.

45 И когда Он поднялся после молитвы, то подошёл к ученикам и увидел, что, изнурённые печалью, они заснули.

46 «Почему спите вы? — спросил Он. — Вставайте и молитесь, чтобы не впасть в искушение».

47 В то время, когда Иисус ещё говорил это, появилась толпа людей, впереди которой шёл человек по имени Иуда, один из двенадцати апостолов. Он подошёл к Иисусу, чтобы поцеловать Его,

48 но Иисус спросил: «Иуда, что же ты с дружеским поцелуем предаёшь Сына Человеческого?»

49 Когда окружавшие Его ученики увидели, к чему идёт дело, они сказали: «Господи, не обнажить ли мечи наши?»

50 И один из них поразил мечом слугу первосвященника и отсёк ему правое ухо.

51 Но Иисус сказал: «Довольно. Остановитесь!» Он коснулся уха слуги и исцелил его.

52 Тогда Иисус сказал главным священникам, старейшинам и стражникам, пришедшим схватить Его: «Почему вы вышли на Меня с мечами и кольями как на разбойника?

53 Ведь Я ежедневно находился с вами в храме, почему же вы тогда не пытались схватить Меня? Но это ваш час — настала власть тьмы».

54 Взяв Иисуса под стражу, они привели Его в дом первосвященника. Пётр же следовал за ними на расстоянии.

55 Стражники разожгли огонь посреди двора и сели все вместе, и Пётр был среди них.

56 Одна служанка, увидевшая его при свете огня, пристально посмотрела на него и сказала: «Этот человек тоже был с Ним».

57 Но он отрицал это: «Женщина, я не знаю Его!»

58 Чуть позже другой человек увидел его и сказал: «Ты тоже один из них». Но Пётр сказал: «Нет, я не из них».

59 Прошло около часа, и кто-то ещё стал утверждать: «Этот человек точно был с Ним, ведь он галилеянин».

60 Но Пётр возразил: «Я не знаю, о чём ты говоришь!» И в ту же минуту, когда он ещё говорил, пропел петух.

61 Тогда Господь обернулся и взглянул на Петра. И вспомнил Пётр слова Господа: «Сегодня, прежде чем пропоёт петух, ты трижды отречёшься от Меня».

62 Пётр вышел и горько заплакал.

63 Люди, державшие Иисуса под стражей, стали издеваться над Ним и бить Его.

64 Завязав Иисусу глаза, они стали спрашивать Его: «Если Ты пророк, скажи, кто ударил Тебя?»

65 И много других оскорблений они наносили Ему.

66 Когда настал день, старейшины народа, главные священники и законники собрались все вместе и, приведя Его в синедрион,

67 спросили: «Скажи нам, Ты ли Христос?» «Если Я скажу вам, вы не поверите Мне, — ответил Иисус, —

68 а, если задам вопрос, вы не ответите.

69 Но отныне Сын Человеческий будет восседать по правую руку от престола Божьего».

70 Тогда все спросили: «Так Ты всё-таки Сын Божий?» И Он ответил: «Вы правы говоря, что Я есть Сын Божий».

71 Тогда они сказали: «Какое ещё доказательство нам нужно? Мы сами слышали это из Его уст».

Вiд Луки

Розділ 22

Евангелие от Луки

Глава 22

1 Наближа́лося ж свято Опрі́сноків, що Па́схою зветься.

1 Приближался праздник Пресных Хлебов, называемый Пасхой.

2 А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду.

2 Главные священники и законники искали способ убить Иисуса без огласки, так как они боялись народа.

3 Сатана ж увійшов у Юду, зва́ного Іскаріо́т, одно́го з Дванадцятьо́х.

3 В Иуду, прозванного Искариотом, одного из двенадцати апостолов, вселился сатана.

4 І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його.

4 Иуда пошёл к главным священникам и к стражникам храма, чтобы договориться, как передать Иисуса в их руки.

5 Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібнякі́в.

5 Они обрадовались и обещали ему за это заплатить.

6 І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду.

6 Он согласился и стал искать случай передать Его им, когда вокруг не будет народа.

7 І настав день Опрі́сноків, коли пасху прино́сити в жертву нале́жало.

7 Наступил день праздника Пресных Хлебов, когда должен быть принесён в жертву пасхальный ягнёнок.

8 І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“.

8 Иисус послал Петра и Иоанна, сказав: «Идите и приготовьте для нас пасхальный ужин, чтобы мы могли поесть».

9 А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“

9 Они спросили Его: «Где Ты хочешь, чтобы мы приготовили ужин?»

10 А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде.

10 Иисус ответил им: «Когда войдёте в город, встретите человека, несущего кувшин с водой. Идите за ним в дом, в который он войдёт,

11 І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“

11 и скажите хозяину, что Учитель спрашивает его: „Где комната, в которой Я буду есть пасхальный ужин с Моими учениками?”

12 I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“.

12 И тот человек покажет вам большую комнату наверху, отведённую для нас. Там и приготовьте пасхальный ужин».

13 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху.

13 Пётр и Иоанн пошли и нашли всё так, как Он и говорил им, и приготовили пасхальный ужин.

14 А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним.

14 Когда настал час для пасхальной тра пезы, Иисус и апостолы заняли места за столом.

15 І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́.

15 Иисус сказал им: «Как же желал Я разделить с вами эту пасхальную трапезу, прежде чем Я буду предан смерти!

16 Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“.

16 Потому что говорю вам: не попробую больше пасхальную еду, пока не случится это в Царстве Божьем!»

17 Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою.

17 Потом Он взял чашу и, возблагодарив Бога, сказал: «Возьмите эту чашу, и пусть каждый выпьет из неё,

18 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“.

18 потому что говорю вам, что не буду Я пить вино, пока не придёт Царство Божье».

19 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“

19 Затем Иисус взял хлеб и, возблагодарив Бога, преломил его и дал им всем, сказав: «Это — тело Моё, которое Я отдаю за вас. Ешьте этот хлеб в память обо Мне».

20 По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

20 После ужина Иисус снова взял чашу и сказал: «Это вино символизирует новое соглашение Господа со Своим народом, скреплённое Моей кровью, которую Я проливаю за вас.

21 Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника.

21 Но смотрите! Один из вас вскоре предаст Меня. Его рука сейчас лежит рядом с Моей на столе.

22 Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“

22 Сыну Человеческому суждено исполнить всё, что было предопределено Богом, но горе тому, кто предал Его!»

23 А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити?

23 Тогда они начали спрашивать друг друга: «Кто же из нас может сделать такое?»

24 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.

24 Позже между учениками возник спор, кто из них должен считаться самым великим.

25 Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться.

25 Но Иисус сказал им: «Мирские цари господствуют над своими народами, а те, кто властвуют над людьми, желают называться „благодетелями”.

26 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга,

26 Но вы не должны быть такими, как они; напротив, самый главный из вас должен быть как самый младший, а тот, кто правит, должен быть подобен тому, кто прислуживает.

27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.

27 Кто важнее, тот, кто за столом, или тот, кто прислуживает? Вы считаете, что тот, кто за столом? Но Я нахожусь среди вас как слуга.

28 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в споку́сах Моїх,

28 Вы же были со Мной во время Моих испытаний.

29 і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

29 И как Мой Отец даровал Мне царскую власть, так и Я передаю её вам,

30 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“.

30 чтобы вы могли есть и пить за столом в царстве Моём. Вы будете восседать на престолах, верша суд над двенадцатью племенами Израиля».

31 І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю.

31 «Симон, Симон! Сатана просил разрешения испытать вас подобно тому, как крестьянин просеивает пшеницу.

32 Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“

32 Но Я молился за тебя, чтобы ты не потерял веру. И когда ты снова вернёшься ко Мне, утверди братьев твоих».

33 А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“

33 Пётр ответил Ему: «Господи! Я готов идти с Тобой и в темницу, и на смерть».

34 Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“...

34 Но Иисус сказал: «Говорю тебе, Пётр, сегодня, прежде чем пропоёт петух, ты трижды отречёшься от Меня».

35 І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“ Вони ж відказали: „Нічо́го“.

35 Затем Иисус спросил апостолов: «Когда Я послал вас без денег, без сумы дорожной и без обуви, имели ли вы в чём-нибудь недостаток?» Они ответили: «Ни в чём».

36 „А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

36 «Теперь же, — сказал Он им, — у кого есть деньги, пусть возьмёт их и суму дорожную с собой, а у кого нет меча, пусть продаст одежду и купит меч.

37 Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“.

37 В Писаниях сказано: „И будет Он причислен к преступникам”. Потому что то, что написано обо Мне, сейчас исполняется».

38 І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“

38 «Господи, — сказали они, — посмотри, здесь два меча». И Он сказал им: «Достаточно».

39 І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.

39 Иисус вышел и, по Своему обыкновению, пошёл на Елеонскую гору в сопровождении учеников.

40 А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.

40 Придя на место, Он сказал им: «Молитесь, чтобы не впасть в искушение».

41 А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,

41 Сам же отошёл от них на расстояние примерно 50 шагов, опустился на колени и стал молиться:

42 благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“

42 «Отец, если будет на то воля Твоя, отведи от Меня эту чашу. Но пусть исполнится Твоя воля, а не Моя!»

43 І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.

43 И явился Ему Ангел с неба, чтобы укрепить и поддержать Его.

44 А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.

44 И в мучениях Он ещё усерднее молился. Его пот словно капли крови падал на землю.

45 І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.

45 И когда Он поднялся после молитвы, то подошёл к ученикам и увидел, что, изнурённые печалью, они заснули.

46 І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

46 «Почему спите вы? — спросил Он. — Вставайте и молитесь, чтобы не впасть в искушение».

47 І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“].

47 В то время, когда Иисус ещё говорил это, появилась толпа людей, впереди которой шёл человек по имени Иуда, один из двенадцати апостолов. Он подошёл к Иисусу, чтобы поцеловать Его,

48 Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“

48 но Иисус спросил: «Иуда, что же ты с дружеским поцелуем предаёшь Сына Человеческого?»

49 А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“

49 Когда окружавшие Его ученики увидели, к чему идёт дело, они сказали: «Господи, не обнажить ли мечи наши?»

50 І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́.

50 И один из них поразил мечом слугу первосвященника и отсёк ему правое ухо.

51 Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“ І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його.

51 Но Иисус сказал: «Довольно. Остановитесь!» Он коснулся уха слуги и исцелил его.

52 А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями.

52 Тогда Иисус сказал главным священникам, старейшинам и стражникам, пришедшим схватить Его: «Почему вы вышли на Меня с мечами и кольями как на разбойника?

53 Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“.

53 Ведь Я ежедневно находился с вами в храме, почему же вы тогда не пытались схватить Меня? Но это ваш час — настала власть тьмы».

54 А схопи́вши Його, повели́ й привели́ у дім первосвященика. Петро ж зда́лека йшов слідкома́.

54 Взяв Иисуса под стражу, они привели Его в дом первосвященника. Пётр же следовал за ними на расстоянии.

55 Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.

55 Стражники разожгли огонь посреди двора и сели все вместе, и Пётр был среди них.

56 А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“

56 Одна служанка, увидевшая его при свете огня, пристально посмотрела на него и сказала: «Этот человек тоже был с Ним».

57 І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“

57 Но он отрицал это: «Женщина, я не знаю Его!»

58 Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“

58 Чуть позже другой человек увидел его и сказал: «Ты тоже один из них». Но Пётр сказал: «Нет, я не из них».

59 І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“.

59 Прошло около часа, и кто-то ещё стал утверждать: «Этот человек точно был с Ним, ведь он галилеянин».

60 А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.

60 Но Пётр возразил: «Я не знаю, о чём ты говоришь!» И в ту же минуту, когда он ещё говорил, пропел петух.

61 І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.

61 Тогда Господь обернулся и взглянул на Петра. И вспомнил Пётр слова Господа: «Сегодня, прежде чем пропоёт петух, ты трижды отречёшься от Меня».

62 І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!

62 Пётр вышел и горько заплакал.

63 А люди, які ув'язни́ли Ісуса, знуща́лися з Нього та били.

63 Люди, державшие Иисуса под стражей, стали издеваться над Ним и бить Его.

64 І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“

64 Завязав Иисусу глаза, они стали спрашивать Его: «Если Ты пророк, скажи, кто ударил Тебя?»

65 І багато інших богознева́г говорили на Нього вони...

65 И много других оскорблений они наносили Ему.

66 А коли настав день, то зібралися старші наро́ду, первосвященики й книжники, і повели́ Його в синедріо́н свій,

66 Когда настал день, старейшины народа, главные священники и законники собрались все вместе и, приведя Его в синедрион,

67 і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви.

67 спросили: «Скажи нам, Ты ли Христос?» «Если Я скажу вам, вы не поверите Мне, — ответил Иисус, —

68 А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді.

68 а, если задам вопрос, вы не ответите.

69 Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“

69 Но отныне Сын Человеческий будет восседать по правую руку от престола Божьего».

70 Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“ А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“.

70 Тогда все спросили: «Так Ты всё-таки Сын Божий?» И Он ответил: «Вы правы говоря, что Я есть Сын Божий».

71 А вони відказали: „На́що потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!“

71 Тогда они сказали: «Какое ещё доказательство нам нужно? Мы сами слышали это из Его уст».

1.0x