CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Лук. 22
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Вiд Луки

Розділ 22

1 Наближа́лося ж свято Опрі́сноків, що Па́схою зветься.

2 А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду.

3 Сатана ж увійшов у Юду, зва́ного Іскаріо́т, одно́го з Дванадцятьо́х.

4 І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його.

5 Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібнякі́в.

6 І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду.

7 І настав день Опрі́сноків, коли пасху прино́сити в жертву нале́жало.

8 І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“.

9 А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“

10 А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде.

11 І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“

12 I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“.

13 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху.

14 А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним.

15 І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́.

16 Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“.

17 Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою.

18 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“.

19 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“

20 По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

21 Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника.

22 Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“

23 А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити?

24 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.

25 Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться.

26 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга,

27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.

28 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в споку́сах Моїх,

29 і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

30 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“.

31 І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю.

32 Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“

33 А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“

34 Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“...

35 І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“ Вони ж відказали: „Нічо́го“.

36 „А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

37 Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“.

38 І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“

39 І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.

40 А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.

41 А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,

42 благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“

43 І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.

44 А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.

45 І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.

46 І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

47 І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“].

48 Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“

49 А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“

50 І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́.

51 Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“ І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його.

52 А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями.

53 Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“.

54 А схопи́вши Його, повели́ й привели́ у дім первосвященика. Петро ж зда́лека йшов слідкома́.

55 Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.

56 А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“

57 І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“

58 Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“

59 І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“.

60 А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.

61 І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.

62 І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!

63 А люди, які ув'язни́ли Ісуса, знуща́лися з Нього та били.

64 І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“

65 І багато інших богознева́г говорили на Нього вони...

66 А коли настав день, то зібралися старші наро́ду, первосвященики й книжники, і повели́ Його в синедріо́н свій,

67 і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви.

68 А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді.

69 Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“

70 Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“ А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“.

71 А вони відказали: „На́що потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!“

Das Evangelium nach Lukas

Kapitel 22

1 Es war aber1161 nahe das Fest1859 der süßen Brote106, das da1448 Ostern3957 heißt3004.

2 Und2532 die Hohenpriester749 und2532 Schriftgelehrten1122 trachteten, wie4459 sie846 ihn töteten337, und2212 fürchteten sich5399 vor dem Volk2992.

3 Es war5607 aber1161 der Satanas4567 gefahren1525 in1519 den Judas2455, genannt1941 Ischariot2469, der da war aus1537 der Zahl706 der Zwölfe.

4 Und2532 er846 ging565 hin und2532 redete mit4814 den Hohenpriestern749 und mit den Hauptleuten4755, wie4459 er ihn wollte ihnen überantworten3860.

5 Und2532 sie5463 wurden froh und2532 gelobten4934, ihm846 Geld694 zu geben1325.

6 Und2532 er846 versprach1843 es und2532 suchte2212 Gelegenheit2120, daß er ihn überantwortete3860 ohne817 Rumor.

7 Es kam2064 nun1161 der Tag2250 der süßen Brote106, auf welchen man1163 mußte opfern2380 das3739 Osterlamm3957.

8 Und2532 er sandte649 Petrus4074 und2532 Johannes2491 und sprach2036: Gehet hin4198, bereitet2090 uns2254 das Osterlamm3957, auf daß2443 wir‘s essen5315.

9 Sie846 aber1161 sprachen2036 zu ihm: Wo4226 willst2309 du, daß wir‘s bereiten2090?

10 Er846 sprach2036 zu ihnen: Siehe2400, wenn ihr846 hineinkommt in1519 die Stadt4172, wird euch5216 ein1525 Mensch444 begegnen4876, der trägt941 einen Wasserkrug2765; folget ihm190 nach1519 in das Haus3614, da1161 er hineingehet,

11 und2532 saget3004 zu dem Hausherrn3617: Der Meister1320 läßt dir4671 sagen2046: Wo4226 ist2076 die Herberge2646, darinnen ich das Osterlamm3957 essen5315 möge mit3326 meinen3450 Jüngern3101?

12 Und er2548 wird euch5213 einen großen3173 gepflasterten Saal508 zeigen1166; daselbst1563 bereitet2090 es.

13 Sie gingen565 hin und1161 fanden2147, wie2531 er846 ihnen gesagt hatte2046, und2532 bereiteten2090 das Osterlamm3957.

14 Und2532 da3753 die Stunde5610 kam1096, setzte er846 sich377 nieder und die zwölf1427 Apostel652 mit4862 ihm.

15 Und2532 er846 sprach2036 zu4314 ihnen: Mich3165 hat1937 herzlich1939 verlanget, dies Osterlamm3957 mit3326 euch5216 zu essen5315, ehe4253 denn ich5124 leide3958.

16 Denn1063 ich sage3004 euch1722, daß ich hinfort3765 nicht3364 mehr davon essen5315 werde5315, bis daß es erfüllet4137 werde im1537 Reich932 Gottes2316.

17 Und2532 er1209 nahm2983 den Kelch4221, dankete und2532 sprach2036: Nehmet denselbigen und teilet1266 ihn5124 unter euch1438.

18 Denn1063 ich sage3004 euch: Ich werde4095 nicht3364 trinken4095 von575 dem Gewächse des Weinstocks288, bis das932 Reich Gottes2316 komme2064.

19 Und2532 er846 nahm2983 das5124 Brot740, dankete und2532 brach‘s2806 und gab‘s1325 ihnen und sprach3004: Das3588 ist2076 mein3450 Leib4983, der für5228 euch5216 gegeben1325 wird; das5124 tut4160 zu1519 meinem1699 Gedächtnis364!

20 Desselbigengleichen auch den Kelch4221 nach3326 dem3588 Abendmahl1172 und2532 sprach3004: Das5124 ist1632 der Kelch4221, das neue2537 Testament1242 in1722 meinem3450 Blut129, das für5228 euch5216 vergossen wird.

21 Doch4133 siehe2400, die Hand5495 meines Verräters3860 ist mit3326 mir3165 über1909 Tische5132!

22 Und2532 zwar3303, des Menschen444 Sohn gehet hin4198, wie2596 es1565 beschlossen ist; doch4133 wehe3759 demselbigen Menschen444, durch1223 welchen3739 er3724 verraten3860 wird!

23 Und2532 sie846 fingen an756 zu4314 fragen4802 unter1537 sich selbst1438, welcher es5124 doch686 wäre unter ihnen846, der das1498 tun4238 würde3195.

24 Es erhub sich auch1161 ein Zank5379 unter1722 ihnen846, welcher5101 unter ihnen846 sollte1380 für1511 den Größten3187 gehalten werden1096.

25 Er846 aber1161 sprach2036 zu ihnen846: Die846 weltlichen1484 Könige935 herrschen2961, und2532 die Gewaltigen1850 heißt2564 man gnädige Herren2110.

26 Ihr5210 aber1161 nicht3756 also3779, sondern235 der Größte3187 unter1722 euch5213 soll sein1096 wie5613 der Jüngste3501 und2532 der Vornehmste2233 wie5613 ein Diener1247.

27 Denn1063 welcher5101 ist der Größte3187, der zu345 Tische sitzt, oder2228 der da dienet? Ist‘s nicht3780 also, daß der zu345 Tische sitzt? Ich1473 aber1161 bin1510 unter euch5216 wie5613 ein Diener1247.

28 Ihr5210 aber1161 seid‘s, die ihr2075 beharret habt1265 bei3326 mir1700 in1722 meinen3450 Anfechtungen3986.

29 Und2504 ich will1303 euch5213 das932 Reich bescheiden, wie2531 mir3427‘s mein3450 Vater3962 beschieden hat1303,

30 daß2443 ihr essen2068 und2532 trinken4095 sollt über1909 meinem3450 Tische5132 in1722 meinem3450 Reich932 und2532 sitzen2523 auf1909 Stühlen2362 und richten2919 die zwölf1427 Geschlechter5443 Israels2474.

31 Der Herr2962 aber1161 sprach2036: Simon4613, Simon4613, siehe2400, der Satanas4567 hat euer begehrt1809, daß er euch5209 möchte sichten4617 wie5613 den Weizen4621!

32 Ich1473 aber1161 habe für4012 dich4675 gebeten1189, daß3363 dein4675 Glaube4102 nicht3363 aufhöre1587. Und2532 wenn du4771 dermaleinst4218 dich bekehrest, so stärke4741 deine4675 Brüder80.

33 Er846 sprach2036 aber1161 zu ihm: HErr2962, ich bin1510 bereit2092 mit3326 dir4675 ins1519 Gefängnis5438 und2532 in1519 den Tod2288 zu gehen4198.

34 Er aber1161 sprach2036: Petrus4074, ich sage3004 dir4671, der Hahn220 wird5455 heute4594 nicht3364 krähen5455, ehe4250 denn2228 du3361 dreimal5151 verleugnet hast533, daß du1492 mich3165 kennest.

35 Und2532 er sprach2036 zu ihnen: So1161 oft3753 ich euch5209 gesandt649 habe ohne817 Beutel905, ohne Tasche4082 und2532 ohne Schuhe, habt ihr846 auch2532 je Mangel gehabt5302? Sie5100 sprachen2036: Nie3762 keinen.

36 Da2532 sprach2036 er846 zu ihnen: Aber2532 nun3767, wer einen Beutel905 hat2192, der3668 nehme142 ihn, desselbigengleichen auch2532 die Tasche4082; wer aber nicht3361 hat2192, verkaufe4453 sein Kleid2440 und235 kaufe59 ein Schwert3162.

37 Denn1063 ich sage3004 euch5213: Es muß1163 noch2089 das5124 auch2532 vollendet werden5055 an mir1698, das1063 geschrieben1125 stehet: Er ist2192 unter3326 die Übeltäter459 gerechnet3049. Denn3754 was von4012 mir1700 geschrieben ist, das hat1722 ein Ende5056.

38 Sie sprachen2036 aber1161: HErr2962, siehe2400, hier5602 sind zwei1417 Schwerter3162. Er846 aber1161 sprach2036 zu ihnen: Es ist2076 genug2425.

39 Und2532 er2532 ging hinaus1831 nach2596 seiner846 Gewohnheit1485 an den Ölberg3735. Es folgeten ihm190 aber4198 seine846 Jünger3101 nach1519 an denselbigen Ort.

40 Und1161 als er dahin kam1096, sprach2036 er zu ihnen: Betet4336, auf1909 daß ihr846 nicht3361 in1519 Anfechtung3986 fallet1525!

41 Und2532 er846 riß sich645 von575 ihnen846 bei5616 einem Steinwurf3037 und2532 kniete1119 nieder5087, betete4336

42 und sprach3004: Vater3962, willst du1014, so1487 nimm diesen5124 Kelch4221 von575 mir1700; doch4133 nicht3361 mein3450, sondern235 dein4674 Wille2307 geschehe1096.

43 Es erschien3700 ihm846 aber1161 ein Engel32 vom575 Himmel3772 und stärkete ihn846.

44 Und2532 es kam2597, daß er846 mit1722 dem Tode74 rang, und betete4336 heftiger1617. Es ward1096 aber1161 sein1096 Schweiß2402 wie5616 Blutstropfen2361, die fielen auf1909 die Erde1093.

45 Und2532 er846 stund auf450 vom575 Gebet4335 und kam2064 zu4314 seinen846 Jüngern3101 und fand2147 sie schlafend vor575 Traurigkeit3077.

46 Und2532 sprach2036 zu ihnen: Was5101 schlafet ihr846? Stehet auf450 und betet4336, auf daß3363 ihr2518 nicht in1519 Anfechtung3986 fallet1525!

47 Da1448 er846 aber1161 noch2089 redete2980, siehe2400, die Schar3793 und2532 einer1520 von den Zwölfen1427, genannt3004 Judas2455, ging vor4281 ihnen846 her und2532 nahete sich zu JEsu2424, ihn zu küssen5368.

48 JEsus2424 aber1161 sprach2036 zu ihm: Judas2455, verrätst du3860 des846 Menschen444 Sohn mit einem Kuß5370?

49 Da aber1161 sahen1492, die um4012 ihn waren, was da werden2071 wollte, sprachen2036 sie846 zu1722 ihm846: HErr, sollen wir mit dem Schwert3162 dreinschlagen?

50 Und2532 einer5100 aus1537 ihnen schlug3960 des846 Hohenpriesters749 Knecht1401 und2532 hieb ihm846 sein rechtes1188 Ohr3775 ab851.

51 JEsus2424 aber1161 antwortete611 und2532 sprach2036: Lasset1439 sie846 doch2193 so ferne machen5127! Und er846 rührete sein Ohr5621 an680 und heilete ihn.

52 JEsus2424 aber1161 sprach2036 zu4314 den Hohenpriestern749 und2532 Hauptleuten4755 des Tempels2411 und2532 den Ältesten4245, die über1909 ihn kommen1831 waren3854: Ihr846 seid, wie5613 zu einem Mörder3027, mit1909 Schwertern3162 und2532 mit3326 Stangen3586 ausgegangen.

53 Ich1691 bin5607 täglich bei3326 euch5216 im2596 Tempel2411 gewesen, und235 ihr habt2076 keine3756 Hand5495 an1722 mich3450 gelegt1614; aber dies3778 ist5607 eure5216 Stunde5610 und die Macht1849 der1909 Finsternis4655.

54 Sie846 griffen4815 ihn aber1161 und2532 führeten ihn und brachten71 ihn in1519 des846 Hohenpriesters749 Haus3624. Petrus4074 aber1161 folgete von ferne3113.

55 Da zündeten681 sie846 ein Feuer4442 an1722 mitten3319 im1722 Palast833 und1161 setzten sich zusammen4776, und2532 Petrus4074 setzte2521 sich unter sie.

56 Da sah1492 ihn846 eine5100 Magd3814 sitzen2521 bei dem Licht5457 und1161 sah816 eben auf ihn und2532 sprach2036 zu4314 ihm846: Dieser3778 war2258 auch2532 mit4862 ihm846.

57 Er846 aber1161 verleugnete720 ihn846 und sprach3004: Weib1135, ich kenne1492 ihn nicht3756.

58 Und2532 über3326 eine kleine Weile1024 sah1492 ihn846 ein anderer2087 und2532 sprach5346: Du4771 bist1488 auch der1537 einer. Petrus4074 aber1161 sprach2036: Mensch444, ich846 bin‘s1510 nicht3756!

59 Und2532 über1909 eine Weile, bei5616 einer5100 Stunde5610, bekräftigte1340 es ein3391 anderer und sprach3004: Wahrlich225, dieser war2258 auch mit3326 ihm846; denn er3778 ist2076 ein Galiläer1057.

60 Petrus4074 aber1161 sprach2036: Mensch444, ich weiß1492 nicht3756, was3739 du2980 sagest! Und2532 alsbald3916, da er846 noch2089 redete3004, krähete der Hahn220.

61 Und2532 der HErr2962 wandte sich4762 und2532 sah1689 Petrus4074 an. Und Petrus4074 gedachte5279 an des HErrn2962 Wort3056, das er846 zu ihm gesagt hatte2036: Ehe4250 denn5613 der Hahn220 krähet, wirst du mich3165 dreimal5151 verleugnen533.

62 Und2532 Petrus4074 ging hinaus1831 und weinete bitterlich4090.

63 Die Männer435 aber, die JEsum2424 hielten4912, verspotteten1702 ihn846 und2532 schlugen1194 ihn,

64 verdecketen ihn846 und2532 schlugen5180 ihn846 ins Angesicht4383 und2532 fragten1905 ihn846 und sprachen3004: Weissage4395, wer5101 ist‘s2076, der dich4571 schlug3817?

65 Und2532 viel4183 andere2087 Lästerungen987 sagten3004 sie846 wider1519 ihn.

66 Und2532 als5613 es3004 Tag2250 ward1096, sammelten sich4863 die1438 Ältesten4244 des2532 Volks2992, die Hohenpriester749 und5037 Schriftgelehrten1122, und2532 führeten ihn846 hinauf vor1519 ihren Rat4892

67 und1161 sprachen: Bist1488 du4771 Christus5547? Sage2036 es uns2254! Er sprach2036 aber1487 zu ihnen: Sage2036 ich‘s euch5213, so1437 glaubet4100 ihr846‘s nicht3364;

68 frage2065 ich aber1161, so1437 antwortet611 ihr nicht3364 und2532 lasset mich3427 doch nicht los630.

69 Darum von575 nun an1537 wird2071 des Menschen444 Sohn sitzen2521 zur rechten1188 Hand der Kraft1411 Gottes2316.

70 Da1161 sprachen2036 sie1161 alle3956: Bist1488 du4771 denn3767 Gottes2316 Sohn? Er sprach5346 zu4314 ihnen: Ihr846 saget3004 es, denn3754 ich1473 bin‘s1510.

71 Sie846 aber1161 sprachen2036: Was5101 bedürfen5532 wir weiter2089 Zeugnis3141? Wir haben‘s2192 selbst846 gehöret aus575 seinem Munde4750.

Вiд Луки

Розділ 22

Das Evangelium nach Lukas

Kapitel 22

1 Наближа́лося ж свято Опрі́сноків, що Па́схою зветься.

1 Es war aber1161 nahe das Fest1859 der süßen Brote106, das da1448 Ostern3957 heißt3004.

2 А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду.

2 Und2532 die Hohenpriester749 und2532 Schriftgelehrten1122 trachteten, wie4459 sie846 ihn töteten337, und2212 fürchteten sich5399 vor dem Volk2992.

3 Сатана ж увійшов у Юду, зва́ного Іскаріо́т, одно́го з Дванадцятьо́х.

3 Es war5607 aber1161 der Satanas4567 gefahren1525 in1519 den Judas2455, genannt1941 Ischariot2469, der da war aus1537 der Zahl706 der Zwölfe.

4 І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його.

4 Und2532 er846 ging565 hin und2532 redete mit4814 den Hohenpriestern749 und mit den Hauptleuten4755, wie4459 er ihn wollte ihnen überantworten3860.

5 Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібнякі́в.

5 Und2532 sie5463 wurden froh und2532 gelobten4934, ihm846 Geld694 zu geben1325.

6 І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду.

6 Und2532 er846 versprach1843 es und2532 suchte2212 Gelegenheit2120, daß er ihn überantwortete3860 ohne817 Rumor.

7 І настав день Опрі́сноків, коли пасху прино́сити в жертву нале́жало.

7 Es kam2064 nun1161 der Tag2250 der süßen Brote106, auf welchen man1163 mußte opfern2380 das3739 Osterlamm3957.

8 І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“.

8 Und2532 er sandte649 Petrus4074 und2532 Johannes2491 und sprach2036: Gehet hin4198, bereitet2090 uns2254 das Osterlamm3957, auf daß2443 wir‘s essen5315.

9 А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“

9 Sie846 aber1161 sprachen2036 zu ihm: Wo4226 willst2309 du, daß wir‘s bereiten2090?

10 А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде.

10 Er846 sprach2036 zu ihnen: Siehe2400, wenn ihr846 hineinkommt in1519 die Stadt4172, wird euch5216 ein1525 Mensch444 begegnen4876, der trägt941 einen Wasserkrug2765; folget ihm190 nach1519 in das Haus3614, da1161 er hineingehet,

11 І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“

11 und2532 saget3004 zu dem Hausherrn3617: Der Meister1320 läßt dir4671 sagen2046: Wo4226 ist2076 die Herberge2646, darinnen ich das Osterlamm3957 essen5315 möge mit3326 meinen3450 Jüngern3101?

12 I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“.

12 Und er2548 wird euch5213 einen großen3173 gepflasterten Saal508 zeigen1166; daselbst1563 bereitet2090 es.

13 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху.

13 Sie gingen565 hin und1161 fanden2147, wie2531 er846 ihnen gesagt hatte2046, und2532 bereiteten2090 das Osterlamm3957.

14 А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним.

14 Und2532 da3753 die Stunde5610 kam1096, setzte er846 sich377 nieder und die zwölf1427 Apostel652 mit4862 ihm.

15 І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́.

15 Und2532 er846 sprach2036 zu4314 ihnen: Mich3165 hat1937 herzlich1939 verlanget, dies Osterlamm3957 mit3326 euch5216 zu essen5315, ehe4253 denn ich5124 leide3958.

16 Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“.

16 Denn1063 ich sage3004 euch1722, daß ich hinfort3765 nicht3364 mehr davon essen5315 werde5315, bis daß es erfüllet4137 werde im1537 Reich932 Gottes2316.

17 Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою.

17 Und2532 er1209 nahm2983 den Kelch4221, dankete und2532 sprach2036: Nehmet denselbigen und teilet1266 ihn5124 unter euch1438.

18 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“.

18 Denn1063 ich sage3004 euch: Ich werde4095 nicht3364 trinken4095 von575 dem Gewächse des Weinstocks288, bis das932 Reich Gottes2316 komme2064.

19 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“

19 Und2532 er846 nahm2983 das5124 Brot740, dankete und2532 brach‘s2806 und gab‘s1325 ihnen und sprach3004: Das3588 ist2076 mein3450 Leib4983, der für5228 euch5216 gegeben1325 wird; das5124 tut4160 zu1519 meinem1699 Gedächtnis364!

20 По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

20 Desselbigengleichen auch den Kelch4221 nach3326 dem3588 Abendmahl1172 und2532 sprach3004: Das5124 ist1632 der Kelch4221, das neue2537 Testament1242 in1722 meinem3450 Blut129, das für5228 euch5216 vergossen wird.

21 Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника.

21 Doch4133 siehe2400, die Hand5495 meines Verräters3860 ist mit3326 mir3165 über1909 Tische5132!

22 Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“

22 Und2532 zwar3303, des Menschen444 Sohn gehet hin4198, wie2596 es1565 beschlossen ist; doch4133 wehe3759 demselbigen Menschen444, durch1223 welchen3739 er3724 verraten3860 wird!

23 А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити?

23 Und2532 sie846 fingen an756 zu4314 fragen4802 unter1537 sich selbst1438, welcher es5124 doch686 wäre unter ihnen846, der das1498 tun4238 würde3195.

24 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.

24 Es erhub sich auch1161 ein Zank5379 unter1722 ihnen846, welcher5101 unter ihnen846 sollte1380 für1511 den Größten3187 gehalten werden1096.

25 Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться.

25 Er846 aber1161 sprach2036 zu ihnen846: Die846 weltlichen1484 Könige935 herrschen2961, und2532 die Gewaltigen1850 heißt2564 man gnädige Herren2110.

26 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга,

26 Ihr5210 aber1161 nicht3756 also3779, sondern235 der Größte3187 unter1722 euch5213 soll sein1096 wie5613 der Jüngste3501 und2532 der Vornehmste2233 wie5613 ein Diener1247.

27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.

27 Denn1063 welcher5101 ist der Größte3187, der zu345 Tische sitzt, oder2228 der da dienet? Ist‘s nicht3780 also, daß der zu345 Tische sitzt? Ich1473 aber1161 bin1510 unter euch5216 wie5613 ein Diener1247.

28 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в споку́сах Моїх,

28 Ihr5210 aber1161 seid‘s, die ihr2075 beharret habt1265 bei3326 mir1700 in1722 meinen3450 Anfechtungen3986.

29 і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

29 Und2504 ich will1303 euch5213 das932 Reich bescheiden, wie2531 mir3427‘s mein3450 Vater3962 beschieden hat1303,

30 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“.

30 daß2443 ihr essen2068 und2532 trinken4095 sollt über1909 meinem3450 Tische5132 in1722 meinem3450 Reich932 und2532 sitzen2523 auf1909 Stühlen2362 und richten2919 die zwölf1427 Geschlechter5443 Israels2474.

31 І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю.

31 Der Herr2962 aber1161 sprach2036: Simon4613, Simon4613, siehe2400, der Satanas4567 hat euer begehrt1809, daß er euch5209 möchte sichten4617 wie5613 den Weizen4621!

32 Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“

32 Ich1473 aber1161 habe für4012 dich4675 gebeten1189, daß3363 dein4675 Glaube4102 nicht3363 aufhöre1587. Und2532 wenn du4771 dermaleinst4218 dich bekehrest, so stärke4741 deine4675 Brüder80.

33 А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“

33 Er846 sprach2036 aber1161 zu ihm: HErr2962, ich bin1510 bereit2092 mit3326 dir4675 ins1519 Gefängnis5438 und2532 in1519 den Tod2288 zu gehen4198.

34 Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“...

34 Er aber1161 sprach2036: Petrus4074, ich sage3004 dir4671, der Hahn220 wird5455 heute4594 nicht3364 krähen5455, ehe4250 denn2228 du3361 dreimal5151 verleugnet hast533, daß du1492 mich3165 kennest.

35 І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“ Вони ж відказали: „Нічо́го“.

35 Und2532 er sprach2036 zu ihnen: So1161 oft3753 ich euch5209 gesandt649 habe ohne817 Beutel905, ohne Tasche4082 und2532 ohne Schuhe, habt ihr846 auch2532 je Mangel gehabt5302? Sie5100 sprachen2036: Nie3762 keinen.

36 „А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

36 Da2532 sprach2036 er846 zu ihnen: Aber2532 nun3767, wer einen Beutel905 hat2192, der3668 nehme142 ihn, desselbigengleichen auch2532 die Tasche4082; wer aber nicht3361 hat2192, verkaufe4453 sein Kleid2440 und235 kaufe59 ein Schwert3162.

37 Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“.

37 Denn1063 ich sage3004 euch5213: Es muß1163 noch2089 das5124 auch2532 vollendet werden5055 an mir1698, das1063 geschrieben1125 stehet: Er ist2192 unter3326 die Übeltäter459 gerechnet3049. Denn3754 was von4012 mir1700 geschrieben ist, das hat1722 ein Ende5056.

38 І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“

38 Sie sprachen2036 aber1161: HErr2962, siehe2400, hier5602 sind zwei1417 Schwerter3162. Er846 aber1161 sprach2036 zu ihnen: Es ist2076 genug2425.

39 І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.

39 Und2532 er2532 ging hinaus1831 nach2596 seiner846 Gewohnheit1485 an den Ölberg3735. Es folgeten ihm190 aber4198 seine846 Jünger3101 nach1519 an denselbigen Ort.

40 А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.

40 Und1161 als er dahin kam1096, sprach2036 er zu ihnen: Betet4336, auf1909 daß ihr846 nicht3361 in1519 Anfechtung3986 fallet1525!

41 А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,

41 Und2532 er846 riß sich645 von575 ihnen846 bei5616 einem Steinwurf3037 und2532 kniete1119 nieder5087, betete4336

42 благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“

42 und sprach3004: Vater3962, willst du1014, so1487 nimm diesen5124 Kelch4221 von575 mir1700; doch4133 nicht3361 mein3450, sondern235 dein4674 Wille2307 geschehe1096.

43 І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.

43 Es erschien3700 ihm846 aber1161 ein Engel32 vom575 Himmel3772 und stärkete ihn846.

44 А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.

44 Und2532 es kam2597, daß er846 mit1722 dem Tode74 rang, und betete4336 heftiger1617. Es ward1096 aber1161 sein1096 Schweiß2402 wie5616 Blutstropfen2361, die fielen auf1909 die Erde1093.

45 І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.

45 Und2532 er846 stund auf450 vom575 Gebet4335 und kam2064 zu4314 seinen846 Jüngern3101 und fand2147 sie schlafend vor575 Traurigkeit3077.

46 І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

46 Und2532 sprach2036 zu ihnen: Was5101 schlafet ihr846? Stehet auf450 und betet4336, auf daß3363 ihr2518 nicht in1519 Anfechtung3986 fallet1525!

47 І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“].

47 Da1448 er846 aber1161 noch2089 redete2980, siehe2400, die Schar3793 und2532 einer1520 von den Zwölfen1427, genannt3004 Judas2455, ging vor4281 ihnen846 her und2532 nahete sich zu JEsu2424, ihn zu küssen5368.

48 Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“

48 JEsus2424 aber1161 sprach2036 zu ihm: Judas2455, verrätst du3860 des846 Menschen444 Sohn mit einem Kuß5370?

49 А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“

49 Da aber1161 sahen1492, die um4012 ihn waren, was da werden2071 wollte, sprachen2036 sie846 zu1722 ihm846: HErr, sollen wir mit dem Schwert3162 dreinschlagen?

50 І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́.

50 Und2532 einer5100 aus1537 ihnen schlug3960 des846 Hohenpriesters749 Knecht1401 und2532 hieb ihm846 sein rechtes1188 Ohr3775 ab851.

51 Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“ І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його.

51 JEsus2424 aber1161 antwortete611 und2532 sprach2036: Lasset1439 sie846 doch2193 so ferne machen5127! Und er846 rührete sein Ohr5621 an680 und heilete ihn.

52 А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями.

52 JEsus2424 aber1161 sprach2036 zu4314 den Hohenpriestern749 und2532 Hauptleuten4755 des Tempels2411 und2532 den Ältesten4245, die über1909 ihn kommen1831 waren3854: Ihr846 seid, wie5613 zu einem Mörder3027, mit1909 Schwertern3162 und2532 mit3326 Stangen3586 ausgegangen.

53 Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“.

53 Ich1691 bin5607 täglich bei3326 euch5216 im2596 Tempel2411 gewesen, und235 ihr habt2076 keine3756 Hand5495 an1722 mich3450 gelegt1614; aber dies3778 ist5607 eure5216 Stunde5610 und die Macht1849 der1909 Finsternis4655.

54 А схопи́вши Його, повели́ й привели́ у дім первосвященика. Петро ж зда́лека йшов слідкома́.

54 Sie846 griffen4815 ihn aber1161 und2532 führeten ihn und brachten71 ihn in1519 des846 Hohenpriesters749 Haus3624. Petrus4074 aber1161 folgete von ferne3113.

55 Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.

55 Da zündeten681 sie846 ein Feuer4442 an1722 mitten3319 im1722 Palast833 und1161 setzten sich zusammen4776, und2532 Petrus4074 setzte2521 sich unter sie.

56 А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“

56 Da sah1492 ihn846 eine5100 Magd3814 sitzen2521 bei dem Licht5457 und1161 sah816 eben auf ihn und2532 sprach2036 zu4314 ihm846: Dieser3778 war2258 auch2532 mit4862 ihm846.

57 І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“

57 Er846 aber1161 verleugnete720 ihn846 und sprach3004: Weib1135, ich kenne1492 ihn nicht3756.

58 Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“

58 Und2532 über3326 eine kleine Weile1024 sah1492 ihn846 ein anderer2087 und2532 sprach5346: Du4771 bist1488 auch der1537 einer. Petrus4074 aber1161 sprach2036: Mensch444, ich846 bin‘s1510 nicht3756!

59 І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“.

59 Und2532 über1909 eine Weile, bei5616 einer5100 Stunde5610, bekräftigte1340 es ein3391 anderer und sprach3004: Wahrlich225, dieser war2258 auch mit3326 ihm846; denn er3778 ist2076 ein Galiläer1057.

60 А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.

60 Petrus4074 aber1161 sprach2036: Mensch444, ich weiß1492 nicht3756, was3739 du2980 sagest! Und2532 alsbald3916, da er846 noch2089 redete3004, krähete der Hahn220.

61 І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.

61 Und2532 der HErr2962 wandte sich4762 und2532 sah1689 Petrus4074 an. Und Petrus4074 gedachte5279 an des HErrn2962 Wort3056, das er846 zu ihm gesagt hatte2036: Ehe4250 denn5613 der Hahn220 krähet, wirst du mich3165 dreimal5151 verleugnen533.

62 І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!

62 Und2532 Petrus4074 ging hinaus1831 und weinete bitterlich4090.

63 А люди, які ув'язни́ли Ісуса, знуща́лися з Нього та били.

63 Die Männer435 aber, die JEsum2424 hielten4912, verspotteten1702 ihn846 und2532 schlugen1194 ihn,

64 І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“

64 verdecketen ihn846 und2532 schlugen5180 ihn846 ins Angesicht4383 und2532 fragten1905 ihn846 und sprachen3004: Weissage4395, wer5101 ist‘s2076, der dich4571 schlug3817?

65 І багато інших богознева́г говорили на Нього вони...

65 Und2532 viel4183 andere2087 Lästerungen987 sagten3004 sie846 wider1519 ihn.

66 А коли настав день, то зібралися старші наро́ду, первосвященики й книжники, і повели́ Його в синедріо́н свій,

66 Und2532 als5613 es3004 Tag2250 ward1096, sammelten sich4863 die1438 Ältesten4244 des2532 Volks2992, die Hohenpriester749 und5037 Schriftgelehrten1122, und2532 führeten ihn846 hinauf vor1519 ihren Rat4892

67 і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви.

67 und1161 sprachen: Bist1488 du4771 Christus5547? Sage2036 es uns2254! Er sprach2036 aber1487 zu ihnen: Sage2036 ich‘s euch5213, so1437 glaubet4100 ihr846‘s nicht3364;

68 А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді.

68 frage2065 ich aber1161, so1437 antwortet611 ihr nicht3364 und2532 lasset mich3427 doch nicht los630.

69 Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“

69 Darum von575 nun an1537 wird2071 des Menschen444 Sohn sitzen2521 zur rechten1188 Hand der Kraft1411 Gottes2316.

70 Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“ А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“.

70 Da1161 sprachen2036 sie1161 alle3956: Bist1488 du4771 denn3767 Gottes2316 Sohn? Er sprach5346 zu4314 ihnen: Ihr846 saget3004 es, denn3754 ich1473 bin‘s1510.

71 А вони відказали: „На́що потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!“

71 Sie846 aber1161 sprachen2036: Was5101 bedürfen5532 wir weiter2089 Zeugnis3141? Wir haben‘s2192 selbst846 gehöret aus575 seinem Munde4750.

1.0x