CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Лук. 22
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Вiд Луки

Розділ 22

1 Наближа́лося ж свято Опрі́сноків, що Па́схою зветься.

2 А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду.

3 Сатана ж увійшов у Юду, зва́ного Іскаріо́т, одно́го з Дванадцятьо́х.

4 І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його.

5 Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібнякі́в.

6 І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду.

7 І настав день Опрі́сноків, коли пасху прино́сити в жертву нале́жало.

8 І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“.

9 А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“

10 А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде.

11 І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“

12 I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“.

13 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху.

14 А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним.

15 І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́.

16 Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“.

17 Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою.

18 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“.

19 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“

20 По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

21 Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника.

22 Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“

23 А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити?

24 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.

25 Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться.

26 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга,

27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.

28 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в споку́сах Моїх,

29 і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

30 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“.

31 І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю.

32 Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“

33 А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“

34 Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“...

35 І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“ Вони ж відказали: „Нічо́го“.

36 „А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

37 Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“.

38 І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“

39 І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.

40 А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.

41 А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,

42 благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“

43 І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.

44 А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.

45 І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.

46 І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

47 І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“].

48 Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“

49 А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“

50 І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́.

51 Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“ І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його.

52 А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями.

53 Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“.

54 А схопи́вши Його, повели́ й привели́ у дім первосвященика. Петро ж зда́лека йшов слідкома́.

55 Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.

56 А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“

57 І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“

58 Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“

59 І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“.

60 А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.

61 І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.

62 І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!

63 А люди, які ув'язни́ли Ісуса, знуща́лися з Нього та били.

64 І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“

65 І багато інших богознева́г говорили на Нього вони...

66 А коли настав день, то зібралися старші наро́ду, первосвященики й книжники, і повели́ Його в синедріо́н свій,

67 і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви.

68 А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді.

69 Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“

70 Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“ А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“.

71 А вони відказали: „На́що потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!“

Евангелие от Луки

Глава 22

1 Приближался же праздник Опресноков, называемый Пасхою.

2 И искали первосвященники и книжники, как бы убить Его, ибо они боялись народа.

3 И вошел сатана в Иуду, называемого Искариотом, одного из числа Двенадцати;

4 и он пошел совещаться с первосвященниками и начальниками стражи, как бы предать Его им.

5 И они обрадовались и согласились дать ему денег.

6 И он обещал и искал случая предать им Его не при народе.

7 Настал же день Опресноков, когда надлежало закалать пасхального агнца;

8 и Он послал Петра и Иоанна, сказав: пойдите, приготовьте нам пасху, чтобы нам вкусить ее.

9 Они же сказали Ему: где велишь нам приготовить?

10 И Он сказал им: вот, когда будете входить в город, встретится вам человек с кувшином воды; последуйте за ним в дом, куда он войдет;

11 и скажете хозяину дома: «говорит тебе Учитель: где покой, в котором Я вкусил бы пасху с учениками Моими?»

12 И он вам покажет горницу большую, убранную; там приготовьте.

13 Они пошли и нашли, как Он указал им, и приготовили пасху.

14 И когда настал час, Он возлег, и апостолы с Ним.

15 И Он сказал им: великим желанием возжелал Я вкусить эту пасху вместе с вами прежде Моего страдания:

16 ибо, говорю вам, не буду вкушать ее, доколе не исполнится она в Царстве Божием.

17 И взяв чашу, возблагодарив, сказал: возьмите ее и разделите между собою,

18 ибо говорю вам, что не буду пить отныне от плода лозы виноградной, доколе Царство Божие не придет.

19 И взяв хлеб, возблагодарив, преломил и дал им, говоря: это есть тело Мое, за вас отдаваемое. Делайте это в воспоминание о Мне.

20 Также и чашу после вечери, говоря: эта чаша есть новый завет в крови Моей, за вас изливаемой.

21 Но вот рука предающего Меня со Мною за столом,

22 ибо Сын Человеческий идет по предназначению, но горе человеку тому, чрез которого Он предается.

23 И они начали спрашивать друг друга: кто же из них сделает это?

24 Возник и спор между ними, кто из них должен считаться большим.

25 Он же сказал им: цари народов господствуют над ними, и имеющие власть над ними называются «Благодетелями».

26 А вы не так: но больший между вами да будет как младший, и начальствующий как служащий.

27 Ибо кто больше: возлежащий или служащий? Не возлежащий ли? А Я посреди вас — как служащий.

28 Но вы те, которые пребыли со Мною в испытаниях Моих;

29 и Я завещаю вам, как завещал Мне Отец Мой, Царство,

30 чтобы вы ели и пили за трапезою Моею в Царстве Моем. И сядете вы на престолах и будете судить двенадцать колен Израилевых.

31 И сказал Господь: Симон, Симон, вот, сатана добился того, чтобы просеять вас, как пшеницу:

32 но Я молился о тебе, чтобы не оскудела вера твоя, и ты некогда, обратившись, утверди братьев твоих.

33 Он же сказал Ему: Господи, с Тобою я готов и в тюрьму и на смерть идти.

34 Но Он сказал: говорю тебе, Петр: не пропоет сегодня петух, как ты трижды отречешься, что не знаешь Меня.

35 И сказал им: когда Я послал вас без мешка и сумы и обуви, имели ли вы в чем недостаток? Они сказали: ни в чем.

36 И Он сказал им: но теперь, у кого есть мешок, пусть возьмет; также и суму; и у кого нет, пусть продаст одежду свою и купит меч;

37 ибо говорю вам: нужно, чтобы совершилось на Мне это слово Писания: «И к беззаконным причтен». Ибо и то, что о Мне, приходит к концу.

38 Они же сказали: Господи, вот здесь два меча. И Он сказал им: довольно.

39 И выйдя, пошел, по обыкновению, на гору Масличную; за Ним последовали и ученики.

40 И придя на место, Он сказал им: молитесь, чтобы не впасть в искушение.

41 А Сам отошел от них на расстояние брошенного камня; и преклонив колени, молился,

42 говоря: Отче, если хочешь, пронеси эту чашу мимо Меня; впрочем, не Моя воля, но Твоя да будет.

43 И явился Ему ангел с неба, укрепляя Его.

44 И впав в томление, усиленнее молился; и сделался пот Его, как капли крови, падающие на землю.

45 И встав от молитвы, придя к ученикам, нашел их спящими от печали.

46 И сказал им: что вы спите? Встаньте и молитесь, чтобы не впасть вам в искушение.

47 Пока Он еще говорил, вот толпа, и тот, кого звали Иуда, один из Двенадцати, шел впереди их. И он приблизился к Иисусу, чтобы поцеловать Его.

48 Иисус же сказал ему: Иуда, поцелуем ли предаешь ты Сына Человеческого?

49 Окружавшие Его, увидев, что будет, сказали: Господи, что, если мы ударим мечом?

50 И один из них ударил первосвященникова раба и отсек ему правое ухо.

51 Иисус же сказал в ответ: оставьте, довольно! И коснувшись уха, исцелил раба.

52 И сказал Иисус пришедшим на Него первосвященникам и начальникам храмовой стражи и старейшинам: как на разбойника вышли вы с мечами и кольями.

53 Каждый день бывал Я с вами в храме, и вы не подняли на Меня рук; но этот час — ваш, и власть тьмы.

54 Взяв Его, повели и ввели в дом первосвященника. Петр же следовал издали.

55 Когда развели огонь среди двора и сели вместе, сидел и Петр между ними.

56 И одна служанка, увидев его, сидящего у огня, и всмотревшись в него, сказала: и этот был с Ним.

57 Но он отрекся и сказал: я не знаю Его, женщина.

58 И немного спустя другой, увидев его, сказал: и ты из них. Но Петр сказал: человек, я не из них.

59 И около часа спустя кто-то другой начал настойчиво утверждать: поистине, и этот был с Ним; он, ведь, и Галилеянин.

60 Но Петр сказал: человек, я не знаю, что ты говоришь. И тотчас, пока он еще говорил, пропел петух.

61 И обернувшись, Господь взглянул на Петра. И вспомнил Петр слово Господне, как Он сказал ему: сегодня, прежде чем пропоет петух, ты отречешься от Меня трижды.

62 И выйдя вон, плакал горько.

63 А люди, державшие Иисуса, ругались над Ним и били Его;

64 и закрыв лицо Его, спрашивали: прореки, кто ударил Тебя?

65 И много иных хулений произносили на Него.

66 И когда настал день, собрался совет старейшин народа: и первосвященники, и книжники; и привели Его в свой синедрион.

67 И сказали: если Ты Христос, скажи нам. Он же сказал им: если Я вам скажу, вы не поверите;

68 а если спрошу, вы не ответите.

69 Отныне Сын Человеческий будет восседать по правую сторону силы Божией.

70 И сказали все: итак, Ты — Сын Божий? А Он им сказал: вы говорите, что Я.

71 Они же сказали: какая нам еще нужда в свидетельстве? Ибо мы сами слышали из уст Его.

Вiд Луки

Розділ 22

Евангелие от Луки

Глава 22

1 Наближа́лося ж свято Опрі́сноків, що Па́схою зветься.

1 Приближался же праздник Опресноков, называемый Пасхою.

2 А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду.

2 И искали первосвященники и книжники, как бы убить Его, ибо они боялись народа.

3 Сатана ж увійшов у Юду, зва́ного Іскаріо́т, одно́го з Дванадцятьо́х.

3 И вошел сатана в Иуду, называемого Искариотом, одного из числа Двенадцати;

4 І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його.

4 и он пошел совещаться с первосвященниками и начальниками стражи, как бы предать Его им.

5 Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібнякі́в.

5 И они обрадовались и согласились дать ему денег.

6 І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду.

6 И он обещал и искал случая предать им Его не при народе.

7 І настав день Опрі́сноків, коли пасху прино́сити в жертву нале́жало.

7 Настал же день Опресноков, когда надлежало закалать пасхального агнца;

8 І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“.

8 и Он послал Петра и Иоанна, сказав: пойдите, приготовьте нам пасху, чтобы нам вкусить ее.

9 А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“

9 Они же сказали Ему: где велишь нам приготовить?

10 А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде.

10 И Он сказал им: вот, когда будете входить в город, встретится вам человек с кувшином воды; последуйте за ним в дом, куда он войдет;

11 І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“

11 и скажете хозяину дома: «говорит тебе Учитель: где покой, в котором Я вкусил бы пасху с учениками Моими?»

12 I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“.

12 И он вам покажет горницу большую, убранную; там приготовьте.

13 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху.

13 Они пошли и нашли, как Он указал им, и приготовили пасху.

14 А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним.

14 И когда настал час, Он возлег, и апостолы с Ним.

15 І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́.

15 И Он сказал им: великим желанием возжелал Я вкусить эту пасху вместе с вами прежде Моего страдания:

16 Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“.

16 ибо, говорю вам, не буду вкушать ее, доколе не исполнится она в Царстве Божием.

17 Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою.

17 И взяв чашу, возблагодарив, сказал: возьмите ее и разделите между собою,

18 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“.

18 ибо говорю вам, что не буду пить отныне от плода лозы виноградной, доколе Царство Божие не придет.

19 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“

19 И взяв хлеб, возблагодарив, преломил и дал им, говоря: это есть тело Мое, за вас отдаваемое. Делайте это в воспоминание о Мне.

20 По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

20 Также и чашу после вечери, говоря: эта чаша есть новый завет в крови Моей, за вас изливаемой.

21 Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника.

21 Но вот рука предающего Меня со Мною за столом,

22 Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“

22 ибо Сын Человеческий идет по предназначению, но горе человеку тому, чрез которого Он предается.

23 А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити?

23 И они начали спрашивать друг друга: кто же из них сделает это?

24 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.

24 Возник и спор между ними, кто из них должен считаться большим.

25 Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться.

25 Он же сказал им: цари народов господствуют над ними, и имеющие власть над ними называются «Благодетелями».

26 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга,

26 А вы не так: но больший между вами да будет как младший, и начальствующий как служащий.

27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.

27 Ибо кто больше: возлежащий или служащий? Не возлежащий ли? А Я посреди вас — как служащий.

28 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в споку́сах Моїх,

28 Но вы те, которые пребыли со Мною в испытаниях Моих;

29 і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

29 и Я завещаю вам, как завещал Мне Отец Мой, Царство,

30 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“.

30 чтобы вы ели и пили за трапезою Моею в Царстве Моем. И сядете вы на престолах и будете судить двенадцать колен Израилевых.

31 І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю.

31 И сказал Господь: Симон, Симон, вот, сатана добился того, чтобы просеять вас, как пшеницу:

32 Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“

32 но Я молился о тебе, чтобы не оскудела вера твоя, и ты некогда, обратившись, утверди братьев твоих.

33 А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“

33 Он же сказал Ему: Господи, с Тобою я готов и в тюрьму и на смерть идти.

34 Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“...

34 Но Он сказал: говорю тебе, Петр: не пропоет сегодня петух, как ты трижды отречешься, что не знаешь Меня.

35 І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“ Вони ж відказали: „Нічо́го“.

35 И сказал им: когда Я послал вас без мешка и сумы и обуви, имели ли вы в чем недостаток? Они сказали: ни в чем.

36 „А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

36 И Он сказал им: но теперь, у кого есть мешок, пусть возьмет; также и суму; и у кого нет, пусть продаст одежду свою и купит меч;

37 Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“.

37 ибо говорю вам: нужно, чтобы совершилось на Мне это слово Писания: «И к беззаконным причтен». Ибо и то, что о Мне, приходит к концу.

38 І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“

38 Они же сказали: Господи, вот здесь два меча. И Он сказал им: довольно.

39 І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.

39 И выйдя, пошел, по обыкновению, на гору Масличную; за Ним последовали и ученики.

40 А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.

40 И придя на место, Он сказал им: молитесь, чтобы не впасть в искушение.

41 А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,

41 А Сам отошел от них на расстояние брошенного камня; и преклонив колени, молился,

42 благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“

42 говоря: Отче, если хочешь, пронеси эту чашу мимо Меня; впрочем, не Моя воля, но Твоя да будет.

43 І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.

43 И явился Ему ангел с неба, укрепляя Его.

44 А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.

44 И впав в томление, усиленнее молился; и сделался пот Его, как капли крови, падающие на землю.

45 І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.

45 И встав от молитвы, придя к ученикам, нашел их спящими от печали.

46 І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

46 И сказал им: что вы спите? Встаньте и молитесь, чтобы не впасть вам в искушение.

47 І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“].

47 Пока Он еще говорил, вот толпа, и тот, кого звали Иуда, один из Двенадцати, шел впереди их. И он приблизился к Иисусу, чтобы поцеловать Его.

48 Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“

48 Иисус же сказал ему: Иуда, поцелуем ли предаешь ты Сына Человеческого?

49 А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“

49 Окружавшие Его, увидев, что будет, сказали: Господи, что, если мы ударим мечом?

50 І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́.

50 И один из них ударил первосвященникова раба и отсек ему правое ухо.

51 Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“ І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його.

51 Иисус же сказал в ответ: оставьте, довольно! И коснувшись уха, исцелил раба.

52 А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями.

52 И сказал Иисус пришедшим на Него первосвященникам и начальникам храмовой стражи и старейшинам: как на разбойника вышли вы с мечами и кольями.

53 Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“.

53 Каждый день бывал Я с вами в храме, и вы не подняли на Меня рук; но этот час — ваш, и власть тьмы.

54 А схопи́вши Його, повели́ й привели́ у дім первосвященика. Петро ж зда́лека йшов слідкома́.

54 Взяв Его, повели и ввели в дом первосвященника. Петр же следовал издали.

55 Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.

55 Когда развели огонь среди двора и сели вместе, сидел и Петр между ними.

56 А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“

56 И одна служанка, увидев его, сидящего у огня, и всмотревшись в него, сказала: и этот был с Ним.

57 І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“

57 Но он отрекся и сказал: я не знаю Его, женщина.

58 Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“

58 И немного спустя другой, увидев его, сказал: и ты из них. Но Петр сказал: человек, я не из них.

59 І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“.

59 И около часа спустя кто-то другой начал настойчиво утверждать: поистине, и этот был с Ним; он, ведь, и Галилеянин.

60 А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.

60 Но Петр сказал: человек, я не знаю, что ты говоришь. И тотчас, пока он еще говорил, пропел петух.

61 І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.

61 И обернувшись, Господь взглянул на Петра. И вспомнил Петр слово Господне, как Он сказал ему: сегодня, прежде чем пропоет петух, ты отречешься от Меня трижды.

62 І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!

62 И выйдя вон, плакал горько.

63 А люди, які ув'язни́ли Ісуса, знуща́лися з Нього та били.

63 А люди, державшие Иисуса, ругались над Ним и били Его;

64 І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“

64 и закрыв лицо Его, спрашивали: прореки, кто ударил Тебя?

65 І багато інших богознева́г говорили на Нього вони...

65 И много иных хулений произносили на Него.

66 А коли настав день, то зібралися старші наро́ду, первосвященики й книжники, і повели́ Його в синедріо́н свій,

66 И когда настал день, собрался совет старейшин народа: и первосвященники, и книжники; и привели Его в свой синедрион.

67 і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви.

67 И сказали: если Ты Христос, скажи нам. Он же сказал им: если Я вам скажу, вы не поверите;

68 А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді.

68 а если спрошу, вы не ответите.

69 Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“

69 Отныне Сын Человеческий будет восседать по правую сторону силы Божией.

70 Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“ А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“.

70 И сказали все: итак, Ты — Сын Божий? А Он им сказал: вы говорите, что Я.

71 А вони відказали: „На́що потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!“

71 Они же сказали: какая нам еще нужда в свидетельстве? Ибо мы сами слышали из уст Его.

1.0x