Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Луки

Розділ 22

1 Наближа́лося ж свято Опрі́сноків, що Па́схою зветься.

2 А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду.

3 Сатана ж увійшов у Юду, зва́ного Іскаріо́т, одно́го з Дванадцятьо́х.

4 І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його.

5 Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібнякі́в.

6 І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду.

7 І настав день Опрі́сноків, коли пасху прино́сити в жертву нале́жало.

8 І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“.

9 А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“

10 А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде.

11 І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“

12 I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“.

13 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху.

14 А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним.

15 І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́.

16 Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“.

17 Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою.

18 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“.

19 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“

20 По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

21 Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника.

22 Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“

23 А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити?

24 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.

25 Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться.

26 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга,

27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.

28 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в споку́сах Моїх,

29 і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

30 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“.

31 І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю.

32 Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“

33 А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“

34 Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“...

35 І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“ Вони ж відказали: „Нічо́го“.

36 „А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

37 Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“.

38 І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“

39 І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.

40 А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.

41 А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,

42 благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“

43 І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.

44 А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.

45 І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.

46 І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

47 І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“].

48 Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“

49 А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“

50 І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́.

51 Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“ І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його.

52 А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями.

53 Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“.

54 А схопи́вши Його, повели́ й привели́ у дім первосвященика. Петро ж зда́лека йшов слідкома́.

55 Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.

56 А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“

57 І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“

58 Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“

59 І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“.

60 А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.

61 І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.

62 І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!

63 А люди, які ув'язни́ли Ісуса, знуща́лися з Нього та били.

64 І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“

65 І багато інших богознева́г говорили на Нього вони...

66 А коли настав день, то зібралися старші наро́ду, первосвященики й книжники, і повели́ Його в синедріо́н свій,

67 і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви.

68 А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді.

69 Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“

70 Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“ А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“.

71 А вони відказали: „На́що потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!“

Евангелие по Луке

Глава 22

1 Приближался праздник Пресных Хлебов, называемый Пасха,

2 и первосвященники и книжники искали любую возможность расправиться с Иисусом, но тайно, потому что боялись народа.

3 Тогда вошел сатана в Иуду, одного из Двенадцати, прозванного Искариотом;

4 тот пошел и говорил с первосвященниками и начальниками храмовой стражи о том, как он сможет выдать им Иисуса.

5 Они обрадовались и договорились с ним, что заплатят ему.

6 Иуда согласился и стал искать удобного случая, чтобы предать им Иисуса втайне от народа.

7 И вот наступил первый день праздника Пресных Хлебов, в который полагалось заколоть пасхального ягненка,

8 Иисус послал Петра и Иоанна, сказав им: «Пойдите и приготовьте всё, чтобы мы могли есть пасхальную трапезу».

9 Они же спросили Его: «Где ты хочешь, чтобы мы ее приготовили?»

10 «Когда будете входить в город, — ответил Он им, — встретится вам человек, несущий кувшин воды; идите следом за ним в тот самый дом, в который он войдет,

11 и скажите хозяину дома: „Спрашивает у тебя наш Учитель: „Где комната, в которой Я мог бы отпраздновать Пасху с учениками Своими?“

12 Тот покажет вам большую горницу, устланную, там и приготовьте».

13 Они отправились, нашли всё так, как Он сказал им, и приготовили там пасхальную трапезу.

14 Затем, когда пришло время, Он и апостолы Его заняли места за столом.

15 «Как сильно хотел Я, — сказал Он им, — вместе с вами есть эту пасхальную трапезу, прежде чем наступит час Моих страданий.

16 Говорю вам, что больше не буду праздновать ее, пока весь смысл ее не откроется в Царстве Божием».

17 Он взял чашу, возблагодарил Бога и сказал: «Возьмите эту чашу и пейте все из нее,

18 ибо говорю вам, [что] отныне не буду пить от плодов виноградной лозы, пока не придет Царство Божие».

19 Затем Он взял хлеб, возблагодарил Бога и, преломив хлеб, дал ученикам со словами: «Это тело Мое, оно отдано будет за вас. Делайте это в память обо Мне».

20 Также взял Он и чашу после того, как они поели, и сказал: «Эта чаша — новый завет, кровью Моей утвержденный, прольется за вас Моя кровь.

21 Но предатель Мой здесь, и рука его на этом столе.

22 Хотя Сын Человеческий и идет по пути, Ему предназначенному, но горе тому человеку, который Его предает».

23 И они стали спрашивать друг друга, кто же из них способен на такое.

24 Произошел между ними и спор, кто из них должен считаться самым главным.

25 Иисус же сказал им: «Цари язычников господствуют над своими подданными, и те, кто властвует над ними, „благодетелями“ именуются.

26 Но у вас не должно так быть: кто у вас выше других по своему положению, тот должен вести себя как младший, и начальник — как слуга.

27 Кто же больше: тот, кто за столом, или тот, кто прислуживает ему? Не тот ли, кто за столом? Я же среди вас как слуга.

28 Вы не оставили Меня в испытаниях Моих.

29 И Я дарую вам Царство, как Отец Мой даровал его Мне:

30 есть и пить будете вы за Моим столом в Царстве Моем, будете сидеть на престолах и судить двенадцать колен Израилевых.

31 Симон, Симон! Сатана просил и ему дозволено просеять вас, как пшеницу.

32 Но Я молился о тебе, чтобы ты не потерял свою веру; и когда ты всем сердцем обратишься к Богу, укрепи в вере и братьев твоих».

33 «Господи, — ответил Ему Петр, — с Тобой я готов и в тюрьму, и на смерть идти!»

34 Но Он сказал: «Говорю тебе, Петр, что не пропоет еще сегодня петух, как уже ты трижды откажешься от того, что знаешь Меня».

35 И сказал Он им: «Когда Я посылал вас без денег, сумы и второй пары обуви, разве в чем-нибудь вы нуждались?» «Ни в чем», — отвечали они.

36 «Но теперь, — продолжал Он, — у кого есть кошелек, должен взять его, а также и суму. У кого нет меча, пусть продаст он одежду свою и купит меч.

37 Ибо говорю вам: нужно, чтобы совершилось надо Мной то, что сказано в Писании: „И к преступникам причислен“. Путь Мой завершается».

38 «Господи, — сказали они, — вот, у нас здесь есть два меча». «Довольно!» — ответил Он им.

39 И, выйдя из города, Он, как обычно, пошел на Масличную гору; ученики Его последовали за Ним.

40 Когда они пришли туда, Иисус сказал им: «Молитесь, чтобы не впасть в искушение».

41 А Сам отошел от них и поодаль, преклонив колени, молился:

42 «Отче, если угодно Тебе, избавь Меня от этой чаши. Но не Моя воля, а Твоя пусть исполнится!»

43 [[И явился Ему ангел с неба, и укреплял Его.

44 Его муки были столь тяжелы и молился Он так напряженно, что пот Его с каплями крови падал на землю.]]

45 Закончив молиться, Он встал, пошел к Своим ученикам и нашел их спящими, изнуренными печалью.

46 И сказал им: «Что вы спите? Вставайте! Молитесь, чтобы не впасть вам в искушение!»

47 Он еще говорил, когда появилась толпа народа, и тот, кого звали Иудой, один из Двенадцати, шел впереди. Он приблизился к Иисусу, чтобы поцеловать Его.

48 «Иуда, — сказал ему Иисус, — ты поцелуем предаешь Сына Человеческого?»

49 Когда находившиеся с Иисусом увидели, к чему всё идет, они сказали: «Господи, а что, не обнажить ли нам мечи?»

50 И кто-то из них ударил мечом слугу первосвященника и отсек ему правое ухо.

51 «Оставьте, довольно!» — воскликнул Иисус. И, коснувшись уха слуги, Он исцелил его.

52 Обратившись к первосвященникам, старейшинам и начальникам храмовой стражи, которые пришли за Ним, Иисус сказал: «Словно на разбойника вышли вы с мечами и кольями!

53 Каждый день Я был среди вас в Храме, и вы ни разу не подняли на Меня руки, но теперь — ваше время и власть тьмы».

54 Тогда они схватили Иисуса и повели. Они привели Его в дом первосвященника, Петр же шел за ними поодаль,

55 а во дворе он сел вместе с теми людьми, которые там разожгли костер.

56 И увидела его при свете огня одна служанка, и, вглядевшись в него, сказала: «И этот был с Ним!»

57 Но он отрицал: «Женщина, я не знаю Его!»

58 Немного погодя кто-то еще заметил его и сказал: «И ты из них». «Да нет же, друг!» — ответил Петр.

59 Когда же прошло около часа, кто-то другой стал настаивать: «Верно, и этот был с Ним, он ведь галилеянин».

60 Но Петр сказал ему: «Друг, я не понимаю, о чем ты говоришь!» В тот же миг — он еще говорил — пропел петух,

61 и Господь, обернувшись, взглянул на Петра. И вспомнил Петр слова Господа, которые Тот сказал ему: «Сегодня, прежде чем пропоет петух, ты трижды отречешься от Меня».

62 Он вышел со двора и горько заплакал.

63 Люди, схватившие Иисуса, глумились над Ним и избивали Его,

64 завязав Ему глаза, и спрашивали: «Ты же пророк, так скажи, кто ударил Тебя?»

65 И многими другими оскорблениями они осыпали Его.

66 Когда только рассвело, собрались старейшины народа, первосвященники и книжники на совет Синедриона, и привели туда Иисуса.

67 «Скажи нам, Ты — Мессия?» — спросили они. «Если скажу вам, — ответил им Иисус, — вы не поверите,

68 если же Сам спрошу вас, не ответите.

69 Но отныне Сын Человеческий будет сидеть по правую руку Всемогущего Бога».

70 Тогда все закричали: «Так значит, Ты — Сын Божий?» На это Он им ответил: «Да, вы сами говорите, что Я — Сын Божий».

71 «Какое еще нужно нам свидетельство? — сказали они. — Ведь мы сами его услышали из Его уст».

Вiд Луки Розділ 22	Евангелие по Луке Глава 22
1 Наближа́лося ж свято Опрі́сноків, що Па́схою зветься.	1 Приближался праздник Пресных Хлебов, называемый Пасха,
2 А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду.	2 и первосвященники и книжники искали любую возможность расправиться с Иисусом, но тайно, потому что боялись народа.
3 Сатана ж увійшов у Юду, зва́ного Іскаріо́т, одно́го з Дванадцятьо́х.	3 Тогда вошел сатана в Иуду, одного из Двенадцати, прозванного Искариотом;
4 І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його.	4 тот пошел и говорил с первосвященниками и начальниками храмовой стражи о том, как он сможет выдать им Иисуса.
5 Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібнякі́в.	5 Они обрадовались и договорились с ним, что заплатят ему.
6 І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду.	6 Иуда согласился и стал искать удобного случая, чтобы предать им Иисуса втайне от народа.
7 І настав день Опрі́сноків, коли пасху прино́сити в жертву нале́жало.	7 И вот наступил первый день праздника Пресных Хлебов, в который полагалось заколоть пасхального ягненка,
8 І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“.	8 Иисус послал Петра и Иоанна, сказав им: «Пойдите и приготовьте всё, чтобы мы могли есть пасхальную трапезу».
9 А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“	9 Они же спросили Его: «Где ты хочешь, чтобы мы ее приготовили?»
10 А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде.	10 «Когда будете входить в город, — ответил Он им, — встретится вам человек, несущий кувшин воды; идите следом за ним в тот самый дом, в который он войдет,
11 І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“	11 и скажите хозяину дома: „Спрашивает у тебя наш Учитель: „Где комната, в которой Я мог бы отпраздновать Пасху с учениками Своими?“
12 I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“.	12 Тот покажет вам большую горницу, устланную, там и приготовьте».
13 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху.	13 Они отправились, нашли всё так, как Он сказал им, и приготовили там пасхальную трапезу.
14 А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним.	14 Затем, когда пришло время, Он и апостолы Его заняли места за столом.
15 І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́.	15 «Как сильно хотел Я, — сказал Он им, — вместе с вами есть эту пасхальную трапезу, прежде чем наступит час Моих страданий.
16 Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“.	16 Говорю вам, что больше не буду праздновать ее, пока весь смысл ее не откроется в Царстве Божием».
17 Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою.	17 Он взял чашу, возблагодарил Бога и сказал: «Возьмите эту чашу и пейте все из нее,
18 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“.	18 ибо говорю вам, [что] отныне не буду пить от плодов виноградной лозы, пока не придет Царство Божие».
19 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“	19 Затем Он взял хлеб, возблагодарил Бога и, преломив хлеб, дал ученикам со словами: «Это тело Мое, оно отдано будет за вас. Делайте это в память обо Мне».
20 По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.	20 Также взял Он и чашу после того, как они поели, и сказал: «Эта чаша — новый завет, кровью Моей утвержденный, прольется за вас Моя кровь.
21 Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника.	21 Но предатель Мой здесь, и рука его на этом столе.
22 Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“	22 Хотя Сын Человеческий и идет по пути, Ему предназначенному, но горе тому человеку, который Его предает».
23 А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити?	23 И они стали спрашивать друг друга, кто же из них способен на такое.
24 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.	24 Произошел между ними и спор, кто из них должен считаться самым главным.
25 Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться.	25 Иисус же сказал им: «Цари язычников господствуют над своими подданными, и те, кто властвует над ними, „благодетелями“ именуются.
26 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга,	26 Но у вас не должно так быть: кто у вас выше других по своему положению, тот должен вести себя как младший, и начальник — как слуга.
27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.	27 Кто же больше: тот, кто за столом, или тот, кто прислуживает ему? Не тот ли, кто за столом? Я же среди вас как слуга.
28 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в споку́сах Моїх,	28 Вы не оставили Меня в испытаниях Моих.
29 і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів,	29 И Я дарую вам Царство, как Отец Мой даровал его Мне:
30 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“.	30 есть и пить будете вы за Моим столом в Царстве Моем, будете сидеть на престолах и судить двенадцать колен Израилевых.
31 І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю.	31 Симон, Симон! Сатана просил и ему дозволено просеять вас, как пшеницу.
32 Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“	32 Но Я молился о тебе, чтобы ты не потерял свою веру; и когда ты всем сердцем обратишься к Богу, укрепи в вере и братьев твоих».
33 А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“	33 «Господи, — ответил Ему Петр, — с Тобой я готов и в тюрьму, и на смерть идти!»
34 Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“...	34 Но Он сказал: «Говорю тебе, Петр, что не пропоет еще сегодня петух, как уже ты трижды откажешься от того, что знаешь Меня».
35 І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“ Вони ж відказали: „Нічо́го“.	35 И сказал Он им: «Когда Я посылал вас без денег, сумы и второй пары обуви, разве в чем-нибудь вы нуждались?» «Ни в чем», — отвечали они.
36 „А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.	36 «Но теперь, — продолжал Он, — у кого есть кошелек, должен взять его, а также и суму. У кого нет меча, пусть продаст он одежду свою и купит меч.
37 Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“.	37 Ибо говорю вам: нужно, чтобы совершилось надо Мной то, что сказано в Писании: „И к преступникам причислен“. Путь Мой завершается».
38 І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“	38 «Господи, — сказали они, — вот, у нас здесь есть два меча». «Довольно!» — ответил Он им.
39 І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.	39 И, выйдя из города, Он, как обычно, пошел на Масличную гору; ученики Его последовали за Ним.
40 А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.	40 Когда они пришли туда, Иисус сказал им: «Молитесь, чтобы не впасть в искушение».
41 А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,	41 А Сам отошел от них и поодаль, преклонив колени, молился:
42 благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“	42 «Отче, если угодно Тебе, избавь Меня от этой чаши. Но не Моя воля, а Твоя пусть исполнится!»
43 І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.	43 [[И явился Ему ангел с неба, и укреплял Его.
44 А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.	44 Его муки были столь тяжелы и молился Он так напряженно, что пот Его с каплями крови падал на землю.]]
45 І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.	45 Закончив молиться, Он встал, пошел к Своим ученикам и нашел их спящими, изнуренными печалью.
46 І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!	46 И сказал им: «Что вы спите? Вставайте! Молитесь, чтобы не впасть вам в искушение!»
47 І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“].	47 Он еще говорил, когда появилась толпа народа, и тот, кого звали Иудой, один из Двенадцати, шел впереди. Он приблизился к Иисусу, чтобы поцеловать Его.
48 Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“	48 «Иуда, — сказал ему Иисус, — ты поцелуем предаешь Сына Человеческого?»
49 А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“	49 Когда находившиеся с Иисусом увидели, к чему всё идет, они сказали: «Господи, а что, не обнажить ли нам мечи?»
50 І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́.	50 И кто-то из них ударил мечом слугу первосвященника и отсек ему правое ухо.
51 Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“ І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його.	51 «Оставьте, довольно!» — воскликнул Иисус. И, коснувшись уха слуги, Он исцелил его.
52 А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями.	52 Обратившись к первосвященникам, старейшинам и начальникам храмовой стражи, которые пришли за Ним, Иисус сказал: «Словно на разбойника вышли вы с мечами и кольями!
53 Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“.	53 Каждый день Я был среди вас в Храме, и вы ни разу не подняли на Меня руки, но теперь — ваше время и власть тьмы».
54 А схопи́вши Його, повели́ й привели́ у дім первосвященика. Петро ж зда́лека йшов слідкома́.	54 Тогда они схватили Иисуса и повели. Они привели Его в дом первосвященника, Петр же шел за ними поодаль,
55 Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.	55 а во дворе он сел вместе с теми людьми, которые там разожгли костер.
56 А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“	56 И увидела его при свете огня одна служанка, и, вглядевшись в него, сказала: «И этот был с Ним!»
57 І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“	57 Но он отрицал: «Женщина, я не знаю Его!»
58 Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“	58 Немного погодя кто-то еще заметил его и сказал: «И ты из них». «Да нет же, друг!» — ответил Петр.
59 І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“.	59 Когда же прошло около часа, кто-то другой стал настаивать: «Верно, и этот был с Ним, он ведь галилеянин».
60 А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.	60 Но Петр сказал ему: «Друг, я не понимаю, о чем ты говоришь!» В тот же миг — он еще говорил — пропел петух,
61 І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.	61 и Господь, обернувшись, взглянул на Петра. И вспомнил Петр слова Господа, которые Тот сказал ему: «Сегодня, прежде чем пропоет петух, ты трижды отречешься от Меня».
62 І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!	62 Он вышел со двора и горько заплакал.
63 А люди, які ув'язни́ли Ісуса, знуща́лися з Нього та били.	63 Люди, схватившие Иисуса, глумились над Ним и избивали Его,
64 І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“	64 завязав Ему глаза, и спрашивали: «Ты же пророк, так скажи, кто ударил Тебя?»
65 І багато інших богознева́г говорили на Нього вони...	65 И многими другими оскорблениями они осыпали Его.
66 А коли настав день, то зібралися старші наро́ду, первосвященики й книжники, і повели́ Його в синедріо́н свій,	66 Когда только рассвело, собрались старейшины народа, первосвященники и книжники на совет Синедриона, и привели туда Иисуса.
67 і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви.	67 «Скажи нам, Ты — Мессия?» — спросили они. «Если скажу вам, — ответил им Иисус, — вы не поверите,
68 А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді.	68 если же Сам спрошу вас, не ответите.
69 Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“	69 Но отныне Сын Человеческий будет сидеть по правую руку Всемогущего Бога».
70 Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“ А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“.	70 Тогда все закричали: «Так значит, Ты — Сын Божий?» На это Он им ответил: «Да, вы сами говорите, что Я — Сын Божий».
71 А вони відказали: „На́що потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!“	71 «Какое еще нужно нам свидетельство? — сказали они. — Ведь мы сами его услышали из Его уст».

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Луки

Розділ 22

Евангелие по Луке

Глава 22

Вiд Луки

Розділ 22

Евангелие по Луке

Глава 22

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Луки

Розділ 22

Евангелие по Луке

Глава 22

Вiд Луки

Розділ 22

Евангелие по Луке

Глава 22

Старий
завіт

Новий
завіт