Библия - Обещанное Восстановление

Приповiстi

Розділ 17

1 Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.

2 Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.

3 Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.

4 Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.

5 Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.

6 Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.

7 Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.

8 Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́.

9 Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.

10 На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів.

11 Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.

12 Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його.

13 Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.

14 Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її!

15 Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.

16 На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема?

17 Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом.

18 Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.

19 Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.

20 Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло.

21 Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого.

22 Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.

23 Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя.

24 З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.

25 Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.

26 Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!

27 Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.

28 І глупа́к, як мовчить, уважається мудрим, а як у́ста свої закриває — розумним.

Мудрые изречения Сулеймана

Глава 17

1 Лучше сухая корка с покоем и миром, чем дом, полный заколотого скота, а в нём – вражда.

2 Мудрый раб будет править беспутным сыном хозяина и получит долю наследства, как один из братьев.

3 В тигле испытывается серебро, в горне плавильном – золото, а сердца испытывает Вечный.

4 Нечестивый слушает речи злодея; лгун внимает пагубному языку.

5 Издевающийся над нищим оскорбляет его Создателя, радующийся несчастью не останется безнаказанным.

6 Внуки – венец старикам, а отцы – гордость своих сыновей.

7 Не пристала невеже высокая речь, а тем более правителю – лживое слово!

8 Взятка – как волшебный камень в глазах дающего её: куда он ни повернётся, преуспеет!

9 Прощающий оскорбление ищет любви, а напоминающий о нём отталкивает близкого друга.

10 Упрёк сильнее воздействует на разумного, чем сто ударов на глупца.

11 Только смуты ищет злодей, и вестник безжалостный будет послан против него.

12 Лучше встретить медведицу, лишённую медвежат, чем глупца с его глупостью.

13 Если человек воздаёт злом за добро, зло не покинет его дома.

14 Ссору начать, что плотину пробить; остановись, прежде чем она вспыхнет.

15 Оправдывающий виноватого и обвиняющий невиновного – Вечный гнушается их обоих.

16 Зачем глупцу на премудрость деньги, если учиться он не желает?

17 Друг любит во всякое время, и брат рождён разделить беду.

18 Лишь неразумный человек даёт залог, чтобы ручаться за другого.

19 Кто любит ссоры, тот любит грех; кто бахвалится, ищет падения.

20 Лукавый сердцем не преуспеет; лживый язык попадёт в беду.

21 Горе тому, кто родил глупца; нет радости отцу невежи.

22 Весёлое сердце исцеляет, как лекарство, а подавленный дух иссушает кости.

23 Нечестивый тайно берёт взятку, чтобы извратить пути правосудия.

24 Разумный не отводит от мудрости взгляд, а глаза глупца блуждают на краях земли.

25 Глупый сын – горе для отца и горечь для матери.

26 Нехорошо и наказывать невиновного, и знатных бичевать за правду.

27 Человек знания осторожен в словах, и рассудительный – хладнокровен.

28 Даже глупца, когда молчит, мудрым сочтут, и когда он удерживает язык, может показаться рассудительным.

Приповiстi Розділ 17	Мудрые изречения Сулеймана Глава 17
1 Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.	1 Лучше сухая корка с покоем и миром, чем дом, полный заколотого скота, а в нём – вражда.
2 Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.	2 Мудрый раб будет править беспутным сыном хозяина и получит долю наследства, как один из братьев.
3 Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.	3 В тигле испытывается серебро, в горне плавильном – золото, а сердца испытывает Вечный.
4 Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.	4 Нечестивый слушает речи злодея; лгун внимает пагубному языку.
5 Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.	5 Издевающийся над нищим оскорбляет его Создателя, радующийся несчастью не останется безнаказанным.
6 Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.	6 Внуки – венец старикам, а отцы – гордость своих сыновей.
7 Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.	7 Не пристала невеже высокая речь, а тем более правителю – лживое слово!
8 Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́.	8 Взятка – как волшебный камень в глазах дающего её: куда он ни повернётся, преуспеет!
9 Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.	9 Прощающий оскорбление ищет любви, а напоминающий о нём отталкивает близкого друга.
10 На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів.	10 Упрёк сильнее воздействует на разумного, чем сто ударов на глупца.
11 Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.	11 Только смуты ищет злодей, и вестник безжалостный будет послан против него.
12 Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його.	12 Лучше встретить медведицу, лишённую медвежат, чем глупца с его глупостью.
13 Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.	13 Если человек воздаёт злом за добро, зло не покинет его дома.
14 Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її!	14 Ссору начать, что плотину пробить; остановись, прежде чем она вспыхнет.
15 Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.	15 Оправдывающий виноватого и обвиняющий невиновного – Вечный гнушается их обоих.
16 На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема?	16 Зачем глупцу на премудрость деньги, если учиться он не желает?
17 Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом.	17 Друг любит во всякое время, и брат рождён разделить беду.
18 Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.	18 Лишь неразумный человек даёт залог, чтобы ручаться за другого.
19 Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.	19 Кто любит ссоры, тот любит грех; кто бахвалится, ищет падения.
20 Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло.	20 Лукавый сердцем не преуспеет; лживый язык попадёт в беду.
21 Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого.	21 Горе тому, кто родил глупца; нет радости отцу невежи.
22 Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.	22 Весёлое сердце исцеляет, как лекарство, а подавленный дух иссушает кости.
23 Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя.	23 Нечестивый тайно берёт взятку, чтобы извратить пути правосудия.
24 З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.	24 Разумный не отводит от мудрости взгляд, а глаза глупца блуждают на краях земли.
25 Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.	25 Глупый сын – горе для отца и горечь для матери.
26 Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!	26 Нехорошо и наказывать невиновного, и знатных бичевать за правду.
27 Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.	27 Человек знания осторожен в словах, и рассудительный – хладнокровен.
28 І глупа́к, як мовчить, уважається мудрим, а як у́ста свої закриває — розумним.	28 Даже глупца, когда молчит, мудрым сочтут, и когда он удерживает язык, может показаться рассудительным.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Приповiстi

Розділ 17

Мудрые изречения Сулеймана

Глава 17

Приповiстi

Розділ 17

Мудрые изречения Сулеймана

Глава 17

Старий завіт

Новий завіт

Приповiстi

Розділ 17

Мудрые изречения Сулеймана

Глава 17

Приповiстi

Розділ 17

Мудрые изречения Сулеймана

Глава 17

Старий
завіт

Новий
завіт