Библия - Обещанное Восстановление

Приповiстi

Розділ 17

1 Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.

2 Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.

3 Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.

4 Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.

5 Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.

6 Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.

7 Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.

8 Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́.

9 Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.

10 На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів.

11 Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.

12 Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його.

13 Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.

14 Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її!

15 Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.

16 На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема?

17 Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом.

18 Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.

19 Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.

20 Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло.

21 Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого.

22 Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.

23 Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя.

24 З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.

25 Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.

26 Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!

27 Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.

28 І глупа́к, як мовчить, уважається мудрим, а як у́ста свої закриває — розумним.

Книга притчей Соломоновых

Глава 17

1 Лучше черствая краюшка хлеба, да с покоем, чем дом, в котором вдоволь мяса и при этом ссоры.

2 Разумный слуга будет повелевать беспутным хозяйским сыном и, словно брат его, с ним наследство разделит.

3 Серебру — тигель, и горн — для золота, а сердцу человека — от ГОСПОДА испытанье.

4 Злодей прислушивается к коварным речам, и лжец пагубным словам внимает.

5 Кто над бедным глумится, тот Творца его хулит; кто рад чужому горю, сам безнаказанным не останется.

6 Внуки — лучшее украшение в старости, слава детей — и родителей слава.

7 Нет проку неразумному от многословия, тем более благородному — от лжи.

8 Всякий дающий взятку считает ее неким волшебным камнем: на что ни взглянет, во всем успех.

9 Кто желает любви — простит обиду, а кто ее поминает — потеряет друга.

10 Обличение больнее для разумного, чем сто ударов для глупца.

11 Смутьян лишь к злу стремится, но против него будет послан жестокий вестник.

12 Лучше столкнуться с медведицей, что лишилась своих детенышей, чем с глупцом с его глупостью.

13 Кто за добро злом воздает — в доме того зло и поселится.

14 Начало ссоры как прорыв запруды, уступи, пока вражда не разрослась.

15 Оправдывающий виновного и осуждающий правого — всё это мерзость для ГОСПОДА.

16 Не помогут глупцу никакие деньги: не купишь за них мудрости, коли разума нет.

17 Друг любит всегда, а брат рожден, чтобы в беде прийти на помощь.

18 Безрассуден тот, кто берет на себя долг другого, ручается за соседа.

19 Кто любит беззаконие, тот распри любит, а кто на зависть людям высокие ворота строит — навлекает на себя погибель.

20 Человек с коварным сердцем не будет счастлив, тот, чей язык лукав, попадет в беду.

21 Горе тому, кто родил неразумного, отец глупца не будет знать радости.

22 Радость на сердце — лучшее лекарство, а отчаяние иссушает тело.

23 Берет нечестивец взятку из-под полы, чтобы извратить правосудие.

24 Проницательный видит мудрость прямо перед собой, а глупец ищет ее на краю света.

25 Глупый сын — печаль своего отца и горе той, что его родила.

26 Несправедливо налагать взыскание на человека правдивого и благородного бить за честность.

27 Осведомленный человек сдержан в слове, и здравомыслящий проявляет спокойствие.

28 Даже глупца, который молчит, могут принять за мудреца; тот, кто держит язык за зубами, может умным показаться.

Приповiстi Розділ 17	Книга притчей Соломоновых Глава 17
1 Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.	1 Лучше черствая краюшка хлеба, да с покоем, чем дом, в котором вдоволь мяса и при этом ссоры.
2 Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.	2 Разумный слуга будет повелевать беспутным хозяйским сыном и, словно брат его, с ним наследство разделит.
3 Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.	3 Серебру — тигель, и горн — для золота, а сердцу человека — от ГОСПОДА испытанье.
4 Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.	4 Злодей прислушивается к коварным речам, и лжец пагубным словам внимает.
5 Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.	5 Кто над бедным глумится, тот Творца его хулит; кто рад чужому горю, сам безнаказанным не останется.
6 Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.	6 Внуки — лучшее украшение в старости, слава детей — и родителей слава.
7 Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.	7 Нет проку неразумному от многословия, тем более благородному — от лжи.
8 Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́.	8 Всякий дающий взятку считает ее неким волшебным камнем: на что ни взглянет, во всем успех.
9 Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.	9 Кто желает любви — простит обиду, а кто ее поминает — потеряет друга.
10 На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів.	10 Обличение больнее для разумного, чем сто ударов для глупца.
11 Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.	11 Смутьян лишь к злу стремится, но против него будет послан жестокий вестник.
12 Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його.	12 Лучше столкнуться с медведицей, что лишилась своих детенышей, чем с глупцом с его глупостью.
13 Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.	13 Кто за добро злом воздает — в доме того зло и поселится.
14 Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її!	14 Начало ссоры как прорыв запруды, уступи, пока вражда не разрослась.
15 Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.	15 Оправдывающий виновного и осуждающий правого — всё это мерзость для ГОСПОДА.
16 На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема?	16 Не помогут глупцу никакие деньги: не купишь за них мудрости, коли разума нет.
17 Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом.	17 Друг любит всегда, а брат рожден, чтобы в беде прийти на помощь.
18 Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.	18 Безрассуден тот, кто берет на себя долг другого, ручается за соседа.
19 Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.	19 Кто любит беззаконие, тот распри любит, а кто на зависть людям высокие ворота строит — навлекает на себя погибель.
20 Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло.	20 Человек с коварным сердцем не будет счастлив, тот, чей язык лукав, попадет в беду.
21 Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого.	21 Горе тому, кто родил неразумного, отец глупца не будет знать радости.
22 Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.	22 Радость на сердце — лучшее лекарство, а отчаяние иссушает тело.
23 Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя.	23 Берет нечестивец взятку из-под полы, чтобы извратить правосудие.
24 З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.	24 Проницательный видит мудрость прямо перед собой, а глупец ищет ее на краю света.
25 Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.	25 Глупый сын — печаль своего отца и горе той, что его родила.
26 Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!	26 Несправедливо налагать взыскание на человека правдивого и благородного бить за честность.
27 Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.	27 Осведомленный человек сдержан в слове, и здравомыслящий проявляет спокойствие.
28 І глупа́к, як мовчить, уважається мудрим, а як у́ста свої закриває — розумним.	28 Даже глупца, который молчит, могут принять за мудреца; тот, кто держит язык за зубами, может умным показаться.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Приповiстi

Розділ 17

Книга притчей Соломоновых

Глава 17

Приповiстi

Розділ 17

Книга притчей Соломоновых

Глава 17

Старий завіт

Новий завіт

Приповiстi

Розділ 17

Книга притчей Соломоновых

Глава 17

Приповiстi

Розділ 17

Книга притчей Соломоновых

Глава 17

Старий
завіт

Новий
завіт