ПриповiстiРозділ 29 |
|
1 |
|
2 Коли мно́жаться праведні, радіє наро́д, як панує ж безбожний — то сто́гне наро́д. |
|
3 Люди́на, що мудрість кохає, поті́шує батька свого, а хто попасає блудни́ць, той губить маєток. |
|
4 Цар утримує край правосу́ддям, а люди́на хаба́рна руйнує його. |
|
5 Люди́на, що другові своєму підле́щує, на сто́пах його па́стку ставить. |
|
6 У провині люди́ни лихої знахо́диться па́стка, а справедливий радіє та ті́шиться. |
|
7 Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізна́ння про це. |
|
8 Люди глузли́ві підбу́рюють місто, а мудрі утишують гнів. |
|
9 Мудра люди́на, що праву́ється із нерозумним, то чи гні́вається, чи сміється, — споко́ю не знає. |
|
10 Кровоже́рці нена́видять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу. |
|
11 Глупа́к увесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стри́мує. |
|
12 Володар, що слухає сло́ва брехливого, — безбожні всі слу́ги його! |
|
13 Убогий й гноби́тель стрічаються, — їм обом Господь очі освітлює. |
|
14 Як цар правдою судить убогих, стоя́тиме трон його за́вжди. |
|
15 Різка й поу́ка премудрість дають, а дити́на, зали́шена тільки собі, засоро́млює матір свою. |
|
16 Як мно́жаться несправедливі — провина розмно́жується, але праведні бачитимуть їхній упа́док. |
|
17 Карай сина свого — й він тебе заспоко́їть, і приє́мнощі дасть для твоєї душі. |
|
18 Без пророчих виді́нь люд розбе́щений, коли ж стереже він Зако́на — блаженний. |
|
19 Раб словами не буде пока́раний, — хоч він розуміє, але́ не послу́хає. |
|
20 Чи бачив люди́ну, квапли́ву в словах своїх? — Більша надія глупце́ві, ніж їй! |
|
21 Хто розпе́щує зма́лку свого раба, то кінець його буде невдячний. |
|
22 Гнівли́ва люди́на викли́кує сварку, а лютий вчиняє багато провин. |
|
23 Горди́ня люди́ни її понижає, а чести набуває покірливий духом. |
|
24 Хто ді́литься з зло́дієм, той нена́видить душу свою, — він чує прокля́ття, та не виявляє. |
|
25 Страх перед люди́ною па́стку дає, хто ж наді́ю складає на Господа, буде безпечний. |
|
26 Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для люди́ни. |
|
27 Наси́льник — оги́да для праведних, а простодоро́гий — оги́да безбожному. |
ProverbsChapter 29 |
|
1 He, that being often reproved |
|
2 When the righteous |
|
3 Whoever loves |
|
4 The king |
|
5 A man |
|
6 In the transgression |
|
7 The righteous |
|
8 Scornful |
|
9 If a wise |
|
10 The bloodthirsty |
|
11 A fool |
|
12 If a ruler |
|
13 The poor |
|
14 The king |
|
15 The rod |
|
16 When the wicked |
|
17 Correct |
|
18 Where there is no |
|
19 A servant |
|
20 See |
|
21 He that delicately |
|
22 An angry |
|
23 A man's |
|
24 Whoever is partner |
|
25 The fear |
|
26 Many |
|
27 An unjust |
ПриповiстiРозділ 29 |
ProverbsChapter 29 |
|
1 |
1 He, that being often reproved |
|
2 Коли мно́жаться праведні, радіє наро́д, як панує ж безбожний — то сто́гне наро́д. |
2 When the righteous |
|
3 Люди́на, що мудрість кохає, поті́шує батька свого, а хто попасає блудни́ць, той губить маєток. |
3 Whoever loves |
|
4 Цар утримує край правосу́ддям, а люди́на хаба́рна руйнує його. |
4 The king |
|
5 Люди́на, що другові своєму підле́щує, на сто́пах його па́стку ставить. |
5 A man |
|
6 У провині люди́ни лихої знахо́диться па́стка, а справедливий радіє та ті́шиться. |
6 In the transgression |
|
7 Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізна́ння про це. |
7 The righteous |
|
8 Люди глузли́ві підбу́рюють місто, а мудрі утишують гнів. |
8 Scornful |
|
9 Мудра люди́на, що праву́ється із нерозумним, то чи гні́вається, чи сміється, — споко́ю не знає. |
9 If a wise |
|
10 Кровоже́рці нена́видять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу. |
10 The bloodthirsty |
|
11 Глупа́к увесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стри́мує. |
11 A fool |
|
12 Володар, що слухає сло́ва брехливого, — безбожні всі слу́ги його! |
12 If a ruler |
|
13 Убогий й гноби́тель стрічаються, — їм обом Господь очі освітлює. |
13 The poor |
|
14 Як цар правдою судить убогих, стоя́тиме трон його за́вжди. |
14 The king |
|
15 Різка й поу́ка премудрість дають, а дити́на, зали́шена тільки собі, засоро́млює матір свою. |
15 The rod |
|
16 Як мно́жаться несправедливі — провина розмно́жується, але праведні бачитимуть їхній упа́док. |
16 When the wicked |
|
17 Карай сина свого — й він тебе заспоко́їть, і приє́мнощі дасть для твоєї душі. |
17 Correct |
|
18 Без пророчих виді́нь люд розбе́щений, коли ж стереже він Зако́на — блаженний. |
18 Where there is no |
|
19 Раб словами не буде пока́раний, — хоч він розуміє, але́ не послу́хає. |
19 A servant |
|
20 Чи бачив люди́ну, квапли́ву в словах своїх? — Більша надія глупце́ві, ніж їй! |
20 See |
|
21 Хто розпе́щує зма́лку свого раба, то кінець його буде невдячний. |
21 He that delicately |
|
22 Гнівли́ва люди́на викли́кує сварку, а лютий вчиняє багато провин. |
22 An angry |
|
23 Горди́ня люди́ни її понижає, а чести набуває покірливий духом. |
23 A man's |
|
24 Хто ді́литься з зло́дієм, той нена́видить душу свою, — він чує прокля́ття, та не виявляє. |
24 Whoever is partner |
|
25 Страх перед люди́ною па́стку дає, хто ж наді́ю складає на Господа, буде безпечний. |
25 The fear |
|
26 Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для люди́ни. |
26 Many |
|
27 Наси́льник — оги́да для праведних, а простодоро́гий — оги́да безбожному. |
27 An unjust |