Книга пророка ИеремииГлава 18 |
1 |
2 |
3 Придя в дом гончара, я увидел, что он работал на гончарном круге. |
4 Он делал из глины горшок, который вдруг развалился у него в руках, и тогда гончар снова взял эту глину и сделал из не другой горшок. Руками он придавал горшку ту форму, которую хотел. |
5 |
6 |
7 |
8 Но если этот народ изменит жизнь свою и сердца и перестанет делать зло, то Я изменю своё решение и не принесу этому народу несчастье. |
9 Может быть, придёт иное время, когда Я скажу о каком-нибудь народе, что Я устрою и укреплю его. |
10 Но если Я увижу, что народ творит зло, то откажусь от Своего намерения творить добро для этого народа. |
11 Поэтому, Иеремия, скажи народу Иудеи и тем, кто живёт в Иерусалиме, что Я замышляю недоброе против них, поэтому пусть они перестанут делать зло. Каждый человек должен измениться и должен начать творить добро. |
12 Но люди Иудеи ответят: „Из этого ничего не получится, мы будем по-прежнему следовать своим желаниям. Каждый из нас намерен делать то, чего хочет его злое, упрямое сердце”». |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
19 |
20 |
21 |
22 |
23 |
ЄремiяРозділ 18 |
1 |
2 „Устань, і зійди́ до дому ганчара́, і там почуєш слова́ Мої“. |
3 І зійшов я до дому ганчара́, аж ось він робить працю на кружа́лі. |
4 І в руках ганчара́ попсу́лась посу́дина, яку він із глини робив. І він зно́ву зробив з неї іншу посу́дину, як сподо́балося ганчаре́ві зробити. |
5 І було мені слово Господнє, говорячи: |
6 „Чи не міг би зробити й Я вам, як ганча́р цей, о доме Ізраїлів? каже Господь. Ось як глина в руці ганчара́, так в руці Моїй, доме Ізраїля, й ви! |
7 Я ча́сом кажу́ про наро́д та про ца́рство, щоб ви́рвати його, і щоб розбити та ви́губити, |
8 та коли цей наро́д, що про нього казав Я, пове́рнеться від свого зла, то пожалую Я щодо того зла, яке ду́мав чинити йому́. |
9 А ча́сом кажу́ про наро́д та про царство, щоб його збудувати та щоб посадити, |
10 та як він зро́бить зле в Моїх о́чах, щоб не слухатися Мого го́лосу, то пожа́лую щодо того добра́, про яке говорив, що вчиню́ Я його. |
11 А тепер скажи до юдея й до мешканців Єрусалиму, говорячи: Так говорить Господь: Ось готую лихе́ проти вас, і заду́мую за́дум на вас, — верніться ж ви кожен з дороги своєї лихо́ї, і полі́пшіть доро́ги свої й свої вчинки! |
12 Та вони відказали: „Пропа́ло! бо ми бу́дем ходи́ти за своїми думка́ми, і кожен робитиме згідно з упе́ртістю серця свого́.“ |
13 Тому так промовляє Господь: Поспитайте но ви між наро́дами, — чи хто чув, як оце? Страшну річ учинила та діва Ізраїлева! |
14 Хіба́ сніг Ліва́ну зі́йде зо скелі на полі? Чи ви́сохнуть во́ди чужі та холодні, теку́чі? |
15 Бо про Мене забув Мій наро́д: вони ка́дять марно́ті, а та ро́бить їм так, що вони на дорогах своїх спотика́ються, на давніх путя́х, щоб ходити стежка́ми, по дорозі невби́тій, |
16 щоб свій Край учинити страхі́ттям, посміхо́вищем вічним. Кожен, хто бу́де прохо́дити ним, остовпі́є та буде хита́ти головою своєю. |
17 Мов вітер зо сходу, розвію Я їх перед во́рогом; поти́лицю, а не обличчя Я їм покажу у день їхнього го́ря!“ |
18 |
19 Послухай мене, о мій Господи, і почуй го́лос моїх супроти́вників! |
20 Хіба́ замість доброго злим надолу́жено буде? Бо яму копають вони для моєї душі. Згадай же, що перед обличчям Твоїм я стояв, щоб до́бре про них говорити, щоб гнів Твій від них відверну́ти! |
21 Тому їхніх синів віддай го́лодові, і мі́ццю меча́ викинь їх з Кра́ю, і бодай жінки їхні діте́й погуби́ли та вдо́вами стали, а їхні чолові́ки хай смертю повби́вані бу́дуть, юнаки́ їхні хай бу́дуть поби́ті мече́м на війні! |
22 Нехай чується крик з їхніх домі́в, — бо орду́ Ти знена́цька спрова́диш на них, — бо яму копали вони, щоб схопи́ти мене, і для ніг моїх па́стки поста́вили. |
23 А Ти, Господи, знаєш увесь їхній за́мір на мене на смерть, — не прости їм провин, а гріха́ їхнього із-перед обличчя Свого не зітри́, і хай перед Тобою спіткну́ться вони, — зроби поміж ними оце під час гніву Свого́! |
Книга пророка ИеремииГлава 18 |
ЄремiяРозділ 18 |
1 |
1 |
2 |
2 „Устань, і зійди́ до дому ганчара́, і там почуєш слова́ Мої“. |
3 Придя в дом гончара, я увидел, что он работал на гончарном круге. |
3 І зійшов я до дому ганчара́, аж ось він робить працю на кружа́лі. |
4 Он делал из глины горшок, который вдруг развалился у него в руках, и тогда гончар снова взял эту глину и сделал из не другой горшок. Руками он придавал горшку ту форму, которую хотел. |
4 І в руках ганчара́ попсу́лась посу́дина, яку він із глини робив. І він зно́ву зробив з неї іншу посу́дину, як сподо́балося ганчаре́ві зробити. |
5 |
5 І було мені слово Господнє, говорячи: |
6 |
6 „Чи не міг би зробити й Я вам, як ганча́р цей, о доме Ізраїлів? каже Господь. Ось як глина в руці ганчара́, так в руці Моїй, доме Ізраїля, й ви! |
7 |
7 Я ча́сом кажу́ про наро́д та про ца́рство, щоб ви́рвати його, і щоб розбити та ви́губити, |
8 Но если этот народ изменит жизнь свою и сердца и перестанет делать зло, то Я изменю своё решение и не принесу этому народу несчастье. |
8 та коли цей наро́д, що про нього казав Я, пове́рнеться від свого зла, то пожалую Я щодо того зла, яке ду́мав чинити йому́. |
9 Может быть, придёт иное время, когда Я скажу о каком-нибудь народе, что Я устрою и укреплю его. |
9 А ча́сом кажу́ про наро́д та про царство, щоб його збудувати та щоб посадити, |
10 Но если Я увижу, что народ творит зло, то откажусь от Своего намерения творить добро для этого народа. |
10 та як він зро́бить зле в Моїх о́чах, щоб не слухатися Мого го́лосу, то пожа́лую щодо того добра́, про яке говорив, що вчиню́ Я його. |
11 Поэтому, Иеремия, скажи народу Иудеи и тем, кто живёт в Иерусалиме, что Я замышляю недоброе против них, поэтому пусть они перестанут делать зло. Каждый человек должен измениться и должен начать творить добро. |
11 А тепер скажи до юдея й до мешканців Єрусалиму, говорячи: Так говорить Господь: Ось готую лихе́ проти вас, і заду́мую за́дум на вас, — верніться ж ви кожен з дороги своєї лихо́ї, і полі́пшіть доро́ги свої й свої вчинки! |
12 Но люди Иудеи ответят: „Из этого ничего не получится, мы будем по-прежнему следовать своим желаниям. Каждый из нас намерен делать то, чего хочет его злое, упрямое сердце”». |
12 Та вони відказали: „Пропа́ло! бо ми бу́дем ходи́ти за своїми думка́ми, і кожен робитиме згідно з упе́ртістю серця свого́.“ |
13 |
13 Тому так промовляє Господь: Поспитайте но ви між наро́дами, — чи хто чув, як оце? Страшну річ учинила та діва Ізраїлева! |
14 |
14 Хіба́ сніг Ліва́ну зі́йде зо скелі на полі? Чи ви́сохнуть во́ди чужі та холодні, теку́чі? |
15 |
15 Бо про Мене забув Мій наро́д: вони ка́дять марно́ті, а та ро́бить їм так, що вони на дорогах своїх спотика́ються, на давніх путя́х, щоб ходити стежка́ми, по дорозі невби́тій, |
16 |
16 щоб свій Край учинити страхі́ттям, посміхо́вищем вічним. Кожен, хто бу́де прохо́дити ним, остовпі́є та буде хита́ти головою своєю. |
17 |
17 Мов вітер зо сходу, розвію Я їх перед во́рогом; поти́лицю, а не обличчя Я їм покажу у день їхнього го́ря!“ |
18 |
18 |
19 |
19 Послухай мене, о мій Господи, і почуй го́лос моїх супроти́вників! |
20 |
20 Хіба́ замість доброго злим надолу́жено буде? Бо яму копають вони для моєї душі. Згадай же, що перед обличчям Твоїм я стояв, щоб до́бре про них говорити, щоб гнів Твій від них відверну́ти! |
21 |
21 Тому їхніх синів віддай го́лодові, і мі́ццю меча́ викинь їх з Кра́ю, і бодай жінки їхні діте́й погуби́ли та вдо́вами стали, а їхні чолові́ки хай смертю повби́вані бу́дуть, юнаки́ їхні хай бу́дуть поби́ті мече́м на війні! |
22 |
22 Нехай чується крик з їхніх домі́в, — бо орду́ Ти знена́цька спрова́диш на них, — бо яму копали вони, щоб схопи́ти мене, і для ніг моїх па́стки поста́вили. |
23 |
23 А Ти, Господи, знаєш увесь їхній за́мір на мене на смерть, — не прости їм провин, а гріха́ їхнього із-перед обличчя Свого не зітри́, і хай перед Тобою спіткну́ться вони, — зроби поміж ними оце під час гніву Свого́! |