CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Иер. 51
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Книга пророка Иеремии

Глава 51

1 Так говорит ГОСПОДЬ: «Я подниму против Вавилона и против жителей Халдеи разрушительный ветер.

2 Я направлю на Вавилон чужеземцев, и они развеют его по ветру, опустошат его землю, напав на него со всех сторон в день бедствия.

3 Не жалейте юношей его, истребите всё его войско, пока лучники его не нацелили луки, не облеклись в доспехи воины.

4 Да падут они, сраженные в земле халдейской, пронзенные на ее улицах».

5 Не овдовели Израиль и Иудея, не оставлены Богом своим, ГОСПОДОМ Воинств, хоть и велика вина их против Святого Израилева и земля их полна беззаконий.

6 Бегите из Вавилона, жизни свои спасайте, чтобы не погибнуть вам за грехи его, потому что настало время возмездия ГОСПОДНЕГО, воздаст Он городу этому по делам его.

7 Золотой чашей был Вавилон в руках ГОСПОДА, пьянила она всю землю. Народы пили из нее вино, оттого они и обезумели.

8 Но внезапно пал Вавилон и разрушен. Рыдайте о нем во весь голос! Принесите бальзам для ран его, быть может, он исцелится.

9 Мы лечили Вавилон, но он не исцелился. Оставьте его, пусть каждый идет в свою землю, ибо возмездие ему восходит до самого неба, к облакам поднимается.

10 Но ГОСПОДЬ показал нашу правоту, пойдем возвестим на Сионе, что совершил ГОСПОДЬ, Бог наш!

11 Заточите стрелы, колчаны наполните! Зажег ГОСПОДЬ воинственный дух у царей мидийских, ибо замыслил Он истребить Вавилон. Это возмездие ГОСПОДА — возмездие за Храм Его.

12 Поднимите знамя против стен вавилонских! Укрепите дозор, поставьте стражу, подготовьте засаду, ибо исполнит ГОСПОДЬ всё, что задумал, всё, что предрек жителям Вавилона.

13 Раскинулся ты близ великих вод, сокровищ твоих не счесть, но близится твоя гибель, прервется нить твоей жизни!

14 Собою поклялся ГОСПОДЬ Воинств: «Воистину Я наполню тебя людьми, как саранчой, раздастся над тобой их боевой клич».

15 Господь же сотворил землю силой Своей, вселенную устроил мудростью, разумом Своим раскинул небеса.

16 Раздастся Его голос — и зашумит небесное многоводье, мглу поднимает Он от пределов земли, рождает молнии для дождя, из дальних хранилищ Своих выводит ветер.

17 Лишенный знаний, всякий человек выказывает себя глупцом, каждый плавильщик посрамлен своим идолом: литое изваяние его — обман, жизни нет в нем.

18 Никчемны они, на посмешище сделаны, сгинут все они в день воздаяния.

19 Но иной удел Иакова: удел его — Господь, сотворивший всё, племя наследия Его — Израиль, имя Ему — ГОСПОДЬ Воинств.

20 «Ты, Вавилон, — Мой молот, орудие войны, тобой Я сокрушаю народы, уничтожаю царства,

21 тобой сражаю коня и всадника, тобой сокрушаю колесницу и возничего,

22 мужчину и женщину, ребенка и старца, юношу и деву;

23 тобой сокрушаю пастыря и стадо, пахаря и упряжку его быков, тобой сокрушаю всякого вельможу и наместника.

24 Но у вас на глазах Я воздам и Вавилону, и всем жителям Халдеи за все злодеяния, которые они совершили на Сионе, — таково слово ГОСПОДА. —

25 Я иду против тебя, Гора уничтоженья, — это ГОСПОДА слово, — против тебя, разоряющей всю землю. Я простираю руку над тобой, чтобы низвергнуть тебя с утесов и сделать Горой опаленной.

26 Не возьмут от тебя ни камня краеугольного, ни булыжника для основания, навек останешься ты в руинах, — таково слово ГОСПОДА. —

27 Поднимите знамена по всей земле, протрубите в рога среди народов, вооружите народы против него, возвестите о нем всем царствам: Арарату, Минни, Ашкеназу; пошлите на битву с ним военачальника, выставьте конницу, словно саранчу ощетинившуюся.

28 Вооружите против него народы, царей мидийских, вельмож их и наместников и все земли в их подчинении.

29 Содрогается земля и стенает, ибо исполнил ГОСПОДЬ Свой замысел о Вавилоне — превратить землю вавилонскую в пустыню безлюдную.

30 Воины вавилонские сражаться перестали, в крепостях укрылись, силы покинули их, женщинам они уподобились. Сожжены жилища Вавилона, сломаны их засовы.

31 Посыльный бежит навстречу посыльному, вестник — навстречу вестнику, известить царя вавилонского, что окружен его город и взят.

32 Броды перехвачены, болота выжжены, воинов охватил страх».

33 Так говорит ГОСПОДЬ Воинств, Бог Израилев: «Уподобится дочь вавилонская току молотильному, вытоптанному перед жатвой, еще немного — и наступит для нее время жатвы».

34 Поедал нас и истреблял Навуходоносор, царь вавилонский, сделал сосудом пустым, поглотил, подобно чудовищу, набил брюхо свое нашими яствами, а затем изрыгнул нас.

35 «Пусть явится отмщение Вавилону за мое истерзанное тело», — скажет жительница Сиона. «Пусть падет моя кровь на головы жителей Халдеи», — скажет Иерусалим.

36 Потому так говорит ГОСПОДЬ: «Я за тебя заступлюсь, Я отомщу за тебя — превращу их море в пустыню и осушу их источники вод.

37 Станет Вавилон грудой развалин, логовом шакалов, зрелищем, наводящим ужас, краем безлюдным, всеми презираемым.

38 Крик их подобен стенанию львицы, рев — рычанию молодых львов.

39 Когда разгорячатся они, Я устрою им пир, напою их до пьяного веселья. Уснут они сном вечным и больше не проснутся, — говорит ГОСПОДЬ. —

40 Пригоню их, как ягнят, на закланье, как козлов и баранов.

41 Вот как пал Шешах, вот как покорили красу земли! Стал Вавилон зрелищем, наводящим ужас на все народы.

42 Поднялось море над Вавилоном, волны бушующие его накрыли.

43 Города его наводят ужас на всех, в пустыню безводную превратились, куда не ступит нога человека, где никто никогда не поселится.

44 Я воздам Белу вавилонскому, а то, что он поглотил, выхвачу из его пасти; не будут больше стекаться к нему народы, и падет стена вавилонская.

45 Выходи из Вавилона, народ Мой, жизни свои спасайте от страшного гнева ГОСПОДНЯ.

46 Не падайте духом, не пугайтесь слухов, что ходят по стране, не утихая из года в год: „Расправы начнутся в стране, властитель на властителя восстанет“.

47 Воистину придет время, когда Я уничтожу идолов вавилонских, вся земля его будет поругана и жители его падут посреди великого города.

48 Тогда земля и небо и всё сущее на земле и на небе возликует о падении Вавилона, ибо с севера придут к нему разрушители, — таково слово ГОСПОДА. —

49 Повержен будет Вавилон за убитых израильтян точно так же, как он повергал жителей всей земли!

50 Вы, уцелевшие от меча, идите, не останавливайтесь! ГОСПОДА не забывайте в далеком краю, в сердце своем храните Иерусалим!

51 Посрамлены мы, ибо терпели глумление над собой, стыд покрыл лица наши, потому что чужеземцы вошли в святой Храм ГОСПОДЕНЬ.

52 Потому придет время, — говорит ГОСПОДЬ, — когда Я уничтожу идолов вавилонских, и вся земля его огласится стоном сраженных.

53 Если и до небес возвысится Вавилон и укрепит свои высокие башни, Я Сам пошлю на него разрушителей, — таково слово ГОСПОДА. —

54 Донесутся из Вавилона рыдания, звуки страшного разрушения — из земли халдейской!

55 Ибо скоро разрушит ГОСПОДЬ Вавилон, и стихнет неутихающий гул халдеев. Шумят они, как волны, как бурный поток, их крик и шум кругом раздается.

56 Но идет на Вавилон разрушитель. Воины его будут схвачены, сломлены будут их луки, ибо ГОСПОДЬ — Бог возмездия, воздаст Он по заслугам.

57 Напою Я допьяна его знать, мудрецов его и вельмож, советников и воинов. Уснут они сном вечным и больше не проснутся», — таково вещее слово Царя, имя его — ГОСПОДЬ Воинств.

58 Так говорит ГОСПОДЬ Воинств: «Сокрушены будут широкие стены вавилонские, преданы огню высокие его врата. Напрасно трудились народы, впустую себя изнуряли — всё теперь предано огню».

59 Вот наказ, который пророк Иеремия дал Серайе, сыну Нерии, сыну Махсеи, когда Серайя отправлялся вместе с Седекией, царем иудейским, в Вавилон в четвертый год его правления. Серайя был главным постельничим Седекии.

60 Иеремия записал в один из свитков все бедствия, которые должны были обрушиться на Вавилон, всё, что записано здесь о Вавилоне.

61 И сказал Иеремия Серайе: «Прочитай все эти слова, когда придешь в Вавилон,

62 и скажи: „Ты, о ГОСПОДИ, сказал об этом месте, что предашь его уничтожению и не будет здесь обитать ни человек, ни животное — навеки в запустении оно пребудет“.

63 Когда ты прочитаешь всё записанное в этом свитке, привяжи к нему камень, брось его в Евфрат

64 и скажи: „Так же и Вавилон потонет и больше не поднимется из-за тех бедствий, которые Я обрушу на него; истощится он“», — здесь заканчиваются слова Иеремии.

Єремiя

Розділ 51

1 Так говорить Господь: Ось Я бурю збуджу́ на ото́й Вавилон та на ме́шканців „серця повста́нців на Мене“.

2 І на Вавилон Я пошлю віяча́, і розвіють його, і ви́порожнять його край, бо ото́чать його у день зла.

3 Нехай лука свого напина́є стрілець проти того, хто й собі напина́є, проти того, хто своїм па́нцерем чва́ниться! І не змилуйтеся над його юнака́ми, закля́ттям учиніть усе ві́йсько його!

4 І попа́дають вбиті в халдейському кра́ї, і попроби́вані на його вулицях.

5 Бо Ізраїль та Юда — не вдіве́ць він по Бозі своєму, по Господу Саваоту, та напо́внився край їхній гріхом проти Святого Ізраїлевого.

6 Утікайте з-серед Вавилону, і кожен урято́вуйте душу свою! За провину його не погиньте, бо це Господе́ві час по́мсти, — Він дасть відповідну заплату йому!

7 Вавилон у Господній руці — золотая це чаша, що всю землю напо́ювала: наро́ди впивались вином тим його, тому́ пошаліли наро́ди!

8 Несподівано впав Вавилон і зруйнований він! Візьміте бальза́му для бо́лю його, — може буде загоєний він!

9 Вавилон лікували, та він не був ви́лікуваний, — поки́ньте його, і пі́демо кожен до кра́ю свого, бо при́суд його досягнув до небес, і дійшов аж до хмар!

10 Вивів Господь справедливості наші, — прийдіть, і розповімо́ на Сіоні про чин оцей Господа, нашого Бога!

11 Ви́гостріть стрі́ли, візьміте щити́! Збудив Господь духа мідійських царів, бо на Вавилон Його за́дум, — понищити його, бо це по́мста Господня, по́мста за храма Його!

12 Проти мурів Вавилону підіймі́те прапора, сторо́жу зміцніть, сторожі́в порозставляйте, і ча́ти поставте, бо Господь і заду́мав, і зробив, що Він говорив був на ме́шканців Вавилону.

13 О ти, що живеш над великими во́дами, що маєш скарбів багате́нно, — кінець твій прийшов, міра твоєї захла́нности!

14 Господь Саваот присягав був душею Своєю: наповню людьми́ тебе, мов сарано́ю, і на тебе вони крик військо́вий піді́ймуть!

15 Своєю Він силою землю вчинив, Своєю премудрістю міцно поставив вселе́нну, і небо розтя́г Своїм розумом.

16 Як голос Його забрини́ть, у небеса́х шумлять во́ди, а коли підійма́є Він хмари із кра́ю землі, коли із дощем чинить бли́скавки та випрова́джує вітер зо схо́вищ Своїх,

17 тоді кожна люди́на в знанні́ тумані́є, усяк золота́р посоро́млений через бовва́на, бо ві́длив його — це неправда, і немає в них духа!

18 Марно́та вони, вони праця на сміх, — в час наві́щення їх вони згинуть!

19 Не така, як оці, частка Яковова, бо все це́ Він створи́в, і Ізраїль — племе́но спа́дщини Його, Господь Саваот Йому Йме́ння!

20 Ти Мій мо́лот, знаря́ддя військо́ве, — тобою поб'ю́ Я наро́ди, і тобою Я ви́гублю ца́рства!

21 І тобою поб'ю́ Я коня́ й верхівця́, і тобою поб'ю́ колесни́цю й її візника́!

22 І тобою поб'ю́ чоловіка та жінку, старо́го та хло́пця тобою поб'ю́, і тобою поб'ю́ юнака́ та дівчи́ну!

23 І тобою поб'ю́ пастуха́ й його ста́до, і тобою поб'ю́ селяни́на та за́пряг його, і тобою поб'ю́ Я намі́сників та їхніх засту́пників!

24 І Я відплачу́ Вавилонові і всім мешка́нцям халде́їв усе їхнє зло, що зробили в Сіоні на ваших оча́х, промовляє Госпо́дь!

25 Оце Я на тебе, о го́ро ти згу́бна, — говорить Госпо́дь, — що всю зе́млю ти гу́биш! І руку Свою простягну́ над тобою, і зо скель тебе скину, і зроблю́ горою горючою!

26 І не братимуть з тебе нарі́жного ка́меня, ані ка́меня на підва́лини, бо спусто́шенням вічним ти станеш, говорить Госпо́дь.

27 Підіймі́те прапор на землі, засурмі́ть у сурму́ між наро́дами, приготу́йте наро́ди на бій проти ньо́го, покличте на нього ца́рства Арарату, Мінні та Ашкеназу, призначте гетьма́на над ними, ко́ней спровадьте, немов ту шорстку́ сарану́!

28 Приготу́йте на бій проти нього наро́ди, царів Мідії, намі́сників її та всіх її засту́пників, та ввесь край панува́ння її!

29 І затрясла́ся земля, і ко́рчитись стала від бо́лю, бо здійсни́лися за́думи Господа на Вавило́н, щоб край вавилонський вчинити жахли́вим спусто́шенням та без мешка́нця.

30 Силачі́ вавилонські воювати перестали, — у тверди́нях осілись, загинула вся їхня сила, зробились, неначе жінки́, осе́лі його попідпа́лювані, його за́суви зла́мані.

31 Бігу́н бігуно́ві назу́стріч біжить, а по́сол назу́стріч посло́ві, щоб звісти́ти царю вавилонському, що з кінця́ до кінця́ взяте місто його,

32 і бро́ди захо́плені, і форте́ці огнем попали́ли, вояки перестра́шені.

33 Бо так промовляє Госпо́дь Саваот, Бог Ізраїлів: Дочка́ вавилонська — мов тік в час топта́ння його: іще трохи — й настане для неї час жнив!

34 Поже́р мене й стер мене Навуходоно́сор, цар вавилонський, поставив мене, як той по́суд поро́жній, ковтну́в він мене́, немов змій, моїми розко́шами спо́внив свого живота, ви́пхнув мене...

35 Насилля моє й моє тіло — на Вавило́н, говорить мешка́нка Сіону, кров же моя — на мешка́нців халдеїв, говорить Єрусали́м!

36 Тому так промовляє Господь: Оце Я змага́юсь за справу твою, і помщу́ твою по́мсту, і ви́сушу море його, і джерело́ його ви́сушу.

37 І стане руїною цей Вавило́н, мешка́нням шака́лів, страхі́ттям та по́сміхом, — і в ньому мешка́нця не буде!

38 Заревуть вони ра́зом, немов левчуки́, загарча́ть, немов ті левеня́та.

39 Як вони порозпа́люються, то зроблю́ їм бенке́та та їх упою́, щоб раділи й заснули сном вічним, — і вже не пробу́дяться, каже Господь!

40 Поспускаю Я їх, мов овець до зарі́зу, немов барані́в із козла́ми.

41 Як здобутий Шеша́х, і як схо́плена слава всієї землі! Яким ось зробивсь Вавило́н посе́ред наро́дів!

42 На Вавилон вийшло море, і вкрився він бе́зліччю хвиль тих його.

43 Міста його стануть спусто́шенням, краєм пустині та сте́пу, тим краєм, що в ньому сидіти не буде ніяка люди́на, і не буде ходи́ти по ньому син лю́дський!

44 І Я навіщу́ Бела в Вавило́ні, і ви́тягну з уст його те, що він був ковтну́в, і вже наро́ди до нього не будуть пливсти́, немов ріки, і мур вавило́нський впаде́!

45 Мій наро́де, виходьте із нього й рятуйте від лютости гніву Господнього душу свою!

46 І щоб серце ваше не сла́бло, а ви не зляка́лися вістки, почу́тої в кра́ї, бо при́йде цього ро́ку ця звістка, а потім того ро́ку та звістка, і буде наси́лля в краю́, і повстане пану́ючий проти пану́ючого.

47 Тому то ось дні настаю́ть, і навіщу́ Я божкі́в Вавилону, і ввесь його край посоро́млений буде, і всі його вбиті попа́дають в ньо́му!

48 І над Вавилоном співа́тимуть небо й земля, і все, що є в них, бо на нього прихо́дять спусто́шники з пі́вночі, каже Госпо́дь.

49 Вавилон мусить упа́сти за вбитих Ізраїлевих, як за Вавилон впали вбиті всієї землі.

50 Хто втік від меча́, — ідіть, не ставайте! Пам'ятайте й зда́лека про Господа, а Єрусалим нехай буде на вашому серці!

51 Застидалися ми, як почули цю га́ньбу, сором покрив нам обличчя, бо чужи́нці прийшли у святиню Господнього дому.

52 Тому то ось дні настаю́ть, — говорить Господь, — і бовва́нів його навіщу́, і буде стогна́ти пора́нений по всім кра́ї його!

53 Коли б Вавилон аж до неба підні́сся, і коли б уміцни́в свою силу він на височині, то все таки при́йдуть від Мене до нього спусто́шники, каже Господь!

54 Чується крик з Вавилону, і велике пони́щення з кра́ю халдеїв,

55 бо пусто́шить Господь Вавило́на і галас великий приглу́шує в ньому, і шумлять їхні хвилі, як во́ди великі, і розляга́ється гу́ркіт їхнього голосу.

56 Бо при́йде спусто́шник на нього, на Вавилон, і схо́плене буде лица́рство його, їхній лук полама́ється, бож Бог відпла́ти — Госпо́дь, Він напевно заплатить!

57 І впою́ його зве́рхників та мудреці́в його, намісників його та заступників його, і його ли́царів, — і сном вічним заснуть, і не збу́дяться, каже Цар, Господь Саваот Йому Йме́ння.

58 Так говорить Господь Саваот: Товстий му́р вавилонський аж до основ буде зни́щений, і брами високі його огнем будуть спа́лені, — і мучились да́рмо наро́ди, і для огню мордува́лись племе́на!“

59 Слово, яке пророк Єремія наказав був Сераї, сину Нерійї, сина Махсеїного, коли він ішов з Седекією, Юдиним царем, до Вавилону, за четвертого року царюва́ння його. А Сера́я був головним царськи́м посте́льником.

60 І написав Єремія все те лихо, що при́йде на Вавилон, до однієї книги, усі ті слова́, що написані на Вавилон.

61 І сказав Єремія до Сераї: „Як при́йдеш ти до Вавилону, то гляди, прочитай усі ці слова́.

62 І скажи: Господи, Ти провіща́в на це місце, щоб вигубити його так, що не буде в ньому ме́шканця від люди́ни й аж до скоти́ни, бо буде воно спусто́шенням вічним.

63 І станеться, як ти скінчи́ш читати цю книгу, прив'яжеш до неї каменя, і кинеш її до сере́дини Ефрату,

64 та й скажеш: Так потоне Вавилон, і не встане через те лихо, що Я на нього наведу́, — і вони попому́чаться!“ Аж досі — слова Єремієні.

Книга пророка Иеремии

Глава 51

Єремiя

Розділ 51

1 Так говорит ГОСПОДЬ: «Я подниму против Вавилона и против жителей Халдеи разрушительный ветер.

1 Так говорить Господь: Ось Я бурю збуджу́ на ото́й Вавилон та на ме́шканців „серця повста́нців на Мене“.

2 Я направлю на Вавилон чужеземцев, и они развеют его по ветру, опустошат его землю, напав на него со всех сторон в день бедствия.

2 І на Вавилон Я пошлю віяча́, і розвіють його, і ви́порожнять його край, бо ото́чать його у день зла.

3 Не жалейте юношей его, истребите всё его войско, пока лучники его не нацелили луки, не облеклись в доспехи воины.

3 Нехай лука свого напина́є стрілець проти того, хто й собі напина́є, проти того, хто своїм па́нцерем чва́ниться! І не змилуйтеся над його юнака́ми, закля́ттям учиніть усе ві́йсько його!

4 Да падут они, сраженные в земле халдейской, пронзенные на ее улицах».

4 І попа́дають вбиті в халдейському кра́ї, і попроби́вані на його вулицях.

5 Не овдовели Израиль и Иудея, не оставлены Богом своим, ГОСПОДОМ Воинств, хоть и велика вина их против Святого Израилева и земля их полна беззаконий.

5 Бо Ізраїль та Юда — не вдіве́ць він по Бозі своєму, по Господу Саваоту, та напо́внився край їхній гріхом проти Святого Ізраїлевого.

6 Бегите из Вавилона, жизни свои спасайте, чтобы не погибнуть вам за грехи его, потому что настало время возмездия ГОСПОДНЕГО, воздаст Он городу этому по делам его.

6 Утікайте з-серед Вавилону, і кожен урято́вуйте душу свою! За провину його не погиньте, бо це Господе́ві час по́мсти, — Він дасть відповідну заплату йому!

7 Золотой чашей был Вавилон в руках ГОСПОДА, пьянила она всю землю. Народы пили из нее вино, оттого они и обезумели.

7 Вавилон у Господній руці — золотая це чаша, що всю землю напо́ювала: наро́ди впивались вином тим його, тому́ пошаліли наро́ди!

8 Но внезапно пал Вавилон и разрушен. Рыдайте о нем во весь голос! Принесите бальзам для ран его, быть может, он исцелится.

8 Несподівано впав Вавилон і зруйнований він! Візьміте бальза́му для бо́лю його, — може буде загоєний він!

9 Мы лечили Вавилон, но он не исцелился. Оставьте его, пусть каждый идет в свою землю, ибо возмездие ему восходит до самого неба, к облакам поднимается.

9 Вавилон лікували, та він не був ви́лікуваний, — поки́ньте його, і пі́демо кожен до кра́ю свого, бо при́суд його досягнув до небес, і дійшов аж до хмар!

10 Но ГОСПОДЬ показал нашу правоту, пойдем возвестим на Сионе, что совершил ГОСПОДЬ, Бог наш!

10 Вивів Господь справедливості наші, — прийдіть, і розповімо́ на Сіоні про чин оцей Господа, нашого Бога!

11 Заточите стрелы, колчаны наполните! Зажег ГОСПОДЬ воинственный дух у царей мидийских, ибо замыслил Он истребить Вавилон. Это возмездие ГОСПОДА — возмездие за Храм Его.

11 Ви́гостріть стрі́ли, візьміте щити́! Збудив Господь духа мідійських царів, бо на Вавилон Його за́дум, — понищити його, бо це по́мста Господня, по́мста за храма Його!

12 Поднимите знамя против стен вавилонских! Укрепите дозор, поставьте стражу, подготовьте засаду, ибо исполнит ГОСПОДЬ всё, что задумал, всё, что предрек жителям Вавилона.

12 Проти мурів Вавилону підіймі́те прапора, сторо́жу зміцніть, сторожі́в порозставляйте, і ча́ти поставте, бо Господь і заду́мав, і зробив, що Він говорив був на ме́шканців Вавилону.

13 Раскинулся ты близ великих вод, сокровищ твоих не счесть, но близится твоя гибель, прервется нить твоей жизни!

13 О ти, що живеш над великими во́дами, що маєш скарбів багате́нно, — кінець твій прийшов, міра твоєї захла́нности!

14 Собою поклялся ГОСПОДЬ Воинств: «Воистину Я наполню тебя людьми, как саранчой, раздастся над тобой их боевой клич».

14 Господь Саваот присягав був душею Своєю: наповню людьми́ тебе, мов сарано́ю, і на тебе вони крик військо́вий піді́ймуть!

15 Господь же сотворил землю силой Своей, вселенную устроил мудростью, разумом Своим раскинул небеса.

15 Своєю Він силою землю вчинив, Своєю премудрістю міцно поставив вселе́нну, і небо розтя́г Своїм розумом.

16 Раздастся Его голос — и зашумит небесное многоводье, мглу поднимает Он от пределов земли, рождает молнии для дождя, из дальних хранилищ Своих выводит ветер.

16 Як голос Його забрини́ть, у небеса́х шумлять во́ди, а коли підійма́є Він хмари із кра́ю землі, коли із дощем чинить бли́скавки та випрова́джує вітер зо схо́вищ Своїх,

17 Лишенный знаний, всякий человек выказывает себя глупцом, каждый плавильщик посрамлен своим идолом: литое изваяние его — обман, жизни нет в нем.

17 тоді кожна люди́на в знанні́ тумані́є, усяк золота́р посоро́млений через бовва́на, бо ві́длив його — це неправда, і немає в них духа!

18 Никчемны они, на посмешище сделаны, сгинут все они в день воздаяния.

18 Марно́та вони, вони праця на сміх, — в час наві́щення їх вони згинуть!

19 Но иной удел Иакова: удел его — Господь, сотворивший всё, племя наследия Его — Израиль, имя Ему — ГОСПОДЬ Воинств.

19 Не така, як оці, частка Яковова, бо все це́ Він створи́в, і Ізраїль — племе́но спа́дщини Його, Господь Саваот Йому Йме́ння!

20 «Ты, Вавилон, — Мой молот, орудие войны, тобой Я сокрушаю народы, уничтожаю царства,

20 Ти Мій мо́лот, знаря́ддя військо́ве, — тобою поб'ю́ Я наро́ди, і тобою Я ви́гублю ца́рства!

21 тобой сражаю коня и всадника, тобой сокрушаю колесницу и возничего,

21 І тобою поб'ю́ Я коня́ й верхівця́, і тобою поб'ю́ колесни́цю й її візника́!

22 мужчину и женщину, ребенка и старца, юношу и деву;

22 І тобою поб'ю́ чоловіка та жінку, старо́го та хло́пця тобою поб'ю́, і тобою поб'ю́ юнака́ та дівчи́ну!

23 тобой сокрушаю пастыря и стадо, пахаря и упряжку его быков, тобой сокрушаю всякого вельможу и наместника.

23 І тобою поб'ю́ пастуха́ й його ста́до, і тобою поб'ю́ селяни́на та за́пряг його, і тобою поб'ю́ Я намі́сників та їхніх засту́пників!

24 Но у вас на глазах Я воздам и Вавилону, и всем жителям Халдеи за все злодеяния, которые они совершили на Сионе, — таково слово ГОСПОДА. —

24 І Я відплачу́ Вавилонові і всім мешка́нцям халде́їв усе їхнє зло, що зробили в Сіоні на ваших оча́х, промовляє Госпо́дь!

25 Я иду против тебя, Гора уничтоженья, — это ГОСПОДА слово, — против тебя, разоряющей всю землю. Я простираю руку над тобой, чтобы низвергнуть тебя с утесов и сделать Горой опаленной.

25 Оце Я на тебе, о го́ро ти згу́бна, — говорить Госпо́дь, — що всю зе́млю ти гу́биш! І руку Свою простягну́ над тобою, і зо скель тебе скину, і зроблю́ горою горючою!

26 Не возьмут от тебя ни камня краеугольного, ни булыжника для основания, навек останешься ты в руинах, — таково слово ГОСПОДА. —

26 І не братимуть з тебе нарі́жного ка́меня, ані ка́меня на підва́лини, бо спусто́шенням вічним ти станеш, говорить Госпо́дь.

27 Поднимите знамена по всей земле, протрубите в рога среди народов, вооружите народы против него, возвестите о нем всем царствам: Арарату, Минни, Ашкеназу; пошлите на битву с ним военачальника, выставьте конницу, словно саранчу ощетинившуюся.

27 Підіймі́те прапор на землі, засурмі́ть у сурму́ між наро́дами, приготу́йте наро́ди на бій проти ньо́го, покличте на нього ца́рства Арарату, Мінні та Ашкеназу, призначте гетьма́на над ними, ко́ней спровадьте, немов ту шорстку́ сарану́!

28 Вооружите против него народы, царей мидийских, вельмож их и наместников и все земли в их подчинении.

28 Приготу́йте на бій проти нього наро́ди, царів Мідії, намі́сників її та всіх її засту́пників, та ввесь край панува́ння її!

29 Содрогается земля и стенает, ибо исполнил ГОСПОДЬ Свой замысел о Вавилоне — превратить землю вавилонскую в пустыню безлюдную.

29 І затрясла́ся земля, і ко́рчитись стала від бо́лю, бо здійсни́лися за́думи Господа на Вавило́н, щоб край вавилонський вчинити жахли́вим спусто́шенням та без мешка́нця.

30 Воины вавилонские сражаться перестали, в крепостях укрылись, силы покинули их, женщинам они уподобились. Сожжены жилища Вавилона, сломаны их засовы.

30 Силачі́ вавилонські воювати перестали, — у тверди́нях осілись, загинула вся їхня сила, зробились, неначе жінки́, осе́лі його попідпа́лювані, його за́суви зла́мані.

31 Посыльный бежит навстречу посыльному, вестник — навстречу вестнику, известить царя вавилонского, что окружен его город и взят.

31 Бігу́н бігуно́ві назу́стріч біжить, а по́сол назу́стріч посло́ві, щоб звісти́ти царю вавилонському, що з кінця́ до кінця́ взяте місто його,

32 Броды перехвачены, болота выжжены, воинов охватил страх».

32 і бро́ди захо́плені, і форте́ці огнем попали́ли, вояки перестра́шені.

33 Так говорит ГОСПОДЬ Воинств, Бог Израилев: «Уподобится дочь вавилонская току молотильному, вытоптанному перед жатвой, еще немного — и наступит для нее время жатвы».

33 Бо так промовляє Госпо́дь Саваот, Бог Ізраїлів: Дочка́ вавилонська — мов тік в час топта́ння його: іще трохи — й настане для неї час жнив!

34 Поедал нас и истреблял Навуходоносор, царь вавилонский, сделал сосудом пустым, поглотил, подобно чудовищу, набил брюхо свое нашими яствами, а затем изрыгнул нас.

34 Поже́р мене й стер мене Навуходоно́сор, цар вавилонський, поставив мене, як той по́суд поро́жній, ковтну́в він мене́, немов змій, моїми розко́шами спо́внив свого живота, ви́пхнув мене...

35 «Пусть явится отмщение Вавилону за мое истерзанное тело», — скажет жительница Сиона. «Пусть падет моя кровь на головы жителей Халдеи», — скажет Иерусалим.

35 Насилля моє й моє тіло — на Вавило́н, говорить мешка́нка Сіону, кров же моя — на мешка́нців халдеїв, говорить Єрусали́м!

36 Потому так говорит ГОСПОДЬ: «Я за тебя заступлюсь, Я отомщу за тебя — превращу их море в пустыню и осушу их источники вод.

36 Тому так промовляє Господь: Оце Я змага́юсь за справу твою, і помщу́ твою по́мсту, і ви́сушу море його, і джерело́ його ви́сушу.

37 Станет Вавилон грудой развалин, логовом шакалов, зрелищем, наводящим ужас, краем безлюдным, всеми презираемым.

37 І стане руїною цей Вавило́н, мешка́нням шака́лів, страхі́ттям та по́сміхом, — і в ньому мешка́нця не буде!

38 Крик их подобен стенанию львицы, рев — рычанию молодых львов.

38 Заревуть вони ра́зом, немов левчуки́, загарча́ть, немов ті левеня́та.

39 Когда разгорячатся они, Я устрою им пир, напою их до пьяного веселья. Уснут они сном вечным и больше не проснутся, — говорит ГОСПОДЬ. —

39 Як вони порозпа́люються, то зроблю́ їм бенке́та та їх упою́, щоб раділи й заснули сном вічним, — і вже не пробу́дяться, каже Господь!

40 Пригоню их, как ягнят, на закланье, как козлов и баранов.

40 Поспускаю Я їх, мов овець до зарі́зу, немов барані́в із козла́ми.

41 Вот как пал Шешах, вот как покорили красу земли! Стал Вавилон зрелищем, наводящим ужас на все народы.

41 Як здобутий Шеша́х, і як схо́плена слава всієї землі! Яким ось зробивсь Вавило́н посе́ред наро́дів!

42 Поднялось море над Вавилоном, волны бушующие его накрыли.

42 На Вавилон вийшло море, і вкрився він бе́зліччю хвиль тих його.

43 Города его наводят ужас на всех, в пустыню безводную превратились, куда не ступит нога человека, где никто никогда не поселится.

43 Міста його стануть спусто́шенням, краєм пустині та сте́пу, тим краєм, що в ньому сидіти не буде ніяка люди́на, і не буде ходи́ти по ньому син лю́дський!

44 Я воздам Белу вавилонскому, а то, что он поглотил, выхвачу из его пасти; не будут больше стекаться к нему народы, и падет стена вавилонская.

44 І Я навіщу́ Бела в Вавило́ні, і ви́тягну з уст його те, що він був ковтну́в, і вже наро́ди до нього не будуть пливсти́, немов ріки, і мур вавило́нський впаде́!

45 Выходи из Вавилона, народ Мой, жизни свои спасайте от страшного гнева ГОСПОДНЯ.

45 Мій наро́де, виходьте із нього й рятуйте від лютости гніву Господнього душу свою!

46 Не падайте духом, не пугайтесь слухов, что ходят по стране, не утихая из года в год: „Расправы начнутся в стране, властитель на властителя восстанет“.

46 І щоб серце ваше не сла́бло, а ви не зляка́лися вістки, почу́тої в кра́ї, бо при́йде цього ро́ку ця звістка, а потім того ро́ку та звістка, і буде наси́лля в краю́, і повстане пану́ючий проти пану́ючого.

47 Воистину придет время, когда Я уничтожу идолов вавилонских, вся земля его будет поругана и жители его падут посреди великого города.

47 Тому то ось дні настаю́ть, і навіщу́ Я божкі́в Вавилону, і ввесь його край посоро́млений буде, і всі його вбиті попа́дають в ньо́му!

48 Тогда земля и небо и всё сущее на земле и на небе возликует о падении Вавилона, ибо с севера придут к нему разрушители, — таково слово ГОСПОДА. —

48 І над Вавилоном співа́тимуть небо й земля, і все, що є в них, бо на нього прихо́дять спусто́шники з пі́вночі, каже Госпо́дь.

49 Повержен будет Вавилон за убитых израильтян точно так же, как он повергал жителей всей земли!

49 Вавилон мусить упа́сти за вбитих Ізраїлевих, як за Вавилон впали вбиті всієї землі.

50 Вы, уцелевшие от меча, идите, не останавливайтесь! ГОСПОДА не забывайте в далеком краю, в сердце своем храните Иерусалим!

50 Хто втік від меча́, — ідіть, не ставайте! Пам'ятайте й зда́лека про Господа, а Єрусалим нехай буде на вашому серці!

51 Посрамлены мы, ибо терпели глумление над собой, стыд покрыл лица наши, потому что чужеземцы вошли в святой Храм ГОСПОДЕНЬ.

51 Застидалися ми, як почули цю га́ньбу, сором покрив нам обличчя, бо чужи́нці прийшли у святиню Господнього дому.

52 Потому придет время, — говорит ГОСПОДЬ, — когда Я уничтожу идолов вавилонских, и вся земля его огласится стоном сраженных.

52 Тому то ось дні настаю́ть, — говорить Господь, — і бовва́нів його навіщу́, і буде стогна́ти пора́нений по всім кра́ї його!

53 Если и до небес возвысится Вавилон и укрепит свои высокие башни, Я Сам пошлю на него разрушителей, — таково слово ГОСПОДА. —

53 Коли б Вавилон аж до неба підні́сся, і коли б уміцни́в свою силу він на височині, то все таки при́йдуть від Мене до нього спусто́шники, каже Господь!

54 Донесутся из Вавилона рыдания, звуки страшного разрушения — из земли халдейской!

54 Чується крик з Вавилону, і велике пони́щення з кра́ю халдеїв,

55 Ибо скоро разрушит ГОСПОДЬ Вавилон, и стихнет неутихающий гул халдеев. Шумят они, как волны, как бурный поток, их крик и шум кругом раздается.

55 бо пусто́шить Господь Вавило́на і галас великий приглу́шує в ньому, і шумлять їхні хвилі, як во́ди великі, і розляга́ється гу́ркіт їхнього голосу.

56 Но идет на Вавилон разрушитель. Воины его будут схвачены, сломлены будут их луки, ибо ГОСПОДЬ — Бог возмездия, воздаст Он по заслугам.

56 Бо при́йде спусто́шник на нього, на Вавилон, і схо́плене буде лица́рство його, їхній лук полама́ється, бож Бог відпла́ти — Госпо́дь, Він напевно заплатить!

57 Напою Я допьяна его знать, мудрецов его и вельмож, советников и воинов. Уснут они сном вечным и больше не проснутся», — таково вещее слово Царя, имя его — ГОСПОДЬ Воинств.

57 І впою́ його зве́рхників та мудреці́в його, намісників його та заступників його, і його ли́царів, — і сном вічним заснуть, і не збу́дяться, каже Цар, Господь Саваот Йому Йме́ння.

58 Так говорит ГОСПОДЬ Воинств: «Сокрушены будут широкие стены вавилонские, преданы огню высокие его врата. Напрасно трудились народы, впустую себя изнуряли — всё теперь предано огню».

58 Так говорить Господь Саваот: Товстий му́р вавилонський аж до основ буде зни́щений, і брами високі його огнем будуть спа́лені, — і мучились да́рмо наро́ди, і для огню мордува́лись племе́на!“

59 Вот наказ, который пророк Иеремия дал Серайе, сыну Нерии, сыну Махсеи, когда Серайя отправлялся вместе с Седекией, царем иудейским, в Вавилон в четвертый год его правления. Серайя был главным постельничим Седекии.

59 Слово, яке пророк Єремія наказав був Сераї, сину Нерійї, сина Махсеїного, коли він ішов з Седекією, Юдиним царем, до Вавилону, за четвертого року царюва́ння його. А Сера́я був головним царськи́м посте́льником.

60 Иеремия записал в один из свитков все бедствия, которые должны были обрушиться на Вавилон, всё, что записано здесь о Вавилоне.

60 І написав Єремія все те лихо, що при́йде на Вавилон, до однієї книги, усі ті слова́, що написані на Вавилон.

61 И сказал Иеремия Серайе: «Прочитай все эти слова, когда придешь в Вавилон,

61 І сказав Єремія до Сераї: „Як при́йдеш ти до Вавилону, то гляди, прочитай усі ці слова́.

62 и скажи: „Ты, о ГОСПОДИ, сказал об этом месте, что предашь его уничтожению и не будет здесь обитать ни человек, ни животное — навеки в запустении оно пребудет“.

62 І скажи: Господи, Ти провіща́в на це місце, щоб вигубити його так, що не буде в ньому ме́шканця від люди́ни й аж до скоти́ни, бо буде воно спусто́шенням вічним.

63 Когда ты прочитаешь всё записанное в этом свитке, привяжи к нему камень, брось его в Евфрат

63 І станеться, як ти скінчи́ш читати цю книгу, прив'яжеш до неї каменя, і кинеш її до сере́дини Ефрату,

64 и скажи: „Так же и Вавилон потонет и больше не поднимется из-за тех бедствий, которые Я обрушу на него; истощится он“», — здесь заканчиваются слова Иеремии.

64 та й скажеш: Так потоне Вавилон, і не встане через те лихо, що Я на нього наведу́, — і вони попому́чаться!“ Аж досі — слова Єремієні.

1.0x