Книга пророка ИеремииГлава 44 |
|
1 |
|
2 «Так говорит ГОСПОДЬ Воинств, Бог Израиля: „Вы видели бедствие, которому Я подверг Иерусалим и все города Иудеи, — они и поныне покинуты всеми, заброшены и лежат в руинах, — |
|
3 из-за того зла, которое они совершали, вызывая гнев Мой, следуя за чужими богами, воскуряя им благовония и служа тем, кого не знали ни они, ни вы, ни ваши отцы. |
|
4 Я неизменно, изо дня в день, посылал к вам слуг Моих, пророков, с увещеваниями: „Перестаньте творить эти мерзости, которые Я ненавижу“. |
|
5 Они же не слушались и не внимали, не отказались от злодеяний своих и не перестали воскурять благовония чужим богам. |
|
6 Излилась тогда ярость Моя и воспылал гнев Мой в городах иудейских и на улицах Иерусалима, превратились они в руины и пустыню, как это и есть ныне“. |
|
7 |
|
8 Зачем вызываете вы гнев Мой делами своими, воскуряя благовония чужим богам в Египте, куда вы бежали и где поселились? Истребят вас и там — и все народы земли будут проклинать вас и глумиться над вами. |
|
9 Неужели вы забыли злодеяния отцов ваших, злодеяния царей иудейских и жен их, злодеяния ваши и жен ваших, что творились в земле иудейской и на улицах Иерусалима? |
|
10 И по сей день вы не смирились, не устрашились и не стали следовать Закону Моему и установлениям Моим, которые Я дал вам и отцам вашим“. |
|
11 |
|
12 Я погублю оставшихся иудеев, которые решили бежать в Египет и поселиться там; все они погибнут, падут от меча и от голода в Египте, от мала и до велика умрут от меча и от голода. Будут они наводить ужас на всех, проклинать их будут, глумиться над ними и насмехаться. |
|
13 И взыщу Я с живущих в Египте, как взыскал Я с Иерусалима, послав на них меч, голод и моровое поветрие. |
|
14 Никто не спасется, не выживет из всех оставшихся иудеев, пришедших на поселение в Египет, некому будет вернуться в землю иудейскую; и хотя они мечтают вернуться и жить там, но не вернутся, кроме немногих спасшихся“». |
|
15 |
|
16 «Мы не послушаем слова, что ты возвестил нам во имя ГОСПОДА, |
|
17 но будем поступать по данному нами обету: будем воскурять благовония Владычице небесной и делать возлияния для нее, как это делали раньше мы и отцы наши, цари наши и вельможи в городах иудейских и на улицах Иерусалима, когда мы вдоволь ели хлеб, и всё у нас было хорошо, и беды мы не знали. |
|
18 Но с того дня, как перестали мы воскурять благовония Владычице небесной и делать возлияния для нее, мы начали испытывать нужду во всем и погибать от меча и от голода». |
|
19 |
|
20 |
|
21 «Разве не те благовония, что вы воскуряли в городах иудейских и на улицах Иерусалима, вы и отцы ваши, цари ваши и вельможи и весь народ этой земли, — разве не их вспомнил ГОСПОДЬ, разве не о них Он подумал? |
|
22 Не мог ГОСПОДЬ больше терпеть злодеяний ваших, мерзостей, что вы творили, потому и стала земля ваша пустыней, наводящей ужас; землей безлюдной, над которой глумятся, — так это и ныне. |
|
23 Всё это потому, что воскуряли вы благовония и грешили против ГОСПОДА, не слушались Его и не поступали по Закону Его, повелениям и установлениям Его, оттого и постигло вас это бедствие — как это и есть ныне». |
|
24 |
|
25 „Так говорит ГОСПОДЬ Воинств, Бог Израиля: „И вы, и жены ваши сами дали обеты и сами их исполняли, полагая: „Мы непременно должны исполнить обеты наши — воскурять благовония Владычице небесной и делать ей возлияния“. Так соблюдайте же обеты свои, не забудьте их выполнить!“ |
|
26 Слушайте слово ГОСПОДНЕ вы, иудеи, живущие в Египте: „Я поклялся именем Своим великим, — говорит ГОСПОДЬ, — что отныне ни один человек из иудеев во всем Египте не будет более призывать имени Моего, говоря: „Воистину жив Владыка ГОСПОДЬ“. |
|
27 Теперь Я слежу за ними на беду им, а не во благо, и будут гибнуть иудеи в Египте от меча и от голода, пока не будут полностью уничтожены. |
|
28 А те немногие, что спасутся от меча, вернутся из Египта в Иудею, и будет знать остаток Иудеи, ходивший в землю египетскую, чтобы там пожить какое-то время, чье слово сбылось — Мое или их. |
|
29 Вот вам знамение того, — говорит ГОСПОДЬ, — что Я взыщу с вас в этом месте, чтобы вы знали, что Мои слова предостережения о грядущем бедствии исполнятся“. |
|
30 Так говорит ГОСПОДЬ: „Я предаю фараона Хофру, царя египетского, в руки врагов его, желающих его смерти, так же как Я предал Седекию, царя иудейского, в руки врага его Навуходоносора, царя вавилонского, желавшего его смерти“». |
ЄремiяРозділ 44 |
|
1 |
|
2 „Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ви бачили все те зло, що Я спрова́див на Єрусалим та на всі Юдині міста́, — і ось вони цього дня руїна, і немає в них ме́шканця. |
|
3 Це через їхнє зло, яке вони зробили, щоб гніви́ти Мене, ходячи кадити, служити іншим бога́м, яких не знали ані вони, ані ви, ані ваші батьки́. |
|
4 І посилав Я до вас усіх Моїх рабів пророків, рано та пізно, кажучи: Не робіть цієї обридли́вої речі, яку Я знена́видив! |
|
5 Та не слухали вони, і не нахилили уха свого, щоб відвернутися від свого зла, щоб не кадити іншим бога́м. |
|
6 І вилилась лютість Моя та Мій гнів, і запала́в він в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму, і стали вони руїною та пусти́нею, як бачите цього дня. |
|
7 А тепер так говорить Господь, Бог Саваот, Бог Ізраїлів: На́що ви робите велике зло своїм ду́шам, вигу́блюючи собі чоловіка та жінку, дитину й немовля́ з-серед Юди, щоб не залиши́лася вам решта? |
|
8 На́що ви робите, щоб гніви́ти Мене чи́нами рук своїх, щоб кадити іншим богам в єгипетському кра́ї, куди ви прийшли чужи́нцями заме́шкати там, щоб погубити себе, і щоб стати прокля́ттям та га́ньбою серед усіх людів землі? |
|
9 Чи забули ви зло ваших батьків, та зло Юдиних царів, і зло жінок його, і зло ваше та зло ваших жінок, що наробили в Юдиному кра́ї та на вулицях Єрусалиму? |
|
10 Не були вони впоко́рені аж до цього дня, і не бояться, і не ходять Зако́ном Моїм та Моїми уставами, що Я дав вам та вашим батька́м. |
|
11 Тому́ так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я зверну́ обличчя Своє на вас вам на зло, щоб ви́коренити всього Юду! |
|
12 І візьму́ Я за́лишок Юди, що звернули обличчя своє на мандрівку в єгипетський край, щоб чужи́нцями замешкати там, і погинуть усі в єгипетському кра́ї, — попа́дають від меча та від голоду, погинуть від мало́го й аж до великого, повмирають від меча та від голоду, і стануть клятьбо́ю, застра́шенням, і прокля́ттям та га́ньбою. |
|
13 І покараю замешкалих в єгипетському кра́ї, як покарав Я Єрусалим, — мечем, голодом та морови́цею. |
|
14 І не буде втікача та врятованих із решти Юди, що прийшли чужи́нцями замешкати там в єгипетському кра́ї, щоб вернутися до Юдиного кра́ю, куди вони бажають усією душею своєю верну́тися й оселитися там. Але не ве́рнуться вони, хіба тільки поодинокі втікачі́!“ |
|
15 І відповіли́ Єремії всі ті люди, що знали, що їхні жінки́ ка́дять іншим богам, і всі ті жінки, що стояли там у великий збір, і ввесь наро́д, що сидів в єгипетському кра́ї в Патросі, говорячи: |
|
16 „Щодо сло́ва, що ти говорив до нас Господнім Ім'я́м, ми не слухаємо тебе. |
|
17 Бо напевно ви́конаємо кожне те слово, що виходить із наших уст, — щоб кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, як робили ми та батьки́ наші, царі наші та зверхники наші в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму. І наси́чувалися ми хлібом, і було нам добре, а зла ми не бачили. |
|
18 А відколи́ перестали ми кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, брак нам усього, і ми гинемо від меча та голоду! |
|
19 А коли ми кадимо небесній цариці й приносимо їй литі жертви, то хіба без ві́дома наших чоловіків ми робимо для неї жерто́вні калачі́ з її зобра́женням, і ллємо́ їй литі жертви?“ |
|
20 І сказав Єремія до всього народу, до чоловіків та до жінок, та до всього народу, що відповідали йому таке, гово́рячи: |
|
21 „Хіба не кадило, яке кадили в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму ви та ваші батьки, ваші царі та зверхники ваші й народ цього краю, — хіба не згадав це Господь, і не ввійшло воно до серця Його? |
|
22 І не зміг Господь більше зне́сти зла ваших чи́нів, та ті гидо́ти, що ви наробили, — тому́ став ваш край руїною, і застра́шенням та прокля́ттям, так що немає ме́шканця, як бачите цього дня“. |
|
23 За те, що кадили ви, і що грішили Господе́ві, і не слухалися Господнього голосу, і не ходили Зако́ном Його й Його правом та свідо́цтвами Його, тому спітка́ло вас оце зло, як бачите цього дня“. |
|
24 І сказав Єремія до всього наро́ду та до всіх жіно́к: Послухайте Господнього слова, ввесь Юдо, що в єгипетському кра́ї! |
|
25 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, кажучи: Ви та ваші жінки́ говорили своїми уста́ми й своїми руками виконували, кажучи: „Конче виконаємо свої прися́ги, що ми присягали кадити небесній цариці й лити їй литі жертви,“ тому напевно здійсні́те ваші прися́ги, і конче виконайте обі́тниці ваші. |
|
26 Тому то послухайте Господнього слова, ввесь Юдо, що сидиш в єгипетському кра́ї: Ось Я присягнув великим Своїм Ім'я́м, — говорить Господь, — що не буде вже Ім'я́ Моє кликатися устами жодного юде́янина, кажучи: „Живий Господь Бог!“ у всьому єгипетському кра́ї. |
|
27 Ось Я пильную вас на зло, а не на добро, і загине кожен юде́янин, що в єгипетському кра́ї, від меча та від голоду, аж до їх скону. |
|
28 А врятовані від меча ве́рнуться з єгипетського кра́ю до кра́ю Юдиного нечисле́нними. І пізнає ввесь останок Юди, що прийшли до єгипетського кра́ю чужи́нцями замешкати там, чиє слово ви́конається: Моє чи їхнє? |
|
29 А оце вам той знак, — говорить Господь, — що Я відві́даю вас у цьому місці, щоб ви пізнали, що конче спра́вдяться Мої слова на вас на зло. |
|
30 Так говорить Господь: Ось Я видам фараона Хофру, єгипетського царя, в руку його ворогів та в руку тих, що шукають душі його, як дав Я Седекію, Юдиного царя, у руку Навуходоно́сора, вавилонського царя, його ворога, що шукав душі його!“ |
Книга пророка ИеремииГлава 44 |
ЄремiяРозділ 44 |
|
1 |
1 |
|
2 «Так говорит ГОСПОДЬ Воинств, Бог Израиля: „Вы видели бедствие, которому Я подверг Иерусалим и все города Иудеи, — они и поныне покинуты всеми, заброшены и лежат в руинах, — |
2 „Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ви бачили все те зло, що Я спрова́див на Єрусалим та на всі Юдині міста́, — і ось вони цього дня руїна, і немає в них ме́шканця. |
|
3 из-за того зла, которое они совершали, вызывая гнев Мой, следуя за чужими богами, воскуряя им благовония и служа тем, кого не знали ни они, ни вы, ни ваши отцы. |
3 Це через їхнє зло, яке вони зробили, щоб гніви́ти Мене, ходячи кадити, служити іншим бога́м, яких не знали ані вони, ані ви, ані ваші батьки́. |
|
4 Я неизменно, изо дня в день, посылал к вам слуг Моих, пророков, с увещеваниями: „Перестаньте творить эти мерзости, которые Я ненавижу“. |
4 І посилав Я до вас усіх Моїх рабів пророків, рано та пізно, кажучи: Не робіть цієї обридли́вої речі, яку Я знена́видив! |
|
5 Они же не слушались и не внимали, не отказались от злодеяний своих и не перестали воскурять благовония чужим богам. |
5 Та не слухали вони, і не нахилили уха свого, щоб відвернутися від свого зла, щоб не кадити іншим бога́м. |
|
6 Излилась тогда ярость Моя и воспылал гнев Мой в городах иудейских и на улицах Иерусалима, превратились они в руины и пустыню, как это и есть ныне“. |
6 І вилилась лютість Моя та Мій гнів, і запала́в він в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму, і стали вони руїною та пусти́нею, як бачите цього дня. |
|
7 |
7 А тепер так говорить Господь, Бог Саваот, Бог Ізраїлів: На́що ви робите велике зло своїм ду́шам, вигу́блюючи собі чоловіка та жінку, дитину й немовля́ з-серед Юди, щоб не залиши́лася вам решта? |
|
8 Зачем вызываете вы гнев Мой делами своими, воскуряя благовония чужим богам в Египте, куда вы бежали и где поселились? Истребят вас и там — и все народы земли будут проклинать вас и глумиться над вами. |
8 На́що ви робите, щоб гніви́ти Мене чи́нами рук своїх, щоб кадити іншим богам в єгипетському кра́ї, куди ви прийшли чужи́нцями заме́шкати там, щоб погубити себе, і щоб стати прокля́ттям та га́ньбою серед усіх людів землі? |
|
9 Неужели вы забыли злодеяния отцов ваших, злодеяния царей иудейских и жен их, злодеяния ваши и жен ваших, что творились в земле иудейской и на улицах Иерусалима? |
9 Чи забули ви зло ваших батьків, та зло Юдиних царів, і зло жінок його, і зло ваше та зло ваших жінок, що наробили в Юдиному кра́ї та на вулицях Єрусалиму? |
|
10 И по сей день вы не смирились, не устрашились и не стали следовать Закону Моему и установлениям Моим, которые Я дал вам и отцам вашим“. |
10 Не були вони впоко́рені аж до цього дня, і не бояться, і не ходять Зако́ном Моїм та Моїми уставами, що Я дав вам та вашим батька́м. |
|
11 |
11 Тому́ так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я зверну́ обличчя Своє на вас вам на зло, щоб ви́коренити всього Юду! |
|
12 Я погублю оставшихся иудеев, которые решили бежать в Египет и поселиться там; все они погибнут, падут от меча и от голода в Египте, от мала и до велика умрут от меча и от голода. Будут они наводить ужас на всех, проклинать их будут, глумиться над ними и насмехаться. |
12 І візьму́ Я за́лишок Юди, що звернули обличчя своє на мандрівку в єгипетський край, щоб чужи́нцями замешкати там, і погинуть усі в єгипетському кра́ї, — попа́дають від меча та від голоду, погинуть від мало́го й аж до великого, повмирають від меча та від голоду, і стануть клятьбо́ю, застра́шенням, і прокля́ттям та га́ньбою. |
|
13 И взыщу Я с живущих в Египте, как взыскал Я с Иерусалима, послав на них меч, голод и моровое поветрие. |
13 І покараю замешкалих в єгипетському кра́ї, як покарав Я Єрусалим, — мечем, голодом та морови́цею. |
|
14 Никто не спасется, не выживет из всех оставшихся иудеев, пришедших на поселение в Египет, некому будет вернуться в землю иудейскую; и хотя они мечтают вернуться и жить там, но не вернутся, кроме немногих спасшихся“». |
14 І не буде втікача та врятованих із решти Юди, що прийшли чужи́нцями замешкати там в єгипетському кра́ї, щоб вернутися до Юдиного кра́ю, куди вони бажають усією душею своєю верну́тися й оселитися там. Але не ве́рнуться вони, хіба тільки поодинокі втікачі́!“ |
|
15 |
15 І відповіли́ Єремії всі ті люди, що знали, що їхні жінки́ ка́дять іншим богам, і всі ті жінки, що стояли там у великий збір, і ввесь наро́д, що сидів в єгипетському кра́ї в Патросі, говорячи: |
|
16 «Мы не послушаем слова, что ты возвестил нам во имя ГОСПОДА, |
16 „Щодо сло́ва, що ти говорив до нас Господнім Ім'я́м, ми не слухаємо тебе. |
|
17 но будем поступать по данному нами обету: будем воскурять благовония Владычице небесной и делать возлияния для нее, как это делали раньше мы и отцы наши, цари наши и вельможи в городах иудейских и на улицах Иерусалима, когда мы вдоволь ели хлеб, и всё у нас было хорошо, и беды мы не знали. |
17 Бо напевно ви́конаємо кожне те слово, що виходить із наших уст, — щоб кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, як робили ми та батьки́ наші, царі наші та зверхники наші в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму. І наси́чувалися ми хлібом, і було нам добре, а зла ми не бачили. |
|
18 Но с того дня, как перестали мы воскурять благовония Владычице небесной и делать возлияния для нее, мы начали испытывать нужду во всем и погибать от меча и от голода». |
18 А відколи́ перестали ми кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, брак нам усього, і ми гинемо від меча та голоду! |
|
19 |
19 А коли ми кадимо небесній цариці й приносимо їй литі жертви, то хіба без ві́дома наших чоловіків ми робимо для неї жерто́вні калачі́ з її зобра́женням, і ллємо́ їй литі жертви?“ |
|
20 |
20 І сказав Єремія до всього народу, до чоловіків та до жінок, та до всього народу, що відповідали йому таке, гово́рячи: |
|
21 «Разве не те благовония, что вы воскуряли в городах иудейских и на улицах Иерусалима, вы и отцы ваши, цари ваши и вельможи и весь народ этой земли, — разве не их вспомнил ГОСПОДЬ, разве не о них Он подумал? |
21 „Хіба не кадило, яке кадили в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму ви та ваші батьки, ваші царі та зверхники ваші й народ цього краю, — хіба не згадав це Господь, і не ввійшло воно до серця Його? |
|
22 Не мог ГОСПОДЬ больше терпеть злодеяний ваших, мерзостей, что вы творили, потому и стала земля ваша пустыней, наводящей ужас; землей безлюдной, над которой глумятся, — так это и ныне. |
22 І не зміг Господь більше зне́сти зла ваших чи́нів, та ті гидо́ти, що ви наробили, — тому́ став ваш край руїною, і застра́шенням та прокля́ттям, так що немає ме́шканця, як бачите цього дня“. |
|
23 Всё это потому, что воскуряли вы благовония и грешили против ГОСПОДА, не слушались Его и не поступали по Закону Его, повелениям и установлениям Его, оттого и постигло вас это бедствие — как это и есть ныне». |
23 За те, що кадили ви, і що грішили Господе́ві, і не слухалися Господнього голосу, і не ходили Зако́ном Його й Його правом та свідо́цтвами Його, тому спітка́ло вас оце зло, як бачите цього дня“. |
|
24 |
24 І сказав Єремія до всього наро́ду та до всіх жіно́к: Послухайте Господнього слова, ввесь Юдо, що в єгипетському кра́ї! |
|
25 „Так говорит ГОСПОДЬ Воинств, Бог Израиля: „И вы, и жены ваши сами дали обеты и сами их исполняли, полагая: „Мы непременно должны исполнить обеты наши — воскурять благовония Владычице небесной и делать ей возлияния“. Так соблюдайте же обеты свои, не забудьте их выполнить!“ |
25 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, кажучи: Ви та ваші жінки́ говорили своїми уста́ми й своїми руками виконували, кажучи: „Конче виконаємо свої прися́ги, що ми присягали кадити небесній цариці й лити їй литі жертви,“ тому напевно здійсні́те ваші прися́ги, і конче виконайте обі́тниці ваші. |
|
26 Слушайте слово ГОСПОДНЕ вы, иудеи, живущие в Египте: „Я поклялся именем Своим великим, — говорит ГОСПОДЬ, — что отныне ни один человек из иудеев во всем Египте не будет более призывать имени Моего, говоря: „Воистину жив Владыка ГОСПОДЬ“. |
26 Тому то послухайте Господнього слова, ввесь Юдо, що сидиш в єгипетському кра́ї: Ось Я присягнув великим Своїм Ім'я́м, — говорить Господь, — що не буде вже Ім'я́ Моє кликатися устами жодного юде́янина, кажучи: „Живий Господь Бог!“ у всьому єгипетському кра́ї. |
|
27 Теперь Я слежу за ними на беду им, а не во благо, и будут гибнуть иудеи в Египте от меча и от голода, пока не будут полностью уничтожены. |
27 Ось Я пильную вас на зло, а не на добро, і загине кожен юде́янин, що в єгипетському кра́ї, від меча та від голоду, аж до їх скону. |
|
28 А те немногие, что спасутся от меча, вернутся из Египта в Иудею, и будет знать остаток Иудеи, ходивший в землю египетскую, чтобы там пожить какое-то время, чье слово сбылось — Мое или их. |
28 А врятовані від меча ве́рнуться з єгипетського кра́ю до кра́ю Юдиного нечисле́нними. І пізнає ввесь останок Юди, що прийшли до єгипетського кра́ю чужи́нцями замешкати там, чиє слово ви́конається: Моє чи їхнє? |
|
29 Вот вам знамение того, — говорит ГОСПОДЬ, — что Я взыщу с вас в этом месте, чтобы вы знали, что Мои слова предостережения о грядущем бедствии исполнятся“. |
29 А оце вам той знак, — говорить Господь, — що Я відві́даю вас у цьому місці, щоб ви пізнали, що конче спра́вдяться Мої слова на вас на зло. |
|
30 Так говорит ГОСПОДЬ: „Я предаю фараона Хофру, царя египетского, в руки врагов его, желающих его смерти, так же как Я предал Седекию, царя иудейского, в руки врага его Навуходоносора, царя вавилонского, желавшего его смерти“». |
30 Так говорить Господь: Ось Я видам фараона Хофру, єгипетського царя, в руку його ворогів та в руку тих, що шукають душі його, як дав Я Седекію, Юдиного царя, у руку Навуходоно́сора, вавилонського царя, його ворога, що шукав душі його!“ |