Книга пророка Исайи

Глава 40

1 «Утешайте народ Мой, утешайте его!говорит Бог ваш. —

2 Ласково говорите с Иерусалимом, возвестите ему, что его борьба окончена, сполна заплачено за вину его, получил он из рук ГОСПОДНИХ за все грехи свои вдвое».

3 Голос взывает к вам: «Проложите путь ГОСПОДУ в пустыне, прямыми сделайте стези Богу нашему в степи!

4 Каждая долина да поднимется, всякая гора или холм — сровняются, все кривизны да выпрямятся, а ухабы — исчезнут,

5 и явится слава ГОСПОДНЯ — и все люди увидят ее», — ГОСПОДЬ изрек это устами Своими.

6 И еще повелел мне тот голос: «Возвести!» Я спросил: «Что возвещать?» «Человек всякий что трава, обещания его что цветок на лугу.

7 Трава засыхает, а цветок увядает от одного лишь дуновения ГОСПОДА; воистину люди как трава.

8 Трава засыхает, и увядает цветок, но слово Бога нашего пребудет вовеки.

9 Поднимись на высокую гору ты, вестник Сиона, возгласи что есть силы ты, несущий весть Иерусалиму, не страшись, возвести городам Иудеи: „Вот Бог ваш!“»

10 Вот Он, Владыка ГОСПОДЬ, грядет в могуществе, владычество — в руке Его, воздаянье Его — с Ним и возмездие — впереди Него!

11 Как пастырь, Он будет пасти стадо Свое, ягнят будет брать на руки, носить будет их, прижимая к груди, и овец кормящих бережно вести за Собою.

12 Кто горстью вычерпал воды морей, небеса перемерил пядью, пыль земную пересчитал? Кто горы на весах своих взвесил и на чашах весовых — холмы?

13 Постиг ли кто Дух ГОСПОДЕНЬ, наставлял ли Его как советник?

14 С кем советовался Он? Кто учил Его и вразумлял, на путь правый наставил, знание передал, мудрости обучил?

15 Народы пред Ним что капли из ведра, словно пылинки на чаше весов. Смотрите, Он острова вздымает, как легчайшие песчинки.

16 Всех лесов ливанских не хватит для жертвенного огня Ему, животных в них — для жертв всесожженья!

17 Все народы пред Ним — ничто, никчемны и бесполезны в очах Его.

18 Кому вы уподобите Бога? С кем Его сравните?

19 С идолом? Но ведь мастер его отливает, ремесленник покрывает золотом, серебряными цепочками обвешивает.

20 А кто совсем не богат, тот выбирает себе крепкое дерево, находит искусного мастера, чтоб вытесал идола попрочнее.

21 Но вы не знаете разве, никогда не слышали? Не поведали вам с самого начала? Разве не уразумели вы, как создана земля?

22 Господь восседает над кругом земным, и жители земли для Него что саранча. Развернул небеса Он, как полог, раскинул их, как шатер для житья.

23 В ничто Он обращает владык и стирает с лица земли правителей.

24 Едва они посажены, едва пойдут они в рост, едва укоренятся — дунет на них Господь — и иссохнут, вихрь их развеет, как солому.

25 «Кому Меня уподобите, кто Мне равен?» — спрашивает Святой.

26 Поднимите глаза и вглядитесь: кто сотворил на небе звезды, кто выводит их стройное воинство и каждой дает свое имя? И ни одна из них не пропала — так велико могущество Господа, безмерна сила Его.

27 Отчего же ты говоришь, Иаков, и ты, Израиль, утверждаешь, что сокрыт от ГОСПОДА путь твой, справедливости тебе от Бога не дождаться?

28 Или не знаешь, не слышал разве, что ГОСПОДЬ наш — Бог Вечный, всей земли Творец и всех окраин ее? Неведомы Ему ни изнеможение, ни усталость, и замыслы Его непостижимы.

29 Изнуренному Он дарует силу, изнемогшему возвращает мощь.

30 Утомляются юноши и слабеют, спотыкаются от усталости молодые,

31 но кто на ГОСПОДА уповает — обретает новые силы! Как орлы, они расправят крылья, побегут и не утомятся, пойдут, не зная устали.

Iсая

Розділ 40

1 Утіша́йте, втіша́йте наро́да Мого́, говорить ваш Бог!

2 Промовляйте до серця Єрусалиму, і закли́чте до нього, що ви́повнилась його доля тяжка́, що вина йому ви́бачена, що він за свої всі гріхи вдвоє взяв з руки Господа!

3 Голос кли́че: На пустині вготу́йте дорогу Господню, в степу ви́рівняйте битий шлях Богу нашому!

4 Хай піді́йметься всяка доли́на, і хай зни́зиться всяка гора́ та підгі́рок, і хай стане круте́ за рівни́ну, а па́сма гірські́ — за доли́ну!

5 І з'я́виться слава Господня, і разом побачить її кожне тіло, бо у́ста Господні оце прорекли́!

6 Голос кли́че: „Звіща́й!“ Я ж спитав: „Про що буду звіща́ти? Всяке тіло — трава, всяка ж слава — як цвіт польови́й:

7 трава засихає, а квітка зів'я́не, як по́дих Господній пові́є на неї! Справді, наро́д — то трава:

8 Трава засихає, а квітка зів'я́не, Слово ж нашого Бога пові́ки стоя́тиме!

9 На го́ру високу зберися собі, благові́снику Сіону, свого голоса сильно підви́щ, благові́снику Єрусалиму! Підви́щ, не лякайся, скажи містам Юди: Ось Бог ваш!

10 Ось при́йде Господь, Бог, як сильний, і буде раме́но Його панувати для Ньо́го! Ось із Ним нагоро́да Його, а перед обличчям Його — відпла́та Його.

11 Він ота́ру Свою буде па́сти, як Па́стир, раме́ном Своїм позбирає ягня́та, і на лоні Своє́му носи́тиме їх, дійнякі́в же прова́дити буде!

12 Хто во́ди помі́ряв своєю долонею, а п'я́дею ви́міряв небо, і трети́ною міри обняв пил землі, і гори ті зва́жив ваго́ю, а взгі́р'я — шалька́ми?

13 Хто Господнього Духа збагну́в, і де́ та люди́на, що ради свої подава́ла Йому́?

14 З ким ра́дився Він, і той напоу́мив Його, та навчав путі пра́ва, і пізна́ння навчив був Його, і Його напоу́мив дороги розумної?

15 Таж наро́ди — як кра́пля з відра́, а важать — як порох на ша́льках! Таж Він острови́ підіймає, немов ту пили́нку!

16 I Ливана не ви́стачить на запалі́ння жерто́вне, не стане й звір'я́ його на цілопа́лення!

17 Насу́проти Нього всі люди — немов би ніщо́, порахо́вані в Нього марно́тою та порожне́чею.

18 І до ко́го вподо́бите Бога, і подобу яку ви поста́вите по́руч із Ним?

19 Ма́йстер божка́ відлива́є, золота́р же його криє золотом, та виливає йому срібляні́ ланцюжки́.

20 Убогий на да́ра такого бере собі дерево, що не гниє́, розшукує впра́вного ма́йстра, щоб поставив божка́, який не захита́ється.

21 Хіба ви не знаєте, чи ви не чули, чи вам не спові́щено зда́вна було́, чи ви не зрозуміли підва́лин землі?

22 Він Той, Хто сидить понад кру́гом землі, а мешка́нці її — немов та сарана́. Він небо простя́г, мов ткани́ну тонку́, і розтягнув Він його, мов наме́та на ме́шкання.

23 Він Той, Хто князі́в оберта́є в ніщо́, робить су́ддів землі за марно́ту:

24 вони не були ще поса́джені, і не були ще посі́яні, і пень їхній в землі ще не закоріни́вся, та як тільки на них Він дмухну́в, вони повсиха́ли, і буря поне́сла їх, мов ту солому!

25 І до кого Мене́ прирівня́єте, і йому́ буду рівний? говорить Святий.

26 Підійміть у височину́ ваші очі й побачте, хто те все створи́в? Той, Хто зо́рі виво́дить за їхнім числом та кличе ім'я́м їх усіх! І ніхто не загу́биться через всесильність та всемогу́тність Його́.

27 По́що говориш ти, Якове, і кажеш, Ізраїлю: „Закрита доро́га моя перед Господом, і від Бога мого відійшло́ моє право“.

28 Хіба ж ти не знаєш, або ти не чув: Бог відві́чний — Господь, що кі́нці землі Він створи́в? Він не зму́чується та не вто́млюється, і не збагне́нний розум Його.

29 Він зму́ченому дає силу, а безси́лому — міць.

30 І пому́чаться хлопці й пото́мляться, і юнаки́ спотикну́тись — спіткну́ться,

31 а ті, хто наді́ю склада́є на Господа, силу відно́влять, кри́ла піді́ймуть, немов ті орли́, будуть бігати — і не пото́мляться, будуть ходити — і не пому́чаться!

Книга пророка Исайи

Глава 40

Iсая

Розділ 40

1 «Утешайте народ Мой, утешайте его!говорит Бог ваш. —

1 Утіша́йте, втіша́йте наро́да Мого́, говорить ваш Бог!

2 Ласково говорите с Иерусалимом, возвестите ему, что его борьба окончена, сполна заплачено за вину его, получил он из рук ГОСПОДНИХ за все грехи свои вдвое».

2 Промовляйте до серця Єрусалиму, і закли́чте до нього, що ви́повнилась його доля тяжка́, що вина йому ви́бачена, що він за свої всі гріхи вдвоє взяв з руки Господа!

3 Голос взывает к вам: «Проложите путь ГОСПОДУ в пустыне, прямыми сделайте стези Богу нашему в степи!

3 Голос кли́че: На пустині вготу́йте дорогу Господню, в степу ви́рівняйте битий шлях Богу нашому!

4 Каждая долина да поднимется, всякая гора или холм — сровняются, все кривизны да выпрямятся, а ухабы — исчезнут,

4 Хай піді́йметься всяка доли́на, і хай зни́зиться всяка гора́ та підгі́рок, і хай стане круте́ за рівни́ну, а па́сма гірські́ — за доли́ну!

5 и явится слава ГОСПОДНЯ — и все люди увидят ее», — ГОСПОДЬ изрек это устами Своими.

5 І з'я́виться слава Господня, і разом побачить її кожне тіло, бо у́ста Господні оце прорекли́!

6 И еще повелел мне тот голос: «Возвести!» Я спросил: «Что возвещать?» «Человек всякий что трава, обещания его что цветок на лугу.

6 Голос кли́че: „Звіща́й!“ Я ж спитав: „Про що буду звіща́ти? Всяке тіло — трава, всяка ж слава — як цвіт польови́й:

7 Трава засыхает, а цветок увядает от одного лишь дуновения ГОСПОДА; воистину люди как трава.

7 трава засихає, а квітка зів'я́не, як по́дих Господній пові́є на неї! Справді, наро́д — то трава:

8 Трава засыхает, и увядает цветок, но слово Бога нашего пребудет вовеки.

8 Трава засихає, а квітка зів'я́не, Слово ж нашого Бога пові́ки стоя́тиме!

9 Поднимись на высокую гору ты, вестник Сиона, возгласи что есть силы ты, несущий весть Иерусалиму, не страшись, возвести городам Иудеи: „Вот Бог ваш!“»

9 На го́ру високу зберися собі, благові́снику Сіону, свого голоса сильно підви́щ, благові́снику Єрусалиму! Підви́щ, не лякайся, скажи містам Юди: Ось Бог ваш!

10 Вот Он, Владыка ГОСПОДЬ, грядет в могуществе, владычество — в руке Его, воздаянье Его — с Ним и возмездие — впереди Него!

10 Ось при́йде Господь, Бог, як сильний, і буде раме́но Його панувати для Ньо́го! Ось із Ним нагоро́да Його, а перед обличчям Його — відпла́та Його.

11 Как пастырь, Он будет пасти стадо Свое, ягнят будет брать на руки, носить будет их, прижимая к груди, и овец кормящих бережно вести за Собою.

11 Він ота́ру Свою буде па́сти, як Па́стир, раме́ном Своїм позбирає ягня́та, і на лоні Своє́му носи́тиме їх, дійнякі́в же прова́дити буде!

12 Кто горстью вычерпал воды морей, небеса перемерил пядью, пыль земную пересчитал? Кто горы на весах своих взвесил и на чашах весовых — холмы?

12 Хто во́ди помі́ряв своєю долонею, а п'я́дею ви́міряв небо, і трети́ною міри обняв пил землі, і гори ті зва́жив ваго́ю, а взгі́р'я — шалька́ми?

13 Постиг ли кто Дух ГОСПОДЕНЬ, наставлял ли Его как советник?

13 Хто Господнього Духа збагну́в, і де́ та люди́на, що ради свої подава́ла Йому́?

14 С кем советовался Он? Кто учил Его и вразумлял, на путь правый наставил, знание передал, мудрости обучил?

14 З ким ра́дився Він, і той напоу́мив Його, та навчав путі пра́ва, і пізна́ння навчив був Його, і Його напоу́мив дороги розумної?

15 Народы пред Ним что капли из ведра, словно пылинки на чаше весов. Смотрите, Он острова вздымает, как легчайшие песчинки.

15 Таж наро́ди — як кра́пля з відра́, а важать — як порох на ша́льках! Таж Він острови́ підіймає, немов ту пили́нку!

16 Всех лесов ливанских не хватит для жертвенного огня Ему, животных в них — для жертв всесожженья!

16 I Ливана не ви́стачить на запалі́ння жерто́вне, не стане й звір'я́ його на цілопа́лення!

17 Все народы пред Ним — ничто, никчемны и бесполезны в очах Его.

17 Насу́проти Нього всі люди — немов би ніщо́, порахо́вані в Нього марно́тою та порожне́чею.

18 Кому вы уподобите Бога? С кем Его сравните?

18 І до ко́го вподо́бите Бога, і подобу яку ви поста́вите по́руч із Ним?

19 С идолом? Но ведь мастер его отливает, ремесленник покрывает золотом, серебряными цепочками обвешивает.

19 Ма́йстер божка́ відлива́є, золота́р же його криє золотом, та виливає йому срібляні́ ланцюжки́.

20 А кто совсем не богат, тот выбирает себе крепкое дерево, находит искусного мастера, чтоб вытесал идола попрочнее.

20 Убогий на да́ра такого бере собі дерево, що не гниє́, розшукує впра́вного ма́йстра, щоб поставив божка́, який не захита́ється.

21 Но вы не знаете разве, никогда не слышали? Не поведали вам с самого начала? Разве не уразумели вы, как создана земля?

21 Хіба ви не знаєте, чи ви не чули, чи вам не спові́щено зда́вна було́, чи ви не зрозуміли підва́лин землі?

22 Господь восседает над кругом земным, и жители земли для Него что саранча. Развернул небеса Он, как полог, раскинул их, как шатер для житья.

22 Він Той, Хто сидить понад кру́гом землі, а мешка́нці її — немов та сарана́. Він небо простя́г, мов ткани́ну тонку́, і розтягнув Він його, мов наме́та на ме́шкання.

23 В ничто Он обращает владык и стирает с лица земли правителей.

23 Він Той, Хто князі́в оберта́є в ніщо́, робить су́ддів землі за марно́ту:

24 Едва они посажены, едва пойдут они в рост, едва укоренятся — дунет на них Господь — и иссохнут, вихрь их развеет, как солому.

24 вони не були ще поса́джені, і не були ще посі́яні, і пень їхній в землі ще не закоріни́вся, та як тільки на них Він дмухну́в, вони повсиха́ли, і буря поне́сла їх, мов ту солому!

25 «Кому Меня уподобите, кто Мне равен?» — спрашивает Святой.

25 І до кого Мене́ прирівня́єте, і йому́ буду рівний? говорить Святий.

26 Поднимите глаза и вглядитесь: кто сотворил на небе звезды, кто выводит их стройное воинство и каждой дает свое имя? И ни одна из них не пропала — так велико могущество Господа, безмерна сила Его.

26 Підійміть у височину́ ваші очі й побачте, хто те все створи́в? Той, Хто зо́рі виво́дить за їхнім числом та кличе ім'я́м їх усіх! І ніхто не загу́биться через всесильність та всемогу́тність Його́.

27 Отчего же ты говоришь, Иаков, и ты, Израиль, утверждаешь, что сокрыт от ГОСПОДА путь твой, справедливости тебе от Бога не дождаться?

27 По́що говориш ти, Якове, і кажеш, Ізраїлю: „Закрита доро́га моя перед Господом, і від Бога мого відійшло́ моє право“.

28 Или не знаешь, не слышал разве, что ГОСПОДЬ наш — Бог Вечный, всей земли Творец и всех окраин ее? Неведомы Ему ни изнеможение, ни усталость, и замыслы Его непостижимы.

28 Хіба ж ти не знаєш, або ти не чув: Бог відві́чний — Господь, що кі́нці землі Він створи́в? Він не зму́чується та не вто́млюється, і не збагне́нний розум Його.

29 Изнуренному Он дарует силу, изнемогшему возвращает мощь.

29 Він зму́ченому дає силу, а безси́лому — міць.

30 Утомляются юноши и слабеют, спотыкаются от усталости молодые,

30 І пому́чаться хлопці й пото́мляться, і юнаки́ спотикну́тись — спіткну́ться,

31 но кто на ГОСПОДА уповает — обретает новые силы! Как орлы, они расправят крылья, побегут и не утомятся, пойдут, не зная устали.

31 а ті, хто наді́ю склада́є на Господа, силу відно́влять, кри́ла піді́ймуть, немов ті орли́, будуть бігати — і не пото́мляться, будуть ходити — і не пому́чаться!

1.0x