RomansChapter 11 |
|
1 I SAY, then, has God rejected his people? Far be it. For I also am an Israelite, a descendant of Abraham, of the tribe of Benjamin. |
|
2 God has not rejected his people which he foreknew. Do you not know what the scripture says of Elijah? How he complained to God against Israel, saying, |
|
3 My LORD, they have killed your prophets and have demolished your altars; and I am left alone; and they seek my life. |
|
4 And it was said to him in a vision: Behold I have reserved for myself seven thousand men, who have not knelt on their knees to worship Baal. |
|
5 Even so at the present time a remnant is preserved, elected by the grace. |
|
6 And if by grace, then it is not by works: otherwise grace is no more grace. But if by works, then it is not by grace: otherwise work is no more work. |
|
7 What then? Israel has not obtained that which he sought; but the elected ones have obtained it, and the rest were blinded in their hearts. |
|
8 As it is written, God has given them a stubborn spirit, eyes that cannot see, and ears that cannot hear, to this very day. |
|
9 And David said, Let their table become a snare, and a trap and a stumblingblock, and a recompense unto them. |
|
10 Let their eyes be darkened, that they may not see, and let their backs be bowed down always. |
|
11 I say then, Have they stumbled that they should fall? Far be it. But rather by their stumbling salvation has come to the Gentiles, in order to make them zealous. |
|
12 Now if their stumbling has resulted in riches to the world, and their condemnation in riches to the Gentiles; how much more is their restoration? |
|
13 It is to you Gentiles that I speak, inasmuch as I am the apostle to the Gentiles, and perhaps magnify my ministry: |
|
14 But if I am able to make those who are my flesh zealous, I may thus save some of them. |
|
15 And if their rejection has resulted in reconciliation of the world, how much more will their restoration be? Indeed it will be life from the dead. |
|
16 For if the first fruit is holy, the rest of the lump is also holy; and if the root is holy, so are the branches. |
|
17 And if some of the branches were cut off, and you who are a branch of a wild olive tree have been grafted in their place, and you have become a partaker of the root and fatness of the olive tree; |
|
18 Do not boast over the branches. For if you boast, it is not you who sustains the root, but the root sustains you. |
|
19 Perhaps you may say, The branches were cut off that I might be grafted in their place. |
|
20 Well; they were cut off because of their unbelief, but you exist by faith. Be not highminded, but fear God. |
|
21 For if God did not spare the natural branches, it may well be he will not spare you. |
|
22 Consider therefore the goodness and severity of God: on those who fell, severity; but on you, goodness, if you continue in his goodness: otherwise you also will be cut off. |
|
23 And even they, if they do not abide in their unbelief, will be grafted in: for God is able to graft them in again. |
|
24 For if you who have been cut from the wild olive tree, which is natural to you, and grafted contrary to your nature to become a good olive tree: how much more fruitful would they be, if they were grafted into their natural olive tree? |
|
25 I am desirous, my brethren, that you should know this mystery, so that you may not be wise in your own conceits; for blindness of heart has to some degree befallen Israel, until the fulness of the Gentiles shall come in. |
|
26 And then all Israel shall be saved: as it is written, A deliverer shall come out of Zion, and he shall remove ungodliness from Jacob: |
|
27 And then they shall have the same covenant from me, when I have forgiven their sins. |
|
28 Now according to the gospel, they are enemies for your sake. But according to election, they are beloved for the fathers' sakes. |
|
29 For God does not withdraw his gift and his call. |
|
30 Just as you were formerly disobedient to God and have now obtained mercy because of their disobedience, |
|
31 Likewise, they are also disobedient now to the mercy which is upon you, that there may be mercy upon them also. |
|
32 For God has included all men in disobedience, that he might have mercy on every man. |
|
33 O the depth of the riches, the wisdom, and the knowledge of God! for no man has searched his judgment, and his ways are inscrutable. |
|
34 For who has known the mind of the LORD? or who has been his counsellor? |
|
35 Or who has first given to him and then received from him? |
|
36 For of him, and through him, and to him, are all things: to him be glory and blessing, for ever and ever. Amen. |
До римлянРозділ 11 |
|
1 |
|
2 Не відкинув Бог наро́да Свого́, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що гово́рить Писа́ння „про Іллю“, як він ска́ржиться Богові на Ізраїля, кажучи: |
|
3 „Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої же́ртівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі“. |
|
4 Та що каже йому Божа відповідь: „Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваа́лом колін не схилили“. |
|
5 Також і тепе́рішнього ча́су залиши́вся останок за ви́бором благодаті. |
|
6 А коли за благода́ттю, то не з учинків, інакше благода́ть не була́ б благода́ттю. А коли з учинків, то це більше не благода́ть, інакше вчи́нок не є вже вчинок. |
|
7 Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не оде́ржав, та оде́ржали ви́брані, а останні затверді́ли, |
|
8 як написано: „Бог дав їм духа засипа́ння, очі, щоб не бачили, і ву́ха, щоб не чули, аж до сього́днішнього дня“. |
|
9 А Дави́д каже: „Нехай станеться стіл їхній за сітку й за па́стку, і на спокусу, та їм на заплату; |
|
10 нехай потемні́ють їхні очі, щоб не бачили, хай наза́вжди зігне́ться хребе́т їхній!“ |
|
11 |
|
12 А коли їхній зане́пад — багатство для світу, а їхнє упоко́рення — багатство поганам, — скільки ж більш повнота́ їхня? |
|
13 Кажу́ бо я вам, поганам: через те, що я апо́стол поганів, я хвалю́ свою службу, |
|
14 може як викличу за́здрість у своїх за тілом, і спасу́ де́кого з них. |
|
15 Коли ж відки́нення їх — то прими́рення світу, то що́ їхнє прийняття́, як не життя з мертвих? |
|
16 А коли святий пе́рвісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й ві́ття святе. |
|
17 Коли ж деякі з галу́зок відломи́лися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепи́вся між них і став спільнико́м то́вщу оли́вного ко́реня, |
|
18 то не вихваляйся перед галу́зками; а коли вихваля́єшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе. |
|
19 Отже скажеш: „Галу́зки відломи́лися, щоб я прищепи́вся“. |
|
20 Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся. |
|
21 Бо коли Бог природних галу́зок не пожалував, то Він і тебе не пожа́лує! |
|
22 Отже, бач до́брість і суво́рість Божу, — на відпалих суворість, а на тебе до́брість Божа, коли перебу́деш у до́брості, коли ж ні, то й ти бу́деш відтя́тий. |
|
23 Та й вони, коли не зоста́нуться в невірстві, прище́пляться, бо має Бог силу їх знов прищепи́ти. |
|
24 Бо коли ти відтя́тий з оливки, дикої з природи, і проти природи заще́плений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прище́пляться до своєї власної оливки? |
|
25 |
|
26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: „При́йде з Сіо́ну Спаситель, і відве́рне безбожність від Якова, |
|
27 і це запові́т їм від Мене, коли відійму́ гріхи їхні!“ |
|
28 Тож вони за Єва́нгелією вороги ради вас, а за вибором — улю́блені ради отців. |
|
29 Бо да́ри й покли́кання Божі невідмінні. |
|
30 Бо як і ви були́ колись неслухняні Богові, а тепер поми́лувані через їхній непо́слух, |
|
31 так і вони тепер спроти́вились для поми́лування вас, щоб і самі були помилувані. |
|
32 Бо замкнув Бог усіх у непо́слух, щоб помилувати всіх. |
|
33 О глиби́но багатства, і премудрости, і знання́ Божого! Які недовідо́мі при́суди Його, і недослі́джені дороги Його! |
|
34 „Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому? |
|
35 Або хто давніш Йому дав, і йому бу́де відда́но?“ |
|
36 Бо все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амі́нь. |
RomansChapter 11 |
До римлянРозділ 11 |
|
1 I SAY, then, has God rejected his people? Far be it. For I also am an Israelite, a descendant of Abraham, of the tribe of Benjamin. |
1 |
|
2 God has not rejected his people which he foreknew. Do you not know what the scripture says of Elijah? How he complained to God against Israel, saying, |
2 Не відкинув Бог наро́да Свого́, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що гово́рить Писа́ння „про Іллю“, як він ска́ржиться Богові на Ізраїля, кажучи: |
|
3 My LORD, they have killed your prophets and have demolished your altars; and I am left alone; and they seek my life. |
3 „Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої же́ртівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі“. |
|
4 And it was said to him in a vision: Behold I have reserved for myself seven thousand men, who have not knelt on their knees to worship Baal. |
4 Та що каже йому Божа відповідь: „Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваа́лом колін не схилили“. |
|
5 Even so at the present time a remnant is preserved, elected by the grace. |
5 Також і тепе́рішнього ча́су залиши́вся останок за ви́бором благодаті. |
|
6 And if by grace, then it is not by works: otherwise grace is no more grace. But if by works, then it is not by grace: otherwise work is no more work. |
6 А коли за благода́ттю, то не з учинків, інакше благода́ть не була́ б благода́ттю. А коли з учинків, то це більше не благода́ть, інакше вчи́нок не є вже вчинок. |
|
7 What then? Israel has not obtained that which he sought; but the elected ones have obtained it, and the rest were blinded in their hearts. |
7 Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не оде́ржав, та оде́ржали ви́брані, а останні затверді́ли, |
|
8 As it is written, God has given them a stubborn spirit, eyes that cannot see, and ears that cannot hear, to this very day. |
8 як написано: „Бог дав їм духа засипа́ння, очі, щоб не бачили, і ву́ха, щоб не чули, аж до сього́днішнього дня“. |
|
9 And David said, Let their table become a snare, and a trap and a stumblingblock, and a recompense unto them. |
9 А Дави́д каже: „Нехай станеться стіл їхній за сітку й за па́стку, і на спокусу, та їм на заплату; |
|
10 Let their eyes be darkened, that they may not see, and let their backs be bowed down always. |
10 нехай потемні́ють їхні очі, щоб не бачили, хай наза́вжди зігне́ться хребе́т їхній!“ |
|
11 I say then, Have they stumbled that they should fall? Far be it. But rather by their stumbling salvation has come to the Gentiles, in order to make them zealous. |
11 |
|
12 Now if their stumbling has resulted in riches to the world, and their condemnation in riches to the Gentiles; how much more is their restoration? |
12 А коли їхній зане́пад — багатство для світу, а їхнє упоко́рення — багатство поганам, — скільки ж більш повнота́ їхня? |
|
13 It is to you Gentiles that I speak, inasmuch as I am the apostle to the Gentiles, and perhaps magnify my ministry: |
13 Кажу́ бо я вам, поганам: через те, що я апо́стол поганів, я хвалю́ свою службу, |
|
14 But if I am able to make those who are my flesh zealous, I may thus save some of them. |
14 може як викличу за́здрість у своїх за тілом, і спасу́ де́кого з них. |
|
15 And if their rejection has resulted in reconciliation of the world, how much more will their restoration be? Indeed it will be life from the dead. |
15 Коли ж відки́нення їх — то прими́рення світу, то що́ їхнє прийняття́, як не життя з мертвих? |
|
16 For if the first fruit is holy, the rest of the lump is also holy; and if the root is holy, so are the branches. |
16 А коли святий пе́рвісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й ві́ття святе. |
|
17 And if some of the branches were cut off, and you who are a branch of a wild olive tree have been grafted in their place, and you have become a partaker of the root and fatness of the olive tree; |
17 Коли ж деякі з галу́зок відломи́лися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепи́вся між них і став спільнико́м то́вщу оли́вного ко́реня, |
|
18 Do not boast over the branches. For if you boast, it is not you who sustains the root, but the root sustains you. |
18 то не вихваляйся перед галу́зками; а коли вихваля́єшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе. |
|
19 Perhaps you may say, The branches were cut off that I might be grafted in their place. |
19 Отже скажеш: „Галу́зки відломи́лися, щоб я прищепи́вся“. |
|
20 Well; they were cut off because of their unbelief, but you exist by faith. Be not highminded, but fear God. |
20 Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся. |
|
21 For if God did not spare the natural branches, it may well be he will not spare you. |
21 Бо коли Бог природних галу́зок не пожалував, то Він і тебе не пожа́лує! |
|
22 Consider therefore the goodness and severity of God: on those who fell, severity; but on you, goodness, if you continue in his goodness: otherwise you also will be cut off. |
22 Отже, бач до́брість і суво́рість Божу, — на відпалих суворість, а на тебе до́брість Божа, коли перебу́деш у до́брості, коли ж ні, то й ти бу́деш відтя́тий. |
|
23 And even they, if they do not abide in their unbelief, will be grafted in: for God is able to graft them in again. |
23 Та й вони, коли не зоста́нуться в невірстві, прище́пляться, бо має Бог силу їх знов прищепи́ти. |
|
24 For if you who have been cut from the wild olive tree, which is natural to you, and grafted contrary to your nature to become a good olive tree: how much more fruitful would they be, if they were grafted into their natural olive tree? |
24 Бо коли ти відтя́тий з оливки, дикої з природи, і проти природи заще́плений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прище́пляться до своєї власної оливки? |
|
25 I am desirous, my brethren, that you should know this mystery, so that you may not be wise in your own conceits; for blindness of heart has to some degree befallen Israel, until the fulness of the Gentiles shall come in. |
25 |
|
26 And then all Israel shall be saved: as it is written, A deliverer shall come out of Zion, and he shall remove ungodliness from Jacob: |
26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: „При́йде з Сіо́ну Спаситель, і відве́рне безбожність від Якова, |
|
27 And then they shall have the same covenant from me, when I have forgiven their sins. |
27 і це запові́т їм від Мене, коли відійму́ гріхи їхні!“ |
|
28 Now according to the gospel, they are enemies for your sake. But according to election, they are beloved for the fathers' sakes. |
28 Тож вони за Єва́нгелією вороги ради вас, а за вибором — улю́блені ради отців. |
|
29 For God does not withdraw his gift and his call. |
29 Бо да́ри й покли́кання Божі невідмінні. |
|
30 Just as you were formerly disobedient to God and have now obtained mercy because of their disobedience, |
30 Бо як і ви були́ колись неслухняні Богові, а тепер поми́лувані через їхній непо́слух, |
|
31 Likewise, they are also disobedient now to the mercy which is upon you, that there may be mercy upon them also. |
31 так і вони тепер спроти́вились для поми́лування вас, щоб і самі були помилувані. |
|
32 For God has included all men in disobedience, that he might have mercy on every man. |
32 Бо замкнув Бог усіх у непо́слух, щоб помилувати всіх. |
|
33 O the depth of the riches, the wisdom, and the knowledge of God! for no man has searched his judgment, and his ways are inscrutable. |
33 О глиби́но багатства, і премудрости, і знання́ Божого! Які недовідо́мі при́суди Його, і недослі́джені дороги Його! |
|
34 For who has known the mind of the LORD? or who has been his counsellor? |
34 „Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому? |
|
35 Or who has first given to him and then received from him? |
35 Або хто давніш Йому дав, і йому бу́де відда́но?“ |
|
36 For of him, and through him, and to him, are all things: to him be glory and blessing, for ever and ever. Amen. |
36 Бо все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амі́нь. |