JeremiahChapter 15 |
|
1 THEN the LORD said to me, Though Moses and Samuel stood before me pleading, yet my soul would not be pleased with this people; but I will cast them out of my sight and let them go. |
|
2 And it shall come to pass, if they say to you, Where shall we go? Then you shall tell them, Thus says the LORD: Those numbered for death, to death; and those numbered for the sword, to the sword; and those numbered for famine, to famine; and those numbered for captivity, to captivity. |
|
3 And I will decree against them four kinds of afflictions, says the LORD: The sword to slay, the dogs to tear, and the fowls of the air and the wild beasts of the earth to devour and destroy. |
|
4 And I will cause them to be a horror in all the kingdoms of the earth, because of the transgressions of Manasseh the son of Hezekiah king of Judah, for that which he did in Jerusalem. |
|
5 For who shall have pity upon you, O Jerusalem? or who shall bemoan you? or who shall go aside to inquire about your peace? |
|
6 You have forsaken me, says the LORD, you are gone backward; therefore I will stretch out my hand against you and destroy you; and I shall not spare you again. |
|
7 And I will fan them with a fan in the cities of the earth; I have bereaved them of their children. I have destroyed my people, and yet they did not return from their ways. |
|
8 Their widows are increased in number more than the sand of the sea; I have brought against them, both against the mother and against the young men, robbers at noonday; I have caused terror and trembling to fall upon them suddenly. |
|
9 She who has borne seven children languishes; her pride is gone; her sun has gone down while it was yet day; she has been ashamed and confounded; and the rest of them I will deliver to the sword before their enemies, says the LORD. |
|
10 Woe is me, my mother, that you have borne me a judge, a rebuker to the whole earth. I am neither a debtor, nor a creditor; yet all of them curse me. |
|
11 The LORD said, Verily I shall not leave you at ease, but I will cause an enemy from the north to encounter you in the time of tribulation and in the time of evil; |
|
12 For he is hard as iron and as brass. |
|
13 Your riches, your treasures, and all your borders, I will give to the spoil, because of your sins. |
|
14 And I shall cause you to be enslaved to your enemies in a land which you do not know; for a fire is kindled in my anger, which shall burn upon you. |
|
15 O LORD, thou knowest; remember me and save me and avenge me of my persecutors; take me not away in thy longsuffering; know that for thy sake I have suffered reproach. |
|
16 Thy commandments have I kept and carried out, thy word was to me a delight and the joy of my heart; for I am called by thy name. |
|
17 O LORD God of hosts, I did not sit in the assembly of the mockers, but I was afraid because of thy hand, and I sat alone; for thou hast filled me with indignation. |
|
18 Why is my pain so grievous and my wound so severe that it refuses to be healed? Wilt thou be to me as a mirage that cannot be believed? |
|
19 Therefore thus says the LORD, If you repent, then I will bring you back again, and you shall stand before me; and if you bring forth the precious words and not the vile, you shall be as my mouth, says the LORD; the people shall turn to you; but you shall not turn to them. |
|
20 I have made you to this people as a fortified wall of brass; and they shall fight against you. but they shall not prevail; for I am with you to save you and to deliver you, says the LORD. |
|
21 And I will deliver you out of the hand of the wicked, and I will save you from the hand of the mighty. |
ЄремiяРозділ 15 |
|
1 |
|
2 І буде, як скажуть до тебе вони: „Куди пі́демо?“ то скажеш до них: Так говорить Господь: Хто на смерть — ті на смерть, і хто на меча́ — на меча́, і хто на го́лод — на го́лод, а хто до поло́ну — в поло́н. |
|
3 І Я навіщу́ їх чотирьома́ способа́ми, говорить Госпо́дь: мечем, щоб побити, і псами, щоб їх волочи́ти, і пта́ством небесним, і земно́ю звіри́ною, щоб же́рли та ни́щили. |
|
4 І Я дам їх на по́страх усім ца́рствам землі за Манасі́ю, Єзекіїного сина, царя Юдиного, за те, що́ зробив був він в Єрусалимі. |
|
5 Бо хто зми́лується над тобою, о Єрусалиме? І хто співчуття́ тобі ви́явить? І хто зве́рне з путі, щоб тебе запита́ти про пово́дження? |
|
6 Ти покинув Мене, — промовляє Господь, — відступи́вся наза́д, тому Я простягнув Свою руку на те́бе, і знищив тебе́, — утоми́вся Я жа́лувати! |
|
7 І ві́ячкою їх розві́яв по бра́мах землі, позбавив дітей, і погуби́в Свій наро́д, бо вони не верну́лись з доріг неправдивих своїх, |
|
8 — у Мене більше було́ його вдів, як морсько́го піску́! А на матір юна́цтва, — спровадив опі́вдні грабі́жника їм, нагло кинув на неї страхі́ття та жах, — |
|
9 зомлі́ла вона, що сімо́х породила, ви́дихнула свою душу, зайшло сонце її, коли був іще день, засоро́милася та збенте́жилась. А решту їх Я дам під меча́ перед їхніми ворогами, говорить Господь. |
|
10 Горе мені, моя мати, що ти породила такого мене́, чоловіка сварли́вого та чоловіка сутя́жного для всієї землі! Ніко́му я не позича́в, і ніхто мені не боргува́в, та всі проклинають мене́. |
|
11 Промовив Господь: Я справді підси́лю на добре тебе, Я справді вчиню́, що проси́тиме ворог тебе́ за час зла й за час у́тиску! |
|
12 Чи можна зламати залі́зом залі́зо із пі́вночі й мідь? |
|
13 Багатство твоє й твої ска́рби на здо́бич віддам, і не за ці́ну, але́ за гріхи твої всі, у всіх границях твоїх. |
|
14 І вчиню́, що ти будеш служити своїм ворогам у тім кра́ї, якого не знаєш, бо огонь запала́в в Моїм гніві, і над вами пала́тиме він! |
|
15 Ти, Господи, знаєш усе, — згадай же мене́ й заступися за ме́не, і помсти́ся над тими, що го́нять мене! На до́вгу Свою терпеливість до них мене не бери, знай, що сором носив я за Тебе! |
|
16 Як тільки слова́ Твої знахо́дилися, то я їх поїда́в, і було слово Твоє мені радістю і втіхою серця мого́, бо кли́калось Йме́ння Твоє надо мною, о Господи, Боже Савао́те! |
|
17 Не сидів я на зборі весе́лому та не радів, — через руку Твою я самі́тний сидів, бо Ти гнівом напо́внив мене. |
|
18 Чому біль мій став вічний, а рана моя невиго́йна, що не хоче заго́їтись? Чи справді Ти станеш мені як обма́нний поті́к, що во́ди його висиха́ють? |
|
19 Тому́ Господь так відказав: Якщо ти наве́рнешся, то тебе́ приверну́, і перед лицем Моїм станеш, а як здобу́деш дорогоці́нне з нікче́много, бу́деш як у́ста Мої: до тебе самі вони зве́рнуться, а не ти до них зве́рнешся! |
|
20 І дам Я тебе для оцьо́го наро́ду за му́ра міцно́го із міді, і будуть вони воювати з тобою, та не перемо́жуть тебе: бо Я буду з тобою, щоб спасати тебе й щоб тебе рятува́ти, говорить Господь! |
|
21 І вряту́ю тебе з руки злих, і з рук наси́льників тих тебе ви́зволю!“ |
JeremiahChapter 15 |
ЄремiяРозділ 15 |
|
1 THEN the LORD said to me, Though Moses and Samuel stood before me pleading, yet my soul would not be pleased with this people; but I will cast them out of my sight and let them go. |
1 |
|
2 And it shall come to pass, if they say to you, Where shall we go? Then you shall tell them, Thus says the LORD: Those numbered for death, to death; and those numbered for the sword, to the sword; and those numbered for famine, to famine; and those numbered for captivity, to captivity. |
2 І буде, як скажуть до тебе вони: „Куди пі́демо?“ то скажеш до них: Так говорить Господь: Хто на смерть — ті на смерть, і хто на меча́ — на меча́, і хто на го́лод — на го́лод, а хто до поло́ну — в поло́н. |
|
3 And I will decree against them four kinds of afflictions, says the LORD: The sword to slay, the dogs to tear, and the fowls of the air and the wild beasts of the earth to devour and destroy. |
3 І Я навіщу́ їх чотирьома́ способа́ми, говорить Госпо́дь: мечем, щоб побити, і псами, щоб їх волочи́ти, і пта́ством небесним, і земно́ю звіри́ною, щоб же́рли та ни́щили. |
|
4 And I will cause them to be a horror in all the kingdoms of the earth, because of the transgressions of Manasseh the son of Hezekiah king of Judah, for that which he did in Jerusalem. |
4 І Я дам їх на по́страх усім ца́рствам землі за Манасі́ю, Єзекіїного сина, царя Юдиного, за те, що́ зробив був він в Єрусалимі. |
|
5 For who shall have pity upon you, O Jerusalem? or who shall bemoan you? or who shall go aside to inquire about your peace? |
5 Бо хто зми́лується над тобою, о Єрусалиме? І хто співчуття́ тобі ви́явить? І хто зве́рне з путі, щоб тебе запита́ти про пово́дження? |
|
6 You have forsaken me, says the LORD, you are gone backward; therefore I will stretch out my hand against you and destroy you; and I shall not spare you again. |
6 Ти покинув Мене, — промовляє Господь, — відступи́вся наза́д, тому Я простягнув Свою руку на те́бе, і знищив тебе́, — утоми́вся Я жа́лувати! |
|
7 And I will fan them with a fan in the cities of the earth; I have bereaved them of their children. I have destroyed my people, and yet they did not return from their ways. |
7 І ві́ячкою їх розві́яв по бра́мах землі, позбавив дітей, і погуби́в Свій наро́д, бо вони не верну́лись з доріг неправдивих своїх, |
|
8 Their widows are increased in number more than the sand of the sea; I have brought against them, both against the mother and against the young men, robbers at noonday; I have caused terror and trembling to fall upon them suddenly. |
8 — у Мене більше було́ його вдів, як морсько́го піску́! А на матір юна́цтва, — спровадив опі́вдні грабі́жника їм, нагло кинув на неї страхі́ття та жах, — |
|
9 She who has borne seven children languishes; her pride is gone; her sun has gone down while it was yet day; she has been ashamed and confounded; and the rest of them I will deliver to the sword before their enemies, says the LORD. |
9 зомлі́ла вона, що сімо́х породила, ви́дихнула свою душу, зайшло сонце її, коли був іще день, засоро́милася та збенте́жилась. А решту їх Я дам під меча́ перед їхніми ворогами, говорить Господь. |
|
10 Woe is me, my mother, that you have borne me a judge, a rebuker to the whole earth. I am neither a debtor, nor a creditor; yet all of them curse me. |
10 Горе мені, моя мати, що ти породила такого мене́, чоловіка сварли́вого та чоловіка сутя́жного для всієї землі! Ніко́му я не позича́в, і ніхто мені не боргува́в, та всі проклинають мене́. |
|
11 The LORD said, Verily I shall not leave you at ease, but I will cause an enemy from the north to encounter you in the time of tribulation and in the time of evil; |
11 Промовив Господь: Я справді підси́лю на добре тебе, Я справді вчиню́, що проси́тиме ворог тебе́ за час зла й за час у́тиску! |
|
12 For he is hard as iron and as brass. |
12 Чи можна зламати залі́зом залі́зо із пі́вночі й мідь? |
|
13 Your riches, your treasures, and all your borders, I will give to the spoil, because of your sins. |
13 Багатство твоє й твої ска́рби на здо́бич віддам, і не за ці́ну, але́ за гріхи твої всі, у всіх границях твоїх. |
|
14 And I shall cause you to be enslaved to your enemies in a land which you do not know; for a fire is kindled in my anger, which shall burn upon you. |
14 І вчиню́, що ти будеш служити своїм ворогам у тім кра́ї, якого не знаєш, бо огонь запала́в в Моїм гніві, і над вами пала́тиме він! |
|
15 O LORD, thou knowest; remember me and save me and avenge me of my persecutors; take me not away in thy longsuffering; know that for thy sake I have suffered reproach. |
15 Ти, Господи, знаєш усе, — згадай же мене́ й заступися за ме́не, і помсти́ся над тими, що го́нять мене! На до́вгу Свою терпеливість до них мене не бери, знай, що сором носив я за Тебе! |
|
16 Thy commandments have I kept and carried out, thy word was to me a delight and the joy of my heart; for I am called by thy name. |
16 Як тільки слова́ Твої знахо́дилися, то я їх поїда́в, і було слово Твоє мені радістю і втіхою серця мого́, бо кли́калось Йме́ння Твоє надо мною, о Господи, Боже Савао́те! |
|
17 O LORD God of hosts, I did not sit in the assembly of the mockers, but I was afraid because of thy hand, and I sat alone; for thou hast filled me with indignation. |
17 Не сидів я на зборі весе́лому та не радів, — через руку Твою я самі́тний сидів, бо Ти гнівом напо́внив мене. |
|
18 Why is my pain so grievous and my wound so severe that it refuses to be healed? Wilt thou be to me as a mirage that cannot be believed? |
18 Чому біль мій став вічний, а рана моя невиго́йна, що не хоче заго́їтись? Чи справді Ти станеш мені як обма́нний поті́к, що во́ди його висиха́ють? |
|
19 Therefore thus says the LORD, If you repent, then I will bring you back again, and you shall stand before me; and if you bring forth the precious words and not the vile, you shall be as my mouth, says the LORD; the people shall turn to you; but you shall not turn to them. |
19 Тому́ Господь так відказав: Якщо ти наве́рнешся, то тебе́ приверну́, і перед лицем Моїм станеш, а як здобу́деш дорогоці́нне з нікче́много, бу́деш як у́ста Мої: до тебе самі вони зве́рнуться, а не ти до них зве́рнешся! |
|
20 I have made you to this people as a fortified wall of brass; and they shall fight against you. but they shall not prevail; for I am with you to save you and to deliver you, says the LORD. |
20 І дам Я тебе для оцьо́го наро́ду за му́ра міцно́го із міді, і будуть вони воювати з тобою, та не перемо́жуть тебе: бо Я буду з тобою, щоб спасати тебе й щоб тебе рятува́ти, говорить Господь! |
|
21 And I will deliver you out of the hand of the wicked, and I will save you from the hand of the mighty. |
21 І вряту́ю тебе з руки злих, і з рук наси́льників тих тебе ви́зволю!“ |