ЯковаРозділ 3 |
|
1 |
|
2 Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний прибо́ркувати й усе тіло. |
|
3 От і ко́ням вкладаєм узде́чки до ро́та, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо. |
|
4 От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітра́ми жорсто́кими, проте найменшим сте́рном скеро́вуються, куди хоче стерни́чий. |
|
5 Так само й язик, — малий член, але хва́литься ве́льми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса! |
|
6 І язик — то огонь. Як світ неправости, поста́влений так поміж нашими членами, язик скверни́ть усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни. |
|
7 Бо всяка природа звірі́в і пташо́к, гадів і мо́рських потвор прибо́ркується, і прибо́ркана буде природою лю́дською, |
|
8 та не може ніхто із людей язика вгамува́ти, — він зло безупи́нне, він повний отрути смерте́льної! |
|
9 Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу. |
|
10 Із тих самих уст виходить благослове́ння й прокля́ття. Не повинно, брати́ мої, щоб так це було́! |
|
11 Хіба з одно́го отвору виходить вода солодка й гірка́? |
|
12 Хіба може, бра́ти мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград — фіґи? Солодка вода не тече з солонця́. |
|
13 |
|
14 Коли ж гірку́ заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду, — |
|
15 це не мудрість, що ніби зве́рху походить вона, але земна, тілесна та де́монська. |
|
16 Бо де за́здрість та сварка, там бе́злад та всяка зла річ! |
|
17 А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, ла́гідна, покірлива, повна милосердя та добрих пло́дів, безстороння та нелукава. |
|
18 А плід праведности сіється творцями миру. |
Послание ИаковаГлава 3 |
|
1 |
|
2 ибо |
|
3 Вот, |
|
4 |
|
5 так |
|
6 И |
|
7 Ибо |
|
8 |
|
9 |
|
10 Из |
|
11 Течет |
|
12 Не |
|
13 |
|
14 Но |
|
15 Это |
|
16 ибо |
|
17 |
|
18 Плод |
ЯковаРозділ 3 |
Послание ИаковаГлава 3 |
|
1 |
1 |
|
2 Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний прибо́ркувати й усе тіло. |
2 ибо |
|
3 От і ко́ням вкладаєм узде́чки до ро́та, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо. |
3 Вот, |
|
4 От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітра́ми жорсто́кими, проте найменшим сте́рном скеро́вуються, куди хоче стерни́чий. |
4 |
|
5 Так само й язик, — малий член, але хва́литься ве́льми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса! |
5 так |
|
6 І язик — то огонь. Як світ неправости, поста́влений так поміж нашими членами, язик скверни́ть усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни. |
6 И |
|
7 Бо всяка природа звірі́в і пташо́к, гадів і мо́рських потвор прибо́ркується, і прибо́ркана буде природою лю́дською, |
7 Ибо |
|
8 та не може ніхто із людей язика вгамува́ти, — він зло безупи́нне, він повний отрути смерте́льної! |
8 |
|
9 Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу. |
9 |
|
10 Із тих самих уст виходить благослове́ння й прокля́ття. Не повинно, брати́ мої, щоб так це було́! |
10 Из |
|
11 Хіба з одно́го отвору виходить вода солодка й гірка́? |
11 Течет |
|
12 Хіба може, бра́ти мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград — фіґи? Солодка вода не тече з солонця́. |
12 Не |
|
13 |
13 |
|
14 Коли ж гірку́ заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду, — |
14 Но |
|
15 це не мудрість, що ніби зве́рху походить вона, але земна, тілесна та де́монська. |
15 Это |
|
16 Бо де за́здрість та сварка, там бе́злад та всяка зла річ! |
16 ибо |
|
17 А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, ла́гідна, покірлива, повна милосердя та добрих пло́дів, безстороння та нелукава. |
17 |
|
18 А плід праведности сіється творцями миру. |
18 Плод |