ЯковаРозділ 3 |
|
1 |
|
2 Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний прибо́ркувати й усе тіло. |
|
3 От і ко́ням вкладаєм узде́чки до ро́та, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо. |
|
4 От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітра́ми жорсто́кими, проте найменшим сте́рном скеро́вуються, куди хоче стерни́чий. |
|
5 Так само й язик, — малий член, але хва́литься ве́льми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса! |
|
6 І язик — то огонь. Як світ неправости, поста́влений так поміж нашими членами, язик скверни́ть усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни. |
|
7 Бо всяка природа звірі́в і пташо́к, гадів і мо́рських потвор прибо́ркується, і прибо́ркана буде природою лю́дською, |
|
8 та не може ніхто із людей язика вгамува́ти, — він зло безупи́нне, він повний отрути смерте́льної! |
|
9 Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу. |
|
10 Із тих самих уст виходить благослове́ння й прокля́ття. Не повинно, брати́ мої, щоб так це було́! |
|
11 Хіба з одно́го отвору виходить вода солодка й гірка́? |
|
12 Хіба може, бра́ти мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград — фіґи? Солодка вода не тече з солонця́. |
|
13 |
|
14 Коли ж гірку́ заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду, — |
|
15 це не мудрість, що ніби зве́рху походить вона, але земна, тілесна та де́монська. |
|
16 Бо де за́здрість та сварка, там бе́злад та всяка зла річ! |
|
17 А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, ла́гідна, покірлива, повна милосердя та добрих пло́дів, безстороння та нелукава. |
|
18 А плід праведности сіється творцями миру. |
JamesChapter 3 |
|
1 MY brethren, do not allow doubtful teachers among you; but know, that we are under a great judgment. |
|
2 For in many things we all stumble. Anyone who does not offend in word, this one is a perfect man, and able also to subdue his whole body. |
|
3 Behold, we put bits into the mouths of horses, that they may obey us; and we turn about their whole body. |
|
4 Behold also the ships, great as they are, when driven by severe winds, they are turned about with a very small rudder, wherever the pilot wishes. |
|
5 Even so the tongue is a little member, and boasts great things. Likewise, a small fire sets ablaze the large forests. |
|
6 The tongue is a fire, and the sinful world like a forest: that very tongue, while it is among our members, can defile our whole body, and set on fire the records of our race which have rolled down from the beginning: and in the end it is consumed by fire. |
|
7 For every kind of beasts, and of birds, and of creatures of the sea and of the land are under the subjugation of the will of man. |
|
8 But the tongue no man can tame; it is an unruly evil, full of deadly poison. |
|
9 By it we bless the LORD and the Father; and by it we curse men, who are made in the image of God: |
|
10 Out of the same mouth proceed curses and blessings. My brethren, these things ought not so to be. |
|
11 Can there spring forth from the same fountain, both sweet water and bitter water? |
|
12 Can the fig tree, my brethren, bear olives? Or the vine, figs? likewise also salt water cannot be made sweet. |
|
13 Who is wise among you and has training? let him prove his words by his good deeds, in the humbleness of wisdom. |
|
14 But if you have bitter envying among you, or strife in your hearts, do not boast and do not lie against the truth. |
|
15 This wisdom does not come from above, but it is earthly, sensual, devilish. |
|
16 For wherever envy and strife are, there is confusion and every sort of evil. |
|
17 But the wisdom that is from above is first pure then full of peace, and gentle, obedient, full of mercy and good fruits, without partiality, and without hypocrisy. |
|
18 And the fruit of righteousness is sown in peace by the peacemakers. |
ЯковаРозділ 3 |
JamesChapter 3 |
|
1 |
1 MY brethren, do not allow doubtful teachers among you; but know, that we are under a great judgment. |
|
2 Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний прибо́ркувати й усе тіло. |
2 For in many things we all stumble. Anyone who does not offend in word, this one is a perfect man, and able also to subdue his whole body. |
|
3 От і ко́ням вкладаєм узде́чки до ро́та, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо. |
3 Behold, we put bits into the mouths of horses, that they may obey us; and we turn about their whole body. |
|
4 От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітра́ми жорсто́кими, проте найменшим сте́рном скеро́вуються, куди хоче стерни́чий. |
4 Behold also the ships, great as they are, when driven by severe winds, they are turned about with a very small rudder, wherever the pilot wishes. |
|
5 Так само й язик, — малий член, але хва́литься ве́льми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса! |
5 Even so the tongue is a little member, and boasts great things. Likewise, a small fire sets ablaze the large forests. |
|
6 І язик — то огонь. Як світ неправости, поста́влений так поміж нашими членами, язик скверни́ть усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни. |
6 The tongue is a fire, and the sinful world like a forest: that very tongue, while it is among our members, can defile our whole body, and set on fire the records of our race which have rolled down from the beginning: and in the end it is consumed by fire. |
|
7 Бо всяка природа звірі́в і пташо́к, гадів і мо́рських потвор прибо́ркується, і прибо́ркана буде природою лю́дською, |
7 For every kind of beasts, and of birds, and of creatures of the sea and of the land are under the subjugation of the will of man. |
|
8 та не може ніхто із людей язика вгамува́ти, — він зло безупи́нне, він повний отрути смерте́льної! |
8 But the tongue no man can tame; it is an unruly evil, full of deadly poison. |
|
9 Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу. |
9 By it we bless the LORD and the Father; and by it we curse men, who are made in the image of God: |
|
10 Із тих самих уст виходить благослове́ння й прокля́ття. Не повинно, брати́ мої, щоб так це було́! |
10 Out of the same mouth proceed curses and blessings. My brethren, these things ought not so to be. |
|
11 Хіба з одно́го отвору виходить вода солодка й гірка́? |
11 Can there spring forth from the same fountain, both sweet water and bitter water? |
|
12 Хіба може, бра́ти мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград — фіґи? Солодка вода не тече з солонця́. |
12 Can the fig tree, my brethren, bear olives? Or the vine, figs? likewise also salt water cannot be made sweet. |
|
13 |
13 Who is wise among you and has training? let him prove his words by his good deeds, in the humbleness of wisdom. |
|
14 Коли ж гірку́ заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду, — |
14 But if you have bitter envying among you, or strife in your hearts, do not boast and do not lie against the truth. |
|
15 це не мудрість, що ніби зве́рху походить вона, але земна, тілесна та де́монська. |
15 This wisdom does not come from above, but it is earthly, sensual, devilish. |
|
16 Бо де за́здрість та сварка, там бе́злад та всяка зла річ! |
16 For wherever envy and strife are, there is confusion and every sort of evil. |
|
17 А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, ла́гідна, покірлива, повна милосердя та добрих пло́дів, безстороння та нелукава. |
17 But the wisdom that is from above is first pure then full of peace, and gentle, obedient, full of mercy and good fruits, without partiality, and without hypocrisy. |
|
18 А плід праведности сіється творцями миру. |
18 And the fruit of righteousness is sown in peace by the peacemakers. |