ЯковаРозділ 3 |
1 |
2 Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний прибо́ркувати й усе тіло. |
3 От і ко́ням вкладаєм узде́чки до ро́та, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо. |
4 От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітра́ми жорсто́кими, проте найменшим сте́рном скеро́вуються, куди хоче стерни́чий. |
5 Так само й язик, — малий член, але хва́литься ве́льми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса! |
6 І язик — то огонь. Як світ неправости, поста́влений так поміж нашими членами, язик скверни́ть усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни. |
7 Бо всяка природа звірі́в і пташо́к, гадів і мо́рських потвор прибо́ркується, і прибо́ркана буде природою лю́дською, |
8 та не може ніхто із людей язика вгамува́ти, — він зло безупи́нне, він повний отрути смерте́льної! |
9 Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу. |
10 Із тих самих уст виходить благослове́ння й прокля́ття. Не повинно, брати́ мої, щоб так це було́! |
11 Хіба з одно́го отвору виходить вода солодка й гірка́? |
12 Хіба може, бра́ти мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград — фіґи? Солодка вода не тече з солонця́. |
13 |
14 Коли ж гірку́ заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду, — |
15 це не мудрість, що ніби зве́рху походить вона, але земна, тілесна та де́монська. |
16 Бо де за́здрість та сварка, там бе́злад та всяка зла річ! |
17 А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, ла́гідна, покірлива, повна милосердя та добрих пло́дів, безстороння та нелукава. |
18 А плід праведности сіється творцями миру. |
Der Brief des JakobusKapitel 3 |
1 Liebe |
2 Denn |
3 Siehe |
4 Siehe |
5 Also |
6 Und |
7 Denn |
8 aber |
9 Durch sie |
10 Aus |
11 Quillet auch |
12 Kann |
13 Wer |
14 Habt |
15 Denn das |
16 Denn |
17 Die Weisheit |
18 Die Frucht |
ЯковаРозділ 3 |
Der Brief des JakobusKapitel 3 |
1 |
1 Liebe |
2 Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний прибо́ркувати й усе тіло. |
2 Denn |
3 От і ко́ням вкладаєм узде́чки до ро́та, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо. |
3 Siehe |
4 От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітра́ми жорсто́кими, проте найменшим сте́рном скеро́вуються, куди хоче стерни́чий. |
4 Siehe |
5 Так само й язик, — малий член, але хва́литься ве́льми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса! |
5 Also |
6 І язик — то огонь. Як світ неправости, поста́влений так поміж нашими членами, язик скверни́ть усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни. |
6 Und |
7 Бо всяка природа звірі́в і пташо́к, гадів і мо́рських потвор прибо́ркується, і прибо́ркана буде природою лю́дською, |
7 Denn |
8 та не може ніхто із людей язика вгамува́ти, — він зло безупи́нне, він повний отрути смерте́льної! |
8 aber |
9 Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу. |
9 Durch sie |
10 Із тих самих уст виходить благослове́ння й прокля́ття. Не повинно, брати́ мої, щоб так це було́! |
10 Aus |
11 Хіба з одно́го отвору виходить вода солодка й гірка́? |
11 Quillet auch |
12 Хіба може, бра́ти мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград — фіґи? Солодка вода не тече з солонця́. |
12 Kann |
13 |
13 Wer |
14 Коли ж гірку́ заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду, — |
14 Habt |
15 це не мудрість, що ніби зве́рху походить вона, але земна, тілесна та де́монська. |
15 Denn das |
16 Бо де за́здрість та сварка, там бе́злад та всяка зла річ! |
16 Denn |
17 А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, ла́гідна, покірлива, повна милосердя та добрих пло́дів, безстороння та нелукава. |
17 Die Weisheit |
18 А плід праведности сіється творцями миру. |
18 Die Frucht |