Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Луки

Розділ 20

1 І сталось одно́го з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Нови́ну звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,

2 та й до Нього промовили, кажучи: „Скажи нам, якою вла́дою Ти чиниш оце? Або хто Тобі вла́ду цю дав?“

3 І промовив до них Він у відповідь: „Запитаю й Я вас одну річ, — і відповідайте Мені:

4 Іванове хрищення з неба було́, чи від людей?“

5 Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „З неба“, відкаже: „Чого ж ви йому не повірили?“

6 А як скажемо: „Від людей“, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переко́нані, що Іван — то пророк“.

7 І вони відповіли, що не знають, ізвідки.

8 А Ісус відказав їм: „То й Я не скажу́ вам, якою вла́дою Я це чиню́“.

9 І Він розповідати почав людям при́тчу оцю. „Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винаря́м, та й відбув на час довший.

10 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб дали йому частку з плоді́в виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.

11 І знову послав він до них раба і́ншого, а вони й того збили й знева́жили, — та й відіслали ні з чим.

12 І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.

13 Сказав тоді пан виноградника: „Що́ маю робити? Пошлю свого сина улю́бленого, — може його посоро́мляться“.

14 Винарі́ ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, щоб спа́дщина наша була́“.

15 І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що́ ж зробить їм пан виноградника?

16 Він при́йде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть“. Слухачі ж повіли́: „Нехай цього не станеться!“

17 А Він глянув на них та й сказав: „Що ж оце, що написане: „Камінь, що його будівничі відкинули, той нарі́жним став каменем!

18 Кожен, хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде́, — то розчавить його́“.

19 А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись наро́ду. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.

20 І вони слідкували за Ним, і підіслали підгля́дачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й вла́ді намісника.

21 І вони запитали Його та сказали: „Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обли́ччя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.

22 Чи годи́ться давати податок для ке́саря, чи ні?“

23 Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: „Чого ви Мене випробо́вуєте?

24 Покажіте дина́рія Мені. Чий образ і напис він має?“ Вони відказали: „Кесарів“.

25 А Він їм відказав: „Тож віддайте ке́сареве — ке́сареві, а Богові — Боже!“

26 І не могли вони перед людьми́ зловити на слові Його. І дивува́лись вони з Його відповіді, та й замовкли.

27 І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресі́ння, і запитали Його,

28 та сказали: „Учителю, Мойсей написав нам: „Як умре кому брат, який має дружи́ну, а помре бездітний, — то нехай його брат візьме дружи́ну, і відно́вить насіння для брата свого“.

29 Було ж сім братів. І перший, узявши дружи́ну, бездітний умер.

30 І другий узяв був ту дружи́ну, та й той вмер бездітний.

31 І третій узяв був її, так само й усі се́меро, — і вони дітей не позоставили, та й повмирали.

32 А по всіх умерла й жінка.

33 А в воскресі́нні котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружину її“.

34 Ісус же промовив у відповідь їм: „Женяться й заміж виходять сини цього віку.

35 А ті, що будуть достойні того віку й воскресі́ння з мертвих, — не будуть ні женитись, ні заміж вихо́дити,

36 ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони ангола́м, і вони сини Божі, синами воскресі́ння бувши.

37 А що мертві встають, то й Мойсей показав — при кущі, — коли він назвав Господа „Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим“.

38 Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.“

39 Дехто ж із книжників відповіли та сказали: „Учителю, — Ти добре сказав!“

40 І вже не насмілювалися питати Його ні про що́.

41 І сказав Він до них: „Як то кажуть, що Христос син Давидів?

42 Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене,

43 поки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“

44 Отже, Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“

45 І, як увесь наро́д слухав, Він промовив до учнів Своїх:

46 „Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на бенке́тах,

47 що вдови́ні хати́ поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“

Евангелие от Луки

Глава 20

1 Однажды Иисус находился в храме и учил народ, Благовествуя ему. Тогда главные священники вместе с законниками и старейшинами пришли к Нему

2 и спросили: «Скажи нам, чьей властью Ты всё это делаешь? Кто дал Тебе эту власть?»

3 Иисус ответил им: «Я тоже задам вам вопрос. Скажите мне:

4 крещение Иоанна было от Бога или от людей?»

5 Они стали обсуждать это между собой: «Если мы ответим: „От Бога”, Он скажет: „Почему же вы не поверили ему?”

6 Но если мы скажем: „От людей”, то все забросают нас камнями, так как верят, что Иоанн был пророком».

7 Поэтому они ответили: «Мы не знаем».

8 Тогда Иисус сказал им: «И я вам не скажу, чьей властью делаю это».

9 Затем Иисус рассказал народу такую притчу: «Посадил человек виноградник, сдал его внаём виноградарям и надолго отлучился.

10 Когда пришло время, он послал слугу к виноградарям, чтобы они отдали ему его долю урожая из виноградника. Но они избили слугу и отослали его с пустыми руками.

11 Тогда он послал другого слугу, но они и этого избили, обошлись с ним постыдно и также отправили с пустыми руками.

12 Хозяин послал третьего слугу, и этого они покалечили и выгнали.

13 Тогда хозяин виноградника сказал: „Что же мне делать? Я пошлю своего любимого сына. Может быть, к нему они отнесутся с уважением”.

14 Но, увидев его, виноградари решили между собой: „Это наследник хозяина виноградника. Давайте убьём его, чтобы наследство было нашим”.

15 Они вытолкали его из виноградника и убили. Что же сделает с ними после всего этого хозяин виноградника?

16 Он придёт, убьёт этих виноградарей и отдаст виноградник другим». Услышав это, они сказали: «Пусть никогда такое не случится».

17 Но Иисус взглянул на них и сказал: «Что же тогда значит написанное: „Камень, отвергнутый строителями, стал краеугольным”?

18 Каждый, кто упадёт на этот камень, разобьётся, на кого же он сам рухнет, тот обратится в прах».

19 Законники и главные священники знали, что эта притча о них, поэтому они хотели тотчас же схватить Иисуса, но побоялись народа.

20 Иудейские предводители неотступно следили за Иисусом, и поэтому они подослали людей, притворявшихся искренними, чтобы они могли поймать Его на слове и передать правителю, который обладал властью заключить Его под стражу.

21 Эти люди спросили Иисуса: «Учитель, мы знаем, что Ты правильно говоришь и учишь. Ты беспристрастен к людям и правдиво учишь нас пути Божьему.

22 Правильно ли платить налоги цезарю или нет?»

23 Он же знал, что они хотят обмануть Его, и ответил:

24 «Покажите Мне динарий. Чьё на нём изображение и чьё на нём имя?» «Цезаря», — ответили они.

25 Тогда Иисус сказал им: «Так отдайте же цезарю цезарево, а Богу — Божье».

26 Они не смогли поймать Иисуса на слове перед народом и, удивившись Его ответу, замолчали.

27 Некоторые из саддукеев, не верящих в воскресение, пришли к Иисусу

28 и спросили Его: «Учитель, Моисей написал, что если женатый человек умрёт бездетным, то его брат должен жениться на вдове и иметь детей, чтобы продолжить род умершего брата.

29 Было семь братьев. Первый женился, но умер бездетным.

30 Затем второй,

31 а потом и третий женились на этой женщине. И все семеро умерли, не оставив детей.

32 Последней умерла женщина.

33 Так чьей же женой будет она, когда они все воскреснут? Ведь она была женой всех семерых братьев».

34 На это Иисус ответил: «Живущие ныне женятся и выходят замуж,

35 но некоторые будут сочтены достойными воскреснуть после смерти и обрести новую жизнь. В той жизни они не будут жениться и выходить замуж.

36 Они будут подобны Ангелам, и для них смерти не будет. Они — дети Бога, так как были воскрешены из мёртвых.

37 О том, что мёртвые восстанут, ещё Моисей ясно сказал, когда говорил о пылающем кусте и называл Господа „Богом Авраама, Богом Исаака и Богом Иакова”.

38 Он не Бог мёртвых, а Бог живых, потому что все, принадлежащие Богу, — живы».

39 И некоторые из законников ответили на это: «Ты хорошо сказал, Учитель!»

40 И никто больше не осмеливался спрашивать Его ни о чём.

41 И сказал им Иисус: «Почему говорят, что Христос — сын Давидов?

42 Разве не сказал сам Давид в книге Псалмов: „Господь сказал Господу Моему: Сядь по правую руку от Меня,

43 пока Я не повергну врагов Твоих к ногам Твоим”.

44 Потому Давид и называл Его Господом. Как же может Христос быть сыном Давида?»

45 В то время как народ слушал Его, Иисус сказал ученикам:

46 «Остерегайтесь законников. Они любят ходить в длинных одеждах, любят приветствия на рыночных площадях и любят занимать почётные места в синагогах и на празднествах.

47 Они жестоки к вдовам и отнимают у них дома, и в лицемерии своём предаются долгим молитвам. Их постигнет ещё более суровая кара».

Вiд Луки Розділ 20	Евангелие от Луки Глава 20
1 І сталось одно́го з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Нови́ну звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,	1 Однажды Иисус находился в храме и учил народ, Благовествуя ему. Тогда главные священники вместе с законниками и старейшинами пришли к Нему
2 та й до Нього промовили, кажучи: „Скажи нам, якою вла́дою Ти чиниш оце? Або хто Тобі вла́ду цю дав?“	2 и спросили: «Скажи нам, чьей властью Ты всё это делаешь? Кто дал Тебе эту власть?»
3 І промовив до них Він у відповідь: „Запитаю й Я вас одну річ, — і відповідайте Мені:	3 Иисус ответил им: «Я тоже задам вам вопрос. Скажите мне:
4 Іванове хрищення з неба було́, чи від людей?“	4 крещение Иоанна было от Бога или от людей?»
5 Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „З неба“, відкаже: „Чого ж ви йому не повірили?“	5 Они стали обсуждать это между собой: «Если мы ответим: „От Бога”, Он скажет: „Почему же вы не поверили ему?”
6 А як скажемо: „Від людей“, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переко́нані, що Іван — то пророк“.	6 Но если мы скажем: „От людей”, то все забросают нас камнями, так как верят, что Иоанн был пророком».
7 І вони відповіли, що не знають, ізвідки.	7 Поэтому они ответили: «Мы не знаем».
8 А Ісус відказав їм: „То й Я не скажу́ вам, якою вла́дою Я це чиню́“.	8 Тогда Иисус сказал им: «И я вам не скажу, чьей властью делаю это».
9 І Він розповідати почав людям при́тчу оцю. „Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винаря́м, та й відбув на час довший.	9 Затем Иисус рассказал народу такую притчу: «Посадил человек виноградник, сдал его внаём виноградарям и надолго отлучился.
10 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб дали йому частку з плоді́в виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.	10 Когда пришло время, он послал слугу к виноградарям, чтобы они отдали ему его долю урожая из виноградника. Но они избили слугу и отослали его с пустыми руками.
11 І знову послав він до них раба і́ншого, а вони й того збили й знева́жили, — та й відіслали ні з чим.	11 Тогда он послал другого слугу, но они и этого избили, обошлись с ним постыдно и также отправили с пустыми руками.
12 І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.	12 Хозяин послал третьего слугу, и этого они покалечили и выгнали.
13 Сказав тоді пан виноградника: „Що́ маю робити? Пошлю свого сина улю́бленого, — може його посоро́мляться“.	13 Тогда хозяин виноградника сказал: „Что же мне делать? Я пошлю своего любимого сына. Может быть, к нему они отнесутся с уважением”.
14 Винарі́ ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, щоб спа́дщина наша була́“.	14 Но, увидев его, виноградари решили между собой: „Это наследник хозяина виноградника. Давайте убьём его, чтобы наследство было нашим”.
15 І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що́ ж зробить їм пан виноградника?	15 Они вытолкали его из виноградника и убили. Что же сделает с ними после всего этого хозяин виноградника?
16 Він при́йде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть“. Слухачі ж повіли́: „Нехай цього не станеться!“	16 Он придёт, убьёт этих виноградарей и отдаст виноградник другим». Услышав это, они сказали: «Пусть никогда такое не случится».
17 А Він глянув на них та й сказав: „Що ж оце, що написане: „Камінь, що його будівничі відкинули, той нарі́жним став каменем!	17 Но Иисус взглянул на них и сказал: «Что же тогда значит написанное: „Камень, отвергнутый строителями, стал краеугольным”?
18 Кожен, хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде́, — то розчавить його́“.	18 Каждый, кто упадёт на этот камень, разобьётся, на кого же он сам рухнет, тот обратится в прах».
19 А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись наро́ду. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.	19 Законники и главные священники знали, что эта притча о них, поэтому они хотели тотчас же схватить Иисуса, но побоялись народа.
20 І вони слідкували за Ним, і підіслали підгля́дачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й вла́ді намісника.	20 Иудейские предводители неотступно следили за Иисусом, и поэтому они подослали людей, притворявшихся искренними, чтобы они могли поймать Его на слове и передать правителю, который обладал властью заключить Его под стражу.
21 І вони запитали Його та сказали: „Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обли́ччя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.	21 Эти люди спросили Иисуса: «Учитель, мы знаем, что Ты правильно говоришь и учишь. Ты беспристрастен к людям и правдиво учишь нас пути Божьему.
22 Чи годи́ться давати податок для ке́саря, чи ні?“	22 Правильно ли платить налоги цезарю или нет?»
23 Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: „Чого ви Мене випробо́вуєте?	23 Он же знал, что они хотят обмануть Его, и ответил:
24 Покажіте дина́рія Мені. Чий образ і напис він має?“ Вони відказали: „Кесарів“.	24 «Покажите Мне динарий. Чьё на нём изображение и чьё на нём имя?» «Цезаря», — ответили они.
25 А Він їм відказав: „Тож віддайте ке́сареве — ке́сареві, а Богові — Боже!“	25 Тогда Иисус сказал им: «Так отдайте же цезарю цезарево, а Богу — Божье».
26 І не могли вони перед людьми́ зловити на слові Його. І дивува́лись вони з Його відповіді, та й замовкли.	26 Они не смогли поймать Иисуса на слове перед народом и, удивившись Его ответу, замолчали.
27 І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресі́ння, і запитали Його,	27 Некоторые из саддукеев, не верящих в воскресение, пришли к Иисусу
28 та сказали: „Учителю, Мойсей написав нам: „Як умре кому брат, який має дружи́ну, а помре бездітний, — то нехай його брат візьме дружи́ну, і відно́вить насіння для брата свого“.	28 и спросили Его: «Учитель, Моисей написал, что если женатый человек умрёт бездетным, то его брат должен жениться на вдове и иметь детей, чтобы продолжить род умершего брата.
29 Було ж сім братів. І перший, узявши дружи́ну, бездітний умер.	29 Было семь братьев. Первый женился, но умер бездетным.
30 І другий узяв був ту дружи́ну, та й той вмер бездітний.	30 Затем второй,
31 І третій узяв був її, так само й усі се́меро, — і вони дітей не позоставили, та й повмирали.	31 а потом и третий женились на этой женщине. И все семеро умерли, не оставив детей.
32 А по всіх умерла й жінка.	32 Последней умерла женщина.
33 А в воскресі́нні котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружину її“.	33 Так чьей же женой будет она, когда они все воскреснут? Ведь она была женой всех семерых братьев».
34 Ісус же промовив у відповідь їм: „Женяться й заміж виходять сини цього віку.	34 На это Иисус ответил: «Живущие ныне женятся и выходят замуж,
35 А ті, що будуть достойні того віку й воскресі́ння з мертвих, — не будуть ні женитись, ні заміж вихо́дити,	35 но некоторые будут сочтены достойными воскреснуть после смерти и обрести новую жизнь. В той жизни они не будут жениться и выходить замуж.
36 ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони ангола́м, і вони сини Божі, синами воскресі́ння бувши.	36 Они будут подобны Ангелам, и для них смерти не будет. Они — дети Бога, так как были воскрешены из мёртвых.
37 А що мертві встають, то й Мойсей показав — при кущі, — коли він назвав Господа „Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим“.	37 О том, что мёртвые восстанут, ещё Моисей ясно сказал, когда говорил о пылающем кусте и называл Господа „Богом Авраама, Богом Исаака и Богом Иакова”.
38 Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.“	38 Он не Бог мёртвых, а Бог живых, потому что все, принадлежащие Богу, — живы».
39 Дехто ж із книжників відповіли та сказали: „Учителю, — Ти добре сказав!“	39 И некоторые из законников ответили на это: «Ты хорошо сказал, Учитель!»
40 І вже не насмілювалися питати Його ні про що́.	40 И никто больше не осмеливался спрашивать Его ни о чём.
41 І сказав Він до них: „Як то кажуть, що Христос син Давидів?	41 И сказал им Иисус: «Почему говорят, что Христос — сын Давидов?
42 Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене,	42 Разве не сказал сам Давид в книге Псалмов: „Господь сказал Господу Моему: Сядь по правую руку от Меня,
43 поки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“	43 пока Я не повергну врагов Твоих к ногам Твоим”.
44 Отже, Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“	44 Потому Давид и называл Его Господом. Как же может Христос быть сыном Давида?»
45 І, як увесь наро́д слухав, Він промовив до учнів Своїх:	45 В то время как народ слушал Его, Иисус сказал ученикам:
46 „Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на бенке́тах,	46 «Остерегайтесь законников. Они любят ходить в длинных одеждах, любят приветствия на рыночных площадях и любят занимать почётные места в синагогах и на празднествах.
47 що вдови́ні хати́ поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“	47 Они жестоки к вдовам и отнимают у них дома, и в лицемерии своём предаются долгим молитвам. Их постигнет ещё более суровая кара».

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Луки

Розділ 20

Евангелие от Луки

Глава 20

Вiд Луки

Розділ 20

Евангелие от Луки

Глава 20

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Луки

Розділ 20

Евангелие от Луки

Глава 20

Вiд Луки

Розділ 20

Евангелие от Луки

Глава 20

Старий
завіт

Новий
завіт