Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Луки

Розділ 20

1 І сталось одно́го з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Нови́ну звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,

2 та й до Нього промовили, кажучи: „Скажи нам, якою вла́дою Ти чиниш оце? Або хто Тобі вла́ду цю дав?“

3 І промовив до них Він у відповідь: „Запитаю й Я вас одну річ, — і відповідайте Мені:

4 Іванове хрищення з неба було́, чи від людей?“

5 Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „З неба“, відкаже: „Чого ж ви йому не повірили?“

6 А як скажемо: „Від людей“, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переко́нані, що Іван — то пророк“.

7 І вони відповіли, що не знають, ізвідки.

8 А Ісус відказав їм: „То й Я не скажу́ вам, якою вла́дою Я це чиню́“.

9 І Він розповідати почав людям при́тчу оцю. „Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винаря́м, та й відбув на час довший.

10 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб дали йому частку з плоді́в виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.

11 І знову послав він до них раба і́ншого, а вони й того збили й знева́жили, — та й відіслали ні з чим.

12 І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.

13 Сказав тоді пан виноградника: „Що́ маю робити? Пошлю свого сина улю́бленого, — може його посоро́мляться“.

14 Винарі́ ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, щоб спа́дщина наша була́“.

15 І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що́ ж зробить їм пан виноградника?

16 Він при́йде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть“. Слухачі ж повіли́: „Нехай цього не станеться!“

17 А Він глянув на них та й сказав: „Що ж оце, що написане: „Камінь, що його будівничі відкинули, той нарі́жним став каменем!

18 Кожен, хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде́, — то розчавить його́“.

19 А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись наро́ду. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.

20 І вони слідкували за Ним, і підіслали підгля́дачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й вла́ді намісника.

21 І вони запитали Його та сказали: „Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обли́ччя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.

22 Чи годи́ться давати податок для ке́саря, чи ні?“

23 Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: „Чого ви Мене випробо́вуєте?

24 Покажіте дина́рія Мені. Чий образ і напис він має?“ Вони відказали: „Кесарів“.

25 А Він їм відказав: „Тож віддайте ке́сареве — ке́сареві, а Богові — Боже!“

26 І не могли вони перед людьми́ зловити на слові Його. І дивува́лись вони з Його відповіді, та й замовкли.

27 І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресі́ння, і запитали Його,

28 та сказали: „Учителю, Мойсей написав нам: „Як умре кому брат, який має дружи́ну, а помре бездітний, — то нехай його брат візьме дружи́ну, і відно́вить насіння для брата свого“.

29 Було ж сім братів. І перший, узявши дружи́ну, бездітний умер.

30 І другий узяв був ту дружи́ну, та й той вмер бездітний.

31 І третій узяв був її, так само й усі се́меро, — і вони дітей не позоставили, та й повмирали.

32 А по всіх умерла й жінка.

33 А в воскресі́нні котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружину її“.

34 Ісус же промовив у відповідь їм: „Женяться й заміж виходять сини цього віку.

35 А ті, що будуть достойні того віку й воскресі́ння з мертвих, — не будуть ні женитись, ні заміж вихо́дити,

36 ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони ангола́м, і вони сини Божі, синами воскресі́ння бувши.

37 А що мертві встають, то й Мойсей показав — при кущі, — коли він назвав Господа „Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим“.

38 Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.“

39 Дехто ж із книжників відповіли та сказали: „Учителю, — Ти добре сказав!“

40 І вже не насмілювалися питати Його ні про що́.

41 І сказав Він до них: „Як то кажуть, що Христос син Давидів?

42 Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене,

43 поки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“

44 Отже, Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“

45 І, як увесь наро́д слухав, Він промовив до учнів Своїх:

46 „Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на бенке́тах,

47 що вдови́ні хати́ поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“

Евангелие по Луке

Глава 20

1 Однажды, когда Он учил народ в Храме и возвещал Благую Весть, подошли к Нему первосвященники и книжники вместе со старейшинами

2 и спросили Его: «Скажи нам, по какому праву Ты это делаешь? Кто Тебе дал это право?»

3 Он же сказал им в ответ: «Спрошу и Я вас об одном. Скажите Мне,

4 крещение Иоанна, от Бога ли было оно или от людей?»

5 Они же рассуждали так между собой: «Если скажем: „От Бога“, то Он спросит: „Почему же вы не поверили ему?“

6 А если скажем: „От людей“, то весь народ побьет нас камнями, потому что все убеждены, что Иоанн — пророк».

7 И они ответили, что не знают, от кого оно.

8 Тогда Иисус сказал им: «И Я не скажу вам, по какому праву делаю это».

9 Затем Иисус рассказал народу такую притчу: «Насадил человек виноградник и, отдав его внаем виноградарям, надолго уехал.

10 Когда пришло время сбора урожая, он послал к виноградарям слугу, чтобы взять у них свою часть плодов из этого виноградника. Но виноградари избили и выгнали этого слугу, ничего ему не дав.

11 Поэтому хозяину пришлось послать другого слугу, но и того они, избив и опозорив, прогнали ни с чем.

12 Он послал к ним и третьего, и того они избили до крови и выбросили из виноградника.

13 „Что делать мне? — сказал тогда хозяин виноградника. — Пошлю сына моего возлюбленного, может быть, они его постыдятся?“

14 Но, увидев сына, виноградари стали рассуждать между собой, как им поступить. „Это наследник, — говорили они, — убьем его, и его наследство станет нашим“.

15 Они выволокли его из виноградника и убили. Что после этого сделает с ними хозяин виноградника?

16 Он явится и предаст смерти этих виноградарей, а виноградник отдаст другим». Услышав это, люди сказали: «Пусть никогда этого не будет!»

17 Иисус же, взглянув на них, спросил: «Что же тогда означают такие слова в Писании: „Камень, что отвергли строители, краеугольным стал камнем“?

18 Каждый, кто упадет на этот камень, разобьется, а на кого он упадет, того обратит во прах».

19 Книжники и первосвященники хотели тотчас же схватить Его, ибо поняли, что Он рассказал эту притчу о них, но побоялись народа.

20 Они решили следить за Ним и подослали своих людей, выдававших себя за праведных. Надеялись те поймать Его на слове и отдать во власть прокуратора для суда над Ним.

21 Они обратились к Нему с вопросом. «Учитель, — сказали они, — мы знаем, что Ты говоришь невзирая на лица и учишь верно, и воистину пути Божьему учишь.

22 Можно ли нам платить налог кесарю или нет?»

23 Он же, распознав их хитрость, сказал им:

24 «Покажите мне денарий. Чье на нем изображение и чья надпись?» «Кесаря», — отвечали они.

25 Он же сказал им: «Так и отдайте кесарево кесарю, а Божие — Богу».

26 И не удалось им поймать Его на слове при народе, и, удивленные Его ответом, они замолкли.

27 Затем подошли к Иисусу некоторые из саддукеев (они отрицают воскресение мертвых) и спросили Его:

28 «Учитель, Моисей дал нам такое установление: „Если чей-либо брат, будучи женат, умрет бездетным, то пусть его брат возьмет вдову его себе в жены и продолжит род брата своего“.

29 И вот, было семь братьев. Первый, женившись, умер бездетным,

30 второй,

31 а затем и третий брали ее себе в жены, и так все семеро, но умерли они, не оставив после себя детей.

32 Потом умерла и та женщина.

33 Чьей женой будет она при воскресении мертвых? Ведь все семеро были женаты на ней».

34 «Люди мира сего женятся и выходят замуж, — сказал им Иисус, —

35 но те, кто окажется достойным места в ином мире и воскресения мертвых, более не женятся и замуж не выходят,

36 и смерть над ними уже не властна. Они подобны ангелам, и как люди, удостоившиеся воскресения, они — дети Божии.

37 А что мертвые воскресают, так об этом уже сам Моисей говорил, рассказывая о горящем кусте, когда называл Господа Богом Авраама, Богом Исаака и Богом Иакова.

38 Он — не мертвых Бог, а живых, ибо для Него все живы».

39 Некоторые из книжников сказали: «Учитель, это был хороший ответ».

40 И они больше не решались спрашивать Его о чем бы то ни было.

41 А Иисус спросил у них: «Как же говорят, что Мессия — сын Давидов?

42 Ведь сам Давид говорит в книге Псалмов: „Сказал Господь Господу моему: сядь по правую руку Мою,

43 доколе не повергну врагов Твоих к ногам Твоим“.

44 Итак, Давид называет Его Господом. Как же Мессия может быть сыном его?»

45 В то время, когда весь народ слушал Его, Он сказал ученикам [Своим]:

46 «Остерегайтесь книжников. Им нравится ходить в длинных одеждах, они любят, чтобы их почтительно приветствовали на площадях, любят сидеть впереди всех в синагогах и занимать почетные места на пирах.

47 Они наживаются за счет вдов и напоказ долго молятся. Ждет их самый суровый приговор!»

Вiд Луки Розділ 20	Евангелие по Луке Глава 20
1 І сталось одно́го з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Нови́ну звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,	1 Однажды, когда Он учил народ в Храме и возвещал Благую Весть, подошли к Нему первосвященники и книжники вместе со старейшинами
2 та й до Нього промовили, кажучи: „Скажи нам, якою вла́дою Ти чиниш оце? Або хто Тобі вла́ду цю дав?“	2 и спросили Его: «Скажи нам, по какому праву Ты это делаешь? Кто Тебе дал это право?»
3 І промовив до них Він у відповідь: „Запитаю й Я вас одну річ, — і відповідайте Мені:	3 Он же сказал им в ответ: «Спрошу и Я вас об одном. Скажите Мне,
4 Іванове хрищення з неба було́, чи від людей?“	4 крещение Иоанна, от Бога ли было оно или от людей?»
5 Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „З неба“, відкаже: „Чого ж ви йому не повірили?“	5 Они же рассуждали так между собой: «Если скажем: „От Бога“, то Он спросит: „Почему же вы не поверили ему?“
6 А як скажемо: „Від людей“, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переко́нані, що Іван — то пророк“.	6 А если скажем: „От людей“, то весь народ побьет нас камнями, потому что все убеждены, что Иоанн — пророк».
7 І вони відповіли, що не знають, ізвідки.	7 И они ответили, что не знают, от кого оно.
8 А Ісус відказав їм: „То й Я не скажу́ вам, якою вла́дою Я це чиню́“.	8 Тогда Иисус сказал им: «И Я не скажу вам, по какому праву делаю это».
9 І Він розповідати почав людям при́тчу оцю. „Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винаря́м, та й відбув на час довший.	9 Затем Иисус рассказал народу такую притчу: «Насадил человек виноградник и, отдав его внаем виноградарям, надолго уехал.
10 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб дали йому частку з плоді́в виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.	10 Когда пришло время сбора урожая, он послал к виноградарям слугу, чтобы взять у них свою часть плодов из этого виноградника. Но виноградари избили и выгнали этого слугу, ничего ему не дав.
11 І знову послав він до них раба і́ншого, а вони й того збили й знева́жили, — та й відіслали ні з чим.	11 Поэтому хозяину пришлось послать другого слугу, но и того они, избив и опозорив, прогнали ни с чем.
12 І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.	12 Он послал к ним и третьего, и того они избили до крови и выбросили из виноградника.
13 Сказав тоді пан виноградника: „Що́ маю робити? Пошлю свого сина улю́бленого, — може його посоро́мляться“.	13 „Что делать мне? — сказал тогда хозяин виноградника. — Пошлю сына моего возлюбленного, может быть, они его постыдятся?“
14 Винарі́ ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, щоб спа́дщина наша була́“.	14 Но, увидев сына, виноградари стали рассуждать между собой, как им поступить. „Это наследник, — говорили они, — убьем его, и его наследство станет нашим“.
15 І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що́ ж зробить їм пан виноградника?	15 Они выволокли его из виноградника и убили. Что после этого сделает с ними хозяин виноградника?
16 Він при́йде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть“. Слухачі ж повіли́: „Нехай цього не станеться!“	16 Он явится и предаст смерти этих виноградарей, а виноградник отдаст другим». Услышав это, люди сказали: «Пусть никогда этого не будет!»
17 А Він глянув на них та й сказав: „Що ж оце, що написане: „Камінь, що його будівничі відкинули, той нарі́жним став каменем!	17 Иисус же, взглянув на них, спросил: «Что же тогда означают такие слова в Писании: „Камень, что отвергли строители, краеугольным стал камнем“?
18 Кожен, хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде́, — то розчавить його́“.	18 Каждый, кто упадет на этот камень, разобьется, а на кого он упадет, того обратит во прах».
19 А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись наро́ду. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.	19 Книжники и первосвященники хотели тотчас же схватить Его, ибо поняли, что Он рассказал эту притчу о них, но побоялись народа.
20 І вони слідкували за Ним, і підіслали підгля́дачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й вла́ді намісника.	20 Они решили следить за Ним и подослали своих людей, выдававших себя за праведных. Надеялись те поймать Его на слове и отдать во власть прокуратора для суда над Ним.
21 І вони запитали Його та сказали: „Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обли́ччя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.	21 Они обратились к Нему с вопросом. «Учитель, — сказали они, — мы знаем, что Ты говоришь невзирая на лица и учишь верно, и воистину пути Божьему учишь.
22 Чи годи́ться давати податок для ке́саря, чи ні?“	22 Можно ли нам платить налог кесарю или нет?»
23 Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: „Чого ви Мене випробо́вуєте?	23 Он же, распознав их хитрость, сказал им:
24 Покажіте дина́рія Мені. Чий образ і напис він має?“ Вони відказали: „Кесарів“.	24 «Покажите мне денарий. Чье на нем изображение и чья надпись?» «Кесаря», — отвечали они.
25 А Він їм відказав: „Тож віддайте ке́сареве — ке́сареві, а Богові — Боже!“	25 Он же сказал им: «Так и отдайте кесарево кесарю, а Божие — Богу».
26 І не могли вони перед людьми́ зловити на слові Його. І дивува́лись вони з Його відповіді, та й замовкли.	26 И не удалось им поймать Его на слове при народе, и, удивленные Его ответом, они замолкли.
27 І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресі́ння, і запитали Його,	27 Затем подошли к Иисусу некоторые из саддукеев (они отрицают воскресение мертвых) и спросили Его:
28 та сказали: „Учителю, Мойсей написав нам: „Як умре кому брат, який має дружи́ну, а помре бездітний, — то нехай його брат візьме дружи́ну, і відно́вить насіння для брата свого“.	28 «Учитель, Моисей дал нам такое установление: „Если чей-либо брат, будучи женат, умрет бездетным, то пусть его брат возьмет вдову его себе в жены и продолжит род брата своего“.
29 Було ж сім братів. І перший, узявши дружи́ну, бездітний умер.	29 И вот, было семь братьев. Первый, женившись, умер бездетным,
30 І другий узяв був ту дружи́ну, та й той вмер бездітний.	30 второй,
31 І третій узяв був її, так само й усі се́меро, — і вони дітей не позоставили, та й повмирали.	31 а затем и третий брали ее себе в жены, и так все семеро, но умерли они, не оставив после себя детей.
32 А по всіх умерла й жінка.	32 Потом умерла и та женщина.
33 А в воскресі́нні котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружину її“.	33 Чьей женой будет она при воскресении мертвых? Ведь все семеро были женаты на ней».
34 Ісус же промовив у відповідь їм: „Женяться й заміж виходять сини цього віку.	34 «Люди мира сего женятся и выходят замуж, — сказал им Иисус, —
35 А ті, що будуть достойні того віку й воскресі́ння з мертвих, — не будуть ні женитись, ні заміж вихо́дити,	35 но те, кто окажется достойным места в ином мире и воскресения мертвых, более не женятся и замуж не выходят,
36 ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони ангола́м, і вони сини Божі, синами воскресі́ння бувши.	36 и смерть над ними уже не властна. Они подобны ангелам, и как люди, удостоившиеся воскресения, они — дети Божии.
37 А що мертві встають, то й Мойсей показав — при кущі, — коли він назвав Господа „Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим“.	37 А что мертвые воскресают, так об этом уже сам Моисей говорил, рассказывая о горящем кусте, когда называл Господа Богом Авраама, Богом Исаака и Богом Иакова.
38 Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.“	38 Он — не мертвых Бог, а живых, ибо для Него все живы».
39 Дехто ж із книжників відповіли та сказали: „Учителю, — Ти добре сказав!“	39 Некоторые из книжников сказали: «Учитель, это был хороший ответ».
40 І вже не насмілювалися питати Його ні про що́.	40 И они больше не решались спрашивать Его о чем бы то ни было.
41 І сказав Він до них: „Як то кажуть, що Христос син Давидів?	41 А Иисус спросил у них: «Как же говорят, что Мессия — сын Давидов?
42 Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене,	42 Ведь сам Давид говорит в книге Псалмов: „Сказал Господь Господу моему: сядь по правую руку Мою,
43 поки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“	43 доколе не повергну врагов Твоих к ногам Твоим“.
44 Отже, Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“	44 Итак, Давид называет Его Господом. Как же Мессия может быть сыном его?»
45 І, як увесь наро́д слухав, Він промовив до учнів Своїх:	45 В то время, когда весь народ слушал Его, Он сказал ученикам [Своим]:
46 „Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на бенке́тах,	46 «Остерегайтесь книжников. Им нравится ходить в длинных одеждах, они любят, чтобы их почтительно приветствовали на площадях, любят сидеть впереди всех в синагогах и занимать почетные места на пирах.
47 що вдови́ні хати́ поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“	47 Они наживаются за счет вдов и напоказ долго молятся. Ждет их самый суровый приговор!»

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Луки

Розділ 20

Евангелие по Луке

Глава 20

Вiд Луки

Розділ 20

Евангелие по Луке

Глава 20

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Луки

Розділ 20

Евангелие по Луке

Глава 20

Вiд Луки

Розділ 20

Евангелие по Луке

Глава 20

Старий
завіт

Новий
завіт