Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Луки

Розділ 20

1 І сталось одно́го з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Нови́ну звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,

2 та й до Нього промовили, кажучи: „Скажи нам, якою вла́дою Ти чиниш оце? Або хто Тобі вла́ду цю дав?“

3 І промовив до них Він у відповідь: „Запитаю й Я вас одну річ, — і відповідайте Мені:

4 Іванове хрищення з неба було́, чи від людей?“

5 Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „З неба“, відкаже: „Чого ж ви йому не повірили?“

6 А як скажемо: „Від людей“, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переко́нані, що Іван — то пророк“.

7 І вони відповіли, що не знають, ізвідки.

8 А Ісус відказав їм: „То й Я не скажу́ вам, якою вла́дою Я це чиню́“.

9 І Він розповідати почав людям при́тчу оцю. „Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винаря́м, та й відбув на час довший.

10 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб дали йому частку з плоді́в виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.

11 І знову послав він до них раба і́ншого, а вони й того збили й знева́жили, — та й відіслали ні з чим.

12 І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.

13 Сказав тоді пан виноградника: „Що́ маю робити? Пошлю свого сина улю́бленого, — може його посоро́мляться“.

14 Винарі́ ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, щоб спа́дщина наша була́“.

15 І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що́ ж зробить їм пан виноградника?

16 Він при́йде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть“. Слухачі ж повіли́: „Нехай цього не станеться!“

17 А Він глянув на них та й сказав: „Що ж оце, що написане: „Камінь, що його будівничі відкинули, той нарі́жним став каменем!

18 Кожен, хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде́, — то розчавить його́“.

19 А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись наро́ду. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.

20 І вони слідкували за Ним, і підіслали підгля́дачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й вла́ді намісника.

21 І вони запитали Його та сказали: „Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обли́ччя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.

22 Чи годи́ться давати податок для ке́саря, чи ні?“

23 Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: „Чого ви Мене випробо́вуєте?

24 Покажіте дина́рія Мені. Чий образ і напис він має?“ Вони відказали: „Кесарів“.

25 А Він їм відказав: „Тож віддайте ке́сареве — ке́сареві, а Богові — Боже!“

26 І не могли вони перед людьми́ зловити на слові Його. І дивува́лись вони з Його відповіді, та й замовкли.

27 І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресі́ння, і запитали Його,

28 та сказали: „Учителю, Мойсей написав нам: „Як умре кому брат, який має дружи́ну, а помре бездітний, — то нехай його брат візьме дружи́ну, і відно́вить насіння для брата свого“.

29 Було ж сім братів. І перший, узявши дружи́ну, бездітний умер.

30 І другий узяв був ту дружи́ну, та й той вмер бездітний.

31 І третій узяв був її, так само й усі се́меро, — і вони дітей не позоставили, та й повмирали.

32 А по всіх умерла й жінка.

33 А в воскресі́нні котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружину її“.

34 Ісус же промовив у відповідь їм: „Женяться й заміж виходять сини цього віку.

35 А ті, що будуть достойні того віку й воскресі́ння з мертвих, — не будуть ні женитись, ні заміж вихо́дити,

36 ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони ангола́м, і вони сини Божі, синами воскресі́ння бувши.

37 А що мертві встають, то й Мойсей показав — при кущі, — коли він назвав Господа „Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим“.

38 Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.“

39 Дехто ж із книжників відповіли та сказали: „Учителю, — Ти добре сказав!“

40 І вже не насмілювалися питати Його ні про що́.

41 І сказав Він до них: „Як то кажуть, що Христос син Давидів?

42 Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене,

43 поки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“

44 Отже, Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“

45 І, як увесь наро́д слухав, Він промовив до учнів Своїх:

46 „Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на бенке́тах,

47 що вдови́ні хати́ поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“

Евангелие от Луки

Глава 20

1 И было: однажды, когда Он учил народ в храме и благовествовал, приступили первосвященники и книжники со старейшинами

2 и сказали Ему так: скажи нам, какою властью Ты это делаешь, или кто Он, давший Тебе эту власть?

3 Он же сказал им в ответ: спрошу и Я вас об одном, и скажите Мне:

4 крещение Иоанново с неба было или от людей?

5 Они же так судили между собой: если скажем: «с неба», Он скажет: «почему вы не поверили ему?»

6 Если же скажем: «от людей», то весь народ побьет нас камнями, ибо он уверен, что Иоанн — пророк.

7 И они ответили, что не знают, откуда.

8 И Иисус сказал им: и Я вам не скажу, какою властью это делаю.

9 И начал говорить народу такую притчу: человек насадил виноградник и сдал его виноградарям и уехал надолго.

10 И в свое время послал к виноградарям раба, чтобы дали ему от плодов виноградника, но виноградари прибили его и отослали ни с чем.

11 И он сделал больше: другого раба послал, но они и того, прибив и обесчестив, отослали ни с чем;

12 и он сделал еще больше: третьего послал, но и этого они, изранив, выгнали.

13 И сказал господин виноградника: «что мне делать? Пошлю сына моего возлюбленного. Может быть, его устыдятся».

14 Но увидев его, виноградари стали рассуждать между собой, говоря: «это наследник; убьем его, чтобы наследство стало нашим».

15 И выбросив его вон из виноградника, убили. Что же сделает с ними господин виноградника?

16 Придет и предаст смерти виноградарей этих и отдаст виноградник другим. Услышав это, они сказали: да не будет!

17 Он же, взглянув на них, сказал: что значит это слово Писания: «Камень, который отвергли строители, он сделался главою угла»?

18 Всякий, кто упадет на этот камень, разобьется, а на кого он упадет, того обратит в прах.

19 И вознамерились книжники и первосвященники сейчас же наложить на Него руки, но побоялись народа, ибо поняли, что о них Он сказал эту притчу.

20 И установив надзор, они подослали своих людей, принимавших видимость праведных, с целью изловить Его на слове так, чтобы предать Его начальству и власти правителя.

21 И спросили они Его, говоря: Учитель, мы знаем, что Ты правильно говоришь и учишь и не допускаешь лицеприятия, но воистину пути Божию учишь.

22 Можно ли нам платить кесарю налог, или нет?

23 Он же, уразумев их хитрость, сказал им:

24 покажите Мне динарий: чье на нем изображение и надпись? Они же сказали: кесаря.

25 И Он сказал им: итак, отдавайте кесарево кесарю, а Божие Богу.

26 И не смогли они изловить Его на слове перед народом и, удивившись ответу Его, замолчали.

27 И подошли некоторые из саддукеев, утверждающие, что воскресения нет, и спросили Его:

28 Учитель, Моисей написал нам: «Если у кого умрет брат, имея жену, и если он бездетен, да возьмет брат его жену и восстановит семя брату своему».

29 Итак, было семь братьев: и первый, взяв жену, умер бездетным;

30 и второй,

31 и третий взял ее, также и все семеро, и не оставили детей и умерли.

32 Наконец и жена умерла.

33 Итак, в воскресение, которого из них будет она женой? Ибо все семеро имели ее женой.

34 И сказал им Иисус: сыны века сего женятся и выходят замуж.

35 А те, которые удостоены будут достичь века того и воскресения из мертвых, не женятся, и замуж не выходят,

36 ибо и умереть уже не могут: ибо равны они ангелам, и сыны они Божии, будучи сынами воскресения.

37 А что восстают мертвые, — и Моисей показал в повествовании о купине, когда он называет Господа Богом Авраама и Богом Исаака и Богом Иакова.

38 Он — Бог не мертвых, но живых; ибо у Него все живы.

39 На это некоторые из книжников сказали: Учитель, Ты хорошо сказал.

40 Ибо они уже не смели спрашивать Его ни о чем. А Он сказал им:

41 как говорят, что Христос есть Сын Давидов?

42 Ибо сам Давид говорит в книге Псалмов: «Сказал Господь Господу моему: сядь по правую сторону Мою,

43 доколе Я не положу врагов Твоих в подножие ног Твоих».

44 Итак, Давид называет Его Господом. Так как же Он сын его?

45 И когда слушал весь народ, Он сказал ученикам:

46 остерегайтесь книжников, имеющих пристрастие к длинным одеждам и любящих приветствия на площадях и первые сидения в синагогах и первые места на званых обедах;

47 которые поедают дома вдов, и для вида долго молятся: эти примут большее осуждение.

Вiд Луки Розділ 20	Евангелие от Луки Глава 20
1 І сталось одно́го з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Нови́ну звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,	1 И было: однажды, когда Он учил народ в храме и благовествовал, приступили первосвященники и книжники со старейшинами
2 та й до Нього промовили, кажучи: „Скажи нам, якою вла́дою Ти чиниш оце? Або хто Тобі вла́ду цю дав?“	2 и сказали Ему так: скажи нам, какою властью Ты это делаешь, или кто Он, давший Тебе эту власть?
3 І промовив до них Він у відповідь: „Запитаю й Я вас одну річ, — і відповідайте Мені:	3 Он же сказал им в ответ: спрошу и Я вас об одном, и скажите Мне:
4 Іванове хрищення з неба було́, чи від людей?“	4 крещение Иоанново с неба было или от людей?
5 Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „З неба“, відкаже: „Чого ж ви йому не повірили?“	5 Они же так судили между собой: если скажем: «с неба», Он скажет: «почему вы не поверили ему?»
6 А як скажемо: „Від людей“, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переко́нані, що Іван — то пророк“.	6 Если же скажем: «от людей», то весь народ побьет нас камнями, ибо он уверен, что Иоанн — пророк.
7 І вони відповіли, що не знають, ізвідки.	7 И они ответили, что не знают, откуда.
8 А Ісус відказав їм: „То й Я не скажу́ вам, якою вла́дою Я це чиню́“.	8 И Иисус сказал им: и Я вам не скажу, какою властью это делаю.
9 І Він розповідати почав людям при́тчу оцю. „Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винаря́м, та й відбув на час довший.	9 И начал говорить народу такую притчу: человек насадил виноградник и сдал его виноградарям и уехал надолго.
10 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб дали йому частку з плоді́в виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.	10 И в свое время послал к виноградарям раба, чтобы дали ему от плодов виноградника, но виноградари прибили его и отослали ни с чем.
11 І знову послав він до них раба і́ншого, а вони й того збили й знева́жили, — та й відіслали ні з чим.	11 И он сделал больше: другого раба послал, но они и того, прибив и обесчестив, отослали ни с чем;
12 І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.	12 и он сделал еще больше: третьего послал, но и этого они, изранив, выгнали.
13 Сказав тоді пан виноградника: „Що́ маю робити? Пошлю свого сина улю́бленого, — може його посоро́мляться“.	13 И сказал господин виноградника: «что мне делать? Пошлю сына моего возлюбленного. Может быть, его устыдятся».
14 Винарі́ ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, щоб спа́дщина наша була́“.	14 Но увидев его, виноградари стали рассуждать между собой, говоря: «это наследник; убьем его, чтобы наследство стало нашим».
15 І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що́ ж зробить їм пан виноградника?	15 И выбросив его вон из виноградника, убили. Что же сделает с ними господин виноградника?
16 Він при́йде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть“. Слухачі ж повіли́: „Нехай цього не станеться!“	16 Придет и предаст смерти виноградарей этих и отдаст виноградник другим. Услышав это, они сказали: да не будет!
17 А Він глянув на них та й сказав: „Що ж оце, що написане: „Камінь, що його будівничі відкинули, той нарі́жним став каменем!	17 Он же, взглянув на них, сказал: что значит это слово Писания: «Камень, который отвергли строители, он сделался главою угла»?
18 Кожен, хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде́, — то розчавить його́“.	18 Всякий, кто упадет на этот камень, разобьется, а на кого он упадет, того обратит в прах.
19 А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись наро́ду. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.	19 И вознамерились книжники и первосвященники сейчас же наложить на Него руки, но побоялись народа, ибо поняли, что о них Он сказал эту притчу.
20 І вони слідкували за Ним, і підіслали підгля́дачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й вла́ді намісника.	20 И установив надзор, они подослали своих людей, принимавших видимость праведных, с целью изловить Его на слове так, чтобы предать Его начальству и власти правителя.
21 І вони запитали Його та сказали: „Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обли́ччя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.	21 И спросили они Его, говоря: Учитель, мы знаем, что Ты правильно говоришь и учишь и не допускаешь лицеприятия, но воистину пути Божию учишь.
22 Чи годи́ться давати податок для ке́саря, чи ні?“	22 Можно ли нам платить кесарю налог, или нет?
23 Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: „Чого ви Мене випробо́вуєте?	23 Он же, уразумев их хитрость, сказал им:
24 Покажіте дина́рія Мені. Чий образ і напис він має?“ Вони відказали: „Кесарів“.	24 покажите Мне динарий: чье на нем изображение и надпись? Они же сказали: кесаря.
25 А Він їм відказав: „Тож віддайте ке́сареве — ке́сареві, а Богові — Боже!“	25 И Он сказал им: итак, отдавайте кесарево кесарю, а Божие Богу.
26 І не могли вони перед людьми́ зловити на слові Його. І дивува́лись вони з Його відповіді, та й замовкли.	26 И не смогли они изловить Его на слове перед народом и, удивившись ответу Его, замолчали.
27 І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресі́ння, і запитали Його,	27 И подошли некоторые из саддукеев, утверждающие, что воскресения нет, и спросили Его:
28 та сказали: „Учителю, Мойсей написав нам: „Як умре кому брат, який має дружи́ну, а помре бездітний, — то нехай його брат візьме дружи́ну, і відно́вить насіння для брата свого“.	28 Учитель, Моисей написал нам: «Если у кого умрет брат, имея жену, и если он бездетен, да возьмет брат его жену и восстановит семя брату своему».
29 Було ж сім братів. І перший, узявши дружи́ну, бездітний умер.	29 Итак, было семь братьев: и первый, взяв жену, умер бездетным;
30 І другий узяв був ту дружи́ну, та й той вмер бездітний.	30 и второй,
31 І третій узяв був її, так само й усі се́меро, — і вони дітей не позоставили, та й повмирали.	31 и третий взял ее, также и все семеро, и не оставили детей и умерли.
32 А по всіх умерла й жінка.	32 Наконец и жена умерла.
33 А в воскресі́нні котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружину її“.	33 Итак, в воскресение, которого из них будет она женой? Ибо все семеро имели ее женой.
34 Ісус же промовив у відповідь їм: „Женяться й заміж виходять сини цього віку.	34 И сказал им Иисус: сыны века сего женятся и выходят замуж.
35 А ті, що будуть достойні того віку й воскресі́ння з мертвих, — не будуть ні женитись, ні заміж вихо́дити,	35 А те, которые удостоены будут достичь века того и воскресения из мертвых, не женятся, и замуж не выходят,
36 ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони ангола́м, і вони сини Божі, синами воскресі́ння бувши.	36 ибо и умереть уже не могут: ибо равны они ангелам, и сыны они Божии, будучи сынами воскресения.
37 А що мертві встають, то й Мойсей показав — при кущі, — коли він назвав Господа „Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим“.	37 А что восстают мертвые, — и Моисей показал в повествовании о купине, когда он называет Господа Богом Авраама и Богом Исаака и Богом Иакова.
38 Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.“	38 Он — Бог не мертвых, но живых; ибо у Него все живы.
39 Дехто ж із книжників відповіли та сказали: „Учителю, — Ти добре сказав!“	39 На это некоторые из книжников сказали: Учитель, Ты хорошо сказал.
40 І вже не насмілювалися питати Його ні про що́.	40 Ибо они уже не смели спрашивать Его ни о чем. А Он сказал им:
41 І сказав Він до них: „Як то кажуть, що Христос син Давидів?	41 как говорят, что Христос есть Сын Давидов?
42 Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене,	42 Ибо сам Давид говорит в книге Псалмов: «Сказал Господь Господу моему: сядь по правую сторону Мою,
43 поки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“	43 доколе Я не положу врагов Твоих в подножие ног Твоих».
44 Отже, Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“	44 Итак, Давид называет Его Господом. Так как же Он сын его?
45 І, як увесь наро́д слухав, Він промовив до учнів Своїх:	45 И когда слушал весь народ, Он сказал ученикам:
46 „Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на бенке́тах,	46 остерегайтесь книжников, имеющих пристрастие к длинным одеждам и любящих приветствия на площадях и первые сидения в синагогах и первые места на званых обедах;
47 що вдови́ні хати́ поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“	47 которые поедают дома вдов, и для вида долго молятся: эти примут большее осуждение.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Луки

Розділ 20

Евангелие от Луки

Глава 20

Вiд Луки

Розділ 20

Евангелие от Луки

Глава 20

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Луки

Розділ 20

Евангелие от Луки

Глава 20

Вiд Луки

Розділ 20

Евангелие от Луки

Глава 20

Старий
завіт

Новий
завіт