Библия - Обещанное Восстановление

Приповiстi

Розділ 7

1 Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,

2 бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,

3 прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!

4 На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“ а розум назви: „Мій дові́рений!“

5 щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.

6 Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,

7 і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,

8 прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,

9 коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.

10 Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,

11 галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:

12 раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.

13 І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:

14 „У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!

15 Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!

16 Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,

17 посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.

18 Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!

19 Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:

20 вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.

21 Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —

22 він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,

23 як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка...

24 А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:

25 Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,

26 бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!

27 Її дім — до шео́лу доро́ги, що провадять до смертних кімна́т.

Притчи Соломона

Глава 7

1 Сын мой, храни мои слова и повеления мои береги.

2 Соблюдай мои повеления — и будешь жить; храни мое наставление, как зеницу ока твоего.

3 На пальцы его навяжи, напиши на дощечке сердца.

4 Скажи мудрости: «Ты сестра мне» — и назови разум своим близким родственником.

5 Они сохранят тебя от чужой жены, от жены другого с ее обольщающими словами.

6 В доме моем я смотрел в окно сквозь решетку оконную.

7 Я увидел среди простаков, заметил среди молодых людей неразумного юношу.

8 Проходил он по улице рядом с ее углом, путь держа к ее дому,

9 в сумерки, когда вечерело, и ложилась ночная тьма.

10 И навстречу ему вышла женщина, как блудница одетая, с сердцем коварным.

11 (Шумна она и упряма, ноги ее не задерживаются дома —

12 то на улице, то на площадях, то на каждом углу ждет в засаде.)

13 Она схватила его, поцеловала и сказала с бесстыдным лицом:

14 «Жертвы примирения у меня : я обеты свои сегодня исполнила.

15 Вот я и вышла тебе навстречу; я искала тебя и теперь нашла!

16 Я покрыла мою постель разноцветными тканями из Египта.

17 Надушила я ложе мое миррой, алоэ и корицей.

18 Пойдем, до утра упьемся любовью, натешимся ласками!

19 Мужа нет дома — он отправился в долгий путь.

20 Он взял с собой кошелек с серебром — не вернется до дня полнолуния».

21 Множеством убедительных слов она его увлекла, соблазнила его льстивой своей речью.

22 И он тотчас за ней пошел, как вол, что идет на убой, как олень, что к силкам несется,

23 пока печень ему не пронзит стрела. Он как птица, что в сеть стремится и не знает, что там ей — смерть.

24 Итак, сыновья, послушайте меня, внимайте моим словам.

25 Не давай сердцу свернуть на пути ее, не блуждай по ее тропам.

26 Потому что многих повергла она сраженными; многочисленны ее жертвы.

27 Дом ее — путь в мир мертвых, уводящий в покои смерти.

Приповiстi Розділ 7	Притчи Соломона Глава 7
1 Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,	1 Сын мой, храни мои слова и повеления мои береги.
2 бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,	2 Соблюдай мои повеления — и будешь жить; храни мое наставление, как зеницу ока твоего.
3 прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!	3 На пальцы его навяжи, напиши на дощечке сердца.
4 На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“ а розум назви: „Мій дові́рений!“	4 Скажи мудрости: «Ты сестра мне» — и назови разум своим близким родственником.
5 щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.	5 Они сохранят тебя от чужой жены, от жены другого с ее обольщающими словами.
6 Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,	6 В доме моем я смотрел в окно сквозь решетку оконную.
7 і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,	7 Я увидел среди простаков, заметил среди молодых людей неразумного юношу.
8 прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,	8 Проходил он по улице рядом с ее углом, путь держа к ее дому,
9 коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.	9 в сумерки, когда вечерело, и ложилась ночная тьма.
10 Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,	10 И навстречу ему вышла женщина, как блудница одетая, с сердцем коварным.
11 галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:	11 (Шумна она и упряма, ноги ее не задерживаются дома —
12 раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.	12 то на улице, то на площадях, то на каждом углу ждет в засаде.)
13 І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:	13 Она схватила его, поцеловала и сказала с бесстыдным лицом:
14 „У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!	14 «Жертвы примирения у меня : я обеты свои сегодня исполнила.
15 Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!	15 Вот я и вышла тебе навстречу; я искала тебя и теперь нашла!
16 Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,	16 Я покрыла мою постель разноцветными тканями из Египта.
17 посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.	17 Надушила я ложе мое миррой, алоэ и корицей.
18 Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!	18 Пойдем, до утра упьемся любовью, натешимся ласками!
19 Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:	19 Мужа нет дома — он отправился в долгий путь.
20 вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.	20 Он взял с собой кошелек с серебром — не вернется до дня полнолуния».
21 Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —	21 Множеством убедительных слов она его увлекла, соблазнила его льстивой своей речью.
22 він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,	22 И он тотчас за ней пошел, как вол, что идет на убой, как олень, что к силкам несется,
23 як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка...	23 пока печень ему не пронзит стрела. Он как птица, что в сеть стремится и не знает, что там ей — смерть.
24 А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:	24 Итак, сыновья, послушайте меня, внимайте моим словам.
25 Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,	25 Не давай сердцу свернуть на пути ее, не блуждай по ее тропам.
26 бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!	26 Потому что многих повергла она сраженными; многочисленны ее жертвы.
27 Її дім — до шео́лу доро́ги, що провадять до смертних кімна́т.	27 Дом ее — путь в мир мертвых, уводящий в покои смерти.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Приповiстi

Розділ 7

Притчи Соломона

Глава 7

Приповiстi

Розділ 7

Притчи Соломона

Глава 7

Старий завіт

Новий завіт

Приповiстi

Розділ 7

Притчи Соломона

Глава 7

Приповiстi

Розділ 7

Притчи Соломона

Глава 7

Старий
завіт

Новий
завіт