Книга СуддiвРозділ 2 |
|
1 |
|
2 А ви не складете заповіту з ме́шканцями цього краю, їхні же́ртівники порозбиваєте, — та не слухали ви Мого голосу. Що́ це ви зробили? |
|
3 І Я теж сказав: Не прожену́ їх від вас, і вони стануть вам те́рням у боки, а їхні боги стануть вам па́сткою“. |
|
4 І сталося, як Ангол Господній говорив ці слова́ до всіх Ізраїлевих синів, то народ підніс свій голос, та й заплакав. |
|
5 І назвали ім'я́ того місця: Бохім, і прино́сили там жертви Господе́ві. |
|
6 А Ісус відпустив наро́д, і Ізраїлеві сини розійшлися кожен до свого спа́дку, щоб посісти той край. |
|
7 І служив народ Господе́ві по всі дні Ісуса та по всі дні ста́рших, які продовжили дні свої по Ісусі, що бачили всякий великий чин Господа, якого зробив Він Ізра́їлеві. |
|
8 І вмер Ісус, син Навинів, раб Господній, віку ста й десяти літ. |
|
9 І поховали його в ме́жах спа́дщини його, у Тімнат-Хересі, в Єфремових гора́х, на пі́вніч від гори Ґааш. |
|
10 І також усе це покоління було прилучене до батьків своїх, а по них настало інше покоління, що не знало Господа, а також тих діл, які чинив Він Ізраїлеві. |
|
11 І Ізраїлеві сини чинили зло в Господніх оча́х, і служили Ваалам. |
|
12 І вони покинули Господа, Бога батьків своїх, що вивів їх із єгипетського кра́ю, та й пішли за іншими бога́ми, за бога́ми тих народів, що були в їхніх око́лицях, і вклонялися їм, і гніви́ли Господа. |
|
13 І покинули вони Господа, та й служили Ваа́лові та Аста́ртам. |
|
14 І запала́в Господній гнів на Ізраїля, і Він дав їх у руку грабіжників, — і вони їх грабува́ли. І Він передав їх у руку навко́лишніх їхніх ворогів, і вони не могли вже встояти перед своїми ворогами. |
|
15 У всьому, де вони ходили, Господня рука була проти них на зло, як говорив був Господь, і як заприсягнув їм Господь. І Він дуже їх тиснув. |
|
16 І поставив Господь су́ддів, і вони рятували їх від руки їхніх грабіжників. |
|
17 Та вони не слухалися також своїх суддів, бо блудили за іншими богами, і вклонялися їм. Вони скоро відхиля́лися з тієї дороги, якою йшли їхні батьки, щоб слухатися Господніх нака́зів. Вони так не робили! |
|
18 А коли Господь ставив їм суддів, то Господь був із суддею, і рятував їх із руки їхніх ворогів по всі дні того судді́, бо Господь жалував їх через їхній сто́гін через тих, що їх переслідували та гноби́ли їх. |
|
19 І бувало, як умирав той суддя, вони зно́ву псувалися більше від своїх батьків, щоб іти за іншими богами, щоб їм служити та щоб їм вклонятися, і вони не кидали чи́нів своїх та своєї неслухня́ної дороги. |
|
20 І запалився Господній гнів на Ізраїля, і Він сказав: „За те, що люд цей переступив Мого заповіта, що Я наказав був їхнім батькам, і не слухалися Мого голосу, |
|
21 тож Я більше не виганятиму перед ними нікого з тих народів, що Ісус позоставив, умира́ючи, |
|
22 щоб ви́пробувати ними Ізраїля, — чи держатимуться вони Господньої дороги, щоб нею ходити, як держалися їхні батьки, чи ні. |
|
23 І Господь позоставив тих людей, щоб їх скоро не виганяти, і не дав їх у руку Ісусову. |
СудьиГлава 2 |
|
1 |
|
2 а вы не заключайте соглашение с жителями этой земли, но сокрушите их жертвенники». |
|
3 Теперь Я говорю вам, что не стану прогонять их от вас, они будут вам врагами, а их боги будут для вас западнёй. |
|
4 Когда Ангел Вечного сказал эти слова всем исраильтянам, народ громко заплакал, |
|
5 и они назвали то место Бохим («плачущие»). Там они совершили жертвоприношение Вечному. |
|
6 |
|
7 Народ служил Вечному во время жизни Иешуа и старейшин, переживших его, которые видели все великие дела, совершённые Вечным для Исраила. |
|
8 Иешуа, сын Нуна, раб Вечного, умер в возрасте ста десяти лет. |
|
9 Его похоронили в его наделе, в городе Тимнат-Серахе, . в нагорьях Ефраима, к северу от горы Гааш. |
|
10 Когда всё то поколение отошло к своим отцам и выросло другое поколение, которое не знало ни Вечного, ни того, что Он совершил для Исраила, |
|
11 тогда исраильтяне стали творить зло в глазах Вечного и служить статуям Баала. . |
|
12 Они оставили Вечного, Бога своих предков, Который вывел их из Египта. Они последовали за богами народов, которые были вокруг них, и стали поклоняться им. Они гневили Вечного, |
|
13 потому что оставили Его и служили Баалу и Астарте. . |
|
14 Гнев Вечного вспыхнул на исраильтян, и Он отдал их в руки разбойников, которые стали грабить их. Он отдал их во власть врагов, окружавших их со всех сторон, и они уже не могли им противостоять. |
|
15 Всякий раз, когда Исраил шёл воевать, рука Вечного была против него, и народ терпел поражение, как Вечный предупреждал и клялся. Они терпели великое бедствие. |
|
16 Вечный ставил им судей, которые спасали их от рук грабителей. |
|
17 Но они не слушали и судей, а распутничали с другими богами и поклонялись им. Они быстро уклонились от пути, которым ходили их предки, – пути послушания повелениям Вечного, они не следовали их примеру. |
|
18 Всякий раз, когда Вечный ставил над ними судью, Он Сам был с ним и берёг исраильтян от врагов, пока судья был жив, ведь Вечный жалел их, стонавших под гнётом мучителей. |
|
19 Но когда судья умирал, они принимались за старое и поступали ещё хуже, чем их отцы, следуя другим богам, служа и поклоняясь им. Они не хотели оставить свои злые дела и упрямство. |
|
20 Поэтому Вечный сильно разгневался на Исраил и сказал: |
|
21 Я больше не стану прогонять от них ни одного из народов, которые остались в этой стране после смерти Иешуа. |
|
22 Чтобы испытать Исраил – станут ли исраильтяне стараться ходить по пути Вечного, как делали их предки, – |
|
23 Вечный оставил эти народы, не прогнав их сразу и не отдав в руки Иешуа. |
Книга СуддiвРозділ 2 |
СудьиГлава 2 |
|
1 |
1 |
|
2 А ви не складете заповіту з ме́шканцями цього краю, їхні же́ртівники порозбиваєте, — та не слухали ви Мого голосу. Що́ це ви зробили? |
2 а вы не заключайте соглашение с жителями этой земли, но сокрушите их жертвенники». |
|
3 І Я теж сказав: Не прожену́ їх від вас, і вони стануть вам те́рням у боки, а їхні боги стануть вам па́сткою“. |
3 Теперь Я говорю вам, что не стану прогонять их от вас, они будут вам врагами, а их боги будут для вас западнёй. |
|
4 І сталося, як Ангол Господній говорив ці слова́ до всіх Ізраїлевих синів, то народ підніс свій голос, та й заплакав. |
4 Когда Ангел Вечного сказал эти слова всем исраильтянам, народ громко заплакал, |
|
5 І назвали ім'я́ того місця: Бохім, і прино́сили там жертви Господе́ві. |
5 и они назвали то место Бохим («плачущие»). Там они совершили жертвоприношение Вечному. |
|
6 А Ісус відпустив наро́д, і Ізраїлеві сини розійшлися кожен до свого спа́дку, щоб посісти той край. |
6 |
|
7 І служив народ Господе́ві по всі дні Ісуса та по всі дні ста́рших, які продовжили дні свої по Ісусі, що бачили всякий великий чин Господа, якого зробив Він Ізра́їлеві. |
7 Народ служил Вечному во время жизни Иешуа и старейшин, переживших его, которые видели все великие дела, совершённые Вечным для Исраила. |
|
8 І вмер Ісус, син Навинів, раб Господній, віку ста й десяти літ. |
8 Иешуа, сын Нуна, раб Вечного, умер в возрасте ста десяти лет. |
|
9 І поховали його в ме́жах спа́дщини його, у Тімнат-Хересі, в Єфремових гора́х, на пі́вніч від гори Ґааш. |
9 Его похоронили в его наделе, в городе Тимнат-Серахе, . в нагорьях Ефраима, к северу от горы Гааш. |
|
10 І також усе це покоління було прилучене до батьків своїх, а по них настало інше покоління, що не знало Господа, а також тих діл, які чинив Він Ізраїлеві. |
10 Когда всё то поколение отошло к своим отцам и выросло другое поколение, которое не знало ни Вечного, ни того, что Он совершил для Исраила, |
|
11 І Ізраїлеві сини чинили зло в Господніх оча́х, і служили Ваалам. |
11 тогда исраильтяне стали творить зло в глазах Вечного и служить статуям Баала. . |
|
12 І вони покинули Господа, Бога батьків своїх, що вивів їх із єгипетського кра́ю, та й пішли за іншими бога́ми, за бога́ми тих народів, що були в їхніх око́лицях, і вклонялися їм, і гніви́ли Господа. |
12 Они оставили Вечного, Бога своих предков, Который вывел их из Египта. Они последовали за богами народов, которые были вокруг них, и стали поклоняться им. Они гневили Вечного, |
|
13 І покинули вони Господа, та й служили Ваа́лові та Аста́ртам. |
13 потому что оставили Его и служили Баалу и Астарте. . |
|
14 І запала́в Господній гнів на Ізраїля, і Він дав їх у руку грабіжників, — і вони їх грабува́ли. І Він передав їх у руку навко́лишніх їхніх ворогів, і вони не могли вже встояти перед своїми ворогами. |
14 Гнев Вечного вспыхнул на исраильтян, и Он отдал их в руки разбойников, которые стали грабить их. Он отдал их во власть врагов, окружавших их со всех сторон, и они уже не могли им противостоять. |
|
15 У всьому, де вони ходили, Господня рука була проти них на зло, як говорив був Господь, і як заприсягнув їм Господь. І Він дуже їх тиснув. |
15 Всякий раз, когда Исраил шёл воевать, рука Вечного была против него, и народ терпел поражение, как Вечный предупреждал и клялся. Они терпели великое бедствие. |
|
16 І поставив Господь су́ддів, і вони рятували їх від руки їхніх грабіжників. |
16 Вечный ставил им судей, которые спасали их от рук грабителей. |
|
17 Та вони не слухалися також своїх суддів, бо блудили за іншими богами, і вклонялися їм. Вони скоро відхиля́лися з тієї дороги, якою йшли їхні батьки, щоб слухатися Господніх нака́зів. Вони так не робили! |
17 Но они не слушали и судей, а распутничали с другими богами и поклонялись им. Они быстро уклонились от пути, которым ходили их предки, – пути послушания повелениям Вечного, они не следовали их примеру. |
|
18 А коли Господь ставив їм суддів, то Господь був із суддею, і рятував їх із руки їхніх ворогів по всі дні того судді́, бо Господь жалував їх через їхній сто́гін через тих, що їх переслідували та гноби́ли їх. |
18 Всякий раз, когда Вечный ставил над ними судью, Он Сам был с ним и берёг исраильтян от врагов, пока судья был жив, ведь Вечный жалел их, стонавших под гнётом мучителей. |
|
19 І бувало, як умирав той суддя, вони зно́ву псувалися більше від своїх батьків, щоб іти за іншими богами, щоб їм служити та щоб їм вклонятися, і вони не кидали чи́нів своїх та своєї неслухня́ної дороги. |
19 Но когда судья умирал, они принимались за старое и поступали ещё хуже, чем их отцы, следуя другим богам, служа и поклоняясь им. Они не хотели оставить свои злые дела и упрямство. |
|
20 І запалився Господній гнів на Ізраїля, і Він сказав: „За те, що люд цей переступив Мого заповіта, що Я наказав був їхнім батькам, і не слухалися Мого голосу, |
20 Поэтому Вечный сильно разгневался на Исраил и сказал: |
|
21 тож Я більше не виганятиму перед ними нікого з тих народів, що Ісус позоставив, умира́ючи, |
21 Я больше не стану прогонять от них ни одного из народов, которые остались в этой стране после смерти Иешуа. |
|
22 щоб ви́пробувати ними Ізраїля, — чи держатимуться вони Господньої дороги, щоб нею ходити, як держалися їхні батьки, чи ні. |
22 Чтобы испытать Исраил – станут ли исраильтяне стараться ходить по пути Вечного, как делали их предки, – |
|
23 І Господь позоставив тих людей, щоб їх скоро не виганяти, і не дав їх у руку Ісусову. |
23 Вечный оставил эти народы, не прогнав их сразу и не отдав в руки Иешуа. |