CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Суд. 19
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Книга Суддiв

Розділ 19

1 І сталося тими днями, — а царя в Ізраїлі не було — і був один Левит прихо́дько на узбі́ччях Єфремових гір. І взяв він собі жінку нало́жницю з Юдиного Віфлеєму.

2 А нало́жниця його чинила пере́люб при ньому, та й пішла від нього до дому свого батька, до Віфлеєму Юдиного, і була там чотири місяці ча́су.

3 І встав її муж та й пішов за нею, щоб поговорити до серця її, щоб вернути її, а з ним був слуга його та пара ослів. І вона ввела́ його до дому батька свого. І побачив його ба́тько тієї молодої жінки, та й радісно вийшов назу́стріч йому.

4 І тримав його тесть його, батько тієї молодої жінки, і сидів із ним три дні, — і їли й пили вони та ночували там.

5 І сталося четвертого дня, і повставали вони рано вранці, та й встали, щоб іти. І сказав батько тієї молодої жінки до зятя свого: „Підкріпи своє серце кавалком хліба, а потім пі́дете“.

6 І сіли вони, і обоє ра́зом їли та пили. А батько тієї молодої жінки сказав до того чоловіка: „Зволь же й переночуй, і нехай буде добре тобі на серці!“

7 Але встав той чоловік, щоб іти, а тесть його сильно просив його. І вернувся він, і переночував там.

8 І встав він рано вранці п'ятого дня, щоб іти, а батько тієї молодої жінки сказав: „Підкріпи ж своє серце!“ І зволіка́ли вони аж до схи́лку дня, і їли обоє вони.

9 І встав той чоловік, щоб іти, він та наложниця його та слуга його. І сказав йому тесть його, батько тієї молодої жінки: „Ось день схилився на вечір, — переночуй же! Ось день кладеться, — ночуй тут, і нехай буде добре тобі на серці! І встанете взавтра рано, у доро́гу свою́, та й пі́деш до намету свого“.

10 Та той чоловік не хотів ночувати. І встав він та й пішов, і прийшов навпроти Євусу, — це Єрусалим. А з ним пара нав'ю́чених ослів, і його наложниця з ним.

11 Вони були́, при Євусі, а день дуже схилився. І сказав слуга до пана свого: „Ходім, і зайді́мо до цього євусейського міста, та й переночуємо в ньому“.

12 І сказав до нього пан його: „Не заходьмо до міста чужи́нців, бо вони не з Ізраїлевих синів, а перейдімо до Ґів'и“.

13 І сказав він до слуги свого: „Ходім, і при́йдемо до одного з тих міст, і переночуємо в Ґів'ї або в Рамі“.

14 І перейшли вони та й пішли. А сонце зайшло їм при Ґів'ї, що була́ Веніяминова.

15 І зійшли вони туди, щоб увійти переночувати в Ґів'ї. І він увійшов та й сів на майда́ні того міста, та ніхто не брав їх до дому переночувати.

16 Аж ось стари́й чоловік іде вве́чорі з поля з своєї роботи. А цей чоловік був з Єфремових гір, і він був прихо́дько в Ґів'ї. А люди того місця — сини́ Веніяминові.

17 І звів він очі свої та й побачив того чоловіка мандрівника́ на місько́му майда́ні. І сказав той старий чоловік: „Куди ти йдеш та звідки прихо́диш?“

18 А той до нього сказав: „Ми перехо́димо з Юдиного Віфлеєму аж до узбіччя єфремових гір, — звідти я. І ходив я аж до Юдиного Віфлесму, і йду до Господнього дому, та нема нікого, хто взяв би мене до дому.

19 Є й солома, і паша для наших ослів, є хліб та вино мені й невільниці твоїй та слузі з твоїми рабами, — не бракує жодної речі“.

20 І сказав той старий чоловік: „Мир тобі, — нехай уся недоста́ча твоя на мені, тільки на майда́ні не ночуй!“

21 І він увів його́ до свого дому, і дав ослам ко́рму, а самі́ вони пообмивали ноги свої та й їли й пили.

22 Коли вони звеселили серце своє, аж ось люди того міста, люди розпусні, оточили той дім та сту́кали в двері. І каза́ли вони тому старо́му чоловікові, власникові того дому, говорячи: „Виведи чоловіка, що ввійшов до дому твого, — і ми пізнаєм його!“

23 І вийшов до них той чоловік, власник того дому, та й сказав їм: „Ні, мої браття, не робіть же ви зла! По то́му, як увійшов цей чоловік до мого дому, не зробіть такої гидо́ти!

24 Ось дочка́ моя дівчина, та його наложниця, — я їх ви́веду, а ви візьміть їх, і зробіть їм, що вам до вподоби, а тому чоловікові ви не зробите цієї оги́дної речі!“

25 Та ті люди не хотіли слу́хати його. І схопи́в той чоловік свою наложницю, і вивів до них назо́вні. І вони познали її, і безчестили її ці́лу ніч аж до ранку, і відпустили її, як зійшла ра́ння зоря́.

26 І прийшла та жінка, як ранок вертався, та й упала, і лежала при вході дому того чоловіка, що пан її був там, аж до світу.

27 А пан її встав рано, і відчинив двері дому та й вийшов, щоб іти своєю дорогою, — аж ось та жінка, його нало́жниця, лежить при вході до дому, а руки її на порозі.

28 І сказав він до неї: „Уставай і пі́демо!“ Та вона не відповіла́, бо вмерла. І взяв він її на осла. І встав той чоловік, і пішов до свого місця.

29 І ввійшов він до дому свого, і взяв ножа, і схопи́в свою нало́жницю та й порізав її за костями її на дванадцять кусків, і порозсилав по всій Ізраїлевій країні.

30 І сталося, кожен, хто це бачив, то говорив: „Не бувало й не ба́чено такого, як це, від дня ви́ходу Ізраїлевих синів з єгипетського кра́ю аж до цього дня! Зверніть увагу на це, радьте та говоріть!“

Das Buch der Richter

Kapitel 19

1 Zu der Zeit3117 war kein König4428 in Israel3478. Und ein levitischer3881 Mann376 war Fremdling1481 an der Seite3411 des Gebirges2022 Ephraim669 und hatte3947 ihm ein Kebsweib zum Weibe genommen von Bethlehem-Juda3063.

2 Und da sie6370 hatte neben ihm gehuret, lief3212 sie von ihm zu ihres Vaters1 Hause1004 gen Bethlehem-Juda3063 und war daselbst vier702 Monden2320 lang3117.

3 Und ihr Mann376 machte sich auf6965 und zog3212 ihr nach310, daß er freundlich3820 mit ihr redete1696 und sie wieder7725 zu sich holete; und hatte935 einen Knaben5288 und ein Paar6776 Esel2543 mit sich. Und sie führete ihn7125 in ihres Vaters1 Haus1004. Da ihn aber der Dirne5291 Vater1 sah7200, ward er froh8055 und empfing ihn.

4 Und sein Schwäher, der Dirne5291 Vater1, hielt2388 ihn, daß er drei7969 Tage3117 bei ihm2859 blieb3427; aßen398 und tranken8354 und blieben3885 des Nachts da.

5 Des vierten7243 Tages3117 machten sie sich7925 des Morgens1242 frühe auf6965; und er stund auf und wollte ziehen3212. Da310 sprach559 der Dirne5291 Vater1 zu seinem Eidam2860: Labe5582 dein Herz3820 zuvor mit einem Bissen6595 Brots3899, danach sollt ihr ziehen3212.

6 Und3190 sie setzen sich3427 und aßen398 beide8147 miteinander3162 und tranken8354. Da sprach559 der Dirne5291 Vater1 zu dem Mann376: Lieber, bleib2974 über Nacht3885 und laß dein Herz3820 guter Dinge sein.

7 Da aber der Mann376 aufstund und wollte ziehen3212, nötigte6484 ihn sein7725 Schwäher, daß er über Nacht3885 da blieb.

8 Des Morgens1242 am fünften2549 Tage3117 machte er sich7925 früh auf und wollte ziehen3212. Da sprach559 der Dirne5291 Vater1: Lieber, labe5582 dein Herz3824 und laß uns verziehen4102, bis sich5186 der Tag3117 neiget. Und aßen398 also die beiden8147 miteinander.

9 Und der Mann376 machte sich2583 auf6965 und wollte ziehen3212 mit seinem Kebsweibe6370 und mit seinem Knaben5288. Aber sein Schwäher, der Dirne5291 Vater1, sprach559 zu1980 ihm2859: Siehe, der Tag3117 läßt ab7503, und will3190 Abend werden6150; bleib über Nacht3885. Siehe, hie ist Herberge noch diesen Tag3117; bleib hie über Nacht3885 und laß dein Herz3824 guter Dinge sein; morgen4279 so stehet ihr früh auf7925 und ziehet eures Weges1870 zu deiner Hütte168.

10 Aber der Mann376 wollte14 nicht über Nacht bleiben3885, sondern machte sich auf6965 und zog3212 hin und kam935 bis vor5227 Jebus2982, das ist, Jerusalem3389, und sein Paar6776 Esel2543 beladen2280, und sein Kebsweib6370 mit ihm.

11 Da sie5493 nun bei Jebus2982 kamen3212, fiel der Tag3117 fast dahin. Und der Knabe5288 sprach559 zu3966 seinem Herrn113: Lieber, zeuch und laß uns in diese Stadt5892 der Jebusiter2983 einkehren und über Nacht drinnen bleiben3885.

12 Aber sein Herr113 sprach559 zu ihm: Wir wollen nicht5493 in5674 der Fremden5237 Stadt5892 einkehren, die nicht sind von den Kindern1121 Israel3478, sondern wollen hinüber gen Gibea1390.

13 Und sprach559 zu seinem Knaben5288: Gehe3212 fort, daß wir hinzukommen7126 an einen259 Ort4725 und über Nacht zu Gibea1390 oder zu Rama7414 bleiben3885.

14 Und sie zogen3212 fort und wandelten, und die Sonne8121 ging5674 ihnen unter935 hart bei681 Gibea1390, die da liegt unter Benjamin1144.

15 Und sie kehreten daselbst ein5493, daß sie hineinkämen935 und über Nacht3885 zu Gibea1390 blieben. Da er376 aber hineinkam, setzte er sich3427 in der Stadt5892 Gasse7339; denn es war935 niemand, der sie die Nacht3885 im Hause1004 herbergen wollte622.

16 Und2205 siehe, da kam ein376 alter Mann376 von seiner Arbeit4639 vom Felde7704 am Abend6153; und er war auch vom Gebirge2022 Ephraim669 und ein Fremdling1481 zu Gibea1390; aber die Leute582 des Orts4725 waren935 Kinder Jemini.

17 Und5892 da er376 seine Augen5869 aufhub und2205 sah7200 den Gast732 auf5375 der Gasse7339, sprach559 er zu ihm: Wo370 willst du hin3212? und wo kommst du her935?

18 Er376 aber antwortete559 ihm: Wir reisen3212 von Bethlehem-Juda3063, bis wir kommen5674 an die Seite3411 des Gebirges2022 Ephraim669, daher ich bin1980; und1004 bin gen Bethlehem-Juda3063 gezogen und ziehe jetzt zum Hause1004 des HErrn3068, und niemand will mich herbergen.

19 Wir haben3426 Stroh8401 und Futter4554 für unsere Esel2543 und Brot3899 und Wein3196 für mich und deine Magd519 und für den Knaben5288, der mit deinem Knechte5650 ist, daß uns nichts1697 gebricht4270.

20 Der alte2205 Mann376 sprach559: Friede7965 sei mit dir! Alles, was dir mangelt4270, findest du bei mir; bleibe nur7535 nicht über Nacht3885 auf der Gasse7339!

21 Und führete ihn in sein935 Haus1004 und gab den Eseln Futter1101; und sie2543 wuschen7364 ihre Füße7272 und aßen398 und tranken8354.

22 Und3190 da ihr Herz3820 nun guter Dinge war1121, siehe, da kamen935 die Leute582 der Stadt5892, böse1100 Buben, und559 umgaben5437 das Haus1004 und376 pochten1849 an die Tür1817 und sprachen559 zu dem alten2205 Manne376, dem Hauswirt: Bringe den Mann1167 heraus, der in dein Haus kommen3318 ist, daß wir582 ihn5437 erkennen3045!

23 Aber der Mann376, der Hauswirt1004, ging935 zu6213 ihnen heraus und376 sprach559 zu ihnen: Nicht408, meine Brüder251, tut nicht so übel7489, nachdem310 dieser Mann1167 in mein Haus1004 kommen3318 ist; tut nicht eine solche Torheit5039!

24 Siehe, ich habe6213 eine Tochter1323, noch eine Jungfrau1330, und dieser2063 ein Kebsweib6370; die will ich euch herausbringen3318, die möget ihr zuschanden machen6031 und tut6213 mit1697 ihnen5869, was euch gefällt2896; aber an diesem Manne376 tut nicht eine solche Torheit5039!

25 Aber5953 die Leute582 wollten ihm nicht14 gehorchen. Da fassete der Mann376 sein Kebsweib und brachte sie2388 zu8085 ihnen hinaus2351. Die erkannten sie6370 und zerarbeiteten sich3045 die ganze Nacht3915 bis an den Morgen1242; und da die Morgenröte7837 anbrach5927, ließen7971 sie sie gehen3318.

26 Da kam935 das Weib802 hart vor6437 Morgens1242 und fiel nieder5307 vor der Tür6607 am Hause1004 des Mannes376, da ihr Herr113 innen war, und lag da, bis es licht216 ward.

27 Da nun ihr802 Herr113 des Morgens1242 aufstund und die Tür1817 auftat6605 am Hause1004 und herausging3318, daß er seines Weges1870 zöge3212, siehe, da lag5307 sein Kebsweib vor der Tor6607 des Hauses1004 und ihre Hände3027 auf6965 der Schwelle5592.

28 Er376 aber sprach559 zu ihr: Stehe auf6965, laß uns ziehen3212! Aber sie antwortete6030 nicht. Da nahm3947 er sie auf6965 den Esel2543, machte sich auf und zog3212 an seinen Ort4725.

29 Als er nun heimkam1004, nahm3947 er ein Messer3979 und fassete sein935 Kebsweib und stockte sie2388 mit Bein6106 und mit allem in zwölf6240 Stücke5409 und sandte7971 sie6370 in alle Grenzen1366 Israels3478.

30 Wer das2063 sah7200, der sprach559: Solches ist7760 nicht geschehen noch gesehen, seit der Zeit3117 die Kinder1121 Israel3478 aus Ägyptenland776 gezogen sind, bis auf5927 diesen Tag3117. Nun bedenket euch über dem und1961 gebet Rat und saget1696 an7200!

Книга Суддiв

Розділ 19

Das Buch der Richter

Kapitel 19

1 І сталося тими днями, — а царя в Ізраїлі не було — і був один Левит прихо́дько на узбі́ччях Єфремових гір. І взяв він собі жінку нало́жницю з Юдиного Віфлеєму.

1 Zu der Zeit3117 war kein König4428 in Israel3478. Und ein levitischer3881 Mann376 war Fremdling1481 an der Seite3411 des Gebirges2022 Ephraim669 und hatte3947 ihm ein Kebsweib zum Weibe genommen von Bethlehem-Juda3063.

2 А нало́жниця його чинила пере́люб при ньому, та й пішла від нього до дому свого батька, до Віфлеєму Юдиного, і була там чотири місяці ча́су.

2 Und da sie6370 hatte neben ihm gehuret, lief3212 sie von ihm zu ihres Vaters1 Hause1004 gen Bethlehem-Juda3063 und war daselbst vier702 Monden2320 lang3117.

3 І встав її муж та й пішов за нею, щоб поговорити до серця її, щоб вернути її, а з ним був слуга його та пара ослів. І вона ввела́ його до дому батька свого. І побачив його ба́тько тієї молодої жінки, та й радісно вийшов назу́стріч йому.

3 Und ihr Mann376 machte sich auf6965 und zog3212 ihr nach310, daß er freundlich3820 mit ihr redete1696 und sie wieder7725 zu sich holete; und hatte935 einen Knaben5288 und ein Paar6776 Esel2543 mit sich. Und sie führete ihn7125 in ihres Vaters1 Haus1004. Da ihn aber der Dirne5291 Vater1 sah7200, ward er froh8055 und empfing ihn.

4 І тримав його тесть його, батько тієї молодої жінки, і сидів із ним три дні, — і їли й пили вони та ночували там.

4 Und sein Schwäher, der Dirne5291 Vater1, hielt2388 ihn, daß er drei7969 Tage3117 bei ihm2859 blieb3427; aßen398 und tranken8354 und blieben3885 des Nachts da.

5 І сталося четвертого дня, і повставали вони рано вранці, та й встали, щоб іти. І сказав батько тієї молодої жінки до зятя свого: „Підкріпи своє серце кавалком хліба, а потім пі́дете“.

5 Des vierten7243 Tages3117 machten sie sich7925 des Morgens1242 frühe auf6965; und er stund auf und wollte ziehen3212. Da310 sprach559 der Dirne5291 Vater1 zu seinem Eidam2860: Labe5582 dein Herz3820 zuvor mit einem Bissen6595 Brots3899, danach sollt ihr ziehen3212.

6 І сіли вони, і обоє ра́зом їли та пили. А батько тієї молодої жінки сказав до того чоловіка: „Зволь же й переночуй, і нехай буде добре тобі на серці!“

6 Und3190 sie setzen sich3427 und aßen398 beide8147 miteinander3162 und tranken8354. Da sprach559 der Dirne5291 Vater1 zu dem Mann376: Lieber, bleib2974 über Nacht3885 und laß dein Herz3820 guter Dinge sein.

7 Але встав той чоловік, щоб іти, а тесть його сильно просив його. І вернувся він, і переночував там.

7 Da aber der Mann376 aufstund und wollte ziehen3212, nötigte6484 ihn sein7725 Schwäher, daß er über Nacht3885 da blieb.

8 І встав він рано вранці п'ятого дня, щоб іти, а батько тієї молодої жінки сказав: „Підкріпи ж своє серце!“ І зволіка́ли вони аж до схи́лку дня, і їли обоє вони.

8 Des Morgens1242 am fünften2549 Tage3117 machte er sich7925 früh auf und wollte ziehen3212. Da sprach559 der Dirne5291 Vater1: Lieber, labe5582 dein Herz3824 und laß uns verziehen4102, bis sich5186 der Tag3117 neiget. Und aßen398 also die beiden8147 miteinander.

9 І встав той чоловік, щоб іти, він та наложниця його та слуга його. І сказав йому тесть його, батько тієї молодої жінки: „Ось день схилився на вечір, — переночуй же! Ось день кладеться, — ночуй тут, і нехай буде добре тобі на серці! І встанете взавтра рано, у доро́гу свою́, та й пі́деш до намету свого“.

9 Und der Mann376 machte sich2583 auf6965 und wollte ziehen3212 mit seinem Kebsweibe6370 und mit seinem Knaben5288. Aber sein Schwäher, der Dirne5291 Vater1, sprach559 zu1980 ihm2859: Siehe, der Tag3117 läßt ab7503, und will3190 Abend werden6150; bleib über Nacht3885. Siehe, hie ist Herberge noch diesen Tag3117; bleib hie über Nacht3885 und laß dein Herz3824 guter Dinge sein; morgen4279 so stehet ihr früh auf7925 und ziehet eures Weges1870 zu deiner Hütte168.

10 Та той чоловік не хотів ночувати. І встав він та й пішов, і прийшов навпроти Євусу, — це Єрусалим. А з ним пара нав'ю́чених ослів, і його наложниця з ним.

10 Aber der Mann376 wollte14 nicht über Nacht bleiben3885, sondern machte sich auf6965 und zog3212 hin und kam935 bis vor5227 Jebus2982, das ist, Jerusalem3389, und sein Paar6776 Esel2543 beladen2280, und sein Kebsweib6370 mit ihm.

11 Вони були́, при Євусі, а день дуже схилився. І сказав слуга до пана свого: „Ходім, і зайді́мо до цього євусейського міста, та й переночуємо в ньому“.

11 Da sie5493 nun bei Jebus2982 kamen3212, fiel der Tag3117 fast dahin. Und der Knabe5288 sprach559 zu3966 seinem Herrn113: Lieber, zeuch und laß uns in diese Stadt5892 der Jebusiter2983 einkehren und über Nacht drinnen bleiben3885.

12 І сказав до нього пан його: „Не заходьмо до міста чужи́нців, бо вони не з Ізраїлевих синів, а перейдімо до Ґів'и“.

12 Aber sein Herr113 sprach559 zu ihm: Wir wollen nicht5493 in5674 der Fremden5237 Stadt5892 einkehren, die nicht sind von den Kindern1121 Israel3478, sondern wollen hinüber gen Gibea1390.

13 І сказав він до слуги свого: „Ходім, і при́йдемо до одного з тих міст, і переночуємо в Ґів'ї або в Рамі“.

13 Und sprach559 zu seinem Knaben5288: Gehe3212 fort, daß wir hinzukommen7126 an einen259 Ort4725 und über Nacht zu Gibea1390 oder zu Rama7414 bleiben3885.

14 І перейшли вони та й пішли. А сонце зайшло їм при Ґів'ї, що була́ Веніяминова.

14 Und sie zogen3212 fort und wandelten, und die Sonne8121 ging5674 ihnen unter935 hart bei681 Gibea1390, die da liegt unter Benjamin1144.

15 І зійшли вони туди, щоб увійти переночувати в Ґів'ї. І він увійшов та й сів на майда́ні того міста, та ніхто не брав їх до дому переночувати.

15 Und sie kehreten daselbst ein5493, daß sie hineinkämen935 und über Nacht3885 zu Gibea1390 blieben. Da er376 aber hineinkam, setzte er sich3427 in der Stadt5892 Gasse7339; denn es war935 niemand, der sie die Nacht3885 im Hause1004 herbergen wollte622.

16 Аж ось стари́й чоловік іде вве́чорі з поля з своєї роботи. А цей чоловік був з Єфремових гір, і він був прихо́дько в Ґів'ї. А люди того місця — сини́ Веніяминові.

16 Und2205 siehe, da kam ein376 alter Mann376 von seiner Arbeit4639 vom Felde7704 am Abend6153; und er war auch vom Gebirge2022 Ephraim669 und ein Fremdling1481 zu Gibea1390; aber die Leute582 des Orts4725 waren935 Kinder Jemini.

17 І звів він очі свої та й побачив того чоловіка мандрівника́ на місько́му майда́ні. І сказав той старий чоловік: „Куди ти йдеш та звідки прихо́диш?“

17 Und5892 da er376 seine Augen5869 aufhub und2205 sah7200 den Gast732 auf5375 der Gasse7339, sprach559 er zu ihm: Wo370 willst du hin3212? und wo kommst du her935?

18 А той до нього сказав: „Ми перехо́димо з Юдиного Віфлеєму аж до узбіччя єфремових гір, — звідти я. І ходив я аж до Юдиного Віфлесму, і йду до Господнього дому, та нема нікого, хто взяв би мене до дому.

18 Er376 aber antwortete559 ihm: Wir reisen3212 von Bethlehem-Juda3063, bis wir kommen5674 an die Seite3411 des Gebirges2022 Ephraim669, daher ich bin1980; und1004 bin gen Bethlehem-Juda3063 gezogen und ziehe jetzt zum Hause1004 des HErrn3068, und niemand will mich herbergen.

19 Є й солома, і паша для наших ослів, є хліб та вино мені й невільниці твоїй та слузі з твоїми рабами, — не бракує жодної речі“.

19 Wir haben3426 Stroh8401 und Futter4554 für unsere Esel2543 und Brot3899 und Wein3196 für mich und deine Magd519 und für den Knaben5288, der mit deinem Knechte5650 ist, daß uns nichts1697 gebricht4270.

20 І сказав той старий чоловік: „Мир тобі, — нехай уся недоста́ча твоя на мені, тільки на майда́ні не ночуй!“

20 Der alte2205 Mann376 sprach559: Friede7965 sei mit dir! Alles, was dir mangelt4270, findest du bei mir; bleibe nur7535 nicht über Nacht3885 auf der Gasse7339!

21 І він увів його́ до свого дому, і дав ослам ко́рму, а самі́ вони пообмивали ноги свої та й їли й пили.

21 Und führete ihn in sein935 Haus1004 und gab den Eseln Futter1101; und sie2543 wuschen7364 ihre Füße7272 und aßen398 und tranken8354.

22 Коли вони звеселили серце своє, аж ось люди того міста, люди розпусні, оточили той дім та сту́кали в двері. І каза́ли вони тому старо́му чоловікові, власникові того дому, говорячи: „Виведи чоловіка, що ввійшов до дому твого, — і ми пізнаєм його!“

22 Und3190 da ihr Herz3820 nun guter Dinge war1121, siehe, da kamen935 die Leute582 der Stadt5892, böse1100 Buben, und559 umgaben5437 das Haus1004 und376 pochten1849 an die Tür1817 und sprachen559 zu dem alten2205 Manne376, dem Hauswirt: Bringe den Mann1167 heraus, der in dein Haus kommen3318 ist, daß wir582 ihn5437 erkennen3045!

23 І вийшов до них той чоловік, власник того дому, та й сказав їм: „Ні, мої браття, не робіть же ви зла! По то́му, як увійшов цей чоловік до мого дому, не зробіть такої гидо́ти!

23 Aber der Mann376, der Hauswirt1004, ging935 zu6213 ihnen heraus und376 sprach559 zu ihnen: Nicht408, meine Brüder251, tut nicht so übel7489, nachdem310 dieser Mann1167 in mein Haus1004 kommen3318 ist; tut nicht eine solche Torheit5039!

24 Ось дочка́ моя дівчина, та його наложниця, — я їх ви́веду, а ви візьміть їх, і зробіть їм, що вам до вподоби, а тому чоловікові ви не зробите цієї оги́дної речі!“

24 Siehe, ich habe6213 eine Tochter1323, noch eine Jungfrau1330, und dieser2063 ein Kebsweib6370; die will ich euch herausbringen3318, die möget ihr zuschanden machen6031 und tut6213 mit1697 ihnen5869, was euch gefällt2896; aber an diesem Manne376 tut nicht eine solche Torheit5039!

25 Та ті люди не хотіли слу́хати його. І схопи́в той чоловік свою наложницю, і вивів до них назо́вні. І вони познали її, і безчестили її ці́лу ніч аж до ранку, і відпустили її, як зійшла ра́ння зоря́.

25 Aber5953 die Leute582 wollten ihm nicht14 gehorchen. Da fassete der Mann376 sein Kebsweib und brachte sie2388 zu8085 ihnen hinaus2351. Die erkannten sie6370 und zerarbeiteten sich3045 die ganze Nacht3915 bis an den Morgen1242; und da die Morgenröte7837 anbrach5927, ließen7971 sie sie gehen3318.

26 І прийшла та жінка, як ранок вертався, та й упала, і лежала при вході дому того чоловіка, що пан її був там, аж до світу.

26 Da kam935 das Weib802 hart vor6437 Morgens1242 und fiel nieder5307 vor der Tür6607 am Hause1004 des Mannes376, da ihr Herr113 innen war, und lag da, bis es licht216 ward.

27 А пан її встав рано, і відчинив двері дому та й вийшов, щоб іти своєю дорогою, — аж ось та жінка, його нало́жниця, лежить при вході до дому, а руки її на порозі.

27 Da nun ihr802 Herr113 des Morgens1242 aufstund und die Tür1817 auftat6605 am Hause1004 und herausging3318, daß er seines Weges1870 zöge3212, siehe, da lag5307 sein Kebsweib vor der Tor6607 des Hauses1004 und ihre Hände3027 auf6965 der Schwelle5592.

28 І сказав він до неї: „Уставай і пі́демо!“ Та вона не відповіла́, бо вмерла. І взяв він її на осла. І встав той чоловік, і пішов до свого місця.

28 Er376 aber sprach559 zu ihr: Stehe auf6965, laß uns ziehen3212! Aber sie antwortete6030 nicht. Da nahm3947 er sie auf6965 den Esel2543, machte sich auf und zog3212 an seinen Ort4725.

29 І ввійшов він до дому свого, і взяв ножа, і схопи́в свою нало́жницю та й порізав її за костями її на дванадцять кусків, і порозсилав по всій Ізраїлевій країні.

29 Als er nun heimkam1004, nahm3947 er ein Messer3979 und fassete sein935 Kebsweib und stockte sie2388 mit Bein6106 und mit allem in zwölf6240 Stücke5409 und sandte7971 sie6370 in alle Grenzen1366 Israels3478.

30 І сталося, кожен, хто це бачив, то говорив: „Не бувало й не ба́чено такого, як це, від дня ви́ходу Ізраїлевих синів з єгипетського кра́ю аж до цього дня! Зверніть увагу на це, радьте та говоріть!“

30 Wer das2063 sah7200, der sprach559: Solches ist7760 nicht geschehen noch gesehen, seit der Zeit3117 die Kinder1121 Israel3478 aus Ägyptenland776 gezogen sind, bis auf5927 diesen Tag3117. Nun bedenket euch über dem und1961 gebet Rat und saget1696 an7200!

1.0x