Приповiстi

Розділ 7

1 Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,

2 бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,

3 прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!

4 На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“ а розум назви: „Мій дові́рений!“

5 щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.

6 Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,

7 і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,

8 прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,

9 коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.

10 Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,

11 галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:

12 раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.

13 І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:

14 „У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!

15 Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!

16 Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,

17 посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.

18 Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!

19 Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:

20 вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.

21 Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —

22 він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,

23 як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка...

24 А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:

25 Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,

26 бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!

27 Її дім — до шео́лу доро́ги, що провадять до смертних кімна́т.

Мудрые изречения Сулеймана

Глава 7

1 Сын мой, храни мои слова и повеления мои береги.

2 Соблюдай мои повеления – и будешь жить; храни моё наставление, как зеницу ока твоего.

3 На пальцы его навяжи, напиши на сердце своём.

4 Скажи мудрости: «Ты сестра мне» – и назови разум своим близким родственником.

5 Они сохранят тебя от чужой жены, от жены другого с её обольщающими словами.

6 В доме моём я смотрел в окно сквозь решётку оконную.

7 Я увидел среди простаков, заметил среди молодых людей неразумного юношу.

8 Проходил он по улице рядом с её углом, путь держа к её дому,

9 в сумерки, когда вечерело, и ложилась ночная тьма.

10 И навстречу ему вышла женщина, как блудница одетая, с сердцем коварным.

11 (Шумна она и упряма; ноги её не задерживаются дома –

12 то на улице, то на площадях, то на каждом углу ждёт в засаде.)

13 Она схватила его, поцеловала и сказала с бесстыдным лицом:

14 «Я сегодня исполнила свои обеты, принеся жертву примирения, и часть жертвенного мяса я приготовила для пира.

15 Вот я и вышла тебе навстречу; я искала тебя и теперь нашла!

16 Я покрыла мою постель разноцветными тканями из Египта.

17 Надушила я ложе моё миррой, алоэ и корицей.

18 Пойдём, до утра насладимся любовью, натешимся ласками!

19 Мужа моего нет дома – он отправился в долгий путь.

20 Он взял с собой кошелёк с серебром – не вернётся до дня полнолуния».

21 Множеством убедительных слов она его увлекла, соблазнила его льстивой своей речью.

22 И он тотчас за ней пошёл, как вол, что идёт на убой,как олень – на выстрел,

23 пока стрела не пронзит ему печень.Он как птица, что в сеть стремится и не знает, что там ей – смерть.

24 Итак, сыновья, послушайте меня; внимайте тому, что я скажу.

25 Не давайте сердцу свернуть на пути её, не блуждайте по её тропам.

26 Многих повергла она сражёнными; многочисленны её жертвы.

27 Дом её – путь в мир мёртвых, уводящий в покои смерти.

Приповiстi

Розділ 7

Мудрые изречения Сулеймана

Глава 7

1 Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,

1 Сын мой, храни мои слова и повеления мои береги.

2 бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,

2 Соблюдай мои повеления – и будешь жить; храни моё наставление, как зеницу ока твоего.

3 прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!

3 На пальцы его навяжи, напиши на сердце своём.

4 На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“ а розум назви: „Мій дові́рений!“

4 Скажи мудрости: «Ты сестра мне» – и назови разум своим близким родственником.

5 щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.

5 Они сохранят тебя от чужой жены, от жены другого с её обольщающими словами.

6 Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,

6 В доме моём я смотрел в окно сквозь решётку оконную.

7 і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,

7 Я увидел среди простаков, заметил среди молодых людей неразумного юношу.

8 прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,

8 Проходил он по улице рядом с её углом, путь держа к её дому,

9 коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.

9 в сумерки, когда вечерело, и ложилась ночная тьма.

10 Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,

10 И навстречу ему вышла женщина, как блудница одетая, с сердцем коварным.

11 галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:

11 (Шумна она и упряма; ноги её не задерживаются дома –

12 раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.

12 то на улице, то на площадях, то на каждом углу ждёт в засаде.)

13 І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:

13 Она схватила его, поцеловала и сказала с бесстыдным лицом:

14 „У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!

14 «Я сегодня исполнила свои обеты, принеся жертву примирения, и часть жертвенного мяса я приготовила для пира.

15 Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!

15 Вот я и вышла тебе навстречу; я искала тебя и теперь нашла!

16 Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,

16 Я покрыла мою постель разноцветными тканями из Египта.

17 посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.

17 Надушила я ложе моё миррой, алоэ и корицей.

18 Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!

18 Пойдём, до утра насладимся любовью, натешимся ласками!

19 Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:

19 Мужа моего нет дома – он отправился в долгий путь.

20 вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.

20 Он взял с собой кошелёк с серебром – не вернётся до дня полнолуния».

21 Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —

21 Множеством убедительных слов она его увлекла, соблазнила его льстивой своей речью.

22 він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,

22 И он тотчас за ней пошёл, как вол, что идёт на убой,как олень – на выстрел,

23 як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка...

23 пока стрела не пронзит ему печень.Он как птица, что в сеть стремится и не знает, что там ей – смерть.

24 А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:

24 Итак, сыновья, послушайте меня; внимайте тому, что я скажу.

25 Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,

25 Не давайте сердцу свернуть на пути её, не блуждайте по её тропам.

26 бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!

26 Многих повергла она сражёнными; многочисленны её жертвы.

27 Її дім — до шео́лу доро́ги, що провадять до смертних кімна́т.

27 Дом её – путь в мир мёртвых, уводящий в покои смерти.

1.0x