ПриповiстiРозділ 7 |
|
1 |
|
2 бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця, |
|
3 прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого! |
|
4 На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“ а розум назви: „Мій дові́рений!“ |
|
5 щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́. |
|
6 Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́, |
|
7 і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму, |
|
8 прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її, |
|
9 коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року. |
|
10 Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним, |
|
11 галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають: |
|
12 раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона. |
|
13 І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому: |
|
14 „У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої! |
|
15 Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе! |
|
16 Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́, |
|
17 посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном. |
|
18 Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми! |
|
19 Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу: |
|
20 вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“. |
|
21 Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, — |
|
22 він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення, |
|
23 як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка... |
|
24 А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте: |
|
25 Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її, |
|
26 бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті! |
|
27 Її дім — до шео́лу доро́ги, що провадять до смертних кімна́т. |
ProverbsChapter 7 |
|
1 MY son, keep my words and hide my commandments within you. |
|
2 Keep my commandments and live, and my law as the pupil of your eye. |
|
3 Bind them about your neck; write them upon the tablets of your heart. |
|
4 Say to wisdom, You are my sister; and to understanding, You are my counselor |
|
5 That they may keep you from the strange woman, from the stranger that flatters with her words. |
|
6 For from the window of her house and from the balcony she looked out, |
|
7 And she beheld young men, she spied among the youths, and those who lacked understanding, |
|
8 Passing through the street near the corner of her house, |
|
9 In the twilight, in the evening, in the black and dark night; |
|
10 And, behold, there came out a woman with the attire of a harlot to meet one of them, a woman who fluttered the hearts of young men. |
|
11 She is rebellious and gluttonous; her feet do not abide in her house; |
|
12 But she roams around outside, now in the streets, and now lying in wait at the corners. |
|
13 So she caught him and kissed him, and, with an impudent face, said to him, |
|
14 This day I have paid my vows, I have peace offerings with me; |
|
15 Therefore I came out to meet you, for I have been waiting to see you, and now I have found you. |
|
16 I have made my bed upon a carpet; I have covered it with fine linen of Egypt. |
|
17 I have perfumed my bed with myrrh, aloes, and cinnamon. |
|
18 Come, let us take our fill of love until the morning; let us embrace each other with passion. |
|
19 For my husband is not at home, he has gone on a long journey: |
|
20 He has taken a bag of money with him, and it will be a long time before he comes home. |
|
21 With much fair speech she misled him, with the flattering of her lips she forced him. |
|
22 He went after her as a little child, as an ox that goes to the slaughter, and as a dog to be muzzled; |
|
23 And as a stag whose liver is pierced with an arrow, as a bird hastens to the snare, and does not know that he goes to his death. |
|
24 Now therefore, O my children, hearken to me, and attend to the words of my mouth. |
|
25 Let not your heart incline to her ways, do not go astray in her paths. |
|
26 For she has cast down many wounded; yea, many mighty men have been slain by her. |
|
27 The ways to her house are the ways to Sheol, going down to the chambers of death. |
ПриповiстiРозділ 7 |
ProverbsChapter 7 |
|
1 |
1 MY son, keep my words and hide my commandments within you. |
|
2 бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця, |
2 Keep my commandments and live, and my law as the pupil of your eye. |
|
3 прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого! |
3 Bind them about your neck; write them upon the tablets of your heart. |
|
4 На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“ а розум назви: „Мій дові́рений!“ |
4 Say to wisdom, You are my sister; and to understanding, You are my counselor |
|
5 щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́. |
5 That they may keep you from the strange woman, from the stranger that flatters with her words. |
|
6 Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́, |
6 For from the window of her house and from the balcony she looked out, |
|
7 і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму, |
7 And she beheld young men, she spied among the youths, and those who lacked understanding, |
|
8 прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її, |
8 Passing through the street near the corner of her house, |
|
9 коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року. |
9 In the twilight, in the evening, in the black and dark night; |
|
10 Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним, |
10 And, behold, there came out a woman with the attire of a harlot to meet one of them, a woman who fluttered the hearts of young men. |
|
11 галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають: |
11 She is rebellious and gluttonous; her feet do not abide in her house; |
|
12 раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона. |
12 But she roams around outside, now in the streets, and now lying in wait at the corners. |
|
13 І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому: |
13 So she caught him and kissed him, and, with an impudent face, said to him, |
|
14 „У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої! |
14 This day I have paid my vows, I have peace offerings with me; |
|
15 Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе! |
15 Therefore I came out to meet you, for I have been waiting to see you, and now I have found you. |
|
16 Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́, |
16 I have made my bed upon a carpet; I have covered it with fine linen of Egypt. |
|
17 посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном. |
17 I have perfumed my bed with myrrh, aloes, and cinnamon. |
|
18 Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми! |
18 Come, let us take our fill of love until the morning; let us embrace each other with passion. |
|
19 Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу: |
19 For my husband is not at home, he has gone on a long journey: |
|
20 вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“. |
20 He has taken a bag of money with him, and it will be a long time before he comes home. |
|
21 Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, — |
21 With much fair speech she misled him, with the flattering of her lips she forced him. |
|
22 він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення, |
22 He went after her as a little child, as an ox that goes to the slaughter, and as a dog to be muzzled; |
|
23 як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка... |
23 And as a stag whose liver is pierced with an arrow, as a bird hastens to the snare, and does not know that he goes to his death. |
|
24 А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте: |
24 Now therefore, O my children, hearken to me, and attend to the words of my mouth. |
|
25 Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її, |
25 Let not your heart incline to her ways, do not go astray in her paths. |
|
26 бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті! |
26 For she has cast down many wounded; yea, many mighty men have been slain by her. |
|
27 Її дім — до шео́лу доро́ги, що провадять до смертних кімна́т. |
27 The ways to her house are the ways to Sheol, going down to the chambers of death. |