Книга СудейГлава 19 |
1 |
2 Но эта женщина поссорилась с левитом и ушла от него в дом своего отца в Вифлеем иудейский, и пробыла там четыре месяца. |
3 Взяв с собой слугу и пару ослов, муж пошёл за ней, так как хотел поговорить с ней по-хорошему, чтобы она вернулась к нему. Отец женщины был счастлив, когда левит подошёл к его дому. Он вышел ему навстречу и приветствовал его. |
4 Отец той женщины пригласил левита в свой дом и предложил ему остаться, и левит пробыл там три дня. Он ел, пил и спал в доме своего тестя. |
5 На четвёртый день они встали рано утром, и левит готовился идти, но отец женщины сказал ему: |
6 Левит остался и вместе со своим тестем ел и пил. После этого отец женщины сказал левиту: |
7 Левит встал, чтобы уйти, но тесть уговорил его остаться ещё на одну ночь. |
8 На пятый день левит встал рано утром, чтобы идти, но отец женщины сказал зятю: |
9 Когда левит, его наложница и слуга встали, чтобы идти, отец женщины сказал: |
10 Но левит не согласился остаться ещё на одну ночь. Он взял своих ослов и наложницу и пошёл. И пришли они к городу Иевус. (Сейчас он называется Иерусалим). |
11 |
12 Но левит ответил: |
13 Он сказал слуге: |
14 И они пошли дальше. Солнце заходило, когда они подходили к Гиве Вениаминовой. |
15 Они остановились в Гиве, чтобы переночевать в этом городе, пришли на городскую площадь и сели там. Но никто не пригласил их к себе в дом переночевать. |
16 |
17 Старик увидел левита на городской площади и спросил: |
18 Левит ответил: |
19 У нас есть и солома, и корм для ослов, есть хлеб и вино для меня, для женщины и для моего слуги. Мы ни в чём не нуждаемся». |
20 Старик сказал ему: |
21 Тогда старик пригласил левита и тех, кто был с ним, к себе в дом и дал корм его ослам. Потом они омыли ноги и сели есть и пить. |
22 |
23 Старик вышел к ним и сказал: |
24 Смотрите, вот моя дочь-девственница и его наложница. Я выведу их к вам, и делайте с ними всё, что вам угодно. Только не совершайте такого страшного греха по отношению к этому человеку». |
25 Но они не хотели слушать старика. Тогда левит взял свою наложницу и вытолкнул её на улицу к этим развратным людям, и они познали её. Они издевались над ней и насиловали её всю ночь, а на заре отпустили её. |
26 Перед наступлением зари женщина вернулась к тому дому, где был её хозяин, упала у дверей и лежала там, пока не настал день. |
27 Утром левит встал рано, чтобы идти домой. Он открыл двери, чтобы выйти, и увидел свою наложницу. Она лежала у дверей дома, а её руки лежали на пороге. |
28 Левит сказал ей: |
29 Придя домой, он взял нож и разрезал наложницу на двенадцать частей. Он разослал эти части во все районы, где жил израильский народ. |
30 Всякий, кто видел это, говорил: |
Книга СуддiвРозділ 19 |
1 |
2 А нало́жниця його чинила пере́люб при ньому, та й пішла від нього до дому свого батька, до Віфлеєму Юдиного, і була там чотири місяці ча́су. |
3 І встав її муж та й пішов за нею, щоб поговорити до серця її, щоб вернути її, а з ним був слуга його та пара ослів. І вона ввела́ його до дому батька свого. І побачив його ба́тько тієї молодої жінки, та й радісно вийшов назу́стріч йому. |
4 І тримав його тесть його, батько тієї молодої жінки, і сидів із ним три дні, — і їли й пили вони та ночували там. |
5 І сталося четвертого дня, і повставали вони рано вранці, та й встали, щоб іти. І сказав батько тієї молодої жінки до зятя свого: „Підкріпи своє серце кавалком хліба, а потім пі́дете“. |
6 І сіли вони, і обоє ра́зом їли та пили. А батько тієї молодої жінки сказав до того чоловіка: „Зволь же й переночуй, і нехай буде добре тобі на серці!“ |
7 Але встав той чоловік, щоб іти, а тесть його сильно просив його. І вернувся він, і переночував там. |
8 І встав він рано вранці п'ятого дня, щоб іти, а батько тієї молодої жінки сказав: „Підкріпи ж своє серце!“ І зволіка́ли вони аж до схи́лку дня, і їли обоє вони. |
9 І встав той чоловік, щоб іти, він та наложниця його та слуга його. І сказав йому тесть його, батько тієї молодої жінки: „Ось день схилився на вечір, — переночуй же! Ось день кладеться, — ночуй тут, і нехай буде добре тобі на серці! І встанете взавтра рано, у доро́гу свою́, та й пі́деш до намету свого“. |
10 Та той чоловік не хотів ночувати. І встав він та й пішов, і прийшов навпроти Євусу, — це Єрусалим. А з ним пара нав'ю́чених ослів, і його наложниця з ним. |
11 Вони були́, при Євусі, а день дуже схилився. І сказав слуга до пана свого: „Ходім, і зайді́мо до цього євусейського міста, та й переночуємо в ньому“. |
12 І сказав до нього пан його: „Не заходьмо до міста чужи́нців, бо вони не з Ізраїлевих синів, а перейдімо до Ґів'и“. |
13 І сказав він до слуги свого: „Ходім, і при́йдемо до одного з тих міст, і переночуємо в Ґів'ї або в Рамі“. |
14 І перейшли вони та й пішли. А сонце зайшло їм при Ґів'ї, що була́ Веніяминова. |
15 І зійшли вони туди, щоб увійти переночувати в Ґів'ї. І він увійшов та й сів на майда́ні того міста, та ніхто не брав їх до дому переночувати. |
16 Аж ось стари́й чоловік іде вве́чорі з поля з своєї роботи. А цей чоловік був з Єфремових гір, і він був прихо́дько в Ґів'ї. А люди того місця — сини́ Веніяминові. |
17 І звів він очі свої та й побачив того чоловіка мандрівника́ на місько́му майда́ні. І сказав той старий чоловік: „Куди ти йдеш та звідки прихо́диш?“ |
18 А той до нього сказав: „Ми перехо́димо з Юдиного Віфлеєму аж до узбіччя єфремових гір, — звідти я. І ходив я аж до Юдиного Віфлесму, і йду до Господнього дому, та нема нікого, хто взяв би мене до дому. |
19 Є й солома, і паша для наших ослів, є хліб та вино мені й невільниці твоїй та слузі з твоїми рабами, — не бракує жодної речі“. |
20 І сказав той старий чоловік: „Мир тобі, — нехай уся недоста́ча твоя на мені, тільки на майда́ні не ночуй!“ |
21 І він увів його́ до свого дому, і дав ослам ко́рму, а самі́ вони пообмивали ноги свої та й їли й пили. |
22 Коли вони звеселили серце своє, аж ось люди того міста, люди розпусні, оточили той дім та сту́кали в двері. І каза́ли вони тому старо́му чоловікові, власникові того дому, говорячи: „Виведи чоловіка, що ввійшов до дому твого, — і ми пізнаєм його!“ |
23 І вийшов до них той чоловік, власник того дому, та й сказав їм: „Ні, мої браття, не робіть же ви зла! По то́му, як увійшов цей чоловік до мого дому, не зробіть такої гидо́ти! |
24 Ось дочка́ моя дівчина, та його наложниця, — я їх ви́веду, а ви візьміть їх, і зробіть їм, що вам до вподоби, а тому чоловікові ви не зробите цієї оги́дної речі!“ |
25 Та ті люди не хотіли слу́хати його. І схопи́в той чоловік свою наложницю, і вивів до них назо́вні. І вони познали її, і безчестили її ці́лу ніч аж до ранку, і відпустили її, як зійшла ра́ння зоря́. |
26 І прийшла та жінка, як ранок вертався, та й упала, і лежала при вході дому того чоловіка, що пан її був там, аж до світу. |
27 А пан її встав рано, і відчинив двері дому та й вийшов, щоб іти своєю дорогою, — аж ось та жінка, його нало́жниця, лежить при вході до дому, а руки її на порозі. |
28 І сказав він до неї: „Уставай і пі́демо!“ Та вона не відповіла́, бо вмерла. І взяв він її на осла. І встав той чоловік, і пішов до свого місця. |
29 І ввійшов він до дому свого, і взяв ножа, і схопи́в свою нало́жницю та й порізав її за костями її на дванадцять кусків, і порозсилав по всій Ізраїлевій країні. |
30 І сталося, кожен, хто це бачив, то говорив: „Не бувало й не ба́чено такого, як це, від дня ви́ходу Ізраїлевих синів з єгипетського кра́ю аж до цього дня! Зверніть увагу на це, радьте та говоріть!“ |
Книга СудейГлава 19 |
Книга СуддiвРозділ 19 |
1 |
1 |
2 Но эта женщина поссорилась с левитом и ушла от него в дом своего отца в Вифлеем иудейский, и пробыла там четыре месяца. |
2 А нало́жниця його чинила пере́люб при ньому, та й пішла від нього до дому свого батька, до Віфлеєму Юдиного, і була там чотири місяці ча́су. |
3 Взяв с собой слугу и пару ослов, муж пошёл за ней, так как хотел поговорить с ней по-хорошему, чтобы она вернулась к нему. Отец женщины был счастлив, когда левит подошёл к его дому. Он вышел ему навстречу и приветствовал его. |
3 І встав її муж та й пішов за нею, щоб поговорити до серця її, щоб вернути її, а з ним був слуга його та пара ослів. І вона ввела́ його до дому батька свого. І побачив його ба́тько тієї молодої жінки, та й радісно вийшов назу́стріч йому. |
4 Отец той женщины пригласил левита в свой дом и предложил ему остаться, и левит пробыл там три дня. Он ел, пил и спал в доме своего тестя. |
4 І тримав його тесть його, батько тієї молодої жінки, і сидів із ним три дні, — і їли й пили вони та ночували там. |
5 На четвёртый день они встали рано утром, и левит готовился идти, но отец женщины сказал ему: |
5 І сталося четвертого дня, і повставали вони рано вранці, та й встали, щоб іти. І сказав батько тієї молодої жінки до зятя свого: „Підкріпи своє серце кавалком хліба, а потім пі́дете“. |
6 Левит остался и вместе со своим тестем ел и пил. После этого отец женщины сказал левиту: |
6 І сіли вони, і обоє ра́зом їли та пили. А батько тієї молодої жінки сказав до того чоловіка: „Зволь же й переночуй, і нехай буде добре тобі на серці!“ |
7 Левит встал, чтобы уйти, но тесть уговорил его остаться ещё на одну ночь. |
7 Але встав той чоловік, щоб іти, а тесть його сильно просив його. І вернувся він, і переночував там. |
8 На пятый день левит встал рано утром, чтобы идти, но отец женщины сказал зятю: |
8 І встав він рано вранці п'ятого дня, щоб іти, а батько тієї молодої жінки сказав: „Підкріпи ж своє серце!“ І зволіка́ли вони аж до схи́лку дня, і їли обоє вони. |
9 Когда левит, его наложница и слуга встали, чтобы идти, отец женщины сказал: |
9 І встав той чоловік, щоб іти, він та наложниця його та слуга його. І сказав йому тесть його, батько тієї молодої жінки: „Ось день схилився на вечір, — переночуй же! Ось день кладеться, — ночуй тут, і нехай буде добре тобі на серці! І встанете взавтра рано, у доро́гу свою́, та й пі́деш до намету свого“. |
10 Но левит не согласился остаться ещё на одну ночь. Он взял своих ослов и наложницу и пошёл. И пришли они к городу Иевус. (Сейчас он называется Иерусалим). |
10 Та той чоловік не хотів ночувати. І встав він та й пішов, і прийшов навпроти Євусу, — це Єрусалим. А з ним пара нав'ю́чених ослів, і його наложниця з ним. |
11 |
11 Вони були́, при Євусі, а день дуже схилився. І сказав слуга до пана свого: „Ходім, і зайді́мо до цього євусейського міста, та й переночуємо в ньому“. |
12 Но левит ответил: |
12 І сказав до нього пан його: „Не заходьмо до міста чужи́нців, бо вони не з Ізраїлевих синів, а перейдімо до Ґів'и“. |
13 Он сказал слуге: |
13 І сказав він до слуги свого: „Ходім, і при́йдемо до одного з тих міст, і переночуємо в Ґів'ї або в Рамі“. |
14 И они пошли дальше. Солнце заходило, когда они подходили к Гиве Вениаминовой. |
14 І перейшли вони та й пішли. А сонце зайшло їм при Ґів'ї, що була́ Веніяминова. |
15 Они остановились в Гиве, чтобы переночевать в этом городе, пришли на городскую площадь и сели там. Но никто не пригласил их к себе в дом переночевать. |
15 І зійшли вони туди, щоб увійти переночувати в Ґів'ї. І він увійшов та й сів на майда́ні того міста, та ніхто не брав їх до дому переночувати. |
16 |
16 Аж ось стари́й чоловік іде вве́чорі з поля з своєї роботи. А цей чоловік був з Єфремових гір, і він був прихо́дько в Ґів'ї. А люди того місця — сини́ Веніяминові. |
17 Старик увидел левита на городской площади и спросил: |
17 І звів він очі свої та й побачив того чоловіка мандрівника́ на місько́му майда́ні. І сказав той старий чоловік: „Куди ти йдеш та звідки прихо́диш?“ |
18 Левит ответил: |
18 А той до нього сказав: „Ми перехо́димо з Юдиного Віфлеєму аж до узбіччя єфремових гір, — звідти я. І ходив я аж до Юдиного Віфлесму, і йду до Господнього дому, та нема нікого, хто взяв би мене до дому. |
19 У нас есть и солома, и корм для ослов, есть хлеб и вино для меня, для женщины и для моего слуги. Мы ни в чём не нуждаемся». |
19 Є й солома, і паша для наших ослів, є хліб та вино мені й невільниці твоїй та слузі з твоїми рабами, — не бракує жодної речі“. |
20 Старик сказал ему: |
20 І сказав той старий чоловік: „Мир тобі, — нехай уся недоста́ча твоя на мені, тільки на майда́ні не ночуй!“ |
21 Тогда старик пригласил левита и тех, кто был с ним, к себе в дом и дал корм его ослам. Потом они омыли ноги и сели есть и пить. |
21 І він увів його́ до свого дому, і дав ослам ко́рму, а самі́ вони пообмивали ноги свої та й їли й пили. |
22 |
22 Коли вони звеселили серце своє, аж ось люди того міста, люди розпусні, оточили той дім та сту́кали в двері. І каза́ли вони тому старо́му чоловікові, власникові того дому, говорячи: „Виведи чоловіка, що ввійшов до дому твого, — і ми пізнаєм його!“ |
23 Старик вышел к ним и сказал: |
23 І вийшов до них той чоловік, власник того дому, та й сказав їм: „Ні, мої браття, не робіть же ви зла! По то́му, як увійшов цей чоловік до мого дому, не зробіть такої гидо́ти! |
24 Смотрите, вот моя дочь-девственница и его наложница. Я выведу их к вам, и делайте с ними всё, что вам угодно. Только не совершайте такого страшного греха по отношению к этому человеку». |
24 Ось дочка́ моя дівчина, та його наложниця, — я їх ви́веду, а ви візьміть їх, і зробіть їм, що вам до вподоби, а тому чоловікові ви не зробите цієї оги́дної речі!“ |
25 Но они не хотели слушать старика. Тогда левит взял свою наложницу и вытолкнул её на улицу к этим развратным людям, и они познали её. Они издевались над ней и насиловали её всю ночь, а на заре отпустили её. |
25 Та ті люди не хотіли слу́хати його. І схопи́в той чоловік свою наложницю, і вивів до них назо́вні. І вони познали її, і безчестили її ці́лу ніч аж до ранку, і відпустили її, як зійшла ра́ння зоря́. |
26 Перед наступлением зари женщина вернулась к тому дому, где был её хозяин, упала у дверей и лежала там, пока не настал день. |
26 І прийшла та жінка, як ранок вертався, та й упала, і лежала при вході дому того чоловіка, що пан її був там, аж до світу. |
27 Утром левит встал рано, чтобы идти домой. Он открыл двери, чтобы выйти, и увидел свою наложницу. Она лежала у дверей дома, а её руки лежали на пороге. |
27 А пан її встав рано, і відчинив двері дому та й вийшов, щоб іти своєю дорогою, — аж ось та жінка, його нало́жниця, лежить при вході до дому, а руки її на порозі. |
28 Левит сказал ей: |
28 І сказав він до неї: „Уставай і пі́демо!“ Та вона не відповіла́, бо вмерла. І взяв він її на осла. І встав той чоловік, і пішов до свого місця. |
29 Придя домой, он взял нож и разрезал наложницу на двенадцать частей. Он разослал эти части во все районы, где жил израильский народ. |
29 І ввійшов він до дому свого, і взяв ножа, і схопи́в свою нало́жницю та й порізав її за костями її на дванадцять кусків, і порозсилав по всій Ізраїлевій країні. |
30 Всякий, кто видел это, говорил: |
30 І сталося, кожен, хто це бачив, то говорив: „Не бувало й не ба́чено такого, як це, від дня ви́ходу Ізраїлевих синів з єгипетського кра́ю аж до цього дня! Зверніть увагу на це, радьте та говоріть!“ |