Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие по Луке

Глава 20

1 Однажды, когда Он учил народ в Храме и возвещал Благую Весть, подошли к Нему первосвященники и книжники вместе со старейшинами

2 и спросили Его: «Скажи нам, по какому праву Ты это делаешь? Кто Тебе дал это право?»

3 Он же сказал им в ответ: «Спрошу и Я вас об одном. Скажите Мне,

4 крещение Иоанна, от Бога ли было оно или от людей?»

5 Они же рассуждали так между собой: «Если скажем: „От Бога“, то Он спросит: „Почему же вы не поверили ему?“

6 А если скажем: „От людей“, то весь народ побьет нас камнями, потому что все убеждены, что Иоанн — пророк».

7 И они ответили, что не знают, от кого оно.

8 Тогда Иисус сказал им: «И Я не скажу вам, по какому праву делаю это».

9 Затем Иисус рассказал народу такую притчу: «Насадил человек виноградник и, отдав его внаем виноградарям, надолго уехал.

10 Когда пришло время сбора урожая, он послал к виноградарям слугу, чтобы взять у них свою часть плодов из этого виноградника. Но виноградари избили и выгнали этого слугу, ничего ему не дав.

11 Поэтому хозяину пришлось послать другого слугу, но и того они, избив и опозорив, прогнали ни с чем.

12 Он послал к ним и третьего, и того они избили до крови и выбросили из виноградника.

13 „Что делать мне? — сказал тогда хозяин виноградника. — Пошлю сына моего возлюбленного, может быть, они его постыдятся?“

14 Но, увидев сына, виноградари стали рассуждать между собой, как им поступить. „Это наследник, — говорили они, — убьем его, и его наследство станет нашим“.

15 Они выволокли его из виноградника и убили. Что после этого сделает с ними хозяин виноградника?

16 Он явится и предаст смерти этих виноградарей, а виноградник отдаст другим». Услышав это, люди сказали: «Пусть никогда этого не будет!»

17 Иисус же, взглянув на них, спросил: «Что же тогда означают такие слова в Писании: „Камень, что отвергли строители, краеугольным стал камнем“?

18 Каждый, кто упадет на этот камень, разобьется, а на кого он упадет, того обратит во прах».

19 Книжники и первосвященники хотели тотчас же схватить Его, ибо поняли, что Он рассказал эту притчу о них, но побоялись народа.

20 Они решили следить за Ним и подослали своих людей, выдававших себя за праведных. Надеялись те поймать Его на слове и отдать во власть прокуратора для суда над Ним.

21 Они обратились к Нему с вопросом. «Учитель, — сказали они, — мы знаем, что Ты говоришь невзирая на лица и учишь верно, и воистину пути Божьему учишь.

22 Можно ли нам платить налог кесарю или нет?»

23 Он же, распознав их хитрость, сказал им:

24 «Покажите мне денарий. Чье на нем изображение и чья надпись?» «Кесаря», — отвечали они.

25 Он же сказал им: «Так и отдайте кесарево кесарю, а Божие — Богу».

26 И не удалось им поймать Его на слове при народе, и, удивленные Его ответом, они замолкли.

27 Затем подошли к Иисусу некоторые из саддукеев (они отрицают воскресение мертвых) и спросили Его:

28 «Учитель, Моисей дал нам такое установление: „Если чей-либо брат, будучи женат, умрет бездетным, то пусть его брат возьмет вдову его себе в жены и продолжит род брата своего“.

29 И вот, было семь братьев. Первый, женившись, умер бездетным,

30 второй,

31 а затем и третий брали ее себе в жены, и так все семеро, но умерли они, не оставив после себя детей.

32 Потом умерла и та женщина.

33 Чьей женой будет она при воскресении мертвых? Ведь все семеро были женаты на ней».

34 «Люди мира сего женятся и выходят замуж, — сказал им Иисус, —

35 но те, кто окажется достойным места в ином мире и воскресения мертвых, более не женятся и замуж не выходят,

36 и смерть над ними уже не властна. Они подобны ангелам, и как люди, удостоившиеся воскресения, они — дети Божии.

37 А что мертвые воскресают, так об этом уже сам Моисей говорил, рассказывая о горящем кусте, когда называл Господа Богом Авраама, Богом Исаака и Богом Иакова.

38 Он — не мертвых Бог, а живых, ибо для Него все живы».

39 Некоторые из книжников сказали: «Учитель, это был хороший ответ».

40 И они больше не решались спрашивать Его о чем бы то ни было.

41 А Иисус спросил у них: «Как же говорят, что Мессия — сын Давидов?

42 Ведь сам Давид говорит в книге Псалмов: „Сказал Господь Господу моему: сядь по правую руку Мою,

43 доколе не повергну врагов Твоих к ногам Твоим“.

44 Итак, Давид называет Его Господом. Как же Мессия может быть сыном его?»

45 В то время, когда весь народ слушал Его, Он сказал ученикам [Своим]:

46 «Остерегайтесь книжников. Им нравится ходить в длинных одеждах, они любят, чтобы их почтительно приветствовали на площадях, любят сидеть впереди всех в синагогах и занимать почетные места на пирах.

47 Они наживаются за счет вдов и напоказ долго молятся. Ждет их самый суровый приговор!»

Вiд Луки

Розділ 20

1 І сталось одно́го з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Нови́ну звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,

2 та й до Нього промовили, кажучи: „Скажи нам, якою вла́дою Ти чиниш оце? Або хто Тобі вла́ду цю дав?“

3 І промовив до них Він у відповідь: „Запитаю й Я вас одну річ, — і відповідайте Мені:

4 Іванове хрищення з неба було́, чи від людей?“

5 Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „З неба“, відкаже: „Чого ж ви йому не повірили?“

6 А як скажемо: „Від людей“, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переко́нані, що Іван — то пророк“.

7 І вони відповіли, що не знають, ізвідки.

8 А Ісус відказав їм: „То й Я не скажу́ вам, якою вла́дою Я це чиню́“.

9 І Він розповідати почав людям при́тчу оцю. „Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винаря́м, та й відбув на час довший.

10 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб дали йому частку з плоді́в виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.

11 І знову послав він до них раба і́ншого, а вони й того збили й знева́жили, — та й відіслали ні з чим.

12 І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.

13 Сказав тоді пан виноградника: „Що́ маю робити? Пошлю свого сина улю́бленого, — може його посоро́мляться“.

14 Винарі́ ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, щоб спа́дщина наша була́“.

15 І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що́ ж зробить їм пан виноградника?

16 Він при́йде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть“. Слухачі ж повіли́: „Нехай цього не станеться!“

17 А Він глянув на них та й сказав: „Що ж оце, що написане: „Камінь, що його будівничі відкинули, той нарі́жним став каменем!

18 Кожен, хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде́, — то розчавить його́“.

19 А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись наро́ду. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.

20 І вони слідкували за Ним, і підіслали підгля́дачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й вла́ді намісника.

21 І вони запитали Його та сказали: „Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обли́ччя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.

22 Чи годи́ться давати податок для ке́саря, чи ні?“

23 Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: „Чого ви Мене випробо́вуєте?

24 Покажіте дина́рія Мені. Чий образ і напис він має?“ Вони відказали: „Кесарів“.

25 А Він їм відказав: „Тож віддайте ке́сареве — ке́сареві, а Богові — Боже!“

26 І не могли вони перед людьми́ зловити на слові Його. І дивува́лись вони з Його відповіді, та й замовкли.

27 І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресі́ння, і запитали Його,

28 та сказали: „Учителю, Мойсей написав нам: „Як умре кому брат, який має дружи́ну, а помре бездітний, — то нехай його брат візьме дружи́ну, і відно́вить насіння для брата свого“.

29 Було ж сім братів. І перший, узявши дружи́ну, бездітний умер.

30 І другий узяв був ту дружи́ну, та й той вмер бездітний.

31 І третій узяв був її, так само й усі се́меро, — і вони дітей не позоставили, та й повмирали.

32 А по всіх умерла й жінка.

33 А в воскресі́нні котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружину її“.

34 Ісус же промовив у відповідь їм: „Женяться й заміж виходять сини цього віку.

35 А ті, що будуть достойні того віку й воскресі́ння з мертвих, — не будуть ні женитись, ні заміж вихо́дити,

36 ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони ангола́м, і вони сини Божі, синами воскресі́ння бувши.

37 А що мертві встають, то й Мойсей показав — при кущі, — коли він назвав Господа „Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим“.

38 Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.“

39 Дехто ж із книжників відповіли та сказали: „Учителю, — Ти добре сказав!“

40 І вже не насмілювалися питати Його ні про що́.

41 І сказав Він до них: „Як то кажуть, що Христос син Давидів?

42 Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене,

43 поки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“

44 Отже, Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“

45 І, як увесь наро́д слухав, Він промовив до учнів Своїх:

46 „Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на бенке́тах,

47 що вдови́ні хати́ поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“

Евангелие по Луке Глава 20	Вiд Луки Розділ 20
1 Однажды, когда Он учил народ в Храме и возвещал Благую Весть, подошли к Нему первосвященники и книжники вместе со старейшинами	1 І сталось одно́го з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Нови́ну звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,
2 и спросили Его: «Скажи нам, по какому праву Ты это делаешь? Кто Тебе дал это право?»	2 та й до Нього промовили, кажучи: „Скажи нам, якою вла́дою Ти чиниш оце? Або хто Тобі вла́ду цю дав?“
3 Он же сказал им в ответ: «Спрошу и Я вас об одном. Скажите Мне,	3 І промовив до них Він у відповідь: „Запитаю й Я вас одну річ, — і відповідайте Мені:
4 крещение Иоанна, от Бога ли было оно или от людей?»	4 Іванове хрищення з неба було́, чи від людей?“
5 Они же рассуждали так между собой: «Если скажем: „От Бога“, то Он спросит: „Почему же вы не поверили ему?“	5 Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „З неба“, відкаже: „Чого ж ви йому не повірили?“
6 А если скажем: „От людей“, то весь народ побьет нас камнями, потому что все убеждены, что Иоанн — пророк».	6 А як скажемо: „Від людей“, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переко́нані, що Іван — то пророк“.
7 И они ответили, что не знают, от кого оно.	7 І вони відповіли, що не знають, ізвідки.
8 Тогда Иисус сказал им: «И Я не скажу вам, по какому праву делаю это».	8 А Ісус відказав їм: „То й Я не скажу́ вам, якою вла́дою Я це чиню́“.
9 Затем Иисус рассказал народу такую притчу: «Насадил человек виноградник и, отдав его внаем виноградарям, надолго уехал.	9 І Він розповідати почав людям при́тчу оцю. „Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винаря́м, та й відбув на час довший.
10 Когда пришло время сбора урожая, он послал к виноградарям слугу, чтобы взять у них свою часть плодов из этого виноградника. Но виноградари избили и выгнали этого слугу, ничего ему не дав.	10 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб дали йому частку з плоді́в виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.
11 Поэтому хозяину пришлось послать другого слугу, но и того они, избив и опозорив, прогнали ни с чем.	11 І знову послав він до них раба і́ншого, а вони й того збили й знева́жили, — та й відіслали ні з чим.
12 Он послал к ним и третьего, и того они избили до крови и выбросили из виноградника.	12 І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.
13 „Что делать мне? — сказал тогда хозяин виноградника. — Пошлю сына моего возлюбленного, может быть, они его постыдятся?“	13 Сказав тоді пан виноградника: „Що́ маю робити? Пошлю свого сина улю́бленого, — може його посоро́мляться“.
14 Но, увидев сына, виноградари стали рассуждать между собой, как им поступить. „Это наследник, — говорили они, — убьем его, и его наследство станет нашим“.	14 Винарі́ ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, щоб спа́дщина наша була́“.
15 Они выволокли его из виноградника и убили. Что после этого сделает с ними хозяин виноградника?	15 І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що́ ж зробить їм пан виноградника?
16 Он явится и предаст смерти этих виноградарей, а виноградник отдаст другим». Услышав это, люди сказали: «Пусть никогда этого не будет!»	16 Він при́йде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть“. Слухачі ж повіли́: „Нехай цього не станеться!“
17 Иисус же, взглянув на них, спросил: «Что же тогда означают такие слова в Писании: „Камень, что отвергли строители, краеугольным стал камнем“?	17 А Він глянув на них та й сказав: „Що ж оце, що написане: „Камінь, що його будівничі відкинули, той нарі́жним став каменем!
18 Каждый, кто упадет на этот камень, разобьется, а на кого он упадет, того обратит во прах».	18 Кожен, хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде́, — то розчавить його́“.
19 Книжники и первосвященники хотели тотчас же схватить Его, ибо поняли, что Он рассказал эту притчу о них, но побоялись народа.	19 А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись наро́ду. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.
20 Они решили следить за Ним и подослали своих людей, выдававших себя за праведных. Надеялись те поймать Его на слове и отдать во власть прокуратора для суда над Ним.	20 І вони слідкували за Ним, і підіслали підгля́дачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й вла́ді намісника.
21 Они обратились к Нему с вопросом. «Учитель, — сказали они, — мы знаем, что Ты говоришь невзирая на лица и учишь верно, и воистину пути Божьему учишь.	21 І вони запитали Його та сказали: „Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обли́ччя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.
22 Можно ли нам платить налог кесарю или нет?»	22 Чи годи́ться давати податок для ке́саря, чи ні?“
23 Он же, распознав их хитрость, сказал им:	23 Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: „Чого ви Мене випробо́вуєте?
24 «Покажите мне денарий. Чье на нем изображение и чья надпись?» «Кесаря», — отвечали они.	24 Покажіте дина́рія Мені. Чий образ і напис він має?“ Вони відказали: „Кесарів“.
25 Он же сказал им: «Так и отдайте кесарево кесарю, а Божие — Богу».	25 А Він їм відказав: „Тож віддайте ке́сареве — ке́сареві, а Богові — Боже!“
26 И не удалось им поймать Его на слове при народе, и, удивленные Его ответом, они замолкли.	26 І не могли вони перед людьми́ зловити на слові Його. І дивува́лись вони з Його відповіді, та й замовкли.
27 Затем подошли к Иисусу некоторые из саддукеев (они отрицают воскресение мертвых) и спросили Его:	27 І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресі́ння, і запитали Його,
28 «Учитель, Моисей дал нам такое установление: „Если чей-либо брат, будучи женат, умрет бездетным, то пусть его брат возьмет вдову его себе в жены и продолжит род брата своего“.	28 та сказали: „Учителю, Мойсей написав нам: „Як умре кому брат, який має дружи́ну, а помре бездітний, — то нехай його брат візьме дружи́ну, і відно́вить насіння для брата свого“.
29 И вот, было семь братьев. Первый, женившись, умер бездетным,	29 Було ж сім братів. І перший, узявши дружи́ну, бездітний умер.
30 второй,	30 І другий узяв був ту дружи́ну, та й той вмер бездітний.
31 а затем и третий брали ее себе в жены, и так все семеро, но умерли они, не оставив после себя детей.	31 І третій узяв був її, так само й усі се́меро, — і вони дітей не позоставили, та й повмирали.
32 Потом умерла и та женщина.	32 А по всіх умерла й жінка.
33 Чьей женой будет она при воскресении мертвых? Ведь все семеро были женаты на ней».	33 А в воскресі́нні котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружину її“.
34 «Люди мира сего женятся и выходят замуж, — сказал им Иисус, —	34 Ісус же промовив у відповідь їм: „Женяться й заміж виходять сини цього віку.
35 но те, кто окажется достойным места в ином мире и воскресения мертвых, более не женятся и замуж не выходят,	35 А ті, що будуть достойні того віку й воскресі́ння з мертвих, — не будуть ні женитись, ні заміж вихо́дити,
36 и смерть над ними уже не властна. Они подобны ангелам, и как люди, удостоившиеся воскресения, они — дети Божии.	36 ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони ангола́м, і вони сини Божі, синами воскресі́ння бувши.
37 А что мертвые воскресают, так об этом уже сам Моисей говорил, рассказывая о горящем кусте, когда называл Господа Богом Авраама, Богом Исаака и Богом Иакова.	37 А що мертві встають, то й Мойсей показав — при кущі, — коли він назвав Господа „Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим“.
38 Он — не мертвых Бог, а живых, ибо для Него все живы».	38 Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.“
39 Некоторые из книжников сказали: «Учитель, это был хороший ответ».	39 Дехто ж із книжників відповіли та сказали: „Учителю, — Ти добре сказав!“
40 И они больше не решались спрашивать Его о чем бы то ни было.	40 І вже не насмілювалися питати Його ні про що́.
41 А Иисус спросил у них: «Как же говорят, что Мессия — сын Давидов?	41 І сказав Він до них: „Як то кажуть, що Христос син Давидів?
42 Ведь сам Давид говорит в книге Псалмов: „Сказал Господь Господу моему: сядь по правую руку Мою,	42 Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене,
43 доколе не повергну врагов Твоих к ногам Твоим“.	43 поки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“
44 Итак, Давид называет Его Господом. Как же Мессия может быть сыном его?»	44 Отже, Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“
45 В то время, когда весь народ слушал Его, Он сказал ученикам [Своим]:	45 І, як увесь наро́д слухав, Він промовив до учнів Своїх:
46 «Остерегайтесь книжников. Им нравится ходить в длинных одеждах, они любят, чтобы их почтительно приветствовали на площадях, любят сидеть впереди всех в синагогах и занимать почетные места на пирах.	46 „Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на бенке́тах,
47 Они наживаются за счет вдов и напоказ долго молятся. Ждет их самый суровый приговор!»	47 що вдови́ні хати́ поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие по Луке

Глава 20

Вiд Луки

Розділ 20

Евангелие по Луке

Глава 20

Вiд Луки

Розділ 20

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие по Луке

Глава 20

Вiд Луки

Розділ 20

Евангелие по Луке

Глава 20

Вiд Луки

Розділ 20

Ветхий
завет

Новый
завет