Книга пророка Исайи

Глава 63

1 Кто это идет из Эдома, из Боцры — в багряном одеянии, прекрасно Его облаченье, шествует Он в величии и силе Своей? «Я Тот, Кто судит справедливо! Я Тот, Кто силен спасать!»

2 «Отчего ж облаченье Твое багряно, почему одежды Твои, как у давильщика винограда?»

3 «Я один давил виноград, топтал его в давильнеи никого из народов со Мною не было; Я давил их во гневе, в ярости топтал — и забрызгала кровь одежду Мою, запятнала облаченье Мое.

4 День воздаяния был уготован Мною, вот и наступил год возмездия!

5 Я огляделся, но рядом помощника не было, с изумлением увидел, что не на кого опереться. Тогда Я Сам, Своей рукой одержал победу, и гнев Мой был Мне подмогой.

6 Попирал Я народы во гневе, сокрушал их в ярости, кровь их на землю проливал!»

7 Вспоминаю я о неизменной любви ГОСПОДА, славлю Его за то, что печется о нас: как благ Он к роду израильскому, как сострадателен Он к ним, сколь велика верность Его!

8 Своим народом назвал Он их, детьми, которые не будут обманывать. Спасителем стал Он для них.

9 Если горе у них — и Ему горько, посылает к ним Ангела, исходящего от Него, и спасает их. Из любви и милости Своей их избавлял, издревле брал Он их на руки и нес.

10 Но они послушанье отвергли, оскорбили святой дух Его; потому стал Он для них неприятелем, Сам с ними воевал.

11 Тогда вспомнил Его народ дни древние, Моисеевы: где же Тот, Кто из моря их вывел, пастыря вывел вместе с паствой его? Где ныне Тот, Кто вселил в них дух Свой святой?

12 Кто же Моисея за руку вел, всей мощью Своею поддерживал, воды пред ними разделил, навеки прославив имя Свое?

13 Кто провел их через бездну, словно коня по степи? Потому не споткнулись они,

14 словно стадо, что идет по долине. Это дух ГОСПОДЕНЬ давал им покой. Да, так и вел Ты Свой народ, возвеличивая имя Свое.

15 Взгляни с небес, посмотри из обители славы Своей святой. Где же ревность Твоя о народе, где могущество Твое? Не скрывай милосердия Твоего и сострадания.

16 Ведь только Ты — наш Отец, хотя Аврааму неведомы мы, и за своих не признаёт нас Иаков. Только Ты, ГОСПОДИ, — Отец наш, от века имя Тебе — Избавитель.

17 Для чего же, ГОСПОДИ, позволил нам сойти с путей Твоих и ожесточиться даже, так что благоговеть перед Тобой мы перестали? Вернись ради Своих слуг, ради племен удела Твоего!

18 Недолго владел этой святыней Твой народ, попирают враги Святилище Твое.

19 И давно уже длится это — будто нами Ты никогда и не правил, будто имя Твое мы никогда не носили!

Iсая

Розділ 63

1 Хто це гряде́ із Едо́му, у ша́тах черво́них із Боцри́? Хто Той пи́шний в убра́нні Своїм, що в ве́личі сили Своєї врочисто гряде́? — Це Я, що говорить у праведності, що вла́дний спаса́ти!

2 Чого то червона одежа Твоя, а ша́ти Твої як у то́го, хто топче в чави́лі?

3 „Сам один Я чави́ло топта́в, і не було із наро́дів зо Мною ніко́го! І Я топта́в їх у гніві Своїм, і чави́в їх у лю́ті Своїй, — і бри́зкав їх сік на одежу Мою, і Я попля́мив всі ша́ти Свої.

4 Бо день по́мсти — у серці Моїм, і надійшов рік Мого вику́плення!

5 Я дививсь, але помічника́ не було́, і дивува́всь, бо підпо́ри Мені бракува́ло, та раме́но Моє Мені допомогло́, а Мій гнів — він підтри́мав Мене!

6 І топтав Я наро́ди у гніві Своїм, і лама́в їх у лю́ті Своїй, і вилив на землю їхню кров“!

7 Буду зга́дувати ла́ски Господні, Господні хвали́ за все те, що вчинив нам Госпо́дь, за велике добро́ те для дому Ізраїля, що вчинив Він для них у Своїм милосерді, і в ласці великій Своїй!

8 І сказав: „Вони справді наро́д Мій, сини, що неправди не кажуть,“ — і став Він для них за Спаси́теля.

9 В усякому у́тиску їхньому тісно було́ і Йому, і Ангол обличчя Його їх спаса́в. Любов'ю Своєю й Своїм милосердям Він ви́купив їх, і їх підні́с і носив їх усі дні в давни́ну.

10 Та стали вони неслухня́ними й Духа Святого Його засмути́ли, — і Він оберну́вся на во́рога їм, Він Сам воював проти них.

11 Тоді то народ Його згадає дні да́вні, Мойсея: Де Той, що їх вивів із моря із па́стирем отари Своєї? Де Той, що в нього поклав Свого Духа Святого?

12 Що Він по прави́ці Мойсея прова́див раме́но вели́ччя Свого́, що Він перед ними розді́лював во́ду, щоб зроби́ти Собі вічне Ім'я́?

13 Що прова́див безо́днями їх, як коня́ на пустині, — і вони не спіткну́лись?

14 Як схо́дить у долину худо́ба, так їх Дух Господній водив до спочи́нку, так і Ти вів наро́д Свій, щоб зроби́ти Собі славне Ім'я́!

15 Поглянь із небе́с і побач із мешка́ння святині Своєї та слави Своєї: Де горли́вість Твоя та Твої могу́тні чи́ни? Де велике число милосердя Твого та ла́ски Твоєї, що су́проти ме́не затри́малися?

16 Тільки Ти — наш Отець, бо Авраам нас не знає, а Ізраїль нас не пізна́є! Ти, Господи, Отець наш, від віку Ім'я́ Твоє: наш Викупи́тель!

17 Нащо, Господи, Ти попусти́в, що ми блу́димо з доріг Твоїх, нащо робиш тверди́м наше серце, щоб ми не боялись Тебе? Вернися ради рабів Своїх, ради племе́н спа́дку Свого́!

18 Спа́дщину займав час короткий святий Твій наро́д, — проти́вники наші святиню Твою потопта́ли!

19 Ми стали такими, немов би відві́ку Ти не панува́в був над нами, немов би не кли́калося Твоє Йме́ння над нами!

Книга пророка Исайи

Глава 63

Iсая

Розділ 63

1 Кто это идет из Эдома, из Боцры — в багряном одеянии, прекрасно Его облаченье, шествует Он в величии и силе Своей? «Я Тот, Кто судит справедливо! Я Тот, Кто силен спасать!»

1 Хто це гряде́ із Едо́му, у ша́тах черво́них із Боцри́? Хто Той пи́шний в убра́нні Своїм, що в ве́личі сили Своєї врочисто гряде́? — Це Я, що говорить у праведності, що вла́дний спаса́ти!

2 «Отчего ж облаченье Твое багряно, почему одежды Твои, как у давильщика винограда?»

2 Чого то червона одежа Твоя, а ша́ти Твої як у то́го, хто топче в чави́лі?

3 «Я один давил виноград, топтал его в давильнеи никого из народов со Мною не было; Я давил их во гневе, в ярости топтал — и забрызгала кровь одежду Мою, запятнала облаченье Мое.

3 „Сам один Я чави́ло топта́в, і не було із наро́дів зо Мною ніко́го! І Я топта́в їх у гніві Своїм, і чави́в їх у лю́ті Своїй, — і бри́зкав їх сік на одежу Мою, і Я попля́мив всі ша́ти Свої.

4 День воздаяния был уготован Мною, вот и наступил год возмездия!

4 Бо день по́мсти — у серці Моїм, і надійшов рік Мого вику́плення!

5 Я огляделся, но рядом помощника не было, с изумлением увидел, что не на кого опереться. Тогда Я Сам, Своей рукой одержал победу, и гнев Мой был Мне подмогой.

5 Я дививсь, але помічника́ не було́, і дивува́всь, бо підпо́ри Мені бракува́ло, та раме́но Моє Мені допомогло́, а Мій гнів — він підтри́мав Мене!

6 Попирал Я народы во гневе, сокрушал их в ярости, кровь их на землю проливал!»

6 І топтав Я наро́ди у гніві Своїм, і лама́в їх у лю́ті Своїй, і вилив на землю їхню кров“!

7 Вспоминаю я о неизменной любви ГОСПОДА, славлю Его за то, что печется о нас: как благ Он к роду израильскому, как сострадателен Он к ним, сколь велика верность Его!

7 Буду зга́дувати ла́ски Господні, Господні хвали́ за все те, що вчинив нам Госпо́дь, за велике добро́ те для дому Ізраїля, що вчинив Він для них у Своїм милосерді, і в ласці великій Своїй!

8 Своим народом назвал Он их, детьми, которые не будут обманывать. Спасителем стал Он для них.

8 І сказав: „Вони справді наро́д Мій, сини, що неправди не кажуть,“ — і став Він для них за Спаси́теля.

9 Если горе у них — и Ему горько, посылает к ним Ангела, исходящего от Него, и спасает их. Из любви и милости Своей их избавлял, издревле брал Он их на руки и нес.

9 В усякому у́тиску їхньому тісно було́ і Йому, і Ангол обличчя Його їх спаса́в. Любов'ю Своєю й Своїм милосердям Він ви́купив їх, і їх підні́с і носив їх усі дні в давни́ну.

10 Но они послушанье отвергли, оскорбили святой дух Его; потому стал Он для них неприятелем, Сам с ними воевал.

10 Та стали вони неслухня́ними й Духа Святого Його засмути́ли, — і Він оберну́вся на во́рога їм, Він Сам воював проти них.

11 Тогда вспомнил Его народ дни древние, Моисеевы: где же Тот, Кто из моря их вывел, пастыря вывел вместе с паствой его? Где ныне Тот, Кто вселил в них дух Свой святой?

11 Тоді то народ Його згадає дні да́вні, Мойсея: Де Той, що їх вивів із моря із па́стирем отари Своєї? Де Той, що в нього поклав Свого Духа Святого?

12 Кто же Моисея за руку вел, всей мощью Своею поддерживал, воды пред ними разделил, навеки прославив имя Свое?

12 Що Він по прави́ці Мойсея прова́див раме́но вели́ччя Свого́, що Він перед ними розді́лював во́ду, щоб зроби́ти Собі вічне Ім'я́?

13 Кто провел их через бездну, словно коня по степи? Потому не споткнулись они,

13 Що прова́див безо́днями їх, як коня́ на пустині, — і вони не спіткну́лись?

14 словно стадо, что идет по долине. Это дух ГОСПОДЕНЬ давал им покой. Да, так и вел Ты Свой народ, возвеличивая имя Свое.

14 Як схо́дить у долину худо́ба, так їх Дух Господній водив до спочи́нку, так і Ти вів наро́д Свій, щоб зроби́ти Собі славне Ім'я́!

15 Взгляни с небес, посмотри из обители славы Своей святой. Где же ревность Твоя о народе, где могущество Твое? Не скрывай милосердия Твоего и сострадания.

15 Поглянь із небе́с і побач із мешка́ння святині Своєї та слави Своєї: Де горли́вість Твоя та Твої могу́тні чи́ни? Де велике число милосердя Твого та ла́ски Твоєї, що су́проти ме́не затри́малися?

16 Ведь только Ты — наш Отец, хотя Аврааму неведомы мы, и за своих не признаёт нас Иаков. Только Ты, ГОСПОДИ, — Отец наш, от века имя Тебе — Избавитель.

16 Тільки Ти — наш Отець, бо Авраам нас не знає, а Ізраїль нас не пізна́є! Ти, Господи, Отець наш, від віку Ім'я́ Твоє: наш Викупи́тель!

17 Для чего же, ГОСПОДИ, позволил нам сойти с путей Твоих и ожесточиться даже, так что благоговеть перед Тобой мы перестали? Вернись ради Своих слуг, ради племен удела Твоего!

17 Нащо, Господи, Ти попусти́в, що ми блу́димо з доріг Твоїх, нащо робиш тверди́м наше серце, щоб ми не боялись Тебе? Вернися ради рабів Своїх, ради племе́н спа́дку Свого́!

18 Недолго владел этой святыней Твой народ, попирают враги Святилище Твое.

18 Спа́дщину займав час короткий святий Твій наро́д, — проти́вники наші святиню Твою потопта́ли!

19 И давно уже длится это — будто нами Ты никогда и не правил, будто имя Твое мы никогда не носили!

19 Ми стали такими, немов би відві́ку Ти не панува́в був над нами, немов би не кли́калося Твоє Йме́ння над нами!

1.0x