PsalmsPsalm 2 |
|
1 WHY do the Gentiles rage and the peoples imagine vain things? |
|
2 The kings of the earth and the rulers have conspired and have taken counsel together against the LORD and against his anointed, saying, |
|
3 Let us break their bands asunder, and let us cast away their yoke from us. |
|
4 He that dwells in heaven shall laugh, and the LORD shall mock at them. |
|
5 Then shall he speak to them in his anger, and terrify them in his wrath and say, |
|
6 I have appointed my king over Zion, my holy mountain, |
|
7 To declare my promise; the LORD has said to me, You are my Son; this day have I begotten you. |
|
8 Ask of me, and I shall give you the heathen for your inheritance and the uttermost parts of the earth for your dominion. |
|
9 You shall shepherd them with a rod of iron; you shall break them in pieces like a potter's vessel. |
|
10 Be wise now, therefore, O kings; be instructed, O judges of the earth. |
|
11 Serve the LORD with reverence, and uphold him with trembling. |
|
12 Kiss the Son, lest he be angry, and you perish from his way while his wrath is kindled but a little. Blessed are all they that put their trust in him. |
ПсалмиПсалом 2 |
|
1 |
|
2 Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця: |
|
3 „Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та! |
|
4 Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє! |
|
5 Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді: |
|
6 „Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою. |
|
7 Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив. |
|
8 Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі! |
|
9 Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“. |
|
10 А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі: |
|
11 Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням! |
|
12 Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється! |
PsalmsPsalm 2 |
ПсалмиПсалом 2 |
|
1 WHY do the Gentiles rage and the peoples imagine vain things? |
1 |
|
2 The kings of the earth and the rulers have conspired and have taken counsel together against the LORD and against his anointed, saying, |
2 Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця: |
|
3 Let us break their bands asunder, and let us cast away their yoke from us. |
3 „Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та! |
|
4 He that dwells in heaven shall laugh, and the LORD shall mock at them. |
4 Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє! |
|
5 Then shall he speak to them in his anger, and terrify them in his wrath and say, |
5 Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді: |
|
6 I have appointed my king over Zion, my holy mountain, |
6 „Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою. |
|
7 To declare my promise; the LORD has said to me, You are my Son; this day have I begotten you. |
7 Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив. |
|
8 Ask of me, and I shall give you the heathen for your inheritance and the uttermost parts of the earth for your dominion. |
8 Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі! |
|
9 You shall shepherd them with a rod of iron; you shall break them in pieces like a potter's vessel. |
9 Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“. |
|
10 Be wise now, therefore, O kings; be instructed, O judges of the earth. |
10 А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі: |
|
11 Serve the LORD with reverence, and uphold him with trembling. |
11 Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням! |
|
12 Kiss the Son, lest he be angry, and you perish from his way while his wrath is kindled but a little. Blessed are all they that put their trust in him. |
12 Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється! |