Der PsalterPsalm 78 |
1 Eine Unterweisung |
2 Ich will |
3 die wir gehöret haben und wissen |
4 daß wir‘s nicht verhalten |
5 Er |
6 auf |
7 daß sie setzten auf GOtt |
8 und nicht |
9 wie die Kinder |
10 Sie |
11 und vergaßen |
12 Vor |
13 Er |
14 Er leitete |
15 Er riß |
16 und ließ |
17 Noch |
18 und versuchten |
19 und |
20 Siehe, er |
21 Da nun das der HErr |
22 daß sie nicht glaubeten an GOtt |
23 Und er gebot |
24 und ließ das Man |
25 Sie aßen |
26 Er ließ weben den Ostwind |
27 Und |
28 und |
29 Da aßen |
30 Da sie nun ihre Lust |
31 da kam |
32 Aber über das alles sündigten |
33 Darum ließ er sie |
34 Wenn er sie |
35 und gedachten |
36 und heuchelten |
37 Aber ihr Herz |
38 Er aber war barmherzig |
39 Denn er gedachte |
40 Sie |
41 Sie versuchten |
42 Sie dachten nicht |
43 wie er denn seine Zeichen |
44 da er ihr Wasser |
45 da er Ungeziefer |
46 und gab |
47 da er ihre Weinstöcke |
48 da er ihr Vieh |
49 da |
50 da er |
51 da er alle Erstgeburt |
52 Und ließ sein |
53 Und er leitete |
54 Und brachte |
55 Und vor |
56 Aber sie |
57 und fielen zurück |
58 und erzürneten ihn |
59 Und da das |
60 daß er Seine Wohnung |
61 und gab |
62 und übergab |
63 Ihre junge Mannschaft |
64 Ihre Priester fielen |
65 Und der HErr |
66 und |
67 Und verwarf |
68 sondern erwählete den Stamm |
69 Und |
70 Und |
71 von den säugenden |
72 Und er weidete |
ПсалмиПсалом 78 |
1 |
2 Рабів Твоїх трупи вони віддали́ на пожи́ву для птаства небесного, тіло Твоїх богобійних — звіри́ні земні́й. |
3 Вони розливали їхню кров, немов воду, в око́лицях Єрусалиму, — і не було́ погреба́льників! |
4 Ми стали за га́ньбу для наших сусідів, за нару́гу та по́сміх для наших око́лиць. |
5 Аж до́ки, о Господи, гні́ватись будеш наза́вжди, доки буде пала́ти Твій гнів, як огонь? |
6 Вилий Свій гнів на людей, що Тебе не пізнали, і на ца́рства, що Йме́ння Твого не кличуть, |
7 бо вони з'їли Якова, а мешка́ння його опусто́шили! |
8 Не пам'ята́й гріхів пре́дківських нам, — нехай попере́дить нас скоро Твоє милосердя, бо ми зо́всім осла́бли! |
9 Поможи нам, Боже нашого спасі́ння, ради слави Йме́ння Твого, і збережи́ нас, і прости наші гріхи ради Ймення Свого́! |
10 Чого будуть казати пога́ни: „Де їхній Бог?“ Нехай в наших оча́х між наро́дами стане відо́мою помста за проли́ту кров Твоїх рабів, |
11 нехай перед лице Твоє ді́йде стогін в'я́зня! За великістю сили раме́на Твого збережи на смерть прироко́ваних! |
12 А нашим сусідам верни семикра́тно на лоно їхнє їхню нару́гу, якою Тебе зневажа́ли, о Господи! |
13 А ми, Твій наро́д і отара Твого пасови́ська, будем дя́кувати Тобі вічно, будем оповіда́ти про славу Твою з роду в рід! |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
19 |
20 |
21 |
22 |
23 |
24 |
25 |
26 |
27 |
28 |
29 |
30 |
31 |
32 |
33 |
34 |
35 |
36 |
37 |
38 |
39 |
40 |
41 |
42 |
43 |
44 |
45 |
46 |
47 |
48 |
49 |
50 |
51 |
52 |
53 |
54 |
55 |
56 |
57 |
58 |
59 |
60 |
61 |
62 |
63 |
64 |
65 |
66 |
67 |
68 |
69 |
70 |
71 |
72 |
Der PsalterPsalm 78 |
ПсалмиПсалом 78 |
1 Eine Unterweisung |
1 |
2 Ich will |
2 Рабів Твоїх трупи вони віддали́ на пожи́ву для птаства небесного, тіло Твоїх богобійних — звіри́ні земні́й. |
3 die wir gehöret haben und wissen |
3 Вони розливали їхню кров, немов воду, в око́лицях Єрусалиму, — і не було́ погреба́льників! |
4 daß wir‘s nicht verhalten |
4 Ми стали за га́ньбу для наших сусідів, за нару́гу та по́сміх для наших око́лиць. |
5 Er |
5 Аж до́ки, о Господи, гні́ватись будеш наза́вжди, доки буде пала́ти Твій гнів, як огонь? |
6 auf |
6 Вилий Свій гнів на людей, що Тебе не пізнали, і на ца́рства, що Йме́ння Твого не кличуть, |
7 daß sie setzten auf GOtt |
7 бо вони з'їли Якова, а мешка́ння його опусто́шили! |
8 und nicht |
8 Не пам'ята́й гріхів пре́дківських нам, — нехай попере́дить нас скоро Твоє милосердя, бо ми зо́всім осла́бли! |
9 wie die Kinder |
9 Поможи нам, Боже нашого спасі́ння, ради слави Йме́ння Твого, і збережи́ нас, і прости наші гріхи ради Ймення Свого́! |
10 Sie |
10 Чого будуть казати пога́ни: „Де їхній Бог?“ Нехай в наших оча́х між наро́дами стане відо́мою помста за проли́ту кров Твоїх рабів, |
11 und vergaßen |
11 нехай перед лице Твоє ді́йде стогін в'я́зня! За великістю сили раме́на Твого збережи на смерть прироко́ваних! |
12 Vor |
12 А нашим сусідам верни семикра́тно на лоно їхнє їхню нару́гу, якою Тебе зневажа́ли, о Господи! |
13 Er |
13 А ми, Твій наро́д і отара Твого пасови́ська, будем дя́кувати Тобі вічно, будем оповіда́ти про славу Твою з роду в рід! |
14 Er leitete |
14 |
15 Er riß |
15 |
16 und ließ |
16 |
17 Noch |
17 |
18 und versuchten |
18 |
19 und |
19 |
20 Siehe, er |
20 |
21 Da nun das der HErr |
21 |
22 daß sie nicht glaubeten an GOtt |
22 |
23 Und er gebot |
23 |
24 und ließ das Man |
24 |
25 Sie aßen |
25 |
26 Er ließ weben den Ostwind |
26 |
27 Und |
27 |
28 und |
28 |
29 Da aßen |
29 |
30 Da sie nun ihre Lust |
30 |
31 da kam |
31 |
32 Aber über das alles sündigten |
32 |
33 Darum ließ er sie |
33 |
34 Wenn er sie |
34 |
35 und gedachten |
35 |
36 und heuchelten |
36 |
37 Aber ihr Herz |
37 |
38 Er aber war barmherzig |
38 |
39 Denn er gedachte |
39 |
40 Sie |
40 |
41 Sie versuchten |
41 |
42 Sie dachten nicht |
42 |
43 wie er denn seine Zeichen |
43 |
44 da er ihr Wasser |
44 |
45 da er Ungeziefer |
45 |
46 und gab |
46 |
47 da er ihre Weinstöcke |
47 |
48 da er ihr Vieh |
48 |
49 da |
49 |
50 da er |
50 |
51 da er alle Erstgeburt |
51 |
52 Und ließ sein |
52 |
53 Und er leitete |
53 |
54 Und brachte |
54 |
55 Und vor |
55 |
56 Aber sie |
56 |
57 und fielen zurück |
57 |
58 und erzürneten ihn |
58 |
59 Und da das |
59 |
60 daß er Seine Wohnung |
60 |
61 und gab |
61 |
62 und übergab |
62 |
63 Ihre junge Mannschaft |
63 |
64 Ihre Priester fielen |
64 |
65 Und der HErr |
65 |
66 und |
66 |
67 Und verwarf |
67 |
68 sondern erwählete den Stamm |
68 |
69 Und |
69 |
70 Und |
70 |
71 von den säugenden |
71 |
72 Und er weidete |
72 |