Der PsalterPsalm 41 |
|
1 Ein Psalm |
|
2 Wohl |
|
3 Der HErr |
|
4 Der HErr |
|
5 Ich sprach |
|
6 Meine Feinde reden |
|
7 Sie kommen, daß sie schauen, und meinen‘s doch nicht |
|
8 Alle, die mich hassen, raunen miteinander wider mich und denken Böses über |
|
9 Sie haben |
|
10 Auch mein Freund, dem ich mich vertrauete, der mein Brot aß, tritt mich unter die Füße. |
|
11 Du aber, HErr, sei mir gnädig und hilf mir auf, so will |
|
12 Dabei merke ich, daß du Gefallen an mir hast |
|
13 Mich aber erhältst du um meiner Frömmigkeit willen und stellest mich vor dein Angesicht ewiglich |
|
14 Gelobt sei |
ПсалмиПсалом 41 |
|
1 |
|
2 Як ли́не той о́лень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя, |
|
3 душа моя спра́гнена Бога, Бога Живого! Коли я прийду́ й появлю́сь перед Божим лицем? |
|
4 Сльоза́ моя стала для мене пожи́вою вдень та вночі, коли кажуть мені цілий день: „Де твій Бог?“ |
|
5 Як про це пригадаю, то душу свою виливаю, як я в многолю́дді ходив, і водив їх до Божого дому, із голосом співу й подяки святко́вого на́товпу. |
|
6 Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого́ ти в мені непоко́їшся? Май надію на Бога, бо я Йому бу́ду ще дя́кувати за спасі́ння Його! |
|
7 Мій Боже, душа моя ту́жить в мені, бо я пам'ята́ю про Тебе з країни Йорда́ну й Гермо́ну, із гори із Міц'а́р. |
|
8 Приклика́є безо́дня безо́дню на гу́ркіт Твоїх водоспа́дів, усі вали́ Твої й хвилі Твої перейшли́ надо мною. |
|
9 Удень виявляє Господь Свою милість, уночі ж Його пісня зо мною, молитва до Бога мого життя! |
|
10 Повім я до Бога: „Ти Скеле моя, чому́ Ти про мене забув? Чого я блукаю сумни́й через у́тиск ворожий? |
|
11 Ніби кості ламають мені, коли вороги мої лають мене, коли кажуть мені цілий день: „Де твій Бог?“ |
|
12 Чого, душе моя, ти суму́єш, і чого́ ти в мені непоко́їшся? Май надію на Бога, бо я Йому бу́ду ще дя́кувати за спасі́ння Його, мого Бога! |
|
13 |
|
14 |
Der PsalterPsalm 41 |
ПсалмиПсалом 41 |
|
1 Ein Psalm |
1 |
|
2 Wohl |
2 Як ли́не той о́лень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя, |
|
3 Der HErr |
3 душа моя спра́гнена Бога, Бога Живого! Коли я прийду́ й появлю́сь перед Божим лицем? |
|
4 Der HErr |
4 Сльоза́ моя стала для мене пожи́вою вдень та вночі, коли кажуть мені цілий день: „Де твій Бог?“ |
|
5 Ich sprach |
5 Як про це пригадаю, то душу свою виливаю, як я в многолю́дді ходив, і водив їх до Божого дому, із голосом співу й подяки святко́вого на́товпу. |
|
6 Meine Feinde reden |
6 Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого́ ти в мені непоко́їшся? Май надію на Бога, бо я Йому бу́ду ще дя́кувати за спасі́ння Його! |
|
7 Sie kommen, daß sie schauen, und meinen‘s doch nicht |
7 Мій Боже, душа моя ту́жить в мені, бо я пам'ята́ю про Тебе з країни Йорда́ну й Гермо́ну, із гори із Міц'а́р. |
|
8 Alle, die mich hassen, raunen miteinander wider mich und denken Böses über |
8 Приклика́є безо́дня безо́дню на гу́ркіт Твоїх водоспа́дів, усі вали́ Твої й хвилі Твої перейшли́ надо мною. |
|
9 Sie haben |
9 Удень виявляє Господь Свою милість, уночі ж Його пісня зо мною, молитва до Бога мого життя! |
|
10 Auch mein Freund, dem ich mich vertrauete, der mein Brot aß, tritt mich unter die Füße. |
10 Повім я до Бога: „Ти Скеле моя, чому́ Ти про мене забув? Чого я блукаю сумни́й через у́тиск ворожий? |
|
11 Du aber, HErr, sei mir gnädig und hilf mir auf, so will |
11 Ніби кості ламають мені, коли вороги мої лають мене, коли кажуть мені цілий день: „Де твій Бог?“ |
|
12 Dabei merke ich, daß du Gefallen an mir hast |
12 Чого, душе моя, ти суму́єш, і чого́ ти в мені непоко́їшся? Май надію на Бога, бо я Йому бу́ду ще дя́кувати за спасі́ння Його, мого Бога! |
|
13 Mich aber erhältst du um meiner Frömmigkeit willen und stellest mich vor dein Angesicht ewiglich |
13 |
|
14 Gelobt sei |
14 |