CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Нав. 9
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Iсус Навин

Розділ 9

1 І сталося, коли це почули всі царі, що по той бік Йорда́ну, на горі та на поді́ллі, та на всім бе́резі Великого моря навпроти Лива́ну: хітте́янин, і аморе́янин, ханаане́янин, періззе́янин, хівве́янин і євусе́янин,

2 то вони зібралися ра́зом, щоб однодушно воювати проти Ісуса та проти Ізраїля.

3 А ме́шканці Ґів'ону почули, що́ Ісус зробив Єрихо́нові та Аєві,

4 то зробили й вони хитрість. І пішли вони, і забезпе́чились живністю на дорогу, — і взяли́ повити́рані мішки для ослів своїх, і бурдюки́ для вина повити́рані, і потріскані, і пов'я́зані,

5 і взуття повитиране та пола́тане на їхніх ногах, і одежа на них поношена, а ввесь хліб їхньої поживи на дорогу був сухий, заплісні́лий.

6 І пішли вони до Ісуса, до табо́ру в Ґілґалі, та й сказали до нього та до мужів Ізраїлевих: „Ми прийшли з далекого кра́ю, а ви тепер складіть з нами умову“.

7 І сказали Ізраїлеві мужі до хівве́ян: „Може ви сидите́ побли́зу нас, то я́к ми складемо з вами умову?“

8 І сказали вони до Ісуса: „Ми твої раби“. А Ісус сказав до них: „Хто́ ви та звідки прихо́дите?“

9 І вони сказали йому: „З дуже далекого кра́ю прийшли твої раби до Йме́ння Господа, Бога твого, бо ми чули чутку про Нього, і все, що́ Він зробив був в Єгипті,

10 і все, що́ Він зробив двом аморейським царям, що по той бік Йорда́ну, — Сигонові, цареві хешбонському, та Оґові, цареві башанському, що в Аштароті.

11 І сказали до нас наші старші́ та всі ме́шканці нашого кра́ю, говорячи: Візьміть у свою руку поживу на дорогу, і йдіть навпроти них та й скажете їм: Ми ваші раби, а тепер складіть із нами умову.

12 Оце наш хліб: теплим ми забезпечилися ним у поживу на дорогу з наших домів у день нашого ви́ходу, щоб іти до вас, а тепер ось він висох і став заплісні́лий.

13 А ці бурдюки́ вина, що понапо́внювали ми нові, ось поде́рлися! А ось одежа наша та взуття́ наше повитира́лося від цієї дуже далекої дороги“.

14 І взяли́ люди з їхньої поживи на дорогу, а Господніх уст не питали.

15 І вчинив їм Ісус мир, і склав з ними умову, щоб зоставити їх при житті, і присягнули їм начальники громади.

16 І сталося по трьох днях по тому, як склали з ними умову, то почули, що близькі́ вони до нього, і сидять вони поміж ними.

17 І рушили Ізраїлеві сини, і третього дня прибули́ до їхніх міст. А їхні міста: Ґів'он, і Кефіра, і Беерот, і Кір'ят-Єарім.

18 І не повбивали їх Ізраїлеві сини, бо начальники громади присягли́ були їм Господом, Богом Ізраїля. І нарікала вся громада на начальників.

19 І сказали всі начальники до всієї громади: „Ми присягнули їм Господом, Богом Ізраїля, а тепер ми не можемо доторкнутися до них.

20 Оце зробімо їм, — позоставимо їх при житті, і не буде на нас гніву за прися́гу, що ми присягнули їм“.

21 І сказали до них начальники: „Нехай вони живуть“. І стали вони рубати дро́ва та носи́ти воду для всієї громади, як говорили їм начальники.

22 І покликав їх Ісус, і промовляв до них, говорячи: „Чому́ ви обмани́ли нас, говорячи: Ми дуже далекі від вас, а ви ось сидите́ серед нас?

23 А тепер ви прокля́ті, і не переведеться з-посеред вас раб, і рубачі́ дров, і носії́ води для дому Бога мого“.

24 А вони відповіли Ісусові та й сказали: „Бо справді ви́явлено рабам твоїм, що Господь, Бог твій, наказав Мойсеєві, Своєму рабові, дати вам увесь цей край, і ви́губити всіх ме́шканців цієї землі перед вами. І ми дуже налякалися за своє життя зо страху перед вами, і зробили оцю річ.

25 А тепер ми оце в руці твоїй: я́к добре, і я́к справедливо в оча́х твоїх учинити нам, учини“.

26 І він зробив їм так, — і врятував їх від руки Ізраїлевих синів, і не повбивали їх.

27 І дав їх Ісус того дня за рубачі́в дров та за носії́в води для громади й для Господнього же́ртівника, і так є аж до цього дня, до місця, яке він вибере.

Книга Иисуса Навина

Глава 9

1 Об этом услышали все цари к западу от реки Иордан. Это были цари хеттеев, аморреев, хананеев, ферезеев, евеев и иевусеев, которые жили в горной местности, на равнинах и вдоль берега Средиземного моря, вплоть до самого Ливана.

2 Все они собрались вместе и договорились сразиться с Иисусом и народом Израиля.

3 Услышав о том, как Иисус покорил Иерихон и Гай, жители города Гаваон

4 решили попробовать обмануть израильтян. Они собрали старые и изорванные мехи из-под вина и положили их на своих ослов, как будто они идут издалека.

5 На них была ветхая одежда и изношенная обувь на ногах. Хлеб у них был сухой и заплесневелый, и выглядели они так, будто долго путешествовали.

6 Они пришли в лагерь израильтян у Галгала и сказали: «Мы идём из далёкой страны и хотим заключить с вами союз».

7 Израильтяне сказали этим людям из Евеи: «Может быть, вы живёте неподалеку. Пока мы не узнаем, откуда вы, мы не можем заключить с вами союз».

8 Евеи сказали Иисусу: «Мы — твои слуги». Но Иисус спросил: «Кто вы и откуда пришли?»

9 Эти люди ответили: «Мы пришли из далёкой страны, потому что слышали о великой силе Господа, Бога твоего, и обо всём, что Он сделал в Египте.

10 Мы также слышали, что Он разбил двух аморрейских царей на восточной стороне реки Иордан: Сигона, царя есевонского, и Ога, васанского царя, в стране Аштарофа.

11 Тогда наши старейшины и наш народ сказали нам: „Возьмите с собой достаточно еды на дорогу и отправляйтесь, чтобы встретиться с народом Израиля”. Скажите им: „Мы — ваши слуги, заключите с нами союз”».

12 «Видишь хлеб, который мы взяли с собой из дома. Он был тёплый и свежий, а теперь стал заплесневелым и чёрствым.

13 Взгляни на наши мехи. Когда мы выходили из дома, они были новые и были наполнены вином, а теперь посмотри, как они износились и порвались. Взгляни на нашу одежду и сандалии! Видишь, как всё обветшало за время долгого пути».

14 Израильтяне хотели знать, правду ли говорят эти люди, поэтому они попробовали хлеб, но не спросили Господа о том, как им поступить.

15 Иисус согласился заключить с ними мир и сохранить им жизнь, и начальники израильтян согласились с обещанием Иисуса.

16 Через три дня израильтяне узнали, что эти люди жили совсем недалеко от их лагеря.

17 Тогда израильтяне отправились в путь и на третий день пришли к городам Гаваон, Кефира, Беероф и Кириаф-Иарим.

18 Но армия Израиля не стала сражаться с этими городами, так как израильтяне заключили соглашение о мире с этими людьми, дав им обещание перед Господом, Богом Израиля. Тогда народ стал жаловаться на начальников, которые заключили союз.

19 Но они ответили: «Мы дали обещание перед Господом, Богом Израиля, и теперь не можем воевать против них.

20 Мы должны сохранить им жизнь, чтобы Бог не разгневался на нас за то, что мы нарушили данное им обещание.

21 Пусть они живут, но будут нашими слугами. Они будут рубить дрова для нас и носить воду для всего нашего народа». И начальники не нарушили обещания, данного этим людям.

22 Иисус призвал их и сказал: «Почему вы солгали нам? Ваша земля находится около нашего стана, а вы сказали нам, что пришли из далёкой страны.

23 Теперь ваш народ будет слугами, вы будете рубить дрова и носить воду для дома Бога моего!»

24 И ответили они Иисусу: «Мы обманули вас, потому что боялись, что вы нас убьёте. Мы слышали, что Бог повелел своему слуге Моисею дать вам все эти земли, и Бог велел вам убить всех людей, которые живут в этой стране. Вот почему мы обманули вас.

25 Теперь мы ваши рабы, и вы можете поступать с нами, как считаете справедливым».

26 Так жители Гаваона стали рабами. Но Иисус оставил их в живых и не разрешил израильтянам убить их.

27 Иисус сделал их рабами израильского народа. Они рубили дрова и носили воду для израильтян и для жертвенника Господа. Они и до сего дня ещё остаются рабами.

Iсус Навин

Розділ 9

Книга Иисуса Навина

Глава 9

1 І сталося, коли це почули всі царі, що по той бік Йорда́ну, на горі та на поді́ллі, та на всім бе́резі Великого моря навпроти Лива́ну: хітте́янин, і аморе́янин, ханаане́янин, періззе́янин, хівве́янин і євусе́янин,

1 Об этом услышали все цари к западу от реки Иордан. Это были цари хеттеев, аморреев, хананеев, ферезеев, евеев и иевусеев, которые жили в горной местности, на равнинах и вдоль берега Средиземного моря, вплоть до самого Ливана.

2 то вони зібралися ра́зом, щоб однодушно воювати проти Ісуса та проти Ізраїля.

2 Все они собрались вместе и договорились сразиться с Иисусом и народом Израиля.

3 А ме́шканці Ґів'ону почули, що́ Ісус зробив Єрихо́нові та Аєві,

3 Услышав о том, как Иисус покорил Иерихон и Гай, жители города Гаваон

4 то зробили й вони хитрість. І пішли вони, і забезпе́чились живністю на дорогу, — і взяли́ повити́рані мішки для ослів своїх, і бурдюки́ для вина повити́рані, і потріскані, і пов'я́зані,

4 решили попробовать обмануть израильтян. Они собрали старые и изорванные мехи из-под вина и положили их на своих ослов, как будто они идут издалека.

5 і взуття повитиране та пола́тане на їхніх ногах, і одежа на них поношена, а ввесь хліб їхньої поживи на дорогу був сухий, заплісні́лий.

5 На них была ветхая одежда и изношенная обувь на ногах. Хлеб у них был сухой и заплесневелый, и выглядели они так, будто долго путешествовали.

6 І пішли вони до Ісуса, до табо́ру в Ґілґалі, та й сказали до нього та до мужів Ізраїлевих: „Ми прийшли з далекого кра́ю, а ви тепер складіть з нами умову“.

6 Они пришли в лагерь израильтян у Галгала и сказали: «Мы идём из далёкой страны и хотим заключить с вами союз».

7 І сказали Ізраїлеві мужі до хівве́ян: „Може ви сидите́ побли́зу нас, то я́к ми складемо з вами умову?“

7 Израильтяне сказали этим людям из Евеи: «Может быть, вы живёте неподалеку. Пока мы не узнаем, откуда вы, мы не можем заключить с вами союз».

8 І сказали вони до Ісуса: „Ми твої раби“. А Ісус сказав до них: „Хто́ ви та звідки прихо́дите?“

8 Евеи сказали Иисусу: «Мы — твои слуги». Но Иисус спросил: «Кто вы и откуда пришли?»

9 І вони сказали йому: „З дуже далекого кра́ю прийшли твої раби до Йме́ння Господа, Бога твого, бо ми чули чутку про Нього, і все, що́ Він зробив був в Єгипті,

9 Эти люди ответили: «Мы пришли из далёкой страны, потому что слышали о великой силе Господа, Бога твоего, и обо всём, что Он сделал в Египте.

10 і все, що́ Він зробив двом аморейським царям, що по той бік Йорда́ну, — Сигонові, цареві хешбонському, та Оґові, цареві башанському, що в Аштароті.

10 Мы также слышали, что Он разбил двух аморрейских царей на восточной стороне реки Иордан: Сигона, царя есевонского, и Ога, васанского царя, в стране Аштарофа.

11 І сказали до нас наші старші́ та всі ме́шканці нашого кра́ю, говорячи: Візьміть у свою руку поживу на дорогу, і йдіть навпроти них та й скажете їм: Ми ваші раби, а тепер складіть із нами умову.

11 Тогда наши старейшины и наш народ сказали нам: „Возьмите с собой достаточно еды на дорогу и отправляйтесь, чтобы встретиться с народом Израиля”. Скажите им: „Мы — ваши слуги, заключите с нами союз”».

12 Оце наш хліб: теплим ми забезпечилися ним у поживу на дорогу з наших домів у день нашого ви́ходу, щоб іти до вас, а тепер ось він висох і став заплісні́лий.

12 «Видишь хлеб, который мы взяли с собой из дома. Он был тёплый и свежий, а теперь стал заплесневелым и чёрствым.

13 А ці бурдюки́ вина, що понапо́внювали ми нові, ось поде́рлися! А ось одежа наша та взуття́ наше повитира́лося від цієї дуже далекої дороги“.

13 Взгляни на наши мехи. Когда мы выходили из дома, они были новые и были наполнены вином, а теперь посмотри, как они износились и порвались. Взгляни на нашу одежду и сандалии! Видишь, как всё обветшало за время долгого пути».

14 І взяли́ люди з їхньої поживи на дорогу, а Господніх уст не питали.

14 Израильтяне хотели знать, правду ли говорят эти люди, поэтому они попробовали хлеб, но не спросили Господа о том, как им поступить.

15 І вчинив їм Ісус мир, і склав з ними умову, щоб зоставити їх при житті, і присягнули їм начальники громади.

15 Иисус согласился заключить с ними мир и сохранить им жизнь, и начальники израильтян согласились с обещанием Иисуса.

16 І сталося по трьох днях по тому, як склали з ними умову, то почули, що близькі́ вони до нього, і сидять вони поміж ними.

16 Через три дня израильтяне узнали, что эти люди жили совсем недалеко от их лагеря.

17 І рушили Ізраїлеві сини, і третього дня прибули́ до їхніх міст. А їхні міста: Ґів'он, і Кефіра, і Беерот, і Кір'ят-Єарім.

17 Тогда израильтяне отправились в путь и на третий день пришли к городам Гаваон, Кефира, Беероф и Кириаф-Иарим.

18 І не повбивали їх Ізраїлеві сини, бо начальники громади присягли́ були їм Господом, Богом Ізраїля. І нарікала вся громада на начальників.

18 Но армия Израиля не стала сражаться с этими городами, так как израильтяне заключили соглашение о мире с этими людьми, дав им обещание перед Господом, Богом Израиля. Тогда народ стал жаловаться на начальников, которые заключили союз.

19 І сказали всі начальники до всієї громади: „Ми присягнули їм Господом, Богом Ізраїля, а тепер ми не можемо доторкнутися до них.

19 Но они ответили: «Мы дали обещание перед Господом, Богом Израиля, и теперь не можем воевать против них.

20 Оце зробімо їм, — позоставимо їх при житті, і не буде на нас гніву за прися́гу, що ми присягнули їм“.

20 Мы должны сохранить им жизнь, чтобы Бог не разгневался на нас за то, что мы нарушили данное им обещание.

21 І сказали до них начальники: „Нехай вони живуть“. І стали вони рубати дро́ва та носи́ти воду для всієї громади, як говорили їм начальники.

21 Пусть они живут, но будут нашими слугами. Они будут рубить дрова для нас и носить воду для всего нашего народа». И начальники не нарушили обещания, данного этим людям.

22 І покликав їх Ісус, і промовляв до них, говорячи: „Чому́ ви обмани́ли нас, говорячи: Ми дуже далекі від вас, а ви ось сидите́ серед нас?

22 Иисус призвал их и сказал: «Почему вы солгали нам? Ваша земля находится около нашего стана, а вы сказали нам, что пришли из далёкой страны.

23 А тепер ви прокля́ті, і не переведеться з-посеред вас раб, і рубачі́ дров, і носії́ води для дому Бога мого“.

23 Теперь ваш народ будет слугами, вы будете рубить дрова и носить воду для дома Бога моего!»

24 А вони відповіли Ісусові та й сказали: „Бо справді ви́явлено рабам твоїм, що Господь, Бог твій, наказав Мойсеєві, Своєму рабові, дати вам увесь цей край, і ви́губити всіх ме́шканців цієї землі перед вами. І ми дуже налякалися за своє життя зо страху перед вами, і зробили оцю річ.

24 И ответили они Иисусу: «Мы обманули вас, потому что боялись, что вы нас убьёте. Мы слышали, что Бог повелел своему слуге Моисею дать вам все эти земли, и Бог велел вам убить всех людей, которые живут в этой стране. Вот почему мы обманули вас.

25 А тепер ми оце в руці твоїй: я́к добре, і я́к справедливо в оча́х твоїх учинити нам, учини“.

25 Теперь мы ваши рабы, и вы можете поступать с нами, как считаете справедливым».

26 І він зробив їм так, — і врятував їх від руки Ізраїлевих синів, і не повбивали їх.

26 Так жители Гаваона стали рабами. Но Иисус оставил их в живых и не разрешил израильтянам убить их.

27 І дав їх Ісус того дня за рубачі́в дров та за носії́в води для громади й для Господнього же́ртівника, і так є аж до цього дня, до місця, яке він вибере.

27 Иисус сделал их рабами израильского народа. Они рубили дрова и носили воду для израильтян и для жертвенника Господа. Они и до сего дня ещё остаются рабами.

1.0x