CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Нав. 9
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Iсус Навин

Розділ 9

1 І сталося, коли це почули всі царі, що по той бік Йорда́ну, на горі та на поді́ллі, та на всім бе́резі Великого моря навпроти Лива́ну: хітте́янин, і аморе́янин, ханаане́янин, періззе́янин, хівве́янин і євусе́янин,

2 то вони зібралися ра́зом, щоб однодушно воювати проти Ісуса та проти Ізраїля.

3 А ме́шканці Ґів'ону почули, що́ Ісус зробив Єрихо́нові та Аєві,

4 то зробили й вони хитрість. І пішли вони, і забезпе́чились живністю на дорогу, — і взяли́ повити́рані мішки для ослів своїх, і бурдюки́ для вина повити́рані, і потріскані, і пов'я́зані,

5 і взуття повитиране та пола́тане на їхніх ногах, і одежа на них поношена, а ввесь хліб їхньої поживи на дорогу був сухий, заплісні́лий.

6 І пішли вони до Ісуса, до табо́ру в Ґілґалі, та й сказали до нього та до мужів Ізраїлевих: „Ми прийшли з далекого кра́ю, а ви тепер складіть з нами умову“.

7 І сказали Ізраїлеві мужі до хівве́ян: „Може ви сидите́ побли́зу нас, то я́к ми складемо з вами умову?“

8 І сказали вони до Ісуса: „Ми твої раби“. А Ісус сказав до них: „Хто́ ви та звідки прихо́дите?“

9 І вони сказали йому: „З дуже далекого кра́ю прийшли твої раби до Йме́ння Господа, Бога твого, бо ми чули чутку про Нього, і все, що́ Він зробив був в Єгипті,

10 і все, що́ Він зробив двом аморейським царям, що по той бік Йорда́ну, — Сигонові, цареві хешбонському, та Оґові, цареві башанському, що в Аштароті.

11 І сказали до нас наші старші́ та всі ме́шканці нашого кра́ю, говорячи: Візьміть у свою руку поживу на дорогу, і йдіть навпроти них та й скажете їм: Ми ваші раби, а тепер складіть із нами умову.

12 Оце наш хліб: теплим ми забезпечилися ним у поживу на дорогу з наших домів у день нашого ви́ходу, щоб іти до вас, а тепер ось він висох і став заплісні́лий.

13 А ці бурдюки́ вина, що понапо́внювали ми нові, ось поде́рлися! А ось одежа наша та взуття́ наше повитира́лося від цієї дуже далекої дороги“.

14 І взяли́ люди з їхньої поживи на дорогу, а Господніх уст не питали.

15 І вчинив їм Ісус мир, і склав з ними умову, щоб зоставити їх при житті, і присягнули їм начальники громади.

16 І сталося по трьох днях по тому, як склали з ними умову, то почули, що близькі́ вони до нього, і сидять вони поміж ними.

17 І рушили Ізраїлеві сини, і третього дня прибули́ до їхніх міст. А їхні міста: Ґів'он, і Кефіра, і Беерот, і Кір'ят-Єарім.

18 І не повбивали їх Ізраїлеві сини, бо начальники громади присягли́ були їм Господом, Богом Ізраїля. І нарікала вся громада на начальників.

19 І сказали всі начальники до всієї громади: „Ми присягнули їм Господом, Богом Ізраїля, а тепер ми не можемо доторкнутися до них.

20 Оце зробімо їм, — позоставимо їх при житті, і не буде на нас гніву за прися́гу, що ми присягнули їм“.

21 І сказали до них начальники: „Нехай вони живуть“. І стали вони рубати дро́ва та носи́ти воду для всієї громади, як говорили їм начальники.

22 І покликав їх Ісус, і промовляв до них, говорячи: „Чому́ ви обмани́ли нас, говорячи: Ми дуже далекі від вас, а ви ось сидите́ серед нас?

23 А тепер ви прокля́ті, і не переведеться з-посеред вас раб, і рубачі́ дров, і носії́ води для дому Бога мого“.

24 А вони відповіли Ісусові та й сказали: „Бо справді ви́явлено рабам твоїм, що Господь, Бог твій, наказав Мойсеєві, Своєму рабові, дати вам увесь цей край, і ви́губити всіх ме́шканців цієї землі перед вами. І ми дуже налякалися за своє життя зо страху перед вами, і зробили оцю річ.

25 А тепер ми оце в руці твоїй: я́к добре, і я́к справедливо в оча́х твоїх учинити нам, учини“.

26 І він зробив їм так, — і врятував їх від руки Ізраїлевих синів, і не повбивали їх.

27 І дав їх Ісус того дня за рубачі́в дров та за носії́в води для громади й для Господнього же́ртівника, і так є аж до цього дня, до місця, яке він вибере.

Joshua

Chapter 9

1 AND when all the kings who were on this side of the Jordan, in the mountains and in the valleys, and on all the coasts of the Great Sea toward Lebanon, the Hittites, the Amorites, the Canaanites, the Perizzites, the Hivites, and the Jebusites, heard of it;

2 And they gathered themselves together, with one accord, to fight with Joshua and with Israel.

3 And when the inhabitants of Gibeon heard what Joshua had done to Jericho and to Ai,

4 They worked subtly, and prepared provisions, and laid old sacks upon their asses, and wine skins, old, torn, and patched;

5 They put on old shoes, or bound their feet with sandals, and dressed in old garments; and all the bread of their provision was dry and mouldy.

6 And they went to Joshua to the camp at Gilgal, and said to him and to the men of Israel, We have come from a far country; now therefore make a treaty with us.

7 And the men of Israel said to the Hivites. If you dwell among us, why then should you have a treaty?

8 And they said to Joshua, We are your servants. And Joshua said to them, Who are you? And where do you come from?

9 And they said to him, From a very far country your servants have come because of the name of the LORD your God; for we have heard the fame of him, and all that he did in Egypt.

10 And all that he did to the two kings of the Amorites, who were beyond the Jordan, to Sihon king of Heshbon, and to Og king of Mathnin, who lived at Astaroth.

11 Wherefore our elders and all the inhabitants of our country said to us, Take provisions with you for the journey, and go to meet them, and say to them, We are your servants; therefore now make a treaty with us.

12 Moreover, they also said to Joshua, This bread we took hot out of our houses for our provisions on the day we came forth to go to you; but now, behold, it is dry, and is mouldy.

13 And these wine skins, which we filled, were new; and, behold, they are worn out; and these our garments and our shoes were new when we put them on us, and, behold, now they are old because the journey was very long.

14 And the men took of their provisions and went away, and the Israelites did not ask counsel from the LORD.

15 And Joshua made peace with them, and he made a treaty with them to let them live; and the princes of the congregation swore to them.

16 And at the end of three days after they had made the treaty with them, they heard that they were their neighbors, and that they dwelt among them.

17 And the children of Israel journeyed, and came to their cities on the third day. Now the names of their cities were Gibeon, Chephirah, Aeerooth and Koriath-naarin.

18 And the children of Israel did not kill them, because the princes of the congregation had sworn to them by the LORD God of Israel. And the whole congregation murmured and were in an uproar against the princes.

19 But the princes said to the congregation, We have sworn to them by the LORD God of Israel; now therefore we cannot harm them.

20 This we will do to them: we will let them live, lest wrath be upon us, because of the oaths which we swore to them.

21 And the princes said to the children of Israel, Let them live; but let them become gatherers of wood and drawers of water to all the congregation; so they became gatherers of wood and drawers of water to all the congregation of the land; as the princes had promised them.

22 And Joshua called for them, and he said to them, Why have you deceived us, saying, We are very far from you, when you dwell among us?

23 Now therefore you are cursed, and there shall none of you be freed from being gatherers of wood and drawers of water for the house of God.

24 And they answered and said to Joshua, Because it was certainly told your servants that the LORD your God commanded Moses his servant to give you all the land and to destroy all the inhabitants of the land from before you, therefore we were exceedingly afraid for our lives because of you, and have done this thing.

25 And now, behold, we are in your hands; do to us as it seems good in your sight.

26 And so Joshua did unto them, and delivered them out of the hand of the Israelites, and they did not slay them.

27 And Joshua made them that day gatherers of wood and drawers of water for the congregation and for the altar of the LORD, even to this day, in the place which he should choose.

Iсус Навин

Розділ 9

Joshua

Chapter 9

1 І сталося, коли це почули всі царі, що по той бік Йорда́ну, на горі та на поді́ллі, та на всім бе́резі Великого моря навпроти Лива́ну: хітте́янин, і аморе́янин, ханаане́янин, періззе́янин, хівве́янин і євусе́янин,

1 AND when all the kings who were on this side of the Jordan, in the mountains and in the valleys, and on all the coasts of the Great Sea toward Lebanon, the Hittites, the Amorites, the Canaanites, the Perizzites, the Hivites, and the Jebusites, heard of it;

2 то вони зібралися ра́зом, щоб однодушно воювати проти Ісуса та проти Ізраїля.

2 And they gathered themselves together, with one accord, to fight with Joshua and with Israel.

3 А ме́шканці Ґів'ону почули, що́ Ісус зробив Єрихо́нові та Аєві,

3 And when the inhabitants of Gibeon heard what Joshua had done to Jericho and to Ai,

4 то зробили й вони хитрість. І пішли вони, і забезпе́чились живністю на дорогу, — і взяли́ повити́рані мішки для ослів своїх, і бурдюки́ для вина повити́рані, і потріскані, і пов'я́зані,

4 They worked subtly, and prepared provisions, and laid old sacks upon their asses, and wine skins, old, torn, and patched;

5 і взуття повитиране та пола́тане на їхніх ногах, і одежа на них поношена, а ввесь хліб їхньої поживи на дорогу був сухий, заплісні́лий.

5 They put on old shoes, or bound their feet with sandals, and dressed in old garments; and all the bread of their provision was dry and mouldy.

6 І пішли вони до Ісуса, до табо́ру в Ґілґалі, та й сказали до нього та до мужів Ізраїлевих: „Ми прийшли з далекого кра́ю, а ви тепер складіть з нами умову“.

6 And they went to Joshua to the camp at Gilgal, and said to him and to the men of Israel, We have come from a far country; now therefore make a treaty with us.

7 І сказали Ізраїлеві мужі до хівве́ян: „Може ви сидите́ побли́зу нас, то я́к ми складемо з вами умову?“

7 And the men of Israel said to the Hivites. If you dwell among us, why then should you have a treaty?

8 І сказали вони до Ісуса: „Ми твої раби“. А Ісус сказав до них: „Хто́ ви та звідки прихо́дите?“

8 And they said to Joshua, We are your servants. And Joshua said to them, Who are you? And where do you come from?

9 І вони сказали йому: „З дуже далекого кра́ю прийшли твої раби до Йме́ння Господа, Бога твого, бо ми чули чутку про Нього, і все, що́ Він зробив був в Єгипті,

9 And they said to him, From a very far country your servants have come because of the name of the LORD your God; for we have heard the fame of him, and all that he did in Egypt.

10 і все, що́ Він зробив двом аморейським царям, що по той бік Йорда́ну, — Сигонові, цареві хешбонському, та Оґові, цареві башанському, що в Аштароті.

10 And all that he did to the two kings of the Amorites, who were beyond the Jordan, to Sihon king of Heshbon, and to Og king of Mathnin, who lived at Astaroth.

11 І сказали до нас наші старші́ та всі ме́шканці нашого кра́ю, говорячи: Візьміть у свою руку поживу на дорогу, і йдіть навпроти них та й скажете їм: Ми ваші раби, а тепер складіть із нами умову.

11 Wherefore our elders and all the inhabitants of our country said to us, Take provisions with you for the journey, and go to meet them, and say to them, We are your servants; therefore now make a treaty with us.

12 Оце наш хліб: теплим ми забезпечилися ним у поживу на дорогу з наших домів у день нашого ви́ходу, щоб іти до вас, а тепер ось він висох і став заплісні́лий.

12 Moreover, they also said to Joshua, This bread we took hot out of our houses for our provisions on the day we came forth to go to you; but now, behold, it is dry, and is mouldy.

13 А ці бурдюки́ вина, що понапо́внювали ми нові, ось поде́рлися! А ось одежа наша та взуття́ наше повитира́лося від цієї дуже далекої дороги“.

13 And these wine skins, which we filled, were new; and, behold, they are worn out; and these our garments and our shoes were new when we put them on us, and, behold, now they are old because the journey was very long.

14 І взяли́ люди з їхньої поживи на дорогу, а Господніх уст не питали.

14 And the men took of their provisions and went away, and the Israelites did not ask counsel from the LORD.

15 І вчинив їм Ісус мир, і склав з ними умову, щоб зоставити їх при житті, і присягнули їм начальники громади.

15 And Joshua made peace with them, and he made a treaty with them to let them live; and the princes of the congregation swore to them.

16 І сталося по трьох днях по тому, як склали з ними умову, то почули, що близькі́ вони до нього, і сидять вони поміж ними.

16 And at the end of three days after they had made the treaty with them, they heard that they were their neighbors, and that they dwelt among them.

17 І рушили Ізраїлеві сини, і третього дня прибули́ до їхніх міст. А їхні міста: Ґів'он, і Кефіра, і Беерот, і Кір'ят-Єарім.

17 And the children of Israel journeyed, and came to their cities on the third day. Now the names of their cities were Gibeon, Chephirah, Aeerooth and Koriath-naarin.

18 І не повбивали їх Ізраїлеві сини, бо начальники громади присягли́ були їм Господом, Богом Ізраїля. І нарікала вся громада на начальників.

18 And the children of Israel did not kill them, because the princes of the congregation had sworn to them by the LORD God of Israel. And the whole congregation murmured and were in an uproar against the princes.

19 І сказали всі начальники до всієї громади: „Ми присягнули їм Господом, Богом Ізраїля, а тепер ми не можемо доторкнутися до них.

19 But the princes said to the congregation, We have sworn to them by the LORD God of Israel; now therefore we cannot harm them.

20 Оце зробімо їм, — позоставимо їх при житті, і не буде на нас гніву за прися́гу, що ми присягнули їм“.

20 This we will do to them: we will let them live, lest wrath be upon us, because of the oaths which we swore to them.

21 І сказали до них начальники: „Нехай вони живуть“. І стали вони рубати дро́ва та носи́ти воду для всієї громади, як говорили їм начальники.

21 And the princes said to the children of Israel, Let them live; but let them become gatherers of wood and drawers of water to all the congregation; so they became gatherers of wood and drawers of water to all the congregation of the land; as the princes had promised them.

22 І покликав їх Ісус, і промовляв до них, говорячи: „Чому́ ви обмани́ли нас, говорячи: Ми дуже далекі від вас, а ви ось сидите́ серед нас?

22 And Joshua called for them, and he said to them, Why have you deceived us, saying, We are very far from you, when you dwell among us?

23 А тепер ви прокля́ті, і не переведеться з-посеред вас раб, і рубачі́ дров, і носії́ води для дому Бога мого“.

23 Now therefore you are cursed, and there shall none of you be freed from being gatherers of wood and drawers of water for the house of God.

24 А вони відповіли Ісусові та й сказали: „Бо справді ви́явлено рабам твоїм, що Господь, Бог твій, наказав Мойсеєві, Своєму рабові, дати вам увесь цей край, і ви́губити всіх ме́шканців цієї землі перед вами. І ми дуже налякалися за своє життя зо страху перед вами, і зробили оцю річ.

24 And they answered and said to Joshua, Because it was certainly told your servants that the LORD your God commanded Moses his servant to give you all the land and to destroy all the inhabitants of the land from before you, therefore we were exceedingly afraid for our lives because of you, and have done this thing.

25 А тепер ми оце в руці твоїй: я́к добре, і я́к справедливо в оча́х твоїх учинити нам, учини“.

25 And now, behold, we are in your hands; do to us as it seems good in your sight.

26 І він зробив їм так, — і врятував їх від руки Ізраїлевих синів, і не повбивали їх.

26 And so Joshua did unto them, and delivered them out of the hand of the Israelites, and they did not slay them.

27 І дав їх Ісус того дня за рубачі́в дров та за носії́в води для громади й для Господнього же́ртівника, і так є аж до цього дня, до місця, яке він вибере.

27 And Joshua made them that day gatherers of wood and drawers of water for the congregation and for the altar of the LORD, even to this day, in the place which he should choose.

1.0x