Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Матвiя

Розділ 26

1 І сталось, коли закінчи́в Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:

2 „Ви знаєте, що через два дні буде Па́сха, — і Лю́дський Син буде виданий на розп'я́ття“.

3 Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайя́фою,

4 і радилися, щоб пі́дступом взяти Ісуса й забити.

5 І вони говорили: „Та не в свято, щоб бува колотнеча в наро́ді не сталась“.

6 Коли ж Ісус був у Віфа́нії, у домі Си́мона прокаже́ного,

7 підійшла одна жінка до Нього, маючи аляба́строву пляшечку дорогоцінного ми́ра, — і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.

8 Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: „На́що таке марнотра́тство?

9 Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим“.

10 Зрозумівши Ісус, промовив до них: „Чого при́крість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.

11 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.

12 Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на по́хорон Мій.

13 Поправді кажу́ вам: де тільки оця Єва́нгелія проповідувана буде в цілому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!“

14 Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,

15 і сказав: „Що́ хочете дати мені, — і я вам Його видам?“ І вони йому виплатили тридцять срібняків.

16 І він відтоді шукав слу́шного ча́су, щоб видати Його.

17 А першого дня Опрі́сноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: „Де́ хочеш, щоб ми приготува́ли пасху спожити Тобі?

18 А Він відказав: „Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близьки́й, — справлю Пасху з Своїми учнями в тебе“.

19 І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали́ пасху готува́ти.

20 А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.

21 І, як вони споживали, Він сказав: „Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене“.

22 А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: „Чи не я то, о Господи?“

23 А Він відповів і промовив: „Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.

24 Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Лю́дського Сина! Було́ б краще йому, коли б той чоловік не родився!“

25 Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: „Чи не я то, Учителю?“ Відказав Він йому: „Ти сказав“.

26 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і́ поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє“.

27 А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: „Пийте з неї всі,

28 бо це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається на відпу́щення гріхів!

29 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його нови́м питиму в Царстві Мого Отця“.

30 А коли відспівали вони, то на го́ру Оливну пішли.

31 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви через Мене споку́ситеся ночі цієї. Бо написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці отари“.

32 По воскре́сенні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.

33 А Петро відповів і сказав Йому: „Якби й усі спокуси́лись про Тебе, — я не спокушу́ся ніко́ли“.

34 Промовив до нього Ісус: „Поправді кажу́ тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.

35 Говорить до Нього Петро: „Коли б мені навіть умерти з Тобою, — я не відречуся від Тебе!“ Так сказали й усі учні.

36 Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсима́нія, і промовляє до учнів: „Посидьте ви тут, аж поки піду́ й помолюся отам“.

37 І, взявши Петра й двох синів Зеведе́євих, зачав сумувати й тужити.

38 Тоді промовляє до них: „Обго́рнена сумом смертельним душа Моя! Залиші́ться тут, і попильнуйте зо Мною“.

39 І, трохи далі пройшовши, упав Він долі́лиць, та молився й благав: „Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене. Та проте, — не як Я хо́чу, а як Ти“.

40 І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: „Отак, — не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?

41 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, — бадьо́рий бо дух, але немічне тіло“.

42 Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: „Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, — нехай станеться воля Твоя!“

43 І, прийшовши, знову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були.

44 І, залиши́вши їх, знов пішов, і помолився втре́тє, те саме слово промовивши.

45 Потому приходить до учнів і їм промовляє: „Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година набли́зилась, — і до рук грішникам виданий буде Син Лю́дський.

46 Уставайте, ходім, — ось наблизи́вся Мій зра́дник!“

47 І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люду багато від первосвящеників і старших наро́ду з мечами та ки́ями.

48 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого поцілую, то Він, — беріть Його“.

49 І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Раді́й, Учителю!“ І поцілував Його.

50 Ісус же йому відказав: „Чого, друже, прийшов ти?“ Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, — і схопи́ли Його.

51 А ось один із тих, що з Ісусом були́, витягнув руку, і меча свого ви́хопив та й рубону́в раба первосвященика, — і відтяв йому вухо.

52 Тоді промовляє до нього Ісус: „Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто ві́зьме меча, — від меча і загинуть.

53 Чи ти ду́маєш, що не мо́жу тепер упросити Свого Отця, — і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіо́нів анголі́в?

54 Але як має збутись Писа́ння, що так статися мусить?“

55 Тієї години промовив Ісус до наро́ду: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, — і Мене не взяли́ ви.

56 Це ж сталось усе, щоб збулися писа́ння пророків“. Усі учні тоді залишили Його й повтікали.

57 А вони схопи́ли Ісуса, і повели́ до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.

58 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним аж до дво́ру первосвященика, і, ввійшовши всере́дину, сів із слу́жбою, щоб бачити кінець.

59 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,

60 і не знахо́дили, хоч кривосвідків багато підхо́дило. Аж ось накінець з'явилися двоє,

61 і сказали: „Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, — і за три дні збудувати його“.

62 Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: „Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать су́проти Тебе?“

63 Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: „Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, — чи Христос Ти, Син Божий?“

64 Промовляє до нього Ісус: „Ти сказав... А навіть повім вам: відтепе́р ви побачите Лю́дського Сина, що сидітиме право́руч сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“

65 Тоді первосвященик розде́р одежу свою та й сказав: „Він богознева́жив! На́що нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богознева́гу!

66 Як вам здається?“ Вони ж відповіли та сказали: „Повинен умерти!“

67 Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по що́ках Його, інші ж ки́ями били,

68 і казали: „Пророкуй нам, Христе́, хто́ то вдарив Тебе?“

69 А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до Нього служни́ця одна та й сказала: „І ти був з Ісусом Галіле́янином!“

70 А він перед всіма́ відрікся, сказавши: „Не відаю я, що ти кажеш“.

71 А коли до воріт він підхо́див, побачила інша його та й сказала приявним там людям: „Оцей був з Ісусом Назаряни́ном!“

72 І він зно́ву відрікся та став присягатись: „Не знаю Цього Чоловіка!“

73 Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: „І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе“.

74 Тоді він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього́ Чоловіка!“ І заспівав півень хвилі тієї.

75 І згадав Петро сказане слово Ісусове: „Перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав.

Евангелие от Матфея

Глава 26

1 Когда Иисус закончил говорить, то сказал Своим ученикам:

2 «Вы знаете, что через два дня наступит Пасха, и Сын Человеческий будет отдан на распятие».

3 И тогда главные священники и старейшины собрались во дворе первосвященника по имени Каиафа,

4 и сговорились захватить Иисуса обманом и убить Его.

5 Но они сказали: «Не во время праздника, чтобы не началась смута среди народа».

6 Когда Иисус находился в Вифании, в доме Симона прокажённого,

7 к Нему пришла женщина с алебастровым сосудом, наполненным дорогим благовонным маслом, и стала возливать его Ему на голову, когда Он сидел за столом.

8 Увидев это, ученики вознегодовали и сказали: «К чему такое расточительство?

9 Ведь это масло можно было бы продать за большие деньги, а вырученное раздать нищим».

10 Иисус же, поняв это, сказал им: «Зачем смущаете женщину? Она сделала для Меня доброе дело.

11 Так как нищие всегда будут с вами, а Я не всегда.

12 Пролив на Моё тело это благовонное масло, она приготовила Меня к погребению.

13 Правду вам говорю: где бы ни проповедовали Благую Весть, будут, вспоминая, рассказывать и о том, что сделала эта женщина».

14 Тогда один из двенадцати по имени Иуда Искариот пошёл к главным священникам

15 и спросил: «Сколько вы мне заплатите за то, что я предам Его вам?» Они предложили ему тридцать серебреников.

16 И с той минуты он стал искать удобного случая, чтобы предать Иисуса.

17 В первый день праздника Пресных Хлебов к Иисусу пришли ученики и сказали: «Где хочешь, чтобы мы приготовили для Тебя пасхальный ужин?»

18 Иисус ответил: «Пойдите к одному человеку в городе и скажите ему о том, что Учитель говорит: „Моё время пришло. Я отпраздную Пасху вместе с учениками в твоём доме”».

19 Ученики поступили так, как велел им Иисус, и приготовили пасхальный ужин.

20 Когда наступил вечер, Он сел за стол вместе со Своими двенадцатью учениками.

21 И когда они ели, Иисус сказал: «Правду вам говорю, что один из вас предаст Меня».

22 Глубоко опечаленные, они стали один за другим говорить Ему: «Уж, наверное, это не я буду, Господи!»

23 Иисус ответил: «Кто обмакнул хлеб в одном блюде со Мной, тот и предаст Меня.

24 Сын Человеческий вынесет множество страданий, как сказано в Писаниях, но горе тому, кто предаст Сына Человеческого! Тому человеку лучше бы и вовсе на свет не родиться!»

25 Иуда, который собирался предать Его, сказал: «Ты не думаешь, что это я, Учитель!» А Иисус ответил ему: «Ты сам сказал это!»

26 И когда они ели, Иисус, взяв кусок хлеба, поблагодарил Бога, разломил его и стал раздавать Своим ученикам, говоря: «Берите, ешьте это хлеб. Это — тело Моё!»

27 Затем Он взял чашу и, возблагодарив Бога, передал им, говоря: «Пейте все,

28 потому что это — кровь Моя, которая скрепляет новый договор и которая прольётся за многих ради прощения их грехов.

29 Но знайте: Я не буду больше пить из плода виноградного до того дня, когда буду пить с вами новое вино в Царстве Моего Отца».

30 И, пропев гимн, они отправились на Елеонскую гору.

31 И сказал тогда Иисус: «Вы все отречётесь от Меня сегодня ночью, потому что сказано в Писаниях: „Поражу Пастыря, и овцы стада рассеются”.

32 Но после Моего воскресения, Я отправлюсь в Галилею и приду туда раньше вас».

33 Тогда Пётр возразил Ему: «Даже если все потеряют веру в Тебя, я никогда не потеряю».

34 Иисус сказал: «Правду тебе говорю, что в эту ночь, прежде чем петух пропоёт, ты трижды отречёшься от Меня».

35 Пётр ответил Ему: «Даже если мне придётся умереть вместе с Тобой, я никогда не отрекусь». И все ученики повторили то же самое.

36 Придя в место, называемое Гефсимания, Иисус сказал Своим ученикам: «Посидите здесь, пока Я схожу туда и помолюсь».

37 Он взял с Собой Петра, а также двух сыновей Зеведея, и исполнился печали и скорби.

38 Тогда Иисус сказал им: «Моя душа полна смертельной скорби. Оставайтесь здесь и бодрствуйте со Мной».

39 Иисус, отойдя от них подальше, пал ниц и стал молиться: «Отец Мой, если это возможно, пусть минует Меня эта чаша, но пусть сбудется не то, что Я хочу, а то, чего Ты желаешь».

40 Вернувшись к ученикам, Он увидел, что они спят, и сказал Петру: «Неужели вы не могли пободрствовать со Мной и часа?

41 Бодрствуйте и молитесь, чтобы не поддаться искушению. Ваш дух жаждет праведности, но плоть слаба».

42 Иисус снова отошёл и стал молиться: «Отец, если не минует Меня эта чаша и Я должен буду испить её, то пусть исполнится Твоя воля».

43 Возвратившись, Он нашёл их спящими, так как их веки отяжелели.

44 И в третий раз Он отошёл, и стал молиться, повторяя снова те же слова.

45 Затем Иисус вернулся к ученикам и сказал им: «Вы всё ещё спите и отдыхаете? Послушайте, настал час, и Сын Человеческий будет предан в руки грешникам.

46 Вставайте, и пойдём! Смотрите, вот тот, кто предаст Меня!»

47 И когда Иисус говорил это, появился Иуда, один из двенадцати. Его сопровождала толпа людей, вооружённых мечами и дубинками. Они были посланы главными священниками и старейшинами.

48 Иуда подал им знак, сказав: «Тот, Кого я поцелую, и есть Христос, хватайте Его».

49 Он тотчас подошёл к Иисусу и сказал: «Приветствую Тебя, Учитель!» — а потом поцеловал Его.

50 И сказал ему Иисус: «Друг, делай то, зачем пришёл». Тогда мужчины подошли и схватили Иисуса.

51 Один из тех, кто был с Иисусом, обнажил меч и, нанеся удар слуге первосвященника, отсёк ему ухо.

52 И сказал ему Иисус: «Убери свой меч в ножны, потому что тот, кто поднимет меч, от меча и погибнет.

53 Или ты думаешь, что Я не могу воззвать к Моему Отцу, и Он не пошлёт Мне на помощь больше двенадцати легионов Ангелов?

54 Но как же тогда исполнятся Писания, если всего этого не случится?»

55 И сказал Иисус толпе: «Вы вышли с мечами и дубинками как на разбойника, чтобы взять Меня под стражу. Каждый день Я сидел в храме, проповедуя, но вы не схватили Меня.

56 Всё это происходит для исполнения писаний пророков». Тогда все ученики оставили Его и убежали прочь.

57 Люди, схватившие Иисуса, отвели Его в дом первосвященника Каиафы, где собрались все законоучители и старейшины.

58 Пётр следовал за Ним на расстоянии до самого двора первосвященника и, войдя туда, сел вместе со стражниками, чтобы узнать, чем кончится дело.

59 Главные священники вместе со всем синедрионом пытались добиться лжесвидетельства против Иисуса, чтобы предать Его смерти,

60 но не находили ничего, хотя лжесвидетелей было много. Однако позже появились ещё два лжесвидетеля,

61 которые сказали: «Этот Человек утверждал: „Я могу разрушить храм Божий и восстановить его в три дня”».

62 Тогда первосвященник встал и сказал Христу: «Почему не отвечаешь? Что означает свидетельство этих людей против Тебя?»

63 Но Иисус молчал. Первосвященник сказал Ему: «Заклинаю тебя Богом живым, скажи нам, Христос ли Ты, Сын Божий?»

64 Иисус ответил ему: «Ты сам сказал это; и всё же скажу тебе, что отныне вы увидите Сына Человеческого, сидящего по правую руку от Всевышнего и идущего на облаках небесных».

65 И тогда первосвященник разорвал на себе одежды, говоря: «Он оскорбляет Бога! Какие ещё нужны свидетели! Вы все слышали эти оскорбления!

66 Что вы думаете?» В ответ они сказали: «Виновен и должен умереть!»

67 И они стали плевать Ему в лицо и бить Его кулаками, а другие хлестали Его по щекам,

68 говоря: «Докажи нам, что Ты пророк, Христос! Скажи нам, кто ударил Тебя?»

69 Когда Пётр сидел снаружи во дворе, к нему подошла одна служанка и сказала: «Ты тоже был с Иисусом Галилеянином».

70 Но Пётр стал отрицать это перед всеми: «Я не знаю, о чём ты говоришь!»

71 Когда же он выходил за ворота, его увидела другая служанка и сказала тем, кто был там: «Этот человек был с Иисусом Назарянином».

72 И Пётр снова отрёкся от Иисуса, поклявшись: «Я не знаю Этого Человека!»

73 Немного спустя подошли люди, стоявшие там, и сказали Петру: «Ты точно один из них, так как твоя речь выдаёт тебя».

74 И тогда он начал сыпать проклятия и божиться: «Я не знаю Этого Человека!» И тут же пропел петух.

75 И вспомнил Пётр слова, сказанные Иисусом: «Прежде чем пропоёт петух, ты трижды отречёшься от Меня», и пошёл прочь, горько заплакав.

Вiд Матвiя Розділ 26	Евангелие от Матфея Глава 26
1 І сталось, коли закінчи́в Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:	1 Когда Иисус закончил говорить, то сказал Своим ученикам:
2 „Ви знаєте, що через два дні буде Па́сха, — і Лю́дський Син буде виданий на розп'я́ття“.	2 «Вы знаете, что через два дня наступит Пасха, и Сын Человеческий будет отдан на распятие».
3 Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайя́фою,	3 И тогда главные священники и старейшины собрались во дворе первосвященника по имени Каиафа,
4 і радилися, щоб пі́дступом взяти Ісуса й забити.	4 и сговорились захватить Иисуса обманом и убить Его.
5 І вони говорили: „Та не в свято, щоб бува колотнеча в наро́ді не сталась“.	5 Но они сказали: «Не во время праздника, чтобы не началась смута среди народа».
6 Коли ж Ісус був у Віфа́нії, у домі Си́мона прокаже́ного,	6 Когда Иисус находился в Вифании, в доме Симона прокажённого,
7 підійшла одна жінка до Нього, маючи аляба́строву пляшечку дорогоцінного ми́ра, — і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.	7 к Нему пришла женщина с алебастровым сосудом, наполненным дорогим благовонным маслом, и стала возливать его Ему на голову, когда Он сидел за столом.
8 Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: „На́що таке марнотра́тство?	8 Увидев это, ученики вознегодовали и сказали: «К чему такое расточительство?
9 Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим“.	9 Ведь это масло можно было бы продать за большие деньги, а вырученное раздать нищим».
10 Зрозумівши Ісус, промовив до них: „Чого при́крість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.	10 Иисус же, поняв это, сказал им: «Зачем смущаете женщину? Она сделала для Меня доброе дело.
11 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.	11 Так как нищие всегда будут с вами, а Я не всегда.
12 Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на по́хорон Мій.	12 Пролив на Моё тело это благовонное масло, она приготовила Меня к погребению.
13 Поправді кажу́ вам: де тільки оця Єва́нгелія проповідувана буде в цілому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!“	13 Правду вам говорю: где бы ни проповедовали Благую Весть, будут, вспоминая, рассказывать и о том, что сделала эта женщина».
14 Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,	14 Тогда один из двенадцати по имени Иуда Искариот пошёл к главным священникам
15 і сказав: „Що́ хочете дати мені, — і я вам Його видам?“ І вони йому виплатили тридцять срібняків.	15 и спросил: «Сколько вы мне заплатите за то, что я предам Его вам?» Они предложили ему тридцать серебреников.
16 І він відтоді шукав слу́шного ча́су, щоб видати Його.	16 И с той минуты он стал искать удобного случая, чтобы предать Иисуса.
17 А першого дня Опрі́сноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: „Де́ хочеш, щоб ми приготува́ли пасху спожити Тобі?	17 В первый день праздника Пресных Хлебов к Иисусу пришли ученики и сказали: «Где хочешь, чтобы мы приготовили для Тебя пасхальный ужин?»
18 А Він відказав: „Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близьки́й, — справлю Пасху з Своїми учнями в тебе“.	18 Иисус ответил: «Пойдите к одному человеку в городе и скажите ему о том, что Учитель говорит: „Моё время пришло. Я отпраздную Пасху вместе с учениками в твоём доме”».
19 І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали́ пасху готува́ти.	19 Ученики поступили так, как велел им Иисус, и приготовили пасхальный ужин.
20 А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.	20 Когда наступил вечер, Он сел за стол вместе со Своими двенадцатью учениками.
21 І, як вони споживали, Він сказав: „Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене“.	21 И когда они ели, Иисус сказал: «Правду вам говорю, что один из вас предаст Меня».
22 А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: „Чи не я то, о Господи?“	22 Глубоко опечаленные, они стали один за другим говорить Ему: «Уж, наверное, это не я буду, Господи!»
23 А Він відповів і промовив: „Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.	23 Иисус ответил: «Кто обмакнул хлеб в одном блюде со Мной, тот и предаст Меня.
24 Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Лю́дського Сина! Було́ б краще йому, коли б той чоловік не родився!“	24 Сын Человеческий вынесет множество страданий, как сказано в Писаниях, но горе тому, кто предаст Сына Человеческого! Тому человеку лучше бы и вовсе на свет не родиться!»
25 Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: „Чи не я то, Учителю?“ Відказав Він йому: „Ти сказав“.	25 Иуда, который собирался предать Его, сказал: «Ты не думаешь, что это я, Учитель!» А Иисус ответил ему: «Ты сам сказал это!»
26 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і́ поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє“.	26 И когда они ели, Иисус, взяв кусок хлеба, поблагодарил Бога, разломил его и стал раздавать Своим ученикам, говоря: «Берите, ешьте это хлеб. Это — тело Моё!»
27 А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: „Пийте з неї всі,	27 Затем Он взял чашу и, возблагодарив Бога, передал им, говоря: «Пейте все,
28 бо це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається на відпу́щення гріхів!	28 потому что это — кровь Моя, которая скрепляет новый договор и которая прольётся за многих ради прощения их грехов.
29 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його нови́м питиму в Царстві Мого Отця“.	29 Но знайте: Я не буду больше пить из плода виноградного до того дня, когда буду пить с вами новое вино в Царстве Моего Отца».
30 А коли відспівали вони, то на го́ру Оливну пішли.	30 И, пропев гимн, они отправились на Елеонскую гору.
31 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви через Мене споку́ситеся ночі цієї. Бо написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці отари“.	31 И сказал тогда Иисус: «Вы все отречётесь от Меня сегодня ночью, потому что сказано в Писаниях: „Поражу Пастыря, и овцы стада рассеются”.
32 По воскре́сенні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.	32 Но после Моего воскресения, Я отправлюсь в Галилею и приду туда раньше вас».
33 А Петро відповів і сказав Йому: „Якби й усі спокуси́лись про Тебе, — я не спокушу́ся ніко́ли“.	33 Тогда Пётр возразил Ему: «Даже если все потеряют веру в Тебя, я никогда не потеряю».
34 Промовив до нього Ісус: „Поправді кажу́ тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.	34 Иисус сказал: «Правду тебе говорю, что в эту ночь, прежде чем петух пропоёт, ты трижды отречёшься от Меня».
35 Говорить до Нього Петро: „Коли б мені навіть умерти з Тобою, — я не відречуся від Тебе!“ Так сказали й усі учні.	35 Пётр ответил Ему: «Даже если мне придётся умереть вместе с Тобой, я никогда не отрекусь». И все ученики повторили то же самое.
36 Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсима́нія, і промовляє до учнів: „Посидьте ви тут, аж поки піду́ й помолюся отам“.	36 Придя в место, называемое Гефсимания, Иисус сказал Своим ученикам: «Посидите здесь, пока Я схожу туда и помолюсь».
37 І, взявши Петра й двох синів Зеведе́євих, зачав сумувати й тужити.	37 Он взял с Собой Петра, а также двух сыновей Зеведея, и исполнился печали и скорби.
38 Тоді промовляє до них: „Обго́рнена сумом смертельним душа Моя! Залиші́ться тут, і попильнуйте зо Мною“.	38 Тогда Иисус сказал им: «Моя душа полна смертельной скорби. Оставайтесь здесь и бодрствуйте со Мной».
39 І, трохи далі пройшовши, упав Він долі́лиць, та молився й благав: „Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене. Та проте, — не як Я хо́чу, а як Ти“.	39 Иисус, отойдя от них подальше, пал ниц и стал молиться: «Отец Мой, если это возможно, пусть минует Меня эта чаша, но пусть сбудется не то, что Я хочу, а то, чего Ты желаешь».
40 І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: „Отак, — не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?	40 Вернувшись к ученикам, Он увидел, что они спят, и сказал Петру: «Неужели вы не могли пободрствовать со Мной и часа?
41 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, — бадьо́рий бо дух, але немічне тіло“.	41 Бодрствуйте и молитесь, чтобы не поддаться искушению. Ваш дух жаждет праведности, но плоть слаба».
42 Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: „Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, — нехай станеться воля Твоя!“	42 Иисус снова отошёл и стал молиться: «Отец, если не минует Меня эта чаша и Я должен буду испить её, то пусть исполнится Твоя воля».
43 І, прийшовши, знову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були.	43 Возвратившись, Он нашёл их спящими, так как их веки отяжелели.
44 І, залиши́вши їх, знов пішов, і помолився втре́тє, те саме слово промовивши.	44 И в третий раз Он отошёл, и стал молиться, повторяя снова те же слова.
45 Потому приходить до учнів і їм промовляє: „Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година набли́зилась, — і до рук грішникам виданий буде Син Лю́дський.	45 Затем Иисус вернулся к ученикам и сказал им: «Вы всё ещё спите и отдыхаете? Послушайте, настал час, и Сын Человеческий будет предан в руки грешникам.
46 Уставайте, ходім, — ось наблизи́вся Мій зра́дник!“	46 Вставайте, и пойдём! Смотрите, вот тот, кто предаст Меня!»
47 І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люду багато від первосвящеників і старших наро́ду з мечами та ки́ями.	47 И когда Иисус говорил это, появился Иуда, один из двенадцати. Его сопровождала толпа людей, вооружённых мечами и дубинками. Они были посланы главными священниками и старейшинами.
48 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого поцілую, то Він, — беріть Його“.	48 Иуда подал им знак, сказав: «Тот, Кого я поцелую, и есть Христос, хватайте Его».
49 І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Раді́й, Учителю!“ І поцілував Його.	49 Он тотчас подошёл к Иисусу и сказал: «Приветствую Тебя, Учитель!» — а потом поцеловал Его.
50 Ісус же йому відказав: „Чого, друже, прийшов ти?“ Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, — і схопи́ли Його.	50 И сказал ему Иисус: «Друг, делай то, зачем пришёл». Тогда мужчины подошли и схватили Иисуса.
51 А ось один із тих, що з Ісусом були́, витягнув руку, і меча свого ви́хопив та й рубону́в раба первосвященика, — і відтяв йому вухо.	51 Один из тех, кто был с Иисусом, обнажил меч и, нанеся удар слуге первосвященника, отсёк ему ухо.
52 Тоді промовляє до нього Ісус: „Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто ві́зьме меча, — від меча і загинуть.	52 И сказал ему Иисус: «Убери свой меч в ножны, потому что тот, кто поднимет меч, от меча и погибнет.
53 Чи ти ду́маєш, що не мо́жу тепер упросити Свого Отця, — і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіо́нів анголі́в?	53 Или ты думаешь, что Я не могу воззвать к Моему Отцу, и Он не пошлёт Мне на помощь больше двенадцати легионов Ангелов?
54 Але як має збутись Писа́ння, що так статися мусить?“	54 Но как же тогда исполнятся Писания, если всего этого не случится?»
55 Тієї години промовив Ісус до наро́ду: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, — і Мене не взяли́ ви.	55 И сказал Иисус толпе: «Вы вышли с мечами и дубинками как на разбойника, чтобы взять Меня под стражу. Каждый день Я сидел в храме, проповедуя, но вы не схватили Меня.
56 Це ж сталось усе, щоб збулися писа́ння пророків“. Усі учні тоді залишили Його й повтікали.	56 Всё это происходит для исполнения писаний пророков». Тогда все ученики оставили Его и убежали прочь.
57 А вони схопи́ли Ісуса, і повели́ до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.	57 Люди, схватившие Иисуса, отвели Его в дом первосвященника Каиафы, где собрались все законоучители и старейшины.
58 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним аж до дво́ру первосвященика, і, ввійшовши всере́дину, сів із слу́жбою, щоб бачити кінець.	58 Пётр следовал за Ним на расстоянии до самого двора первосвященника и, войдя туда, сел вместе со стражниками, чтобы узнать, чем кончится дело.
59 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,	59 Главные священники вместе со всем синедрионом пытались добиться лжесвидетельства против Иисуса, чтобы предать Его смерти,
60 і не знахо́дили, хоч кривосвідків багато підхо́дило. Аж ось накінець з'явилися двоє,	60 но не находили ничего, хотя лжесвидетелей было много. Однако позже появились ещё два лжесвидетеля,
61 і сказали: „Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, — і за три дні збудувати його“.	61 которые сказали: «Этот Человек утверждал: „Я могу разрушить храм Божий и восстановить его в три дня”».
62 Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: „Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать су́проти Тебе?“	62 Тогда первосвященник встал и сказал Христу: «Почему не отвечаешь? Что означает свидетельство этих людей против Тебя?»
63 Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: „Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, — чи Христос Ти, Син Божий?“	63 Но Иисус молчал. Первосвященник сказал Ему: «Заклинаю тебя Богом живым, скажи нам, Христос ли Ты, Сын Божий?»
64 Промовляє до нього Ісус: „Ти сказав... А навіть повім вам: відтепе́р ви побачите Лю́дського Сина, що сидітиме право́руч сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“	64 Иисус ответил ему: «Ты сам сказал это; и всё же скажу тебе, что отныне вы увидите Сына Человеческого, сидящего по правую руку от Всевышнего и идущего на облаках небесных».
65 Тоді первосвященик розде́р одежу свою та й сказав: „Він богознева́жив! На́що нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богознева́гу!	65 И тогда первосвященник разорвал на себе одежды, говоря: «Он оскорбляет Бога! Какие ещё нужны свидетели! Вы все слышали эти оскорбления!
66 Як вам здається?“ Вони ж відповіли та сказали: „Повинен умерти!“	66 Что вы думаете?» В ответ они сказали: «Виновен и должен умереть!»
67 Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по що́ках Його, інші ж ки́ями били,	67 И они стали плевать Ему в лицо и бить Его кулаками, а другие хлестали Его по щекам,
68 і казали: „Пророкуй нам, Христе́, хто́ то вдарив Тебе?“	68 говоря: «Докажи нам, что Ты пророк, Христос! Скажи нам, кто ударил Тебя?»
69 А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до Нього служни́ця одна та й сказала: „І ти був з Ісусом Галіле́янином!“	69 Когда Пётр сидел снаружи во дворе, к нему подошла одна служанка и сказала: «Ты тоже был с Иисусом Галилеянином».
70 А він перед всіма́ відрікся, сказавши: „Не відаю я, що ти кажеш“.	70 Но Пётр стал отрицать это перед всеми: «Я не знаю, о чём ты говоришь!»
71 А коли до воріт він підхо́див, побачила інша його та й сказала приявним там людям: „Оцей був з Ісусом Назаряни́ном!“	71 Когда же он выходил за ворота, его увидела другая служанка и сказала тем, кто был там: «Этот человек был с Иисусом Назарянином».
72 І він зно́ву відрікся та став присягатись: „Не знаю Цього Чоловіка!“	72 И Пётр снова отрёкся от Иисуса, поклявшись: «Я не знаю Этого Человека!»
73 Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: „І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе“.	73 Немного спустя подошли люди, стоявшие там, и сказали Петру: «Ты точно один из них, так как твоя речь выдаёт тебя».
74 Тоді він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього́ Чоловіка!“ І заспівав півень хвилі тієї.	74 И тогда он начал сыпать проклятия и божиться: «Я не знаю Этого Человека!» И тут же пропел петух.
75 І згадав Петро сказане слово Ісусове: „Перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав.	75 И вспомнил Пётр слова, сказанные Иисусом: «Прежде чем пропоёт петух, ты трижды отречёшься от Меня», и пошёл прочь, горько заплакав.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Матвiя

Розділ 26

Евангелие от Матфея

Глава 26

Вiд Матвiя

Розділ 26

Евангелие от Матфея

Глава 26

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Матвiя

Розділ 26

Евангелие от Матфея

Глава 26

Вiд Матвiя

Розділ 26

Евангелие от Матфея

Глава 26

Старий
завіт

Новий
завіт