Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Матвiя

Розділ 26

1 І сталось, коли закінчи́в Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:

2 „Ви знаєте, що через два дні буде Па́сха, — і Лю́дський Син буде виданий на розп'я́ття“.

3 Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайя́фою,

4 і радилися, щоб пі́дступом взяти Ісуса й забити.

5 І вони говорили: „Та не в свято, щоб бува колотнеча в наро́ді не сталась“.

6 Коли ж Ісус був у Віфа́нії, у домі Си́мона прокаже́ного,

7 підійшла одна жінка до Нього, маючи аляба́строву пляшечку дорогоцінного ми́ра, — і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.

8 Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: „На́що таке марнотра́тство?

9 Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим“.

10 Зрозумівши Ісус, промовив до них: „Чого при́крість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.

11 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.

12 Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на по́хорон Мій.

13 Поправді кажу́ вам: де тільки оця Єва́нгелія проповідувана буде в цілому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!“

14 Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,

15 і сказав: „Що́ хочете дати мені, — і я вам Його видам?“ І вони йому виплатили тридцять срібняків.

16 І він відтоді шукав слу́шного ча́су, щоб видати Його.

17 А першого дня Опрі́сноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: „Де́ хочеш, щоб ми приготува́ли пасху спожити Тобі?

18 А Він відказав: „Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близьки́й, — справлю Пасху з Своїми учнями в тебе“.

19 І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали́ пасху готува́ти.

20 А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.

21 І, як вони споживали, Він сказав: „Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене“.

22 А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: „Чи не я то, о Господи?“

23 А Він відповів і промовив: „Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.

24 Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Лю́дського Сина! Було́ б краще йому, коли б той чоловік не родився!“

25 Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: „Чи не я то, Учителю?“ Відказав Він йому: „Ти сказав“.

26 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і́ поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє“.

27 А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: „Пийте з неї всі,

28 бо це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається на відпу́щення гріхів!

29 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його нови́м питиму в Царстві Мого Отця“.

30 А коли відспівали вони, то на го́ру Оливну пішли.

31 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви через Мене споку́ситеся ночі цієї. Бо написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці отари“.

32 По воскре́сенні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.

33 А Петро відповів і сказав Йому: „Якби й усі спокуси́лись про Тебе, — я не спокушу́ся ніко́ли“.

34 Промовив до нього Ісус: „Поправді кажу́ тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.

35 Говорить до Нього Петро: „Коли б мені навіть умерти з Тобою, — я не відречуся від Тебе!“ Так сказали й усі учні.

36 Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсима́нія, і промовляє до учнів: „Посидьте ви тут, аж поки піду́ й помолюся отам“.

37 І, взявши Петра й двох синів Зеведе́євих, зачав сумувати й тужити.

38 Тоді промовляє до них: „Обго́рнена сумом смертельним душа Моя! Залиші́ться тут, і попильнуйте зо Мною“.

39 І, трохи далі пройшовши, упав Він долі́лиць, та молився й благав: „Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене. Та проте, — не як Я хо́чу, а як Ти“.

40 І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: „Отак, — не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?

41 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, — бадьо́рий бо дух, але немічне тіло“.

42 Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: „Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, — нехай станеться воля Твоя!“

43 І, прийшовши, знову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були.

44 І, залиши́вши їх, знов пішов, і помолився втре́тє, те саме слово промовивши.

45 Потому приходить до учнів і їм промовляє: „Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година набли́зилась, — і до рук грішникам виданий буде Син Лю́дський.

46 Уставайте, ходім, — ось наблизи́вся Мій зра́дник!“

47 І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люду багато від первосвящеників і старших наро́ду з мечами та ки́ями.

48 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого поцілую, то Він, — беріть Його“.

49 І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Раді́й, Учителю!“ І поцілував Його.

50 Ісус же йому відказав: „Чого, друже, прийшов ти?“ Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, — і схопи́ли Його.

51 А ось один із тих, що з Ісусом були́, витягнув руку, і меча свого ви́хопив та й рубону́в раба первосвященика, — і відтяв йому вухо.

52 Тоді промовляє до нього Ісус: „Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто ві́зьме меча, — від меча і загинуть.

53 Чи ти ду́маєш, що не мо́жу тепер упросити Свого Отця, — і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіо́нів анголі́в?

54 Але як має збутись Писа́ння, що так статися мусить?“

55 Тієї години промовив Ісус до наро́ду: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, — і Мене не взяли́ ви.

56 Це ж сталось усе, щоб збулися писа́ння пророків“. Усі учні тоді залишили Його й повтікали.

57 А вони схопи́ли Ісуса, і повели́ до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.

58 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним аж до дво́ру первосвященика, і, ввійшовши всере́дину, сів із слу́жбою, щоб бачити кінець.

59 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,

60 і не знахо́дили, хоч кривосвідків багато підхо́дило. Аж ось накінець з'явилися двоє,

61 і сказали: „Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, — і за три дні збудувати його“.

62 Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: „Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать су́проти Тебе?“

63 Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: „Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, — чи Христос Ти, Син Божий?“

64 Промовляє до нього Ісус: „Ти сказав... А навіть повім вам: відтепе́р ви побачите Лю́дського Сина, що сидітиме право́руч сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“

65 Тоді первосвященик розде́р одежу свою та й сказав: „Він богознева́жив! На́що нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богознева́гу!

66 Як вам здається?“ Вони ж відповіли та сказали: „Повинен умерти!“

67 Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по що́ках Його, інші ж ки́ями били,

68 і казали: „Пророкуй нам, Христе́, хто́ то вдарив Тебе?“

69 А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до Нього служни́ця одна та й сказала: „І ти був з Ісусом Галіле́янином!“

70 А він перед всіма́ відрікся, сказавши: „Не відаю я, що ти кажеш“.

71 А коли до воріт він підхо́див, побачила інша його та й сказала приявним там людям: „Оцей був з Ісусом Назаряни́ном!“

72 І він зно́ву відрікся та став присягатись: „Не знаю Цього Чоловіка!“

73 Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: „І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе“.

74 Тоді він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього́ Чоловіка!“ І заспівав півень хвилі тієї.

75 І згадав Петро сказане слово Ісусове: „Перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав.

Евангелие от Матфея

Глава 26

1 Закончив говорить это, Иисус сказал ученикам:

2 — Вы знаете, что через два дня будет Пасха и Сына Человеческого отдадут на распятие.

3 А во дворце первосвященника Кайафы в это время собрались первосвященники и старейшины народа.

4 Они решили хитростью схватить Иисуса и убить.

5 — Только не во время праздника, — говорили они, — иначе народ может взбунтоваться.

6 Иисус находился в Вифании, в доме Симона прокаженного.

7 И когда Он возлежал за столом, к Нему подошла женщина с алебастровым кувшином, в котором было очень дорогое ароматическое масло, и возлила это масло Ему на голову.

8 Увидев это, ученики рассердились: — Зачем такая трата?

9 Ведь это ароматическое масло можно было продать за большую сумму, а деньги раздать нищим.

10 Но Иисус, зная, что они говорят, сказал им: — Что вы упрекаете женщину? Ведь она сделала для Меня доброе дело.

11 Потому что нищие всегда с вами, а Я не всегда буду с вами.

12 Вылив на Меня это масло, она тем самым приготовила Меня к погребению.

13 Говорю вам истину: во всем мире, везде, где будет возвещена эта Радостная Весть, там в память об этой женщине будет рассказано и о том, что она сделала.

14 Затем Иуда Искариот, один из двенадцати, пошел к первосвященникам

15 с предложением. — Что вы мне дадите, если я предам вам Иисуса? — спросил он их. Те отсчитали ему тридцать серебряных монет.

16 И с того момента Иуда стал искать удобного случая, чтобы предать Его.

17 В первый день праздника Пресных хлебов ученики спросили Иисуса: — Где нам приготовить Тебе пасхальный ужин?

18 Иисус ответил: — Идите в город к такому-то и скажите ему: «Учитель говорит, что Его время уже подошло, и Он хочет в твоем доме отпраздновать пасхальный ужин со Своими учениками».

19 Ученики сделали все, как им велел Иисус, и приготовили пасхальный ужин.

20 Вечером Иисус и двенадцать учеников возлегли у стола.

21 Когда они ели, Иисус сказал: — Говорю вам истину: один из вас предаст Меня.

22 Ученики сильно опечалились и один за другим стали спрашивать Его: — Не я ли, Господи?

23 А Иисус ответил: — Тот, кто опустил руку в блюдо вместе со Мной, тот предаст Меня.

24 Да, Сын Человеческий уходит так, как о Нем сказано в Писании, но горе тому человеку, который предает Сына Человеческого! Лучше бы ему вообще не родиться.

25 Тогда Иуда, предатель, тоже спросил: — Не я ли, Рабби? — Ты сам это сказал, — ответил Иисус.

26 Когда они ели, Иисус взял хлеб и, благословив, разломил его, дал Своим ученикам со словами: — Возьмите и ешьте, это Мое тело.

27 Затем Он взял чашу, поблагодарил за нее Бога и, подав им, сказал: — Пейте из нее все.

28 Это Моя кровь завета, проливаемая за многих людей для прощения грехов.

29 Говорю вам, что Я уже не буду пить от плода виноградного до того дня, когда Я буду пить с вами новое вино в Царстве Моего Отца.

30 Они спели и пошли на Оливковую гору.

31 Тогда Иисус сказал им: — В эту ночь вы все отступитесь от Меня, ведь написано: «Я поражу Пастуха, и разбегутся овцы стада».

32 Но когда Я воскресну, то пойду в Галилею и буду ждать вас там.

33 Петр ответил: — Даже если все Тебя оставят, я этого никогда не сделаю.

34 — Говорю тебе истину, — сказал ему Иисус, — в эту ночь, прежде чем пропоет петух, ты трижды отречешься от Меня.

35 Но Петр уверял: — Даже если мне придется умереть с Тобой, я никогда не откажусь от Тебя. И все ученики говорили то же.

36 Иисус пришел с ними на место, называемое Гефсимания, и сказал ученикам: — Посидите здесь, а Я пойду и помолюсь.

37 Он взял с Собой Петра и двух сыновей Зеведея. Его охватили тоска и тревога.

38 Тогда Он сказал им: — Душа Моя объята смертельной печалью. Побудьте здесь и бодрствуйте со Мной.

39 Отойдя немного, Он пал на лицо Свое и молился: — Отец Мой, если возможно, то пусть минует Меня эта чаша, но пусть будет все не как Я хочу, а как Ты хочешь.

40 Затем Он возвратился к ученикам и нашел их спящими. — Неужели вы даже часу не могли пободрствовать вместе со Мной? — спросил Он Петра. —

41 Бодрствуйте и молитесь, чтобы вам не поддаться искушению. Дух бодр, но тело слабо.

42 И во второй раз Он ушел и молился: — Отец Мой, если невозможно, чтобы эта чаша миновала Меня и чтобы Мне не пить из нее, то пусть все будет по Твоей воле.

43 Когда Он вернулся, ученики опять спали, потому что их веки отяжелели.

44 И, оставив их, Иисус отошел и стал молиться в третий раз теми же словами.

45 Затем Он возвратился к ученикам и сказал им: — Вы все спите и отдыхаете? Вот, время настало, и Сын Человеческий предается в руки грешников.

46 Вставайте, идем. Вот уже и Мой предатель приблизился.

47 Он еще говорил, как подошел Иуда, один из двенадцати учеников, и с ним большая толпа, вооруженная мечами и кольями. Их послали первосвященники и старейшины народа.

48 Предатель так условился с ними: — Хватайте Того, Кого я поцелую.

49 Иуда сразу же подошел к Иисусу и сказал: — Здравствуй, Рабби! — и поцеловал Его.

50 Иисус же сказал ему: — Друг, делай то, для чего пришел. Тут подошли люди и, схватив Иисуса, взяли Его под стражу.

51 Тогда один из тех, кто был с Иисусом, вытащил меч, ударил слугу первосвященника и отсек ему ухо.

52 — Верни свой меч на место, — сказал ему Иисус. — Все, кто берется за меч, от меча и погибнут.

53 Неужели ты думаешь, что Я не мог бы упросить Моего Отца немедленно прислать Мне более двенадцати легионов ангелов?

54 Но как же тогда исполнится Писание, что все это должно произойти?

55 Затем Иисус обратился к толпе: — Что Я, разбойник, что вы пришли с мечами и кольями, чтобы арестовать Меня? Каждый день Я сидел и учил в храме, и вы не арестовали Меня.

56 Но все произошло именно так, чтобы исполнились писания пророков. Тогда все ученики оставили Его и убежали.

57 Арестовавшие Иисуса привели Его к первосвященнику Кайафе, у которого уже собрались учители Закона и старейшины.

58 Петр, держась поодаль, следовал за Иисусом и прошел прямо во двор первосвященника. Войдя внутрь, он сел со стражниками, чтобы увидеть, чем все кончится.

59 Первосвященники и весь Высший Совет искали ложных показаний против Иисуса, чтобы приговорить Его к смерти,

60 но они ничего не могли найти, хотя и пришло много лжесвидетелей. Наконец вышли два человека

61 и заявили: — Этот человек говорил: «Я могу разрушить Божий храм и восстановить его за три дня».

62 Потом первосвященник встал и спросил Иисуса: — Тебе нечего ответить на эти свидетельства против Тебя?

63 Иисус молчал. Первосвященник сказал Ему: — Я заклинаю Тебя живым Богом, скажи нам: Ты — Христос, Сын Божий?

64 — Ты сам так сказал, — ответил Иисус, — но говорю вам, что отныне вы увидите Сына Человеческого, сидящим по правую руку от Всемогущего и идущим на облаках небесных.

65 Тогда первосвященник разорвал на себе одежды и сказал: — Он кощунствует! Какие нам еще нужны свидетели?! Вы теперь сами слышали кощунство!

66 Каково ваше решение? Они ответили: — Он виновен и заслуживает смерти.

67 Тогда Иисусу стали плевать в лицо и бить Его кулаками, некоторые же били Его по щекам и

68 спрашивали: — Пророчествуй нам, Христос, кто Тебя ударил?

69 Петр же сидел снаружи, во дворе, когда к нему подошла служанка. — Ты тоже был с Иисусом Галилеянином, — сказала она.

70 Но Петр отрицал перед всеми: — Я не знаю, о чем ты говоришь.

71 Когда он отошел к воротам, его увидела другая служанка. Она сказала стоявшим рядом: — Этот человек был с Иисусом Назарянином.

72 Петр снова все отрицал, поклявшись, что он не знает Этого Человека.

73 Но спустя немного времени стоявшие там люди подошли и сказали ему: — Точно, ты тоже один из них, тебя и говор твой выдает.

74 Тогда Петр начал клясться и божиться: — Я не знаю Этого Человека! И тотчас пропел петух.

75 И тогда Петр вспомнил слова Иисуса: «Прежде чем пропоет петух, ты трижды отречешься от Меня». И, выйдя наружу, он горько заплакал.

Вiд Матвiя Розділ 26	Евангелие от Матфея Глава 26
1 І сталось, коли закінчи́в Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:	1 Закончив говорить это, Иисус сказал ученикам:
2 „Ви знаєте, що через два дні буде Па́сха, — і Лю́дський Син буде виданий на розп'я́ття“.	2 — Вы знаете, что через два дня будет Пасха и Сына Человеческого отдадут на распятие.
3 Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайя́фою,	3 А во дворце первосвященника Кайафы в это время собрались первосвященники и старейшины народа.
4 і радилися, щоб пі́дступом взяти Ісуса й забити.	4 Они решили хитростью схватить Иисуса и убить.
5 І вони говорили: „Та не в свято, щоб бува колотнеча в наро́ді не сталась“.	5 — Только не во время праздника, — говорили они, — иначе народ может взбунтоваться.
6 Коли ж Ісус був у Віфа́нії, у домі Си́мона прокаже́ного,	6 Иисус находился в Вифании, в доме Симона прокаженного.
7 підійшла одна жінка до Нього, маючи аляба́строву пляшечку дорогоцінного ми́ра, — і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.	7 И когда Он возлежал за столом, к Нему подошла женщина с алебастровым кувшином, в котором было очень дорогое ароматическое масло, и возлила это масло Ему на голову.
8 Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: „На́що таке марнотра́тство?	8 Увидев это, ученики рассердились: — Зачем такая трата?
9 Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим“.	9 Ведь это ароматическое масло можно было продать за большую сумму, а деньги раздать нищим.
10 Зрозумівши Ісус, промовив до них: „Чого при́крість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.	10 Но Иисус, зная, что они говорят, сказал им: — Что вы упрекаете женщину? Ведь она сделала для Меня доброе дело.
11 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.	11 Потому что нищие всегда с вами, а Я не всегда буду с вами.
12 Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на по́хорон Мій.	12 Вылив на Меня это масло, она тем самым приготовила Меня к погребению.
13 Поправді кажу́ вам: де тільки оця Єва́нгелія проповідувана буде в цілому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!“	13 Говорю вам истину: во всем мире, везде, где будет возвещена эта Радостная Весть, там в память об этой женщине будет рассказано и о том, что она сделала.
14 Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,	14 Затем Иуда Искариот, один из двенадцати, пошел к первосвященникам
15 і сказав: „Що́ хочете дати мені, — і я вам Його видам?“ І вони йому виплатили тридцять срібняків.	15 с предложением. — Что вы мне дадите, если я предам вам Иисуса? — спросил он их. Те отсчитали ему тридцать серебряных монет.
16 І він відтоді шукав слу́шного ча́су, щоб видати Його.	16 И с того момента Иуда стал искать удобного случая, чтобы предать Его.
17 А першого дня Опрі́сноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: „Де́ хочеш, щоб ми приготува́ли пасху спожити Тобі?	17 В первый день праздника Пресных хлебов ученики спросили Иисуса: — Где нам приготовить Тебе пасхальный ужин?
18 А Він відказав: „Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близьки́й, — справлю Пасху з Своїми учнями в тебе“.	18 Иисус ответил: — Идите в город к такому-то и скажите ему: «Учитель говорит, что Его время уже подошло, и Он хочет в твоем доме отпраздновать пасхальный ужин со Своими учениками».
19 І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали́ пасху готува́ти.	19 Ученики сделали все, как им велел Иисус, и приготовили пасхальный ужин.
20 А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.	20 Вечером Иисус и двенадцать учеников возлегли у стола.
21 І, як вони споживали, Він сказав: „Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене“.	21 Когда они ели, Иисус сказал: — Говорю вам истину: один из вас предаст Меня.
22 А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: „Чи не я то, о Господи?“	22 Ученики сильно опечалились и один за другим стали спрашивать Его: — Не я ли, Господи?
23 А Він відповів і промовив: „Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.	23 А Иисус ответил: — Тот, кто опустил руку в блюдо вместе со Мной, тот предаст Меня.
24 Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Лю́дського Сина! Було́ б краще йому, коли б той чоловік не родився!“	24 Да, Сын Человеческий уходит так, как о Нем сказано в Писании, но горе тому человеку, который предает Сына Человеческого! Лучше бы ему вообще не родиться.
25 Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: „Чи не я то, Учителю?“ Відказав Він йому: „Ти сказав“.	25 Тогда Иуда, предатель, тоже спросил: — Не я ли, Рабби? — Ты сам это сказал, — ответил Иисус.
26 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і́ поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє“.	26 Когда они ели, Иисус взял хлеб и, благословив, разломил его, дал Своим ученикам со словами: — Возьмите и ешьте, это Мое тело.
27 А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: „Пийте з неї всі,	27 Затем Он взял чашу, поблагодарил за нее Бога и, подав им, сказал: — Пейте из нее все.
28 бо це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається на відпу́щення гріхів!	28 Это Моя кровь завета, проливаемая за многих людей для прощения грехов.
29 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його нови́м питиму в Царстві Мого Отця“.	29 Говорю вам, что Я уже не буду пить от плода виноградного до того дня, когда Я буду пить с вами новое вино в Царстве Моего Отца.
30 А коли відспівали вони, то на го́ру Оливну пішли.	30 Они спели и пошли на Оливковую гору.
31 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви через Мене споку́ситеся ночі цієї. Бо написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці отари“.	31 Тогда Иисус сказал им: — В эту ночь вы все отступитесь от Меня, ведь написано: «Я поражу Пастуха, и разбегутся овцы стада».
32 По воскре́сенні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.	32 Но когда Я воскресну, то пойду в Галилею и буду ждать вас там.
33 А Петро відповів і сказав Йому: „Якби й усі спокуси́лись про Тебе, — я не спокушу́ся ніко́ли“.	33 Петр ответил: — Даже если все Тебя оставят, я этого никогда не сделаю.
34 Промовив до нього Ісус: „Поправді кажу́ тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.	34 — Говорю тебе истину, — сказал ему Иисус, — в эту ночь, прежде чем пропоет петух, ты трижды отречешься от Меня.
35 Говорить до Нього Петро: „Коли б мені навіть умерти з Тобою, — я не відречуся від Тебе!“ Так сказали й усі учні.	35 Но Петр уверял: — Даже если мне придется умереть с Тобой, я никогда не откажусь от Тебя. И все ученики говорили то же.
36 Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсима́нія, і промовляє до учнів: „Посидьте ви тут, аж поки піду́ й помолюся отам“.	36 Иисус пришел с ними на место, называемое Гефсимания, и сказал ученикам: — Посидите здесь, а Я пойду и помолюсь.
37 І, взявши Петра й двох синів Зеведе́євих, зачав сумувати й тужити.	37 Он взял с Собой Петра и двух сыновей Зеведея. Его охватили тоска и тревога.
38 Тоді промовляє до них: „Обго́рнена сумом смертельним душа Моя! Залиші́ться тут, і попильнуйте зо Мною“.	38 Тогда Он сказал им: — Душа Моя объята смертельной печалью. Побудьте здесь и бодрствуйте со Мной.
39 І, трохи далі пройшовши, упав Він долі́лиць, та молився й благав: „Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене. Та проте, — не як Я хо́чу, а як Ти“.	39 Отойдя немного, Он пал на лицо Свое и молился: — Отец Мой, если возможно, то пусть минует Меня эта чаша, но пусть будет все не как Я хочу, а как Ты хочешь.
40 І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: „Отак, — не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?	40 Затем Он возвратился к ученикам и нашел их спящими. — Неужели вы даже часу не могли пободрствовать вместе со Мной? — спросил Он Петра. —
41 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, — бадьо́рий бо дух, але немічне тіло“.	41 Бодрствуйте и молитесь, чтобы вам не поддаться искушению. Дух бодр, но тело слабо.
42 Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: „Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, — нехай станеться воля Твоя!“	42 И во второй раз Он ушел и молился: — Отец Мой, если невозможно, чтобы эта чаша миновала Меня и чтобы Мне не пить из нее, то пусть все будет по Твоей воле.
43 І, прийшовши, знову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були.	43 Когда Он вернулся, ученики опять спали, потому что их веки отяжелели.
44 І, залиши́вши їх, знов пішов, і помолився втре́тє, те саме слово промовивши.	44 И, оставив их, Иисус отошел и стал молиться в третий раз теми же словами.
45 Потому приходить до учнів і їм промовляє: „Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година набли́зилась, — і до рук грішникам виданий буде Син Лю́дський.	45 Затем Он возвратился к ученикам и сказал им: — Вы все спите и отдыхаете? Вот, время настало, и Сын Человеческий предается в руки грешников.
46 Уставайте, ходім, — ось наблизи́вся Мій зра́дник!“	46 Вставайте, идем. Вот уже и Мой предатель приблизился.
47 І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люду багато від первосвящеників і старших наро́ду з мечами та ки́ями.	47 Он еще говорил, как подошел Иуда, один из двенадцати учеников, и с ним большая толпа, вооруженная мечами и кольями. Их послали первосвященники и старейшины народа.
48 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого поцілую, то Він, — беріть Його“.	48 Предатель так условился с ними: — Хватайте Того, Кого я поцелую.
49 І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Раді́й, Учителю!“ І поцілував Його.	49 Иуда сразу же подошел к Иисусу и сказал: — Здравствуй, Рабби! — и поцеловал Его.
50 Ісус же йому відказав: „Чого, друже, прийшов ти?“ Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, — і схопи́ли Його.	50 Иисус же сказал ему: — Друг, делай то, для чего пришел. Тут подошли люди и, схватив Иисуса, взяли Его под стражу.
51 А ось один із тих, що з Ісусом були́, витягнув руку, і меча свого ви́хопив та й рубону́в раба первосвященика, — і відтяв йому вухо.	51 Тогда один из тех, кто был с Иисусом, вытащил меч, ударил слугу первосвященника и отсек ему ухо.
52 Тоді промовляє до нього Ісус: „Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто ві́зьме меча, — від меча і загинуть.	52 — Верни свой меч на место, — сказал ему Иисус. — Все, кто берется за меч, от меча и погибнут.
53 Чи ти ду́маєш, що не мо́жу тепер упросити Свого Отця, — і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіо́нів анголі́в?	53 Неужели ты думаешь, что Я не мог бы упросить Моего Отца немедленно прислать Мне более двенадцати легионов ангелов?
54 Але як має збутись Писа́ння, що так статися мусить?“	54 Но как же тогда исполнится Писание, что все это должно произойти?
55 Тієї години промовив Ісус до наро́ду: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, — і Мене не взяли́ ви.	55 Затем Иисус обратился к толпе: — Что Я, разбойник, что вы пришли с мечами и кольями, чтобы арестовать Меня? Каждый день Я сидел и учил в храме, и вы не арестовали Меня.
56 Це ж сталось усе, щоб збулися писа́ння пророків“. Усі учні тоді залишили Його й повтікали.	56 Но все произошло именно так, чтобы исполнились писания пророков. Тогда все ученики оставили Его и убежали.
57 А вони схопи́ли Ісуса, і повели́ до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.	57 Арестовавшие Иисуса привели Его к первосвященнику Кайафе, у которого уже собрались учители Закона и старейшины.
58 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним аж до дво́ру первосвященика, і, ввійшовши всере́дину, сів із слу́жбою, щоб бачити кінець.	58 Петр, держась поодаль, следовал за Иисусом и прошел прямо во двор первосвященника. Войдя внутрь, он сел со стражниками, чтобы увидеть, чем все кончится.
59 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,	59 Первосвященники и весь Высший Совет искали ложных показаний против Иисуса, чтобы приговорить Его к смерти,
60 і не знахо́дили, хоч кривосвідків багато підхо́дило. Аж ось накінець з'явилися двоє,	60 но они ничего не могли найти, хотя и пришло много лжесвидетелей. Наконец вышли два человека
61 і сказали: „Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, — і за три дні збудувати його“.	61 и заявили: — Этот человек говорил: «Я могу разрушить Божий храм и восстановить его за три дня».
62 Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: „Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать су́проти Тебе?“	62 Потом первосвященник встал и спросил Иисуса: — Тебе нечего ответить на эти свидетельства против Тебя?
63 Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: „Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, — чи Христос Ти, Син Божий?“	63 Иисус молчал. Первосвященник сказал Ему: — Я заклинаю Тебя живым Богом, скажи нам: Ты — Христос, Сын Божий?
64 Промовляє до нього Ісус: „Ти сказав... А навіть повім вам: відтепе́р ви побачите Лю́дського Сина, що сидітиме право́руч сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“	64 — Ты сам так сказал, — ответил Иисус, — но говорю вам, что отныне вы увидите Сына Человеческого, сидящим по правую руку от Всемогущего и идущим на облаках небесных.
65 Тоді первосвященик розде́р одежу свою та й сказав: „Він богознева́жив! На́що нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богознева́гу!	65 Тогда первосвященник разорвал на себе одежды и сказал: — Он кощунствует! Какие нам еще нужны свидетели?! Вы теперь сами слышали кощунство!
66 Як вам здається?“ Вони ж відповіли та сказали: „Повинен умерти!“	66 Каково ваше решение? Они ответили: — Он виновен и заслуживает смерти.
67 Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по що́ках Його, інші ж ки́ями били,	67 Тогда Иисусу стали плевать в лицо и бить Его кулаками, некоторые же били Его по щекам и
68 і казали: „Пророкуй нам, Христе́, хто́ то вдарив Тебе?“	68 спрашивали: — Пророчествуй нам, Христос, кто Тебя ударил?
69 А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до Нього служни́ця одна та й сказала: „І ти був з Ісусом Галіле́янином!“	69 Петр же сидел снаружи, во дворе, когда к нему подошла служанка. — Ты тоже был с Иисусом Галилеянином, — сказала она.
70 А він перед всіма́ відрікся, сказавши: „Не відаю я, що ти кажеш“.	70 Но Петр отрицал перед всеми: — Я не знаю, о чем ты говоришь.
71 А коли до воріт він підхо́див, побачила інша його та й сказала приявним там людям: „Оцей був з Ісусом Назаряни́ном!“	71 Когда он отошел к воротам, его увидела другая служанка. Она сказала стоявшим рядом: — Этот человек был с Иисусом Назарянином.
72 І він зно́ву відрікся та став присягатись: „Не знаю Цього Чоловіка!“	72 Петр снова все отрицал, поклявшись, что он не знает Этого Человека.
73 Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: „І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе“.	73 Но спустя немного времени стоявшие там люди подошли и сказали ему: — Точно, ты тоже один из них, тебя и говор твой выдает.
74 Тоді він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього́ Чоловіка!“ І заспівав півень хвилі тієї.	74 Тогда Петр начал клясться и божиться: — Я не знаю Этого Человека! И тотчас пропел петух.
75 І згадав Петро сказане слово Ісусове: „Перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав.	75 И тогда Петр вспомнил слова Иисуса: «Прежде чем пропоет петух, ты трижды отречешься от Меня». И, выйдя наружу, он горько заплакал.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Матвiя

Розділ 26

Евангелие от Матфея

Глава 26

Вiд Матвiя

Розділ 26

Евангелие от Матфея

Глава 26

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Матвiя

Розділ 26

Евангелие от Матфея

Глава 26

Вiд Матвiя

Розділ 26

Евангелие от Матфея

Глава 26

Старий
завіт

Новий
завіт