Захарiя

Розділ 11

1 Ліва́не, відкрий свої двері, — і огонь пожере́ з твоїх ке́дрів!

2 Голоси, кипари́се, бо ке́др он упав, пограбо́вані пи́шні! Голосіте, баша́нські дуби́, бо ліс неприступний звалився!

3 Чути голос виття́ пастухів, бо го́рдощі їхні пограбо́вані! Чути рик левчукі́в, бо йорда́нська краса́ попусто́шена.

4 Так говорить Господь, мій Бог: Паси ти отару, яка на зарі́з,

5 що ріжуть їх їхні купці — і не винні, а їхні продавці промовляють: Благослове́нний Господь, що я збагаті́в! А їхні пастухи не помилують їх!

6 Бо Я не помилую більше вже ме́шканців цеї землі, промовляє Госпо́дь. І ось передам Я люди́ну, одно́го одно́му до рук, та до рук царя їхнього, — і землю вони потовчу́ть, і Я з їхніх рук не врятую ніко́го!

7 І пас Я отару, яка на зарі́з тим, хто торгує отарою. І взяв Я Собі два киї, і одно́го назвав: „Милість“, а одного назвав: „Зго́да“, і пас Я отару.

8 І знищив Я трьох пастухів за один місяць. І Я втратив терпіння до них, бо душа їхня обри́дила Мене.

9 Тому́ Я сказав: Не па́стиму вас! Та вівця́, що має померти, нехай умре, а що має погу́блена бути — хай буде погу́блена, а позосталі хай тіло одна однієї з'їдять!

10 І Я взяв Свого кия „Милість“, і його поламав, щоб зламати Свого заповіта, якого Я склав був зо всіма́ наро́дами.

11 І він зла́маний був того дня, і пізнали покупці́ отари, які на Мене вважають, що це слово Господнє.

12 І сказав Я до них: Якщо добре це в ваших оча́х, дайте платню́ Мою, а як ні, перестаньте! І вони Мою платню́ відва́жили — тридцять срібнякі́в.

13 І промовив до мене Господь: Кинь її ганчаре́ві, ту славну ціну́, що вони оціни́ли Мене! І Я взяв оті тридцять срібнякі́в, і те кинув до дому Господнього, до ганчаря́.

14 І зламав Я Свого кия другого, „Згоду“, щоб зламати брате́рство між Юдою та між Ізраїлем.

15 І промовив до мене Господь: Ще візьми собі знаря́ддя пастуха нерозумного.

16 Бо ось Я настановлю́ па́стиря на землі, — він загу́блених не відві́дає, розпоро́шеного не буде шукати, і зла́маної не вилікує, стоячої не годува́тиме, а м'ясо ситої їстиме, і ра́тиці їхні поламає.

17 Горе негідному па́стиреві, який покида́є ота́ру! Меч на раме́но його та в його́ праве око: конче всохне раме́но йому, і конче стемні́є його́ праве око!“

Книга пророка Захарии

Глава 11

1 Ливан, открой свои ворота так, чтобы ворвался огонь и сжёг твои кедры.

2 Заплачут кипарисы, потому что пали кедры, и нет больше этих могучих деревьев. Заплачут дубы Васана, так как вырублен лес.

3 Слушайте рыдающий голос пастухов, потому что увели их сильных вождей. Послушайте рычание львят: нет больше густых зарослей у реки Иордан, в которых они обитали.

4 Господь, Бог мой, говорит: «Паси овец, выращенных для того, чтобы быть убитыми.

5 Купцы убивают своих овец и остаются без наказания. Торговцы продают овец и говорят: „Хвала Господу, Я разбогател!” Пастухи не жалеют своих овец.

6 И Я не жалею народ, живущий в этой стране». Господь сказал так: «Смотрите, Я допущу, чтобы каждого угнетал его сосед и царь. Я позволю им разрушить свою страну и не остановлю их!»

7 Я стал пасти овец, этих бедных овец, выращенных для заклания. Я нашёл две палки, и одну из них Я назвал «Благоволением», а другую — «Союзом», а затем Я стал пасти этих овец.

8 Я прогнал трёх пастухов, всех за один месяц. Я рассердился на этих овец, и они стали ненавидеть Меня.

9 Тогда Я сказал: «Я не буду больше пасти вас! Пусть те, кто хочет умереть, умирают. Пусть те, кто хочет погибнуть, гибнут, а те, кто останется, погубят друг друга».

10 Затем Я взял палку, названную «Благоволением», и сломал её. И сделал Я это, чтобы показать, что Божье соглашение со всеми этими людьми расторгнуто.

11 Итак, в тот день соглашению был положен конец. И те бедные овцы, которые наблюдали за Мной, знали, что это слово было от Господа.

12 И тогда Я сказал: «Если вы хотите заплатить Мне, то заплатите. Если же не хотите, не надо!» И тогда они заплатили Мне тридцать серебреников.

13 И сказал мне Господь: «Так вот как они оценили Меня! Брось эту „крупную” сумму денег в копилку храма». И я взял эти тридцать серебреников и бросил их в копилку храма Господнего.

14 Затем я переломил палку, названную «Союзом», на две части, чтобы показать, что союз между Иудой и Израилем был расторгнут.

15 И сказал мне Господь: «Теперь же найди палку, которой нерадивый пастух подгоняет овец.

16 Это станет свидетельством того, что Я найду нового пастуха для этой страны. Однако этот юноша не сможет позаботиться об овцах, которые погибают, и не сумеет вылечить больных овец. Он не сможет накормить тех, кто остался в живых, а здоровые овцы будут все съедены, от них останутся одни копыта».

17 О, мой нерадивый пастух, ты бросил моих овец. Накажите его! Поразите мечом его правую руку и правый глаз. Его правая рука будет бессильной, а правый глаз ослепнет.

Захарiя

Розділ 11

Книга пророка Захарии

Глава 11

1 Ліва́не, відкрий свої двері, — і огонь пожере́ з твоїх ке́дрів!

1 Ливан, открой свои ворота так, чтобы ворвался огонь и сжёг твои кедры.

2 Голоси, кипари́се, бо ке́др он упав, пограбо́вані пи́шні! Голосіте, баша́нські дуби́, бо ліс неприступний звалився!

2 Заплачут кипарисы, потому что пали кедры, и нет больше этих могучих деревьев. Заплачут дубы Васана, так как вырублен лес.

3 Чути голос виття́ пастухів, бо го́рдощі їхні пограбо́вані! Чути рик левчукі́в, бо йорда́нська краса́ попусто́шена.

3 Слушайте рыдающий голос пастухов, потому что увели их сильных вождей. Послушайте рычание львят: нет больше густых зарослей у реки Иордан, в которых они обитали.

4 Так говорить Господь, мій Бог: Паси ти отару, яка на зарі́з,

4 Господь, Бог мой, говорит: «Паси овец, выращенных для того, чтобы быть убитыми.

5 що ріжуть їх їхні купці — і не винні, а їхні продавці промовляють: Благослове́нний Господь, що я збагаті́в! А їхні пастухи не помилують їх!

5 Купцы убивают своих овец и остаются без наказания. Торговцы продают овец и говорят: „Хвала Господу, Я разбогател!” Пастухи не жалеют своих овец.

6 Бо Я не помилую більше вже ме́шканців цеї землі, промовляє Госпо́дь. І ось передам Я люди́ну, одно́го одно́му до рук, та до рук царя їхнього, — і землю вони потовчу́ть, і Я з їхніх рук не врятую ніко́го!

6 И Я не жалею народ, живущий в этой стране». Господь сказал так: «Смотрите, Я допущу, чтобы каждого угнетал его сосед и царь. Я позволю им разрушить свою страну и не остановлю их!»

7 І пас Я отару, яка на зарі́з тим, хто торгує отарою. І взяв Я Собі два киї, і одно́го назвав: „Милість“, а одного назвав: „Зго́да“, і пас Я отару.

7 Я стал пасти овец, этих бедных овец, выращенных для заклания. Я нашёл две палки, и одну из них Я назвал «Благоволением», а другую — «Союзом», а затем Я стал пасти этих овец.

8 І знищив Я трьох пастухів за один місяць. І Я втратив терпіння до них, бо душа їхня обри́дила Мене.

8 Я прогнал трёх пастухов, всех за один месяц. Я рассердился на этих овец, и они стали ненавидеть Меня.

9 Тому́ Я сказав: Не па́стиму вас! Та вівця́, що має померти, нехай умре, а що має погу́блена бути — хай буде погу́блена, а позосталі хай тіло одна однієї з'їдять!

9 Тогда Я сказал: «Я не буду больше пасти вас! Пусть те, кто хочет умереть, умирают. Пусть те, кто хочет погибнуть, гибнут, а те, кто останется, погубят друг друга».

10 І Я взяв Свого кия „Милість“, і його поламав, щоб зламати Свого заповіта, якого Я склав був зо всіма́ наро́дами.

10 Затем Я взял палку, названную «Благоволением», и сломал её. И сделал Я это, чтобы показать, что Божье соглашение со всеми этими людьми расторгнуто.

11 І він зла́маний був того дня, і пізнали покупці́ отари, які на Мене вважають, що це слово Господнє.

11 Итак, в тот день соглашению был положен конец. И те бедные овцы, которые наблюдали за Мной, знали, что это слово было от Господа.

12 І сказав Я до них: Якщо добре це в ваших оча́х, дайте платню́ Мою, а як ні, перестаньте! І вони Мою платню́ відва́жили — тридцять срібнякі́в.

12 И тогда Я сказал: «Если вы хотите заплатить Мне, то заплатите. Если же не хотите, не надо!» И тогда они заплатили Мне тридцать серебреников.

13 І промовив до мене Господь: Кинь її ганчаре́ві, ту славну ціну́, що вони оціни́ли Мене! І Я взяв оті тридцять срібнякі́в, і те кинув до дому Господнього, до ганчаря́.

13 И сказал мне Господь: «Так вот как они оценили Меня! Брось эту „крупную” сумму денег в копилку храма». И я взял эти тридцать серебреников и бросил их в копилку храма Господнего.

14 І зламав Я Свого кия другого, „Згоду“, щоб зламати брате́рство між Юдою та між Ізраїлем.

14 Затем я переломил палку, названную «Союзом», на две части, чтобы показать, что союз между Иудой и Израилем был расторгнут.

15 І промовив до мене Господь: Ще візьми собі знаря́ддя пастуха нерозумного.

15 И сказал мне Господь: «Теперь же найди палку, которой нерадивый пастух подгоняет овец.

16 Бо ось Я настановлю́ па́стиря на землі, — він загу́блених не відві́дає, розпоро́шеного не буде шукати, і зла́маної не вилікує, стоячої не годува́тиме, а м'ясо ситої їстиме, і ра́тиці їхні поламає.

16 Это станет свидетельством того, что Я найду нового пастуха для этой страны. Однако этот юноша не сможет позаботиться об овцах, которые погибают, и не сумеет вылечить больных овец. Он не сможет накормить тех, кто остался в живых, а здоровые овцы будут все съедены, от них останутся одни копыта».

17 Горе негідному па́стиреві, який покида́є ота́ру! Меч на раме́но його та в його́ праве око: конче всохне раме́но йому, і конче стемні́є його́ праве око!“

17 О, мой нерадивый пастух, ты бросил моих овец. Накажите его! Поразите мечом его правую руку и правый глаз. Его правая рука будет бессильной, а правый глаз ослепнет.

1.0x