Библия - Обещанное Восстановление

Приповiстi

Розділ 16

1 Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.

2 Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.

3 Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.

4 Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.

5 Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!

6 Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.

7 Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.

8 Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.

9 Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.

10 Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.

11 Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.

12 Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.

13 Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.

14 Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.

15 У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.

16 Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!

17 Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.

18 Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.

19 Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.

20 Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.

21 Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.

22 Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.

23 Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.

24 Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.

25 Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.

26 Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.

27 Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.

28 Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.

29 Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.

30 Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.

31 Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.

32 Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.

33 За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.

Притчи

Глава 16

1 У человека только предположения в сердце, а ответ языка от Иеговы.

2 Все пути человека для глаз его кажутся чистыми; но Тот, кто взвешивает духи, есть Иегова.

3 Возложи на Иегову дела свои; и помышления твои установятся.

4 Иегова сделал все так, чтобы одно другому соответствовало, и беззаконника даже - на бедственный день.

5 Противен Иегове всякий надменный сердцем; рано или поздно он не останется без наказания.

6 Милостию и истиною вина изглаждается; и в страхе Иеговы средство удаляться от зла.

7 Когда Иегова благоволит к путям человека, тогда и врагов его примиряет с ним.

8 Лучше немногое с правдою, нежели множество прибытков в несправедливости.

9 Сердце человека обдумывает дорогу его, но шествием его управляет Иегова.

10 На устах царя пророческое изречение, на суде не должны погрешать уста его.

11 Вес и весовые чаши правильные - от Иеговы; все гири в суме - Его же дело.

12 Мерзость для царей беззаконное дело, потому что правдою тверд престол.

13 Уста правдивые приятны царю, и кто говорит истину, того он любит.

14 Гнев царев есть вестник смерти, но мудрый человек умирит его.

15 В светлом взгляде царя - жизнь; и благоволение его как облако с весенним дождем.

16 Иметь премудрость несравненно лучше, нежели золото; и иметь разум приятнее, нежели серебро.

17 Путь добрых есть удаление от зла; тот хранит душу свою, кто хранит путь свой.

18 Падению предтеча гордость; и преткновению предтеча надмение духа.

19 Лучше в смирении духа жить наравне с бедными, нежели делить добычу с гордыми.

20 Кто внимание приложит к слову, тот найдет благо; и кто надеется на Иегову, тому блаженство.

21 Кто мудр сердцем, того и звать будут умным; и от сладости уст приемлется больше учения.

22 Благоразумие для имеющих его есть источник жизни; а учение глупых есть глупость.

23 Сердце мудрого делает умным и язык его, и в устах его умножает учение.

24 Приятная речь есть сотовый мед, сладость душе и врачевство костям.

25 Иная дорога кажется человеку прямою, но конец ее суть пути смерти.

26 Душа трудящегося трудится для него, потому что рот его побуждает его к тому.

27 Человек негодный роет беду, и на устах его как бы жгущий огонь.

28 Человек коварный плодит раздоры; и ябедник разлучает друзей.

29 Человек злой обольстит ближнего своего, и заведет его на дорогу недобрую;

30 Жмурит глаза свои, замышляя ковы, закусывает губы себе, совершив зло.

31 Седина есть венец красоты, он обретается на пути правды.

32 Кто укрощает гнев, тот лучше храброго, и владеющий духом своим лучше завоевателя городов.

33 За пазуху бросают жребий, а решение его все - от Иеговы.

Приповiстi Розділ 16	Притчи Глава 16
1 Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.	1 У человека только предположения в сердце, а ответ языка от Иеговы.
2 Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.	2 Все пути человека для глаз его кажутся чистыми; но Тот, кто взвешивает духи, есть Иегова.
3 Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.	3 Возложи на Иегову дела свои; и помышления твои установятся.
4 Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.	4 Иегова сделал все так, чтобы одно другому соответствовало, и беззаконника даже - на бедственный день.
5 Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!	5 Противен Иегове всякий надменный сердцем; рано или поздно он не останется без наказания.
6 Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.	6 Милостию и истиною вина изглаждается; и в страхе Иеговы средство удаляться от зла.
7 Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.	7 Когда Иегова благоволит к путям человека, тогда и врагов его примиряет с ним.
8 Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.	8 Лучше немногое с правдою, нежели множество прибытков в несправедливости.
9 Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.	9 Сердце человека обдумывает дорогу его, но шествием его управляет Иегова.
10 Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.	10 На устах царя пророческое изречение, на суде не должны погрешать уста его.
11 Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.	11 Вес и весовые чаши правильные - от Иеговы; все гири в суме - Его же дело.
12 Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.	12 Мерзость для царей беззаконное дело, потому что правдою тверд престол.
13 Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.	13 Уста правдивые приятны царю, и кто говорит истину, того он любит.
14 Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.	14 Гнев царев есть вестник смерти, но мудрый человек умирит его.
15 У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.	15 В светлом взгляде царя - жизнь; и благоволение его как облако с весенним дождем.
16 Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!	16 Иметь премудрость несравненно лучше, нежели золото; и иметь разум приятнее, нежели серебро.
17 Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.	17 Путь добрых есть удаление от зла; тот хранит душу свою, кто хранит путь свой.
18 Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.	18 Падению предтеча гордость; и преткновению предтеча надмение духа.
19 Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.	19 Лучше в смирении духа жить наравне с бедными, нежели делить добычу с гордыми.
20 Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.	20 Кто внимание приложит к слову, тот найдет благо; и кто надеется на Иегову, тому блаженство.
21 Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.	21 Кто мудр сердцем, того и звать будут умным; и от сладости уст приемлется больше учения.
22 Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.	22 Благоразумие для имеющих его есть источник жизни; а учение глупых есть глупость.
23 Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.	23 Сердце мудрого делает умным и язык его, и в устах его умножает учение.
24 Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.	24 Приятная речь есть сотовый мед, сладость душе и врачевство костям.
25 Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.	25 Иная дорога кажется человеку прямою, но конец ее суть пути смерти.
26 Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.	26 Душа трудящегося трудится для него, потому что рот его побуждает его к тому.
27 Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.	27 Человек негодный роет беду, и на устах его как бы жгущий огонь.
28 Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.	28 Человек коварный плодит раздоры; и ябедник разлучает друзей.
29 Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.	29 Человек злой обольстит ближнего своего, и заведет его на дорогу недобрую;
30 Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.	30 Жмурит глаза свои, замышляя ковы, закусывает губы себе, совершив зло.
31 Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.	31 Седина есть венец красоты, он обретается на пути правды.
32 Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.	32 Кто укрощает гнев, тот лучше храброго, и владеющий духом своим лучше завоевателя городов.
33 За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.	33 За пазуху бросают жребий, а решение его все - от Иеговы.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Приповiстi

Розділ 16

Притчи

Глава 16

Приповiстi

Розділ 16

Притчи

Глава 16

Старий завіт

Новий завіт

Приповiстi

Розділ 16

Притчи

Глава 16

Приповiстi

Розділ 16

Притчи

Глава 16

Старий
завіт

Новий
завіт