Библия - Обещанное Восстановление

Екклезiяст

Розділ 5

1 Не квапся своїми уста́ми, і серце твоє нехай не поспішає казати слова́ перед Божим лицем, — Бог бо на небі, а ти на землі, тому́ то нехай нечисле́нними будуть слова́ твої!

2 Бо як сон наступає через велику роботу, так багато слів має і голос безглу́здого.

3 Коли зробиш обі́тницю Богові, то не зволікай її виповнити, бо в Нього нема уподо́бання до нерозумних, а що́ ти обі́туєш, спо́вни!

4 Краще не дати обі́ту, ніж дати обіт — і не спо́внити!

5 Не давай своїм у́стам впроваджувати своє тіло у гріх, і не говори перед Анголом Божим: „Це помилка!“ Пощо Бог буде гні́ватися на твій голос, і діла́ твоїх рук буде нищити?

6 Бо марно́та в числе́нності снів, як і в мно́гості слів, але ти бійся Бога!

7 Якщо ти побачиш у кра́ї якому ути́скування бідаря́ та пору́шення права та правди, не дивуйся тій речі, бо високий пильнує згори́ над високим, а над ними Всевишній.

8 І пожи́ток землі є для всіх, бо поле й сам цар обробляє.

9 Хто срі́бло кохає, той не наси́титься сріблом, хто ж кохає багатство з прибу́тком, це марно́та також!

10 Як маєток примно́жується, то мно́жаться й ті, що його поїдають, і яка ко́ристь його власникові, як тільки, щоб бачили очі його?

11 Сон солодкий в трудя́щого, чи багато, чи мало він їсть, а ситість багатого спати йому не дає.

12 Є лихо болюче, я бачив під сонцем його: багатство, яке береже́ться його власнико́ві на лихо йому, —

13 і гине багатство таке в нещасли́вім випа́дку, а ро́диться син — і немає нічого у нього в руці:

14 як він вийшов наги́й із утро́би матері своєї, так відхо́дить ізнов, як прийшов, і нічо́го не винесе він з свого тру́ду, що можна б узяти своєю рукою!

15 І це те́ж зло болюче: так само, як він був прийшов, так віді́йде, — і яка йому ко́ристь, що трудився на вітер?

16 А до того всі дні свої їв у темно́ті, і багато мав смутку, й хвороби та люті.

17 Оце, що я бачив, як добре та гарне: щоб їла люди́на й пила, і щоб бачила добре в усьо́му своє́му труді́, що під сонцем ним тру́диться в час нечисле́нних тих днів свого віку, які Бог їй дав, — бо це доля її!

18 Також кожна люди́на, що Бог дав їй багатство й маєтки, і вла́ду їй дав спожива́ти із то́го, та брати свою частку та тішитися своїм тру́дом, — то це Божий дару́нок!

19 Бо вона днів свого життя небагато на пам'яті матиме, — то Бог в її серце шле радість!

Книга Экклезиаста, или Проповедника

Глава 5

1 Не торопись в речах, и пусть сердце твое не спешит говорить перед Богом, ведь Бог на небесах, а ты — на земле, потому и не будь многословен.

2 Где много забот, там пустые мечты, и многоречивость выдает глупца.

3 Когда даешь обет Богу, не медли с его исполнением: глупцы Ему неугодны — коль обещал, исполняй.

4 Лучше и вовсе не обещать, чем обещать, да не исполнить.

5 Не доводи устами себя до греха, говоря пред служителем Божьим: „Это, мол, по ошибке!“ Зачем гневить Бога словами твоими, чтобы погубил Он содеянное тобою?

6 Ибо от множества пустых мечтаний — и многословие, но ты пред Богом благоговей!

7 А если увидишь в какой стране, как притесняют бедняка, как попирают правосудие и справедливость, — не удивляйся, ибо надзирает начальник над начальником, а над ними — еще начальники.

8 Но любая прибыль — от земли, и царь кормится от поля.

9 Кто любит деньги — не насытится ими, и кто богатство любит — не будет иметь прибыли. Всё это тщета!

10 Больше добра — больше нахлебников, а хозяину какая польза? Разве что глядеть на всё на это…

11 Сладок сон труженика, мало ли, много ли он съел, но трудно от пресыщения уснуть богачу.

12 Видел я под солнцем и такую злую напасть: бережет хозяин богатство — да себе же и на беду;

13 пропадает богатство в неудачном предприятии, и нечего оставить родному сыну.

14 Вышел человек нагим из чрева матери своей — таким и уйдет, и ничего не вынесет от трудов своих, что мог бы унести в руках.

15 Зла эта напасть: каким пришел человек, таким и отойдет, и какой в том прок, ведь идут труды его на ветер, —

16 а ему приходилось каждый день утолять голод во тьме, во всяком ожесточении, болезнях и досаде.

17 Но вот в чем усмотрел я благо, что нашел прекрасным: есть и пить на славу, довольствуясь трудами своими под солнцем в отмеренной жизни, что дана ему Богом. Таков его удел.

18 А уж если дал Бог человеку и богатство, и состояние, и возможность использовать их, порадоваться трудам своим — это дар Божий.

19 И не будет печалиться человек о краткости дней своих, если Бог радует сердце его.

Екклезiяст Розділ 5	Книга Экклезиаста, или Проповедника Глава 5
1 Не квапся своїми уста́ми, і серце твоє нехай не поспішає казати слова́ перед Божим лицем, — Бог бо на небі, а ти на землі, тому́ то нехай нечисле́нними будуть слова́ твої!	1 Не торопись в речах, и пусть сердце твое не спешит говорить перед Богом, ведь Бог на небесах, а ты — на земле, потому и не будь многословен.
2 Бо як сон наступає через велику роботу, так багато слів має і голос безглу́здого.	2 Где много забот, там пустые мечты, и многоречивость выдает глупца.
3 Коли зробиш обі́тницю Богові, то не зволікай її виповнити, бо в Нього нема уподо́бання до нерозумних, а що́ ти обі́туєш, спо́вни!	3 Когда даешь обет Богу, не медли с его исполнением: глупцы Ему неугодны — коль обещал, исполняй.
4 Краще не дати обі́ту, ніж дати обіт — і не спо́внити!	4 Лучше и вовсе не обещать, чем обещать, да не исполнить.
5 Не давай своїм у́стам впроваджувати своє тіло у гріх, і не говори перед Анголом Божим: „Це помилка!“ Пощо Бог буде гні́ватися на твій голос, і діла́ твоїх рук буде нищити?	5 Не доводи устами себя до греха, говоря пред служителем Божьим: „Это, мол, по ошибке!“ Зачем гневить Бога словами твоими, чтобы погубил Он содеянное тобою?
6 Бо марно́та в числе́нності снів, як і в мно́гості слів, але ти бійся Бога!	6 Ибо от множества пустых мечтаний — и многословие, но ты пред Богом благоговей!
7 Якщо ти побачиш у кра́ї якому ути́скування бідаря́ та пору́шення права та правди, не дивуйся тій речі, бо високий пильнує згори́ над високим, а над ними Всевишній.	7 А если увидишь в какой стране, как притесняют бедняка, как попирают правосудие и справедливость, — не удивляйся, ибо надзирает начальник над начальником, а над ними — еще начальники.
8 І пожи́ток землі є для всіх, бо поле й сам цар обробляє.	8 Но любая прибыль — от земли, и царь кормится от поля.
9 Хто срі́бло кохає, той не наси́титься сріблом, хто ж кохає багатство з прибу́тком, це марно́та також!	9 Кто любит деньги — не насытится ими, и кто богатство любит — не будет иметь прибыли. Всё это тщета!
10 Як маєток примно́жується, то мно́жаться й ті, що його поїдають, і яка ко́ристь його власникові, як тільки, щоб бачили очі його?	10 Больше добра — больше нахлебников, а хозяину какая польза? Разве что глядеть на всё на это…
11 Сон солодкий в трудя́щого, чи багато, чи мало він їсть, а ситість багатого спати йому не дає.	11 Сладок сон труженика, мало ли, много ли он съел, но трудно от пресыщения уснуть богачу.
12 Є лихо болюче, я бачив під сонцем його: багатство, яке береже́ться його власнико́ві на лихо йому, —	12 Видел я под солнцем и такую злую напасть: бережет хозяин богатство — да себе же и на беду;
13 і гине багатство таке в нещасли́вім випа́дку, а ро́диться син — і немає нічого у нього в руці:	13 пропадает богатство в неудачном предприятии, и нечего оставить родному сыну.
14 як він вийшов наги́й із утро́би матері своєї, так відхо́дить ізнов, як прийшов, і нічо́го не винесе він з свого тру́ду, що можна б узяти своєю рукою!	14 Вышел человек нагим из чрева матери своей — таким и уйдет, и ничего не вынесет от трудов своих, что мог бы унести в руках.
15 І це те́ж зло болюче: так само, як він був прийшов, так віді́йде, — і яка йому ко́ристь, що трудився на вітер?	15 Зла эта напасть: каким пришел человек, таким и отойдет, и какой в том прок, ведь идут труды его на ветер, —
16 А до того всі дні свої їв у темно́ті, і багато мав смутку, й хвороби та люті.	16 а ему приходилось каждый день утолять голод во тьме, во всяком ожесточении, болезнях и досаде.
17 Оце, що я бачив, як добре та гарне: щоб їла люди́на й пила, і щоб бачила добре в усьо́му своє́му труді́, що під сонцем ним тру́диться в час нечисле́нних тих днів свого віку, які Бог їй дав, — бо це доля її!	17 Но вот в чем усмотрел я благо, что нашел прекрасным: есть и пить на славу, довольствуясь трудами своими под солнцем в отмеренной жизни, что дана ему Богом. Таков его удел.
18 Також кожна люди́на, що Бог дав їй багатство й маєтки, і вла́ду їй дав спожива́ти із то́го, та брати свою частку та тішитися своїм тру́дом, — то це Божий дару́нок!	18 А уж если дал Бог человеку и богатство, и состояние, и возможность использовать их, порадоваться трудам своим — это дар Божий.
19 Бо вона днів свого життя небагато на пам'яті матиме, — то Бог в її серце шле радість!	19 И не будет печалиться человек о краткости дней своих, если Бог радует сердце его.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Екклезiяст

Розділ 5

Книга Экклезиаста, или Проповедника

Глава 5

Екклезiяст

Розділ 5

Книга Экклезиаста, или Проповедника

Глава 5

Старий завіт

Новий завіт

Екклезiяст

Розділ 5

Книга Экклезиаста, или Проповедника

Глава 5

Екклезiяст

Розділ 5

Книга Экклезиаста, или Проповедника

Глава 5

Старий
завіт

Новий
завіт