Даниїл

Розділ 5

1 Цар Валтаса́р спра́вив велике прийняття́ для тисячі своїх вельмо́ж, і на оча́х тієї тисячі пив вино.

2 Коли вино опанувало розум, Валтаса́р наказав прине́сти золотий та срібний по́суд, який виніс був його батько Навуходоно́сор із храму, що в Єрусалимі, щоб із нього пили́ цар та вельможі його, його жінки́ та його нало́жниці.

3 Тоді прине́сли золотий по́суд, що винесли з храму божого дому, що в Єрусалимі, і пили́ з них цар та вельмо́жі його, жінки́ його та його нало́жниці.

4 Пили́ вони вино й сла́вили богі́в золотих та срібних, мідяни́х, залізних, дерев'я́них та камі́нних.

5 Аж ось тієї хвилини вийшли пальці людсько́ї руки́, і писали навпро́ти свічника́ на вапні́ стіни царсько́го пала́цу, і цар бачив за́рис руки, що писала.

6 Тоді зміни́лася ясність царя, і думки́ його настра́шили його, ослабі́ли сугло́би кри́жів його, і билися коліна його одне об о́дне.

7 Цар сильно закричав приве́сти заклиначі́в, халде́їв та віщуні́в. Цар заговорив та й сказав вавилонським мудреця́м: „Кожен муж, що прочитає це писа́ння й об'явить мені його ро́зв'язку, той зодя́гне пурпу́ру й золотого ланцюга́ на свою шию, і буде панувати третім у царстві“.

8 Тоді поприхо́дили всі царські́ мудреці́, та не могли прочитати писа́ння й об'явити царе́ві його ро́зв'язку.

9 Тоді цар Валтаса́р сильно перестра́шився, а його ясність зміни́лася на ньому, і його вельмо́жі були безра́дні.

10 На слова́ царя та вельмо́ж його ввійшла до дому прийняття́ цариця. Цариця заговорила та й сказала: „Ца́рю, живи навіки! Нехай не страша́ть тебе думки́ твої, а ясність твоя нехай не міня́ється!

11 Є в твоєму царстві муж, що в ньому дух святих богі́в, а за днів твого батька в ньому знахо́дилась ясність і розум та мудрість, рівна мудрості богі́в. І цар Навуходоно́сор, твій батько, настановив його начальником чарівникі́в, заклиначі́в, халде́їв, віщуні́в, ба́тько твій цар,

12 бо в ньо́му, в Даниїлові, якому цар дав ім'я́ Валтаса́р, знахо́дився надмірний дух, і знання́ та розум розв'я́зувати сни, і висло́влювати за́гадки та розплу́тувати вузли́. Нехай буде покликаний тепер Даниїл, і нехай він оголосить ро́зв'язку!“

13 Того ча́су Даниїл був приве́дений перед царя. Цар заговорив та й сказав до Даниїла: „Чи ти той Даниїл, що з Юдиних синів вигна́ння, яких вивів цар, мій ба́тько, з Юдеї?

14 І чув я про тебе, що в тобі дух богі́в, і що в тобі знахо́диться ясність, і розум та надмі́рна мудрість.

15 А тепер були́ приве́дені перед мене мудреці́, заклиначі́, щоб прочитали оце писа́ння, і розповіли́ мені його ро́зв'язку, та не могли вони ви́словити ро́зв'язки цієї речі.

16 А я чув про тебе, що ти можеш розв'я́зувати недовідо́ме, і розплу́тувати вузли́. Тож тепер, якщо можеш прочитати це писа́ння, і розповісти́ мені його ро́зв'язку, то зодя́гнеш пурпу́ру, а золотий ланцю́г — на твою шию, і ти бу́деш панувати третім у царстві“.

17 Тоді Даниїл відповів та й сказав перед царем: „Твої да́ри нехай бу́дуть тобі, а дару́нки свої давай іншим. Це писа́ння я прочитаю цареві, і розповім тобі його ро́зв'язку.

18 Ти, ца́рю, — Всевишній Бог дав твоєму ба́тькові Навуходоносорові царство, і ве́лич, і славу та пишноту́.

19 А через ве́лич, яку Він дав був йому, всі наро́ди, племе́на та язи́ки тремті́ли та лякалися перед ним, бо кого він хотів — забивав, а кого хотів — лишав при житті, і кого хотів — підіймав, а кого хотів — пони́жував.

20 А коли загорди́лося його серце, а дух його ще більше запишні́в, він був ски́нений з тро́ну свого царства, і його слава була взя́та від нього.

21 І він був ви́гнаний з-поміж лю́дських синів, і серце його було зрі́вняне зо звіри́ним, а пробува́ння його було з дикими ослами. Годували його травою, як волів, а небесною росою зро́шувалося його тіло, аж поки він не пізнав, що в людсько́му царстві панує Всевишній Бог, і Він ставить над ним того, кого хоче.

22 А ти, сину його́ Валтаса́ре, не смири́в свого серця, хоч усе це знав.

23 І ти піднісся понад Небесного Господа, і по́суд храму Його прине́сли перед тебе, а ти та вельмо́жі твої, жінки́ твої та нало́жниці твої пили́ з них вино, і ти хвалив богів срібних та золотих, мідяни́х, залізних, дерев'яних та камі́нних, що не бачать, і не чують та не знають, а Бога, що в руці Його душа твоя й що Його всі дороги твої, ти не прославля́в.

24 Того ча́су від Нього по́сланий за́рис руки, і написане оце писа́ння.

25 А оце писа́ння, що написане: Мене́, мене́, теке́л упарсі́н.

26 Ось розв'язка цієї речі: „Мене́“ — порахував Бог царство твоє, і покінчи́в його.

27 „Теке́л“ — ти зва́жений на вазі́, і знайдений леге́ньким.

28 „Пере́с“ — поді́лене царство твоє, і ві́ддане мі́дянам та пе́рсам“.

29 Тоді наказав Валтаса́р, і надягли́ на Даниїла пурпу́ру, а золотого ланцюга́ — на шию його, і розголоси́ли про нього, що він бу́де третім пануючим у царстві.

30 Тієї ж ночі був забитий Валтаса́р, цар халдейський.

Книга пророка Даниила

Глава 5

1 Царь Валтасар устроил большой пир для тысячи своих сановников и вместе с ними пил вино.

2 Опьяненный вином, Валтасар приказал принести золотые и серебряные сосуды — те самые священные сосуды, которые его отец Навуходоносор взял из Иерусалимского Храма. А послал он за ними, чтобы пить из них ему самому и сановникам, женам его и наложницам.

3 Принесли тогда на пир золотые и серебряные сосуды, привезенные из Храма, Дома Божьего в Иерусалиме, и пили из них царь и сановники, жены его и наложницы.

4 Пили они вино и восхваляли богов своих, золотых и серебряных, медных и железных, деревянных и каменных.

5 И вдруг появились персты руки человеческой и начали что-то писать на выбеленной стене царского дворца, прямо за светильником. Увидел царь пишущую руку —

6 и лицо его побледнело, ум помутился, страх приковал его к месту, и задрожали его колени.

7 Закричал царь, требуя созвать заклинателей, звездочетов и предсказателей. И сказал он, обратившись к мудрецам вавилонским: «Того, кто прочтет эту надпись и мне истолкует ее, я облачу в царственный пурпур, пожалую ему золотую цепь и сделаю третьим лицом в своем царстве».

8 Все царские мудрецы, столпившись у стены, не смогли ни прочитать надпись, ни объяснить царю, что она значит.

9 Придя в ужас, царь Валтасар изменился в лице, и сановники его растерялись.

10 Тогда царица-мать, услышав взволнованные голоса царя и сановников, вошла в пиршественный зал. Приветствуя Валтасара, она сказала: «Здравствовать тебе, царь, вовек! Отчего ты так встревожился, что изменился в лице?

11 Есть в твоем царстве человек — в нем Дух Святого Бога. Еще в дни правления твоего отца он был известен своей просвещенностью, прозорливостью и мудростью, равной мудрости богов, и царь Навуходоносор, отец твой, поставил его старшим над магами, прорицателями, звездочетами и предсказателями; да, отец твой, о царь.

12 Этот Даниил, которому царь дал имя Бельтешаццар, давно уже известен как человек необычайного духа, обладающий знанием и способностью толковать сны, разгадывать загадки и разбирать запутанные дела. Так вели послать за Даниилом, и он всё тебе объяснит».

13 Спешно привели Даниила, и царь сказал ему: «Это ты — тот самый Даниил, один из переселенных пленников, которых мой отец в царствование свое привел из Иудеи?

14 Я слышал, что в тебе Дух Святого Бога и что ты обладаешь просвещенностью, прозорливостью и необычайной мудростью.

15 Приводили ко мне и мудрецов, и заклинателей, чтобы прочли они эту надпись и объяснили мне ее смысл, но они не смогли этого сделать.

16 А про тебя я слышал, что можешь ты давать толкования снам и разбирать запутанные дела. Так вот, если сможешь прочесть эту надпись и мне истолковать ее, я облачу тебя в царственный пурпур, пожалую золотую цепь и сделаю третьим лицом в своем царстве».

17 На это Даниил ответил царю: «Дары свои оставь себе, а награды отдай другим. Надпись эту я прочту и объясню царю ее значение.

18 О царь, Бог Всевышний даровал Навуходоносору, отцу твоему, царство, величие, славу и честь.

19 Власть ему была дарована столь великая, что все народы, племена и языки трепетали перед ним от страха. Он убивал, кого хотел, и миловал, кого хотел; по воле своей он одних возвышал, а других низлагал.

20 Но его одолела гордыня, он стал надменным — и за то был низвергнут с царского трона и славы своей лишился.

21 Отлучен он был от общества людского, разума лишился и животному в том уподобился; жил он с дикими ослами и питался травою, как скот, а тело его мокло от росы небесной, пока не познал он, что власть над царством человеческим в руках Бога Всевышнего: кому Он пожелает — тому и дает его.

22 А ты, сын его Валтасар, хотя и знал всё это, но не смирился сердцем.

23 В самомнении своем ты поставил себя выше Царя Небесного: принесли тебе сосуды Дома Его, чтобы ты и твои сановники, жены твои и наложницы пили из них вино! Ты восхвалял богов своих, золотых и серебряных, медных и железных, деревянных и каменных, которые не видят, не слышат и разума не имеют, а Бога, в руке Которого дыхание твое и Который путями твоими ведает, не почтил.

24 Потому и была послана от Него эта рука и начертана эта надпись.

25 А написанное здесь читается так: „МЕНЕ, МЕНЕ, ТЕКЕЛ, У-ФАРСИН“.

26 Смысл этих слов таков: „МЕНЕ“ — ИСЧИСЛИЛ Бог дни царствования твоего и положил ему предел.

27 „ТЕКЕЛ“ — ВЗВЕШЕН ты на весах и оказался слишком легким.

28 „ПЕРЕС“ — РАЗДЕЛЕНО твое царство и отдано мидийцам и персам».

29 Тут же по приказанию Валтасара облачили Даниила в пурпур, возложили на шею золотую цепь и провозгласили третьим лицом в царстве.

30 В ту самую ночь Валтасар, царь халдейский, был убит,

Даниїл

Розділ 5

Книга пророка Даниила

Глава 5

1 Цар Валтаса́р спра́вив велике прийняття́ для тисячі своїх вельмо́ж, і на оча́х тієї тисячі пив вино.

1 Царь Валтасар устроил большой пир для тысячи своих сановников и вместе с ними пил вино.

2 Коли вино опанувало розум, Валтаса́р наказав прине́сти золотий та срібний по́суд, який виніс був його батько Навуходоно́сор із храму, що в Єрусалимі, щоб із нього пили́ цар та вельможі його, його жінки́ та його нало́жниці.

2 Опьяненный вином, Валтасар приказал принести золотые и серебряные сосуды — те самые священные сосуды, которые его отец Навуходоносор взял из Иерусалимского Храма. А послал он за ними, чтобы пить из них ему самому и сановникам, женам его и наложницам.

3 Тоді прине́сли золотий по́суд, що винесли з храму божого дому, що в Єрусалимі, і пили́ з них цар та вельмо́жі його, жінки́ його та його нало́жниці.

3 Принесли тогда на пир золотые и серебряные сосуды, привезенные из Храма, Дома Божьего в Иерусалиме, и пили из них царь и сановники, жены его и наложницы.

4 Пили́ вони вино й сла́вили богі́в золотих та срібних, мідяни́х, залізних, дерев'я́них та камі́нних.

4 Пили они вино и восхваляли богов своих, золотых и серебряных, медных и железных, деревянных и каменных.

5 Аж ось тієї хвилини вийшли пальці людсько́ї руки́, і писали навпро́ти свічника́ на вапні́ стіни царсько́го пала́цу, і цар бачив за́рис руки, що писала.

5 И вдруг появились персты руки человеческой и начали что-то писать на выбеленной стене царского дворца, прямо за светильником. Увидел царь пишущую руку —

6 Тоді зміни́лася ясність царя, і думки́ його настра́шили його, ослабі́ли сугло́би кри́жів його, і билися коліна його одне об о́дне.

6 и лицо его побледнело, ум помутился, страх приковал его к месту, и задрожали его колени.

7 Цар сильно закричав приве́сти заклиначі́в, халде́їв та віщуні́в. Цар заговорив та й сказав вавилонським мудреця́м: „Кожен муж, що прочитає це писа́ння й об'явить мені його ро́зв'язку, той зодя́гне пурпу́ру й золотого ланцюга́ на свою шию, і буде панувати третім у царстві“.

7 Закричал царь, требуя созвать заклинателей, звездочетов и предсказателей. И сказал он, обратившись к мудрецам вавилонским: «Того, кто прочтет эту надпись и мне истолкует ее, я облачу в царственный пурпур, пожалую ему золотую цепь и сделаю третьим лицом в своем царстве».

8 Тоді поприхо́дили всі царські́ мудреці́, та не могли прочитати писа́ння й об'явити царе́ві його ро́зв'язку.

8 Все царские мудрецы, столпившись у стены, не смогли ни прочитать надпись, ни объяснить царю, что она значит.

9 Тоді цар Валтаса́р сильно перестра́шився, а його ясність зміни́лася на ньому, і його вельмо́жі були безра́дні.

9 Придя в ужас, царь Валтасар изменился в лице, и сановники его растерялись.

10 На слова́ царя та вельмо́ж його ввійшла до дому прийняття́ цариця. Цариця заговорила та й сказала: „Ца́рю, живи навіки! Нехай не страша́ть тебе думки́ твої, а ясність твоя нехай не міня́ється!

10 Тогда царица-мать, услышав взволнованные голоса царя и сановников, вошла в пиршественный зал. Приветствуя Валтасара, она сказала: «Здравствовать тебе, царь, вовек! Отчего ты так встревожился, что изменился в лице?

11 Є в твоєму царстві муж, що в ньому дух святих богі́в, а за днів твого батька в ньому знахо́дилась ясність і розум та мудрість, рівна мудрості богі́в. І цар Навуходоно́сор, твій батько, настановив його начальником чарівникі́в, заклиначі́в, халде́їв, віщуні́в, ба́тько твій цар,

11 Есть в твоем царстве человек — в нем Дух Святого Бога. Еще в дни правления твоего отца он был известен своей просвещенностью, прозорливостью и мудростью, равной мудрости богов, и царь Навуходоносор, отец твой, поставил его старшим над магами, прорицателями, звездочетами и предсказателями; да, отец твой, о царь.

12 бо в ньо́му, в Даниїлові, якому цар дав ім'я́ Валтаса́р, знахо́дився надмірний дух, і знання́ та розум розв'я́зувати сни, і висло́влювати за́гадки та розплу́тувати вузли́. Нехай буде покликаний тепер Даниїл, і нехай він оголосить ро́зв'язку!“

12 Этот Даниил, которому царь дал имя Бельтешаццар, давно уже известен как человек необычайного духа, обладающий знанием и способностью толковать сны, разгадывать загадки и разбирать запутанные дела. Так вели послать за Даниилом, и он всё тебе объяснит».

13 Того ча́су Даниїл був приве́дений перед царя. Цар заговорив та й сказав до Даниїла: „Чи ти той Даниїл, що з Юдиних синів вигна́ння, яких вивів цар, мій ба́тько, з Юдеї?

13 Спешно привели Даниила, и царь сказал ему: «Это ты — тот самый Даниил, один из переселенных пленников, которых мой отец в царствование свое привел из Иудеи?

14 І чув я про тебе, що в тобі дух богі́в, і що в тобі знахо́диться ясність, і розум та надмі́рна мудрість.

14 Я слышал, что в тебе Дух Святого Бога и что ты обладаешь просвещенностью, прозорливостью и необычайной мудростью.

15 А тепер були́ приве́дені перед мене мудреці́, заклиначі́, щоб прочитали оце писа́ння, і розповіли́ мені його ро́зв'язку, та не могли вони ви́словити ро́зв'язки цієї речі.

15 Приводили ко мне и мудрецов, и заклинателей, чтобы прочли они эту надпись и объяснили мне ее смысл, но они не смогли этого сделать.

16 А я чув про тебе, що ти можеш розв'я́зувати недовідо́ме, і розплу́тувати вузли́. Тож тепер, якщо можеш прочитати це писа́ння, і розповісти́ мені його ро́зв'язку, то зодя́гнеш пурпу́ру, а золотий ланцю́г — на твою шию, і ти бу́деш панувати третім у царстві“.

16 А про тебя я слышал, что можешь ты давать толкования снам и разбирать запутанные дела. Так вот, если сможешь прочесть эту надпись и мне истолковать ее, я облачу тебя в царственный пурпур, пожалую золотую цепь и сделаю третьим лицом в своем царстве».

17 Тоді Даниїл відповів та й сказав перед царем: „Твої да́ри нехай бу́дуть тобі, а дару́нки свої давай іншим. Це писа́ння я прочитаю цареві, і розповім тобі його ро́зв'язку.

17 На это Даниил ответил царю: «Дары свои оставь себе, а награды отдай другим. Надпись эту я прочту и объясню царю ее значение.

18 Ти, ца́рю, — Всевишній Бог дав твоєму ба́тькові Навуходоносорові царство, і ве́лич, і славу та пишноту́.

18 О царь, Бог Всевышний даровал Навуходоносору, отцу твоему, царство, величие, славу и честь.

19 А через ве́лич, яку Він дав був йому, всі наро́ди, племе́на та язи́ки тремті́ли та лякалися перед ним, бо кого він хотів — забивав, а кого хотів — лишав при житті, і кого хотів — підіймав, а кого хотів — пони́жував.

19 Власть ему была дарована столь великая, что все народы, племена и языки трепетали перед ним от страха. Он убивал, кого хотел, и миловал, кого хотел; по воле своей он одних возвышал, а других низлагал.

20 А коли загорди́лося його серце, а дух його ще більше запишні́в, він був ски́нений з тро́ну свого царства, і його слава була взя́та від нього.

20 Но его одолела гордыня, он стал надменным — и за то был низвергнут с царского трона и славы своей лишился.

21 І він був ви́гнаний з-поміж лю́дських синів, і серце його було зрі́вняне зо звіри́ним, а пробува́ння його було з дикими ослами. Годували його травою, як волів, а небесною росою зро́шувалося його тіло, аж поки він не пізнав, що в людсько́му царстві панує Всевишній Бог, і Він ставить над ним того, кого хоче.

21 Отлучен он был от общества людского, разума лишился и животному в том уподобился; жил он с дикими ослами и питался травою, как скот, а тело его мокло от росы небесной, пока не познал он, что власть над царством человеческим в руках Бога Всевышнего: кому Он пожелает — тому и дает его.

22 А ти, сину його́ Валтаса́ре, не смири́в свого серця, хоч усе це знав.

22 А ты, сын его Валтасар, хотя и знал всё это, но не смирился сердцем.

23 І ти піднісся понад Небесного Господа, і по́суд храму Його прине́сли перед тебе, а ти та вельмо́жі твої, жінки́ твої та нало́жниці твої пили́ з них вино, і ти хвалив богів срібних та золотих, мідяни́х, залізних, дерев'яних та камі́нних, що не бачать, і не чують та не знають, а Бога, що в руці Його душа твоя й що Його всі дороги твої, ти не прославля́в.

23 В самомнении своем ты поставил себя выше Царя Небесного: принесли тебе сосуды Дома Его, чтобы ты и твои сановники, жены твои и наложницы пили из них вино! Ты восхвалял богов своих, золотых и серебряных, медных и железных, деревянных и каменных, которые не видят, не слышат и разума не имеют, а Бога, в руке Которого дыхание твое и Который путями твоими ведает, не почтил.

24 Того ча́су від Нього по́сланий за́рис руки, і написане оце писа́ння.

24 Потому и была послана от Него эта рука и начертана эта надпись.

25 А оце писа́ння, що написане: Мене́, мене́, теке́л упарсі́н.

25 А написанное здесь читается так: „МЕНЕ, МЕНЕ, ТЕКЕЛ, У-ФАРСИН“.

26 Ось розв'язка цієї речі: „Мене́“ — порахував Бог царство твоє, і покінчи́в його.

26 Смысл этих слов таков: „МЕНЕ“ — ИСЧИСЛИЛ Бог дни царствования твоего и положил ему предел.

27 „Теке́л“ — ти зва́жений на вазі́, і знайдений леге́ньким.

27 „ТЕКЕЛ“ — ВЗВЕШЕН ты на весах и оказался слишком легким.

28 „Пере́с“ — поді́лене царство твоє, і ві́ддане мі́дянам та пе́рсам“.

28 „ПЕРЕС“ — РАЗДЕЛЕНО твое царство и отдано мидийцам и персам».

29 Тоді наказав Валтаса́р, і надягли́ на Даниїла пурпу́ру, а золотого ланцюга́ — на шию його, і розголоси́ли про нього, що він бу́де третім пануючим у царстві.

29 Тут же по приказанию Валтасара облачили Даниила в пурпур, возложили на шею золотую цепь и провозгласили третьим лицом в царстве.

30 Тієї ж ночі був забитий Валтаса́р, цар халдейський.

30 В ту самую ночь Валтасар, царь халдейский, был убит,

1.0x