Библия - Обещанное Восстановление

Єзекiїль

Розділ 21

1 І було́ мені слово Господнє таке:

2 „Сину лю́дський, зверни обличчя своє в напрямі на пі́вдень, і крапай словами на полу́день, і пророкуй на ліс півде́нного поля.

3 І скажи до південного лісу: Послухай Господнього слова: Так говорить Господь Бог: Ось у тобі запалю́ Я огонь, і поїсть він у тебе кожне дерево зелене, і кожне дерево сухе; полум'я́ний огонь не погасне, і будуть попа́лені ним всі простори від пі́вдня до пі́вночі.

4 І побачить кожне тіло, що Я, Господь, розпалив його, і він не погасне!“

5 І сказав я: „О Господи, Боже, вони мені кажуть: Чи він не говорить самі тільки при́тчі?“

6 І було́ мені слово Господнє таке:

7 „Сину лю́дський, зверни ти обличчя своє до Єрусалиму, і крапай словами на святині, і пророкуй на землю Ізраїлеву.

8 І скажи Ізраїлевій землі: Так говорить Господь: Ото Я проти тебе, і меча Свого витягну з пі́хви його, і витну з тебе справедливого й несправедливого.

9 Через те, що Я витну з тебе справедливого й несправедливого, тому́ вийде Мій меч проти кожного тіла від пі́вдня на пі́вніч.

10 І кожне тіло пізнає, що Я, Господь, витяг меча Свого з пі́хви його, — уже не ве́рнеться він!

11 А ти, сину лю́дський, стогни́, ніби мав би ти зла́мані сте́гна, і гірко стогни́ на їхніх оча́х!

12 І буде, коли тобі скажуть: „Чого то ти сто́гнеш?“ то скажеш: На звістку, що йде, — і кожне серце розтане, і всякі руки ослабнуть, і погасне всякий дух, і всі коліна зайду́ться водою! Оце при́йде та станеться, каже Господь Бог“.

13 І було мені слово Господнє таке:

14 „Сину лю́дський, пророкуй і кажи: Так говорить Господь: Скажи: Меч, меч, — наго́стрений він та блиску́чий!

15 Щоб прино́сити жертву — наго́стрений він, щоб блищати — він був поліро́ваний. Хіба бу́демо радіти? Хіба жезло сина Мого легкова́жить усякеє дерево?

16 І дали його ви́полірувати, щоб узяти в долоню. Це наго́стрений меч, і він поліро́ваний, щоб дати його в руку вбивця.

17 Кричи та реви, сину лю́дський, бо він проти народу Мого, він проти всіх князів Ізраїлевих, — їх віддано мечеві з народом Моїм, тому вдарся по сте́гнах!

18 Та він уже ви́пробуваний. Та що ж тепер, коли йому же́зло обридло? Він не встоїть, каже Господь Бог.

19 А ти, сину лю́дський, пророкуй, і вдар долонею об долоню, і нехай меч подво́їться та потро́їться! Це меч побитих, великий меч забитого, що кружля́є довкола них.

20 Щоб стопи́лося серце й полягло́ якнайбільше при всіх їхніх брамах, Я дам різани́ну меча. О горе, — він справді зро́блений блискучим, ви́поліруваним на різани́ну!

21 Об'єднайся, право́руч іди, зверни ліво́руч, іди, куди тільки зве́рнене буде ві́стря твоє.

22 І Я вдарю долоню Свою об долоню Свою, і Свою лють заспоко́ю. Я, Господь, це прорік!“

23 І було мені слово Господнє таке:

24 „А ти, сину лю́дський, признач собі дві дорозі, якими прибу́де меч вавилонського царя. Вони ви́йдуть оби́дві із кра́ю одно́го, а ти вистругай дороговка́зну руку, на початку дороги до міста її ви́стругай.

25 Признач дорогу, якою прибуде меч до Рабби Аммонових синів та до Юди в укріплений Єрусалим.

26 Бо цар вавилонський став на роздоріжжі, на поча́тку двох доріг. Щоб ворожити ча́рами, трясе він стрі́лами, питає домашніх божків, розглядає печі́нку.

27 У правиці його був чар „на Єрусалим“, щоб поставити муроло́ми, щоб відкрити уста на крик, щоб підняти голос о́криком, щоб поставити муроло́ми на брами, щоб наси́пати вала, щоб збудувати башту.

28 Але буде це їм в їхніх оча́х, як чарува́ння марно́тне, буде для них заприся́ження прися́гами, та він згадає провину, щоб були вони схо́плені.

29 Тому так говорить Господь Бог: За те, що ви згадуєте свої провини, що відкриваєте ваші гріхи, щоб ба́чені були ваші гріхи ваших учинків, за те, що ви пригадуєте, — у ворожі руки схо́плені бу́дете!

30 А ти, недостойний, несправедливий кня́зю Ізраїлів, що надійшов його день у час провини кінце́вої,

31 так говорить Господь Бог: Зняти заво́я й скинути корону! Це не зоста́неться так, — піднесе́ться низьке́, а високе пони́зиться!

32 Руїною, руїною, руїною покладу́ його! Та цього не станеться, аж поки не при́йде Той, Хто має право, — і Я Йому дам!

33 А ти, сину лю́дський, пророкуй та й скажеш: Так говорить Господь Бог на Аммонових синів та про їхню га́ньбу: І скажеш: Меч, меч відкритий на різани́ну, блискучий, щоб блищав, як та бли́скавка, —

34 для тебе бачили обма́нні виді́ння, пророкували для тебе неправду, — щоб посадити його на шию недостойних злочинців, яких день при́йде в час кари кінце́вої.

35 Верни ж меча до пі́хви його! У місці, де ство́рений ти, у краю́ похо́дження твого осуджу́ Я тебе!

36 І виллю на тебе Свій гнів, в огні пересе́рдя Свого на тебе дмухну́, і дам тебе в руку людей зухва́лих, які зни́щення замишляють !

37 Ти станеш огне́ві на ї́жу, твоя кров буде серед землі, не згадають про тебе, бо Я, Господь, говорив це!

Книга пророка Иезекииля

Глава 21

1 И было мне слово ГОСПОДНЕ:

2 «Смертный, повернись лицом к Иерусалиму, возвести слово против Святилища и пророчествуй о земле израильской!

3 Возвести Израилю, что говорит ГОСПОДЬ: „Я иду против тебя, Израиль! Извлеку Свой меч из ножен и погублю у тебя и праведника, и нечестивца.

4 И чтобы истребить у тебя и праведника, и нечестивца, выйдет меч Мой из ножен и поразит всех от юга и до севера“.

5 Тогда узнают смертные, что это Я, ГОСПОДЬ, извлек Свой меч из ножен, и он уже не вернется в ножны свои.

6 А ты, смертный, сокрушайся, бей себя в грудь, горько рыдай, пусть все видят твои рыдания!

7 И когда спросят тебя, почему ты стенаешь, ответь: „Скоро этот слух дойдет и до вас! Тогда у всех руки опустятся, сердца дрогнут, изнеможет дух и подогнутся колени. Вот что случится, вот что вас ждет“», — говорит Владыка ГОСПОДЬ.

8 И вновь было мне слово ГОСПОДНЕ:

9 «Смертный! Изреки пророчество, скажи, что говорит Владыка: „Вот он меч, меч отточенный и начищенный!

10 Отточен для бойни, начищен, чтобы сверкать, как молния. К чему же радоваться нам? Розги тебя, сын Мой, не остановили, вразумления не помогли!

11 Меч отдан, чтобы начистить его и доверить крепкой руке; вот он отточен и начищен — вложен в руку убийцы!

12 Плачь и рыдай, смертный, ибо над всем народом Моим он занесен, над всеми правителями Израиля — падут они под мечом вместе с народом Моим, вот о чем сокрушаться должно!

13 Рассуди: разве минует тебя это только потому, что ты отвергаешь скипетр? — говорит Владыка ГОСПОДЬ. —

14 Довольно, смертный, ударь ладонью об ладонь и изреки пророчество! Пусть дважды и трижды обрушится меч, несущий смерть, уготованный для великой бойни, он разит со всех сторон,

15 чтобы сердца замирали от страха и больше было павших. У каждых ворот ждет их острие Моего меча. Горе! Вот он, отточенный до блеска, начищенный для заклания!

16 Направо обратись, слева срази укрывающихся — не щади тех, на кого направлено твое острие!

17 Настало время и Мне ударить ладонью об ладонь, чтобы утихла Моя ярость. Я, ГОСПОДЬ, изрекаю это“».

18 И еще было мне слово ГОСПОДНЕ:

19 «Смертный, укажи две дороги, по которым пройдет меч царя вавилонского. Обе они берут свое начало в одной и той же стране. Изготовь знак, поставь его на перекрестке, чтобы указать дорогу к городу.

20 Укажи дорогу, по которой меч пройдет в Равву аммонитян, а также и в Иудею, к Иерусалиму, укрепленному и обнесенному стенами.

21 Вот уже подошел царь вавилонский к распутью дорог, остановился у перекрестка, чтобы узнать с помощью гадания, куда ему идти: вот он трясет стрелами, вопрошает божков, рассматривает печень жертвенного животного.

22 В правую руку ему выпал жребий, указывающий на Иерусалим, — там воины его поставят тараны, изготовятся к убийству, загремит их призывный клич и они пойдут на приступ. И подтащат тараны к воротам, насыплют вал, соорудят осадные башни.

23 И пусть не думают израильтяне, что все гадания эти — пустое! Ведь они давали клятву царю вавилонскому, и теперь он припомнит им их вероломство и возьмет город».

24 Потому так говорит Владыка ГОСПОДЬ: «Вы сами изобличаете себя, сами преступления ваши стали явными, все грехи свои выставляете напоказ! Вот о вас и вспомнили, и будете вы ему преданы.

25 А тебе, нечестивый и безбожный правитель Израиля, тебе, чей судный день настал, час расплаты пришел,

26 так говорит тебе Владыка ГОСПОДЬ: „Сними с себя венец, сорви тюрбан! Всё кончено: возвысь смиренных и униженных и низвергни гордых.

27 Разрушу, разрушу, разрушу этот город, и не будет его, пока не придет тот, кому доверил Я суд свершить над ним; ему Я отдам этот город“.

28 А ты, смертный, пророчествуй и возвести, что говорит Владыка ГОСПОДЬ об аммонитянах и о поношениях их: „Меч, меч обнажен для бойни, отточен для резни, сверкая, подобно молнии,

29 острие его снимет головы злодеям, чей судный день настал, час расплаты пришел, невзирая на ложные пророчества и пустые предсказания.

30 Возвратись в ножны! Там, где ты создан был, откуда ты родом, там Я буду судить тебя.

31 Изолью на тебя Мое негодование, огнем ярости Моей дохну на тебя, отдам тебя в безжалостные руки дерзких губителей.

32 Бросят тебя в пищу огню, кровь твою земля впитает, и всякая память о тебе исчезнет!“ — Я, ГОСПОДЬ, изрек это».

Єзекiїль Розділ 21	Книга пророка Иезекииля Глава 21
1 І було́ мені слово Господнє таке:	1 И было мне слово ГОСПОДНЕ:
2 „Сину лю́дський, зверни обличчя своє в напрямі на пі́вдень, і крапай словами на полу́день, і пророкуй на ліс півде́нного поля.	2 «Смертный, повернись лицом к Иерусалиму, возвести слово против Святилища и пророчествуй о земле израильской!
3 І скажи до південного лісу: Послухай Господнього слова: Так говорить Господь Бог: Ось у тобі запалю́ Я огонь, і поїсть він у тебе кожне дерево зелене, і кожне дерево сухе; полум'я́ний огонь не погасне, і будуть попа́лені ним всі простори від пі́вдня до пі́вночі.	3 Возвести Израилю, что говорит ГОСПОДЬ: „Я иду против тебя, Израиль! Извлеку Свой меч из ножен и погублю у тебя и праведника, и нечестивца.
4 І побачить кожне тіло, що Я, Господь, розпалив його, і він не погасне!“	4 И чтобы истребить у тебя и праведника, и нечестивца, выйдет меч Мой из ножен и поразит всех от юга и до севера“.
5 І сказав я: „О Господи, Боже, вони мені кажуть: Чи він не говорить самі тільки при́тчі?“	5 Тогда узнают смертные, что это Я, ГОСПОДЬ, извлек Свой меч из ножен, и он уже не вернется в ножны свои.
6 І було́ мені слово Господнє таке:	6 А ты, смертный, сокрушайся, бей себя в грудь, горько рыдай, пусть все видят твои рыдания!
7 „Сину лю́дський, зверни ти обличчя своє до Єрусалиму, і крапай словами на святині, і пророкуй на землю Ізраїлеву.	7 И когда спросят тебя, почему ты стенаешь, ответь: „Скоро этот слух дойдет и до вас! Тогда у всех руки опустятся, сердца дрогнут, изнеможет дух и подогнутся колени. Вот что случится, вот что вас ждет“», — говорит Владыка ГОСПОДЬ.
8 І скажи Ізраїлевій землі: Так говорить Господь: Ото Я проти тебе, і меча Свого витягну з пі́хви його, і витну з тебе справедливого й несправедливого.	8 И вновь было мне слово ГОСПОДНЕ:
9 Через те, що Я витну з тебе справедливого й несправедливого, тому́ вийде Мій меч проти кожного тіла від пі́вдня на пі́вніч.	9 «Смертный! Изреки пророчество, скажи, что говорит Владыка: „Вот он меч, меч отточенный и начищенный!
10 І кожне тіло пізнає, що Я, Господь, витяг меча Свого з пі́хви його, — уже не ве́рнеться він!	10 Отточен для бойни, начищен, чтобы сверкать, как молния. К чему же радоваться нам? Розги тебя, сын Мой, не остановили, вразумления не помогли!
11 А ти, сину лю́дський, стогни́, ніби мав би ти зла́мані сте́гна, і гірко стогни́ на їхніх оча́х!	11 Меч отдан, чтобы начистить его и доверить крепкой руке; вот он отточен и начищен — вложен в руку убийцы!
12 І буде, коли тобі скажуть: „Чого то ти сто́гнеш?“ то скажеш: На звістку, що йде, — і кожне серце розтане, і всякі руки ослабнуть, і погасне всякий дух, і всі коліна зайду́ться водою! Оце при́йде та станеться, каже Господь Бог“.	12 Плачь и рыдай, смертный, ибо над всем народом Моим он занесен, над всеми правителями Израиля — падут они под мечом вместе с народом Моим, вот о чем сокрушаться должно!
13 І було мені слово Господнє таке:	13 Рассуди: разве минует тебя это только потому, что ты отвергаешь скипетр? — говорит Владыка ГОСПОДЬ. —
14 „Сину лю́дський, пророкуй і кажи: Так говорить Господь: Скажи: Меч, меч, — наго́стрений він та блиску́чий!	14 Довольно, смертный, ударь ладонью об ладонь и изреки пророчество! Пусть дважды и трижды обрушится меч, несущий смерть, уготованный для великой бойни, он разит со всех сторон,
15 Щоб прино́сити жертву — наго́стрений він, щоб блищати — він був поліро́ваний. Хіба бу́демо радіти? Хіба жезло сина Мого легкова́жить усякеє дерево?	15 чтобы сердца замирали от страха и больше было павших. У каждых ворот ждет их острие Моего меча. Горе! Вот он, отточенный до блеска, начищенный для заклания!
16 І дали його ви́полірувати, щоб узяти в долоню. Це наго́стрений меч, і він поліро́ваний, щоб дати його в руку вбивця.	16 Направо обратись, слева срази укрывающихся — не щади тех, на кого направлено твое острие!
17 Кричи та реви, сину лю́дський, бо він проти народу Мого, він проти всіх князів Ізраїлевих, — їх віддано мечеві з народом Моїм, тому вдарся по сте́гнах!	17 Настало время и Мне ударить ладонью об ладонь, чтобы утихла Моя ярость. Я, ГОСПОДЬ, изрекаю это“».
18 Та він уже ви́пробуваний. Та що ж тепер, коли йому же́зло обридло? Він не встоїть, каже Господь Бог.	18 И еще было мне слово ГОСПОДНЕ:
19 А ти, сину лю́дський, пророкуй, і вдар долонею об долоню, і нехай меч подво́їться та потро́їться! Це меч побитих, великий меч забитого, що кружля́є довкола них.	19 «Смертный, укажи две дороги, по которым пройдет меч царя вавилонского. Обе они берут свое начало в одной и той же стране. Изготовь знак, поставь его на перекрестке, чтобы указать дорогу к городу.
20 Щоб стопи́лося серце й полягло́ якнайбільше при всіх їхніх брамах, Я дам різани́ну меча. О горе, — він справді зро́блений блискучим, ви́поліруваним на різани́ну!	20 Укажи дорогу, по которой меч пройдет в Равву аммонитян, а также и в Иудею, к Иерусалиму, укрепленному и обнесенному стенами.
21 Об'єднайся, право́руч іди, зверни ліво́руч, іди, куди тільки зве́рнене буде ві́стря твоє.	21 Вот уже подошел царь вавилонский к распутью дорог, остановился у перекрестка, чтобы узнать с помощью гадания, куда ему идти: вот он трясет стрелами, вопрошает божков, рассматривает печень жертвенного животного.
22 І Я вдарю долоню Свою об долоню Свою, і Свою лють заспоко́ю. Я, Господь, це прорік!“	22 В правую руку ему выпал жребий, указывающий на Иерусалим, — там воины его поставят тараны, изготовятся к убийству, загремит их призывный клич и они пойдут на приступ. И подтащат тараны к воротам, насыплют вал, соорудят осадные башни.
23 І було мені слово Господнє таке:	23 И пусть не думают израильтяне, что все гадания эти — пустое! Ведь они давали клятву царю вавилонскому, и теперь он припомнит им их вероломство и возьмет город».
24 „А ти, сину лю́дський, признач собі дві дорозі, якими прибу́де меч вавилонського царя. Вони ви́йдуть оби́дві із кра́ю одно́го, а ти вистругай дороговка́зну руку, на початку дороги до міста її ви́стругай.	24 Потому так говорит Владыка ГОСПОДЬ: «Вы сами изобличаете себя, сами преступления ваши стали явными, все грехи свои выставляете напоказ! Вот о вас и вспомнили, и будете вы ему преданы.
25 Признач дорогу, якою прибуде меч до Рабби Аммонових синів та до Юди в укріплений Єрусалим.	25 А тебе, нечестивый и безбожный правитель Израиля, тебе, чей судный день настал, час расплаты пришел,
26 Бо цар вавилонський став на роздоріжжі, на поча́тку двох доріг. Щоб ворожити ча́рами, трясе він стрі́лами, питає домашніх божків, розглядає печі́нку.	26 так говорит тебе Владыка ГОСПОДЬ: „Сними с себя венец, сорви тюрбан! Всё кончено: возвысь смиренных и униженных и низвергни гордых.
27 У правиці його був чар „на Єрусалим“, щоб поставити муроло́ми, щоб відкрити уста на крик, щоб підняти голос о́криком, щоб поставити муроло́ми на брами, щоб наси́пати вала, щоб збудувати башту.	27 Разрушу, разрушу, разрушу этот город, и не будет его, пока не придет тот, кому доверил Я суд свершить над ним; ему Я отдам этот город“.
28 Але буде це їм в їхніх оча́х, як чарува́ння марно́тне, буде для них заприся́ження прися́гами, та він згадає провину, щоб були вони схо́плені.	28 А ты, смертный, пророчествуй и возвести, что говорит Владыка ГОСПОДЬ об аммонитянах и о поношениях их: „Меч, меч обнажен для бойни, отточен для резни, сверкая, подобно молнии,
29 Тому так говорить Господь Бог: За те, що ви згадуєте свої провини, що відкриваєте ваші гріхи, щоб ба́чені були ваші гріхи ваших учинків, за те, що ви пригадуєте, — у ворожі руки схо́плені бу́дете!	29 острие его снимет головы злодеям, чей судный день настал, час расплаты пришел, невзирая на ложные пророчества и пустые предсказания.
30 А ти, недостойний, несправедливий кня́зю Ізраїлів, що надійшов його день у час провини кінце́вої,	30 Возвратись в ножны! Там, где ты создан был, откуда ты родом, там Я буду судить тебя.
31 так говорить Господь Бог: Зняти заво́я й скинути корону! Це не зоста́неться так, — піднесе́ться низьке́, а високе пони́зиться!	31 Изолью на тебя Мое негодование, огнем ярости Моей дохну на тебя, отдам тебя в безжалостные руки дерзких губителей.
32 Руїною, руїною, руїною покладу́ його! Та цього не станеться, аж поки не при́йде Той, Хто має право, — і Я Йому дам!	32 Бросят тебя в пищу огню, кровь твою земля впитает, и всякая память о тебе исчезнет!“ — Я, ГОСПОДЬ, изрек это».
33 А ти, сину лю́дський, пророкуй та й скажеш: Так говорить Господь Бог на Аммонових синів та про їхню га́ньбу: І скажеш: Меч, меч відкритий на різани́ну, блискучий, щоб блищав, як та бли́скавка, —	33
34 для тебе бачили обма́нні виді́ння, пророкували для тебе неправду, — щоб посадити його на шию недостойних злочинців, яких день при́йде в час кари кінце́вої.	34
35 Верни ж меча до пі́хви його! У місці, де ство́рений ти, у краю́ похо́дження твого осуджу́ Я тебе!	35
36 І виллю на тебе Свій гнів, в огні пересе́рдя Свого на тебе дмухну́, і дам тебе в руку людей зухва́лих, які зни́щення замишляють !	36
37 Ти станеш огне́ві на ї́жу, твоя кров буде серед землі, не згадають про тебе, бо Я, Господь, говорив це!	37

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Єзекiїль

Розділ 21

Книга пророка Иезекииля

Глава 21

Єзекiїль

Розділ 21

Книга пророка Иезекииля

Глава 21

Старий завіт

Новий завіт

Єзекiїль

Розділ 21

Книга пророка Иезекииля

Глава 21

Єзекiїль

Розділ 21

Книга пророка Иезекииля

Глава 21

Старий
завіт

Новий
завіт