Библия - Обещанное Восстановление

Приповiстi

Розділ 27

1 Не вихва́люйся за́втрашнім днем, бо не знаєш, що день той поро́дить.

2 Нехай інший тебе вихваля́є, а не уста твої, чужий, а не губи твої.

3 Камі́ння — тяга́р, і пісок — важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох.

4 Лютість — жорстокість, а гнів — то зато́плення, та хто перед заздрістю всто́їть?

5 Ліпше відкрите карта́ння, ніж таємна любов.

6 Побої коханого вірність показують, а в нена́висника поцілу́нки числе́нні.

7 Сита душа топче й мед щільнико́вий, а голодній душі все гірке́ — то солодке.

8 Як птах, що гніздо́ своє кинув, так і люди́на, що з місця свого мандру́є.

9 Олива й кадило поті́шують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду.

10 Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не прихо́дь в день нещастя свого́, — ліпший сусіда близьки́й за далекого брата!

11 Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти́, як мені докоря́тиме хто.

12 Мудрий бачить лихе — і ховається, а безумні йдуть — і караються.

13 Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку заста́ву візьми.

14 Хто сильним голосом благословляє із ра́ннього ранку свого товариша, — за прокля́ття залічується це йому.

15 Ри́нва, постійно теку́ча слотли́вого дня та жінка сварли́ва — одна́кове:

16 хто хоче сховати її — той вітра ховає, чи оливу паху́чу правиці своєї, що видасть себе.

17 Як гострить залізо залізо, так гострить люди́на лице свого друга.

18 Сторож фіґо́вниці пло́ди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.

19 Як лице до лиця у воді, так серце люди́ни до серця люди́ни.

20 Шео́л й Аваддо́н не наси́тяться, — не наси́тяться й очі люди́ни.

21 Що для срі́бла топи́льна посу́дина, і го́рно — для золота, те для людини уста́, які хвалять її.

22 Хоч нерозумного будеш товкти́ товкаче́м поміж зе́рнами в сту́пі, — не віді́йде від нього глупо́та його!

23 До́бре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на че́реди,

24 бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?

25 Появилася зе́лень, і трава показалась, і збирається сіно із гір, —

26 будуть ві́вці тобі на вбрання́, і козли́ — ціна поля,

27 і молока твоїх кіз буде до́сить на ї́жу тобі, на їду́ твого дому, і на життя для служни́ць твоїх.

Книга притчей Соломоновых

Глава 27

1 Завтрашним днем не хвастай, ведь не знаешь, что тот день принесет.

2 Пусть другие тебя хвалят, а не твой язык, сторонний кто — а не твои уста.

3 Камень неподъемен, песок тяжел, а подстрекательство глупца тяжелее их обоих.

4 Жесток гнев, неукротима ярость, но кто выстоит против ревности?

5 Лучше открытый упрек, чем тайная любовь.

6 Лучше раны от искренне любящего, чем щедрые поцелуи — от ненавидящего.

7 Душе пресыщенной и мед противен, а голодной душе даже горькая пища сладка.

8 Словно птица, что скитается вдали от гнезда, так и тот, кто скитается вдали от дома.

9 Как елей и благовония радуют сердце, так сладок друг сердечным советом своим.

10 Своих друзей и друзей родителей не оставляй. Не ходи в дом брата в день горя твоего. Лучше сосед рядом, чем брат далеко.

11 Будь мудрым, сын мой, и сердце мое порадуй; чтобы было у меня, что ответить тем, кто меня оскорбляет.

12 Разумный видит беду и спешит укрыться, а неискушенный идет прямиком, за что и поплатится.

13 У того, кто за чужого поручился, отнимут последнюю одежду, возьмут ее в залог за других.

14 Кто всякий день, рано поутру приветствует своего соседа во весь голос — ненавистен будет.

15 Сварливая жена и протекающая крыша в дождливый день — всё едино.

16 Унять ее — всё равно что усмирить ветер или удержать масло в пригоршне.

17 Железо железо острит, а человек — человека.

18 Кто стережет смоковницу — вкусит плодов ее, кто оберегает господина своего — будет в почете.

19 Как лицо в воде отражается, так и сердце человека — в сердце другого.

20 Ненасытны Шеол и Аваддон, и глаза человека ненасытны.

21 Серебру — тигель, и горн — для золота, человек же похвалою испытывается.

22 Хоть растолки глупца в ступе вместе с зерном, глупость от него не отстанет.

23 В стаде своем знай каждую овцу, всем сердцем своим о стадах заботься.

24 Ведь богатство не вечно, и венец царский — не на все времена.

25 Когда уберут скошенную траву и покажется новая и на горах соберут сено,

26 запасешься одеждой из шерсти овечьей и земли прикупишь в обмен на стадо коз.

27 И будет вдоволь козьего молока, чтоб кормиться тебе и твоим домочадцам и служанок твоих содержать.

Приповiстi Розділ 27	Книга притчей Соломоновых Глава 27
1 Не вихва́люйся за́втрашнім днем, бо не знаєш, що день той поро́дить.	1 Завтрашним днем не хвастай, ведь не знаешь, что тот день принесет.
2 Нехай інший тебе вихваля́є, а не уста твої, чужий, а не губи твої.	2 Пусть другие тебя хвалят, а не твой язык, сторонний кто — а не твои уста.
3 Камі́ння — тяга́р, і пісок — важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох.	3 Камень неподъемен, песок тяжел, а подстрекательство глупца тяжелее их обоих.
4 Лютість — жорстокість, а гнів — то зато́плення, та хто перед заздрістю всто́їть?	4 Жесток гнев, неукротима ярость, но кто выстоит против ревности?
5 Ліпше відкрите карта́ння, ніж таємна любов.	5 Лучше открытый упрек, чем тайная любовь.
6 Побої коханого вірність показують, а в нена́висника поцілу́нки числе́нні.	6 Лучше раны от искренне любящего, чем щедрые поцелуи — от ненавидящего.
7 Сита душа топче й мед щільнико́вий, а голодній душі все гірке́ — то солодке.	7 Душе пресыщенной и мед противен, а голодной душе даже горькая пища сладка.
8 Як птах, що гніздо́ своє кинув, так і люди́на, що з місця свого мандру́є.	8 Словно птица, что скитается вдали от гнезда, так и тот, кто скитается вдали от дома.
9 Олива й кадило поті́шують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду.	9 Как елей и благовония радуют сердце, так сладок друг сердечным советом своим.
10 Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не прихо́дь в день нещастя свого́, — ліпший сусіда близьки́й за далекого брата!	10 Своих друзей и друзей родителей не оставляй. Не ходи в дом брата в день горя твоего. Лучше сосед рядом, чем брат далеко.
11 Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти́, як мені докоря́тиме хто.	11 Будь мудрым, сын мой, и сердце мое порадуй; чтобы было у меня, что ответить тем, кто меня оскорбляет.
12 Мудрий бачить лихе — і ховається, а безумні йдуть — і караються.	12 Разумный видит беду и спешит укрыться, а неискушенный идет прямиком, за что и поплатится.
13 Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку заста́ву візьми.	13 У того, кто за чужого поручился, отнимут последнюю одежду, возьмут ее в залог за других.
14 Хто сильним голосом благословляє із ра́ннього ранку свого товариша, — за прокля́ття залічується це йому.	14 Кто всякий день, рано поутру приветствует своего соседа во весь голос — ненавистен будет.
15 Ри́нва, постійно теку́ча слотли́вого дня та жінка сварли́ва — одна́кове:	15 Сварливая жена и протекающая крыша в дождливый день — всё едино.
16 хто хоче сховати її — той вітра ховає, чи оливу паху́чу правиці своєї, що видасть себе.	16 Унять ее — всё равно что усмирить ветер или удержать масло в пригоршне.
17 Як гострить залізо залізо, так гострить люди́на лице свого друга.	17 Железо железо острит, а человек — человека.
18 Сторож фіґо́вниці пло́ди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.	18 Кто стережет смоковницу — вкусит плодов ее, кто оберегает господина своего — будет в почете.
19 Як лице до лиця у воді, так серце люди́ни до серця люди́ни.	19 Как лицо в воде отражается, так и сердце человека — в сердце другого.
20 Шео́л й Аваддо́н не наси́тяться, — не наси́тяться й очі люди́ни.	20 Ненасытны Шеол и Аваддон, и глаза человека ненасытны.
21 Що для срі́бла топи́льна посу́дина, і го́рно — для золота, те для людини уста́, які хвалять її.	21 Серебру — тигель, и горн — для золота, человек же похвалою испытывается.
22 Хоч нерозумного будеш товкти́ товкаче́м поміж зе́рнами в сту́пі, — не віді́йде від нього глупо́та його!	22 Хоть растолки глупца в ступе вместе с зерном, глупость от него не отстанет.
23 До́бре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на че́реди,	23 В стаде своем знай каждую овцу, всем сердцем своим о стадах заботься.
24 бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?	24 Ведь богатство не вечно, и венец царский — не на все времена.
25 Появилася зе́лень, і трава показалась, і збирається сіно із гір, —	25 Когда уберут скошенную траву и покажется новая и на горах соберут сено,
26 будуть ві́вці тобі на вбрання́, і козли́ — ціна поля,	26 запасешься одеждой из шерсти овечьей и земли прикупишь в обмен на стадо коз.
27 і молока твоїх кіз буде до́сить на ї́жу тобі, на їду́ твого дому, і на життя для служни́ць твоїх.	27 И будет вдоволь козьего молока, чтоб кормиться тебе и твоим домочадцам и служанок твоих содержать.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Приповiстi

Розділ 27

Книга притчей Соломоновых

Глава 27

Приповiстi

Розділ 27

Книга притчей Соломоновых

Глава 27

Старий завіт

Новий завіт

Приповiстi

Розділ 27

Книга притчей Соломоновых

Глава 27

Приповiстi

Розділ 27

Книга притчей Соломоновых

Глава 27

Старий
завіт

Новий
завіт