Єзекiїль

Розділ 7

1 І було́ мені слово Господнє таке:

2 „А ти, сину лю́дський, послухай: Отак Господь Бог промовляє до кра́ю Ізраїлевого: Кіне́ць, надійшов той кінець на чотири окра́йки землі!

3 На те́бе тепер цей кінець, і пошлю́ Я на те́бе Свій гнів, і тебе́ розсуджу́ за твоїми доро́гами, і на тебе складу́ всі гидо́ти твої.

4 І око Моє над тобою не зми́лується, і милосе́рдя не бу́ду Я мати, бо доро́ги твої Я на тебе складу́, а гидо́ти твої серед тебе зоста́нуть, і пізнаєте ви, що Я — то Господь!“

5 Отак Господь Бог промовляє: „Ось прихо́дить біда на біду́!

6 Прихо́дить кінець, прихо́дить кінець, — він збуди́вся на тебе, прихо́дить ось він!

7 Надійшла твоя доля для тебе, о ме́шканче кра́ю, приходить цей час, близьки́й той день за́колоту, нема на гора́х крику радости.

8 Тепер лютість Свою незаба́ром Я виллю на те́бе, і Свій гнів докінчу́ проти те́бе, і тебе́ осуджу́ за твоїми дорогами, і на те́бе складу́ всі гидо́ти твої!

9 І око Моє над тобою не зми́лується, і милосе́рдя не бу́ду Я мати, бо доро́ги твої Я на тебе складу́, а гидо́ти твої серед тебе зали́шаться, — і пізнаєте ви, що Я — Госпо́дь, що карає!

10 Ось той день, ось прихо́дить, доля виходить, виро́стає кий, розцвітає пиха,

11 розвило́ся наси́льство для ки́я безбожності! Нічого із них не зали́шиться: ані з числе́нности їхньої, ані з їхнього завору́шення, ані з їхньої пишноти́.

12 Надходить той час, наближа́ється день. Хто купує, нехай не радіє, а хто продає, хай не буде в жало́бі, — бо сунеться лютість на все многолю́ддя його!

13 Бо до про́даного не пове́рнеться вже продаве́ць, хоча б залиши́вся при житті між живими, бо пророцтво про все многолю́ддя їхнє не відмі́ниться, і ніхто беззаконням своїм не зміцни́ть свого життя.

14 Засу́рмлять у су́рму та все приготу́ють, — та не пі́де ніхто на війну́, бо на все многолю́ддя його Моя лютість!

15 На вулиці — меч, морови́ця ж та голод — у домі, хто на полі — помре від меча, а хто в місті — зжере́ того голод та мор.

16 І врято́вані з них повтікають, і бу́дуть на го́рах, немов голуби́ із долин, — всі бу́дуть стогна́ти, кожен за гріх свій.

17 Усі ру́ки осла́бнуть, затремтя́ть, як вода, всі колі́на,

18 і вере́тами попідпері́зуються, і покри́є їх страх, і на кожнім лиці буде сором, а на всіх голова́х їхніх — жало́бна та ли́сина.

19 Вони повикида́ють на вулицю срі́бло своє, і за ніщо́ їхнє золото стане, — їхнє срі́бло та золото їхнє не буде могти́ врятувати їх удень гніву Господнього, ним не наси́тять своєї душі й свого ну́тра вони не напо́внять, бо їхня провина була перешкодою!

20 А гордість вчинили за славну оздо́бу свою́, у ній наробили бовва́нів гидо́ти своєї й обри́джень своїх, тому їм оберну́ Я її на нечистість, —

21 і віддам її в руку чужих на грабу́нок, а нечестивим землі — на здобич.

22 І обличчя Своє відверну́ Я від них, і вони побезче́стять Мій скарб, і вві́йдуть до нього наси́льники та й побезче́стять його́.

23 Зроби ланцюга́, бо земля перепо́внилась правом крива́вим, а місто наси́льством напо́внилось.

24 І наведу́ Я найзліших із наро́дів, — і пося́дуть вони доми їхні, і гордість вельмо́жних спиню́, — і свя́тощі їхні побезче́щені бу́дуть!

25 Загибіль іде, й вони будуть шукати споко́ю — та не буде його.

26 При́йде біда до біди, й буде звістка до звістки, і бу́дуть шукати проро́цтва в пророка, та згине Зако́н у священиків і рада — у ста́рших.

27 Цар буде в жало́бі, і стра́хом зодя́гнеться князь, а ру́ки наро́ду землі затремтя́ть. За доро́гами їхніми їм учиню́, і судитиму їх — їхніми суда́ми, і пізна́ють, що Я — то Госпо́дь!“

Книга пророка Иезекииля

Глава 7

1 И было мне слово ГОСПОДНЕ:

2 «А ты, смертный, возвести, что так говорит Владыка ГОСПОДЬ: „Земле израильской — конец! Разорена будет вся земля, от края ее и до края!

3 Вот она, погибель твоя, Израиль: обрушу на тебя Мой гнев, буду судить тебя по твоим поступкам, воздам тебе за все твои мерзости!

4 Не помилую тебя, не пожалею, за все поступки твои воздам тебе, за все мерзости, что у вас творятся, тогда вы узнаете, что Я — ГОСПОДЬ“.

5 Так говорит Владыка ГОСПОДЬ: „Беда грядет, небывалая беда!

6 Конец настал, пришел твой смертный час, вот и настиг он тебя! Вот и пришла она,

7 пришла к тебе, обитатель этой земли, погибель, наступает время, близок день — будет стон на горах, а не радость!

8 Скоро изолью на тебя Свою ярость, постигнет тебя Мой гнев, буду судить тебя по твоим поступкам, воздам тебе за все твои мерзости!

9 Не помилую тебя, не пожалею, за все поступки твои воздам, за все мерзости, что у вас творятся, тогда вы узнаете, что Я — ГОСПОДЬ карающий!“

10 Вот и близится этот день, вот он уже идет! Погибель на тебя обрушится: гордыня разрослась, жезл расцвел твой!

11 Умножилось беззаконие их — злой бич, их самих карающий,и никого из них не останется, из всего их шумного сборища, со всеми богатствами их, со всем их превосходством.

12 Пришло время, настал тот день! Купил землю — не радуйся, продать пришлось — не горюй, ибо на весь этот народ гнев изольется.

13 Кто продал надел, никогда не возвратится в прежние владения, хотя бы он и покупатель остались в живых. Неотвратим гнев для всего этого народа, и никто, погрязший в пороке своем, не спасет себе жизнь.

14 Рога протрубили, все наготове — но никто на битву не выходит, потому что излился на весь этот народ гнев Мой.

15 На улице меч настигнет, в доме моровое поветрие и голод сразят: кто в поле — от меча падет, а кто в городе — того моровое поветрие и голод погубят.

16 А кто уцелеет — будут укрываться в горах, как голуби, что в долинах живут, стонать будут — каждый о своем пороке.

17 Руки у всех опустятся, колени подогнутся.

18 Рубищем себя покроют, в трепет облачатся; позор будет у них на лицах, головы их наголо обреют.

19 Выбросят на улицу они свое серебро, золото назовут презренным. Не спасет их ни золото, ни серебро в день гнева ГОСПОДНЕГО. Не насытятся они золотом, не наедятся им, потому что богатство совратило их к пороку!

20 Красотой убранств своих похвалялись, отливали из них мерзких истуканов — потому и сделаю его для них презренным!

21 Отдам его чужакам в добычу, чтобы злодеи разграбили его и осквернили.

22 Я отвернусь от них — пусть оскверняют Сокровищницу Мою, пусть разбойники войдут в нее и ее осквернят.

23 Приготовь цепи, ибо кровная месть царит в этой стране, и город этот полон насилия.

24 Я нашлю на них самый лютый из народов, чтобы захватили жилища их! Я положу конец высокомерию сильных, и будут святилища их осквернены!

25 Ужас грядет! Будут искать мира, да напрасно!

26 За бедою беда идет, одна за другой — худые вести; напрасно будут спрашивать у пророка видения, не сможет священник дать наставления и старец — мудрого совета.

27 Скорбь охватит царя, князья впадут в отчаяние, а у простого народа задрожат руки. Воздам им по их поступкам, какой мерой они мерили, такой и Я отмерю им. И узнают они, что Я — ГОСПОДЬ!»

Єзекiїль

Розділ 7

Книга пророка Иезекииля

Глава 7

1 І було́ мені слово Господнє таке:

1 И было мне слово ГОСПОДНЕ:

2 „А ти, сину лю́дський, послухай: Отак Господь Бог промовляє до кра́ю Ізраїлевого: Кіне́ць, надійшов той кінець на чотири окра́йки землі!

2 «А ты, смертный, возвести, что так говорит Владыка ГОСПОДЬ: „Земле израильской — конец! Разорена будет вся земля, от края ее и до края!

3 На те́бе тепер цей кінець, і пошлю́ Я на те́бе Свій гнів, і тебе́ розсуджу́ за твоїми доро́гами, і на тебе складу́ всі гидо́ти твої.

3 Вот она, погибель твоя, Израиль: обрушу на тебя Мой гнев, буду судить тебя по твоим поступкам, воздам тебе за все твои мерзости!

4 І око Моє над тобою не зми́лується, і милосе́рдя не бу́ду Я мати, бо доро́ги твої Я на тебе складу́, а гидо́ти твої серед тебе зоста́нуть, і пізнаєте ви, що Я — то Господь!“

4 Не помилую тебя, не пожалею, за все поступки твои воздам тебе, за все мерзости, что у вас творятся, тогда вы узнаете, что Я — ГОСПОДЬ“.

5 Отак Господь Бог промовляє: „Ось прихо́дить біда на біду́!

5 Так говорит Владыка ГОСПОДЬ: „Беда грядет, небывалая беда!

6 Прихо́дить кінець, прихо́дить кінець, — він збуди́вся на тебе, прихо́дить ось він!

6 Конец настал, пришел твой смертный час, вот и настиг он тебя! Вот и пришла она,

7 Надійшла твоя доля для тебе, о ме́шканче кра́ю, приходить цей час, близьки́й той день за́колоту, нема на гора́х крику радости.

7 пришла к тебе, обитатель этой земли, погибель, наступает время, близок день — будет стон на горах, а не радость!

8 Тепер лютість Свою незаба́ром Я виллю на те́бе, і Свій гнів докінчу́ проти те́бе, і тебе́ осуджу́ за твоїми дорогами, і на те́бе складу́ всі гидо́ти твої!

8 Скоро изолью на тебя Свою ярость, постигнет тебя Мой гнев, буду судить тебя по твоим поступкам, воздам тебе за все твои мерзости!

9 І око Моє над тобою не зми́лується, і милосе́рдя не бу́ду Я мати, бо доро́ги твої Я на тебе складу́, а гидо́ти твої серед тебе зали́шаться, — і пізнаєте ви, що Я — Госпо́дь, що карає!

9 Не помилую тебя, не пожалею, за все поступки твои воздам, за все мерзости, что у вас творятся, тогда вы узнаете, что Я — ГОСПОДЬ карающий!“

10 Ось той день, ось прихо́дить, доля виходить, виро́стає кий, розцвітає пиха,

10 Вот и близится этот день, вот он уже идет! Погибель на тебя обрушится: гордыня разрослась, жезл расцвел твой!

11 розвило́ся наси́льство для ки́я безбожності! Нічого із них не зали́шиться: ані з числе́нности їхньої, ані з їхнього завору́шення, ані з їхньої пишноти́.

11 Умножилось беззаконие их — злой бич, их самих карающий,и никого из них не останется, из всего их шумного сборища, со всеми богатствами их, со всем их превосходством.

12 Надходить той час, наближа́ється день. Хто купує, нехай не радіє, а хто продає, хай не буде в жало́бі, — бо сунеться лютість на все многолю́ддя його!

12 Пришло время, настал тот день! Купил землю — не радуйся, продать пришлось — не горюй, ибо на весь этот народ гнев изольется.

13 Бо до про́даного не пове́рнеться вже продаве́ць, хоча б залиши́вся при житті між живими, бо пророцтво про все многолю́ддя їхнє не відмі́ниться, і ніхто беззаконням своїм не зміцни́ть свого життя.

13 Кто продал надел, никогда не возвратится в прежние владения, хотя бы он и покупатель остались в живых. Неотвратим гнев для всего этого народа, и никто, погрязший в пороке своем, не спасет себе жизнь.

14 Засу́рмлять у су́рму та все приготу́ють, — та не пі́де ніхто на війну́, бо на все многолю́ддя його Моя лютість!

14 Рога протрубили, все наготове — но никто на битву не выходит, потому что излился на весь этот народ гнев Мой.

15 На вулиці — меч, морови́ця ж та голод — у домі, хто на полі — помре від меча, а хто в місті — зжере́ того голод та мор.

15 На улице меч настигнет, в доме моровое поветрие и голод сразят: кто в поле — от меча падет, а кто в городе — того моровое поветрие и голод погубят.

16 І врято́вані з них повтікають, і бу́дуть на го́рах, немов голуби́ із долин, — всі бу́дуть стогна́ти, кожен за гріх свій.

16 А кто уцелеет — будут укрываться в горах, как голуби, что в долинах живут, стонать будут — каждый о своем пороке.

17 Усі ру́ки осла́бнуть, затремтя́ть, як вода, всі колі́на,

17 Руки у всех опустятся, колени подогнутся.

18 і вере́тами попідпері́зуються, і покри́є їх страх, і на кожнім лиці буде сором, а на всіх голова́х їхніх — жало́бна та ли́сина.

18 Рубищем себя покроют, в трепет облачатся; позор будет у них на лицах, головы их наголо обреют.

19 Вони повикида́ють на вулицю срі́бло своє, і за ніщо́ їхнє золото стане, — їхнє срі́бло та золото їхнє не буде могти́ врятувати їх удень гніву Господнього, ним не наси́тять своєї душі й свого ну́тра вони не напо́внять, бо їхня провина була перешкодою!

19 Выбросят на улицу они свое серебро, золото назовут презренным. Не спасет их ни золото, ни серебро в день гнева ГОСПОДНЕГО. Не насытятся они золотом, не наедятся им, потому что богатство совратило их к пороку!

20 А гордість вчинили за славну оздо́бу свою́, у ній наробили бовва́нів гидо́ти своєї й обри́джень своїх, тому їм оберну́ Я її на нечистість, —

20 Красотой убранств своих похвалялись, отливали из них мерзких истуканов — потому и сделаю его для них презренным!

21 і віддам її в руку чужих на грабу́нок, а нечестивим землі — на здобич.

21 Отдам его чужакам в добычу, чтобы злодеи разграбили его и осквернили.

22 І обличчя Своє відверну́ Я від них, і вони побезче́стять Мій скарб, і вві́йдуть до нього наси́льники та й побезче́стять його́.

22 Я отвернусь от них — пусть оскверняют Сокровищницу Мою, пусть разбойники войдут в нее и ее осквернят.

23 Зроби ланцюга́, бо земля перепо́внилась правом крива́вим, а місто наси́льством напо́внилось.

23 Приготовь цепи, ибо кровная месть царит в этой стране, и город этот полон насилия.

24 І наведу́ Я найзліших із наро́дів, — і пося́дуть вони доми їхні, і гордість вельмо́жних спиню́, — і свя́тощі їхні побезче́щені бу́дуть!

24 Я нашлю на них самый лютый из народов, чтобы захватили жилища их! Я положу конец высокомерию сильных, и будут святилища их осквернены!

25 Загибіль іде, й вони будуть шукати споко́ю — та не буде його.

25 Ужас грядет! Будут искать мира, да напрасно!

26 При́йде біда до біди, й буде звістка до звістки, і бу́дуть шукати проро́цтва в пророка, та згине Зако́н у священиків і рада — у ста́рших.

26 За бедою беда идет, одна за другой — худые вести; напрасно будут спрашивать у пророка видения, не сможет священник дать наставления и старец — мудрого совета.

27 Цар буде в жало́бі, і стра́хом зодя́гнеться князь, а ру́ки наро́ду землі затремтя́ть. За доро́гами їхніми їм учиню́, і судитиму їх — їхніми суда́ми, і пізна́ють, що Я — то Госпо́дь!“

27 Скорбь охватит царя, князья впадут в отчаяние, а у простого народа задрожат руки. Воздам им по их поступкам, какой мерой они мерили, такой и Я отмерю им. И узнают они, что Я — ГОСПОДЬ!»

1.0x