ЗахарiяРозділ 11 |
|
1 |
|
2 Голоси, кипари́се, бо ке́др он упав, пограбо́вані пи́шні! Голосіте, баша́нські дуби́, бо ліс неприступний звалився! |
|
3 Чути голос виття́ пастухів, бо го́рдощі їхні пограбо́вані! Чути рик левчукі́в, бо йорда́нська краса́ попусто́шена. |
|
4 Так говорить Господь, мій Бог: Паси ти отару, яка на зарі́з, |
|
5 що ріжуть їх їхні купці — і не винні, а їхні продавці промовляють: Благослове́нний Господь, що я збагаті́в! А їхні пастухи не помилують їх! |
|
6 Бо Я не помилую більше вже ме́шканців цеї землі, промовляє Госпо́дь. І ось передам Я люди́ну, одно́го одно́му до рук, та до рук царя їхнього, — і землю вони потовчу́ть, і Я з їхніх рук не врятую ніко́го! |
|
7 |
|
8 І знищив Я трьох пастухів за один місяць. І Я втратив терпіння до них, бо душа їхня обри́дила Мене. |
|
9 Тому́ Я сказав: Не па́стиму вас! Та вівця́, що має померти, нехай умре, а що має погу́блена бути — хай буде погу́блена, а позосталі хай тіло одна однієї з'їдять! |
|
10 І Я взяв Свого кия „Милість“, і його поламав, щоб зламати Свого заповіта, якого Я склав був зо всіма́ наро́дами. |
|
11 І він зла́маний був того дня, і пізнали покупці́ отари, які на Мене вважають, що це слово Господнє. |
|
12 І сказав Я до них: Якщо добре це в ваших оча́х, дайте платню́ Мою, а як ні, перестаньте! І вони Мою платню́ відва́жили — тридцять срібнякі́в. |
|
13 І промовив до мене Господь: Кинь її ганчаре́ві, ту славну ціну́, що вони оціни́ли Мене! І Я взяв оті тридцять срібнякі́в, і те кинув до дому Господнього, до ганчаря́. |
|
14 І зламав Я Свого кия другого, „Згоду“, щоб зламати брате́рство між Юдою та між Ізраїлем. |
|
15 |
|
16 Бо ось Я настановлю́ па́стиря на землі, — він загу́блених не відві́дає, розпоро́шеного не буде шукати, і зла́маної не вилікує, стоячої не годува́тиме, а м'ясо ситої їстиме, і ра́тиці їхні поламає. |
|
17 Горе негідному па́стиреві, який покида́є ота́ру! Меч на раме́но його та в його́ праве око: конче всохне раме́но йому, і конче стемні́є його́ праве око!“ |
ZechariahChapter 11 |
|
1 OPEN your doors, O Lebanon, that the fire may devour your cedars. |
|
2 Wail, O fir tree; for the cedar has fallen and the mighty are plundered! Wail, O oaks of Bashan; for the mighty forest has fallen! |
|
3 There is a voice of the howling of shepherds; for their glory is ruined; a voice of the roaring of the lions; because the forest of Jordan is spoiled. |
|
4 Thus says the LORD my God: Feed the lean flock |
|
5 Whose buyers slaughter them, and hold themselves not guilty; and those who sell them say, Blessed be the LORD; for he has enriched us; and their own shepherds have no pity on them. |
|
6 For I will no more pity the inhabitants of the land, says the LORD: but, 1o, I will deliver the men every one into his neighbor's hand and into the hand of his king; and they shall divide the land, and I will not deliver it from their hands. |
|
7 So I fed the lean flock, for there were many sheep; and I took two staffs; the one I called Pleasant and the other I called Cord, and I fed the flock. |
|
8 Three shepherds I did away with in one month; and my soul was wearied of them, and their soul also howled against me. |
|
9 Then I said, I will not feed you; that which dies, let it die; and that which is to be lost, let it be lost; and let the rest eat every one the flesh of another. |
|
10 And I took my staff, even Pleasant, and I broke it, thus nullifying the covenant which I had with all the peoples. |
|
11 And it was nullified in that very day; and so the meek of the flock who were watching me knew that it was the word of the LORD. |
|
12 And I said to them, If it seems good in your sight, give me my wages; and if not, then you are doing me injustice. So they weighed for my wages thirty pieces of silver. |
|
13 And the LORD said to me, Cast it into the treasury; a goodly price that I was prized at of them. And I took the thirty pieces of silver and cast them into the treasury in the house of the LORD. |
|
14 Then I broke my other staff, even Measuring-line, that I might nullify the agreements between Judah and Israel. |
|
15 And the LORD said to me, Take to yourself the clothes of a foolish shepherd. |
|
16 For, lo, I will raise up a shepherd in the land who shall not search for those that are lost, neither shall seek those that have gone astray nor bind those that are broken nor heal those that are sick nor feed those that stand still; but he shall eat the flesh of the fat and break off their shanks. |
|
17 Woe to you, O foolish shepherd, for you have left the flock neglected on your side and before your eyes! Let your right arm be withered and your right eye be blinded. |
ЗахарiяРозділ 11 |
ZechariahChapter 11 |
|
1 |
1 OPEN your doors, O Lebanon, that the fire may devour your cedars. |
|
2 Голоси, кипари́се, бо ке́др он упав, пограбо́вані пи́шні! Голосіте, баша́нські дуби́, бо ліс неприступний звалився! |
2 Wail, O fir tree; for the cedar has fallen and the mighty are plundered! Wail, O oaks of Bashan; for the mighty forest has fallen! |
|
3 Чути голос виття́ пастухів, бо го́рдощі їхні пограбо́вані! Чути рик левчукі́в, бо йорда́нська краса́ попусто́шена. |
3 There is a voice of the howling of shepherds; for their glory is ruined; a voice of the roaring of the lions; because the forest of Jordan is spoiled. |
|
4 Так говорить Господь, мій Бог: Паси ти отару, яка на зарі́з, |
4 Thus says the LORD my God: Feed the lean flock |
|
5 що ріжуть їх їхні купці — і не винні, а їхні продавці промовляють: Благослове́нний Господь, що я збагаті́в! А їхні пастухи не помилують їх! |
5 Whose buyers slaughter them, and hold themselves not guilty; and those who sell them say, Blessed be the LORD; for he has enriched us; and their own shepherds have no pity on them. |
|
6 Бо Я не помилую більше вже ме́шканців цеї землі, промовляє Госпо́дь. І ось передам Я люди́ну, одно́го одно́му до рук, та до рук царя їхнього, — і землю вони потовчу́ть, і Я з їхніх рук не врятую ніко́го! |
6 For I will no more pity the inhabitants of the land, says the LORD: but, 1o, I will deliver the men every one into his neighbor's hand and into the hand of his king; and they shall divide the land, and I will not deliver it from their hands. |
|
7 |
7 So I fed the lean flock, for there were many sheep; and I took two staffs; the one I called Pleasant and the other I called Cord, and I fed the flock. |
|
8 І знищив Я трьох пастухів за один місяць. І Я втратив терпіння до них, бо душа їхня обри́дила Мене. |
8 Three shepherds I did away with in one month; and my soul was wearied of them, and their soul also howled against me. |
|
9 Тому́ Я сказав: Не па́стиму вас! Та вівця́, що має померти, нехай умре, а що має погу́блена бути — хай буде погу́блена, а позосталі хай тіло одна однієї з'їдять! |
9 Then I said, I will not feed you; that which dies, let it die; and that which is to be lost, let it be lost; and let the rest eat every one the flesh of another. |
|
10 І Я взяв Свого кия „Милість“, і його поламав, щоб зламати Свого заповіта, якого Я склав був зо всіма́ наро́дами. |
10 And I took my staff, even Pleasant, and I broke it, thus nullifying the covenant which I had with all the peoples. |
|
11 І він зла́маний був того дня, і пізнали покупці́ отари, які на Мене вважають, що це слово Господнє. |
11 And it was nullified in that very day; and so the meek of the flock who were watching me knew that it was the word of the LORD. |
|
12 І сказав Я до них: Якщо добре це в ваших оча́х, дайте платню́ Мою, а як ні, перестаньте! І вони Мою платню́ відва́жили — тридцять срібнякі́в. |
12 And I said to them, If it seems good in your sight, give me my wages; and if not, then you are doing me injustice. So they weighed for my wages thirty pieces of silver. |
|
13 І промовив до мене Господь: Кинь її ганчаре́ві, ту славну ціну́, що вони оціни́ли Мене! І Я взяв оті тридцять срібнякі́в, і те кинув до дому Господнього, до ганчаря́. |
13 And the LORD said to me, Cast it into the treasury; a goodly price that I was prized at of them. And I took the thirty pieces of silver and cast them into the treasury in the house of the LORD. |
|
14 І зламав Я Свого кия другого, „Згоду“, щоб зламати брате́рство між Юдою та між Ізраїлем. |
14 Then I broke my other staff, even Measuring-line, that I might nullify the agreements between Judah and Israel. |
|
15 |
15 And the LORD said to me, Take to yourself the clothes of a foolish shepherd. |
|
16 Бо ось Я настановлю́ па́стиря на землі, — він загу́блених не відві́дає, розпоро́шеного не буде шукати, і зла́маної не вилікує, стоячої не годува́тиме, а м'ясо ситої їстиме, і ра́тиці їхні поламає. |
16 For, lo, I will raise up a shepherd in the land who shall not search for those that are lost, neither shall seek those that have gone astray nor bind those that are broken nor heal those that are sick nor feed those that stand still; but he shall eat the flesh of the fat and break off their shanks. |
|
17 Горе негідному па́стиреві, який покида́є ота́ру! Меч на раме́но його та в його́ праве око: конче всохне раме́но йому, і конче стемні́є його́ праве око!“ |
17 Woe to you, O foolish shepherd, for you have left the flock neglected on your side and before your eyes! Let your right arm be withered and your right eye be blinded. |