ЧислаГлава 14 |
1 |
2 Люди жаловались против Моисея и Аарона: |
3 Неужели Господь привёл нас в эту новую страну, чтобы нас убили на войне? Враг убьёт нас, заберёт наших жён и детей. Лучше бы нам возвратиться обратно в Египет!» |
4 И сказали друг другу люди: |
5 |
6 Иисус, сын Навина, и Халев, сын Иефоннии, двое из обследовавших землю, очень огорчились |
7 и сказали всему собравшемуся там народу: |
8 в ней всего в изобилии. Если мы угодны Господу, то Он приведёт нас в эту землю и даст её нам. |
9 Так не восставайте же против Господа. Не бойтесь народа той земли, мы можем одолеть этих людей, у них нет никакой защиты, никакого спасения, а с нами Господь. Не бойтесь их!» |
10 |
11 Господь заговорил с Моисеем, сказав: |
12 Я поражу их всех страшным мором, уничтожу их и произведу от тебя другой народ, и твой народ будет многочисленнее и сильнее этого народа». |
13 |
14 Египтяне уже рассказали обо всём этом ханаанскому народу, который знает, что Ты, Господь, находишься со Своим народом и что люди видели Тебя. Хананеи знают и о священном облаке, которое ведёт за собой Твой народ днём, а ночью становится огненным, чтобы вести за собой Твой народ. |
15 Поэтому не губи этот народ! Если погубишь его, все народы, слышавшие о Твоём могуществе, скажут: |
16 „Господь не сумел вывести Свой народ в ту землю, которую обещал им, и потому погубил их в пустыне”. |
17 Так покажи же теперь Свою силу, Господи! Покажи её, как обещал! |
18 Ты сказал: „Господь не тороплив на гнев, Господь исполнен великой любви, Господь прощает тех, кто виновен и нарушил закон, но также и наказывает виновных. Господь наказывает тех людей, а также их детей и внуков, и даже правнуков наказывает за эти провинности”. |
19 Так покажи же Твою великую любовь этому народу. Прости их грехи, прости, как прощал их с тех пор, как они ушли из Египта, и по сей день». |
20 |
21 Но, истинно говорю, как верно то, что Я жив и силой Моей полнится земля, так верно и Моё обещание тебе: |
22 ни один человек из тех, кого Я вывел из Египта, никогда не увидит Ханаанской земли! Те люди видели Мою славу и великие знамения, явленные Мной в Египте, видели и великие деяния, свершённые Мной в пустыне. Но они уже десять раз ослушались Меня, испытывая Моё терпение. |
23 Я дал обещание их предкам, обещал, что дам им эту землю. Но никто из восставших против Меня никогда не вступит на эту землю! |
24 Только Мой слуга Халев отличается от них и повинуется Мне безоговорочно, за это Я приведу его в ту землю, которую он уже видел, и его народ получит её! |
25 Амаликитяне и хананеи живут в долине, поэтому завтра покиньте эти края и возвращайтесь обратно в пустыню по дороге, ведущей к Красному морю». |
26 |
27 |
28 Так скажи им: „Господь говорит, что непременно сделает с вами всё то, на что вы жалуетесь. Вот что случится с вами: |
29 вы погибнете в этой пустыне, всякий, кому двадцать лет или больше и кто был пересчитан в числе Моего народа, умрёт. Вы жаловались на Меня, Господа, |
30 и потому ни один из вас никогда не войдёт в землю, которую Я обещал вам, и не будет жить на ней. Только Халев, сын Иефоннии, и Иисус, сын Навина, войдут в эту землю. |
31 Вы испугались и стали жаловаться, что ваши враги в этой новой земле отнимут у вас ваших детей. Я же говорю вам, что приведу ваших детей в эту землю и они будут иметь всё то, что вы отказались принять. |
32 А вы погибнете в пустыне. |
33 Ваши дети сорок лет будут блуждать в этой пустыне подобно пастухам и будут страдать из-за того, что вы не были Мне верны. Они должны будут страдать до тех пор, пока вы все не умрёте в этой пустыне. |
34 Сорок лет вы будете страдать за ваши грехи, по одному году за каждый из сорока дней, в которые вы обследовали эту землю. И тогда вы узнаете, насколько это ужасно, когда Я против вас”. |
35 Я, Господь, говорю и обещаю, что так и сделаю со всем этим нечестивым народом. Эти люди восстали против Меня, и потому все умрут в этой пустыне». |
36 |
37 Эти люди были повинны в том, что среди народа поднялось волнение, и потому Господь навёл на них болезнь, от которой они умерли. |
38 Но Господь спас двоих из тех, кто был послан обследовать землю: Иисуса, сына Навина, и Халева, сына Иефоннии, и они не заболели болезнью, от которой умерли остальные десять человек. |
39 |
40 |
41 Но Моисей сказал: |
42 Не ходите в ту землю! Так как Господь не с вами, то враги легко одолеют вас. |
43 Амаликитяне и хананеи будут там сражаться с вами. Вы отвернулись от Господа, и потому Он не будет с вами во время битвы, и вы все будете убиты в сражении». |
44 |
45 Жившие в горах амаликитяне и хананеи спустились вниз, напали на израильтян, разбили их и гнали до самой Хормы. |
ЧислаРозділ 14 |
1 |
2 І нарікали на Мойсея та на Аарона всі Ізраїлеві сини. І сказала до них вся громада: „О, якби ми померли були́ в єгипетськім кра́ї, або щоб ми померли були в цій пустині! |
3 І нащо Господь провадить нас до того кра́ю, щоб нам попа́дати від меча? Жінки́ наші та діти наші стануть здо́биччю... Чи не краще нам верну́тися до Єгипту?“ |
4 І сказали вони один до о́дного: „Оберімо собі го́лову, та й вертаймось до Єгипту!“ |
5 I впали Мойсей та Аарон на обличчя свої перед усім збором громади Ізраїлевих синів. |
6 А Ісу́с, син Нави́нів, та Калев, син Єфуннеїв, із тих, що розвідували той Край, пороздирали одежу свою, |
7 та й сказали до всієї громади Ізраїлевих синів, говорячи: „Той край, що перейшли́ ми по ньому, щоб розвідати його, край той дуже-дуже хороший! |
8 Якщо Господь уподо́бає Собі нас, то впровадить нас до того Кра́ю, і дасть його нам, край, який тече молоком та медом. |
9 Тільки не бунтуйтесь проти Господа, — і не бійтеся наро́ду того кра́ю, бо вони — хліб для нас! Їхня тінь відійшла від них, а з нами Господь, — не бійтеся їх! |
10 І сказала була вся громада, щоб камі́нням закидати їх, та слава Господня появилася в скинії заповіту всім Ізра́їлевим синам... |
11 І промовив Господь до Мойсея: „Аж доки буде цей наро́д зневажа́ти Мене, і аж доки не будуть вони ві́рувати в Мене, у всі ті озна́ки, що Я учинив був серед нього? |
12 Ударю його поразою, і позба́влю його насліддя, а тебе зроблю́ народом більшим і сильнішим від нього“. |
13 І сказав Мойсей до Господа: „І почує Єгипет, що Ти з-посеред нього вивів Своєю силою наро́д цей, |
14 та й скаже до ме́шканців цього кра́ю, які чули, що Ти Господь серед цього наро́ду, що око-в-око являєшся Ти, Господи, а хмара Твоя стоїть над ними, і що Ти ходиш перед ними в стовпі хмари вдень, а в стовпі огню вночі, — |
15 якщо заб'єш Ти цей наро́д, як одну люди́ну, то скажуть ті люди, що чули слух про Тебе, говорячи: |
16 Через неспромо́жність Господа впрова́дити той народ до кра́ю, якого Він заприся́г був їм, вигубив їх у пустині. |
17 А тепер нехай же звели́читься сила Господня, як Ти наказав був, говорячи: |
18 „Господь довготерпели́вий, і багатомилости́вий, Він прощає провину та пере́ступ, і не очистить винного, а карає провину батьків на третіх і на четвертих поколі́ннях“. |
19 Прости ж провину цього народу через велику милість Свою, як проща́в Ти цьому наро́дові від Єгипту й аж сюди!“ |
20 А Господь сказав: „Я простив за словом твоїм. |
21 Але, як Я живий, — слава Господня напо́внить увесь оцей край. |
22 Тому́ всі ті люди, що бачили славу Мою та озна́ки Мої, що чинив Я в Єгипті та в пустині, але випробо́вували Мене оце десять раз та не слухалися голосу Мого, |
23 поправді кажу, — не побачать вони того кра́ю, що Я заприсяг був їхнім батькам. І всі, хто зневажає Мене, не побачать його́! |
24 Але раб Мій Калев за те, що з ним був дух інший, і він вико́нував накази Мої, то Я введу́ його до того краю, куди він увійшов був, і пото́мство його оволодіє ним. |
25 А амалики́тянин та ханаане́янин сидить у долині. Узавтра оберніться, та й руша́йте на пустиню дорогою Червоного моря!“ |
26 І Господь промовляв до Мойсея й до Ааро́на, говорячи: |
27 „Аж доки цій злій громаді нарікати на Мене? Наріка́ння Ізраїлевих синів, що вони нарікають на Мене, Я чув. |
28 Скажи їм: Живий Я! Мова Господня: Поправді кажу, — як ви говорили до ушей Моїх, так Я зроблю́ вам. |
29 У цій пустині попа́дають ваші трупи, та всі перелічені ваші всім вашим числом від віку двадцяти́ літ і вище, що нарікали на Мене. |
30 Поправді кажу, — ви не ввійдете до того кра́ю, що Я підносив був на присягу руку Свою, що будете перебувати в нім, — окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Нави́нового. |
31 А діти ваші, що про них казали ви: станете здо́биччю ворогові, то впрова́джу Я їх, і пізнають вони цей край, яким ви обри́дили. |
32 І ваші власні трупи попа́дають у цій пустині! |
33 А ваші сини будуть блукати на пустині со́рок літ, і відповідатимуть за зраду вашу, аж поки ви́гинуть ваші трупи на пустині. |
34 Числом тих днів, що розві́дували ви той край, сорок день, будете ви нести ваші гріхи по року за день — сорок літ, і пізнаєте, що значить бути покинутими Мною! |
35 Я, Господь, говорив: Поправді кажу, — оце зроблю́ всій цій злій громаді, що змовляється проти Мене: у цій пустині вигинуть, і тут повмирають“. |
36 А ті люди, яких Мойсей послав був розві́дати той край, коли вернулися, то зробили, що вся громада нарікала на нього, і пустили злу вістку на той край, |
37 то ті люди, що пустили були злу вістку на той край, повмирали від пора́зи перед Господнім лицем. |
38 А Ісус, син Нави́нів, та Калев, син Єфуннеїв, жили́ з тих людей, що ходили розвідати той край. |
39 І говорив Мойсей ці слова́ до всіх Ізраїлевих синів, — і наро́д був у тяжкій жало́бі! |
40 І повставали вони рано вранці, та й повихо́дили на верхі́в'я гори, говорячи: „Ось ми, — і ми пі́демо до місця, що Господь був сказав, бо ми прогрішили“. |
41 А Мойсей сказав: „Чому́ ж ви переступаєте нака́з Господній? Таж це не вдасться! |
42 Не виходьте, бо Господь не серед вас, а то бу́дете побиті своїми ворогами. |
43 Бо там перед вами амалики́тянин і ханаане́янин, і ви попа́даєте від меча, бо ви відвернулися від Господа, і не буде Господь із вами“. |
44 Але вони осмі́лилися вийти на верхів'я гори, а ковче́г свідоцтва Господнього та Мойсей не ру́шилися з-посеред табо́ру. |
45 І зійшов амаликитянин та ханаанеянин, що сидить на тій горі, та й побили їх, і били їх аж до Хорми. |
ЧислаГлава 14 |
ЧислаРозділ 14 |
1 |
1 |
2 Люди жаловались против Моисея и Аарона: |
2 І нарікали на Мойсея та на Аарона всі Ізраїлеві сини. І сказала до них вся громада: „О, якби ми померли були́ в єгипетськім кра́ї, або щоб ми померли були в цій пустині! |
3 Неужели Господь привёл нас в эту новую страну, чтобы нас убили на войне? Враг убьёт нас, заберёт наших жён и детей. Лучше бы нам возвратиться обратно в Египет!» |
3 І нащо Господь провадить нас до того кра́ю, щоб нам попа́дати від меча? Жінки́ наші та діти наші стануть здо́биччю... Чи не краще нам верну́тися до Єгипту?“ |
4 И сказали друг другу люди: |
4 І сказали вони один до о́дного: „Оберімо собі го́лову, та й вертаймось до Єгипту!“ |
5 |
5 I впали Мойсей та Аарон на обличчя свої перед усім збором громади Ізраїлевих синів. |
6 Иисус, сын Навина, и Халев, сын Иефоннии, двое из обследовавших землю, очень огорчились |
6 А Ісу́с, син Нави́нів, та Калев, син Єфуннеїв, із тих, що розвідували той Край, пороздирали одежу свою, |
7 и сказали всему собравшемуся там народу: |
7 та й сказали до всієї громади Ізраїлевих синів, говорячи: „Той край, що перейшли́ ми по ньому, щоб розвідати його, край той дуже-дуже хороший! |
8 в ней всего в изобилии. Если мы угодны Господу, то Он приведёт нас в эту землю и даст её нам. |
8 Якщо Господь уподо́бає Собі нас, то впровадить нас до того Кра́ю, і дасть його нам, край, який тече молоком та медом. |
9 Так не восставайте же против Господа. Не бойтесь народа той земли, мы можем одолеть этих людей, у них нет никакой защиты, никакого спасения, а с нами Господь. Не бойтесь их!» |
9 Тільки не бунтуйтесь проти Господа, — і не бійтеся наро́ду того кра́ю, бо вони — хліб для нас! Їхня тінь відійшла від них, а з нами Господь, — не бійтеся їх! |
10 |
10 І сказала була вся громада, щоб камі́нням закидати їх, та слава Господня появилася в скинії заповіту всім Ізра́їлевим синам... |
11 Господь заговорил с Моисеем, сказав: |
11 І промовив Господь до Мойсея: „Аж доки буде цей наро́д зневажа́ти Мене, і аж доки не будуть вони ві́рувати в Мене, у всі ті озна́ки, що Я учинив був серед нього? |
12 Я поражу их всех страшным мором, уничтожу их и произведу от тебя другой народ, и твой народ будет многочисленнее и сильнее этого народа». |
12 Ударю його поразою, і позба́влю його насліддя, а тебе зроблю́ народом більшим і сильнішим від нього“. |
13 |
13 І сказав Мойсей до Господа: „І почує Єгипет, що Ти з-посеред нього вивів Своєю силою наро́д цей, |
14 Египтяне уже рассказали обо всём этом ханаанскому народу, который знает, что Ты, Господь, находишься со Своим народом и что люди видели Тебя. Хананеи знают и о священном облаке, которое ведёт за собой Твой народ днём, а ночью становится огненным, чтобы вести за собой Твой народ. |
14 та й скаже до ме́шканців цього кра́ю, які чули, що Ти Господь серед цього наро́ду, що око-в-око являєшся Ти, Господи, а хмара Твоя стоїть над ними, і що Ти ходиш перед ними в стовпі хмари вдень, а в стовпі огню вночі, — |
15 Поэтому не губи этот народ! Если погубишь его, все народы, слышавшие о Твоём могуществе, скажут: |
15 якщо заб'єш Ти цей наро́д, як одну люди́ну, то скажуть ті люди, що чули слух про Тебе, говорячи: |
16 „Господь не сумел вывести Свой народ в ту землю, которую обещал им, и потому погубил их в пустыне”. |
16 Через неспромо́жність Господа впрова́дити той народ до кра́ю, якого Він заприся́г був їм, вигубив їх у пустині. |
17 Так покажи же теперь Свою силу, Господи! Покажи её, как обещал! |
17 А тепер нехай же звели́читься сила Господня, як Ти наказав був, говорячи: |
18 Ты сказал: „Господь не тороплив на гнев, Господь исполнен великой любви, Господь прощает тех, кто виновен и нарушил закон, но также и наказывает виновных. Господь наказывает тех людей, а также их детей и внуков, и даже правнуков наказывает за эти провинности”. |
18 „Господь довготерпели́вий, і багатомилости́вий, Він прощає провину та пере́ступ, і не очистить винного, а карає провину батьків на третіх і на четвертих поколі́ннях“. |
19 Так покажи же Твою великую любовь этому народу. Прости их грехи, прости, как прощал их с тех пор, как они ушли из Египта, и по сей день». |
19 Прости ж провину цього народу через велику милість Свою, як проща́в Ти цьому наро́дові від Єгипту й аж сюди!“ |
20 |
20 А Господь сказав: „Я простив за словом твоїм. |
21 Но, истинно говорю, как верно то, что Я жив и силой Моей полнится земля, так верно и Моё обещание тебе: |
21 Але, як Я живий, — слава Господня напо́внить увесь оцей край. |
22 ни один человек из тех, кого Я вывел из Египта, никогда не увидит Ханаанской земли! Те люди видели Мою славу и великие знамения, явленные Мной в Египте, видели и великие деяния, свершённые Мной в пустыне. Но они уже десять раз ослушались Меня, испытывая Моё терпение. |
22 Тому́ всі ті люди, що бачили славу Мою та озна́ки Мої, що чинив Я в Єгипті та в пустині, але випробо́вували Мене оце десять раз та не слухалися голосу Мого, |
23 Я дал обещание их предкам, обещал, что дам им эту землю. Но никто из восставших против Меня никогда не вступит на эту землю! |
23 поправді кажу, — не побачать вони того кра́ю, що Я заприсяг був їхнім батькам. І всі, хто зневажає Мене, не побачать його́! |
24 Только Мой слуга Халев отличается от них и повинуется Мне безоговорочно, за это Я приведу его в ту землю, которую он уже видел, и его народ получит её! |
24 Але раб Мій Калев за те, що з ним був дух інший, і він вико́нував накази Мої, то Я введу́ його до того краю, куди він увійшов був, і пото́мство його оволодіє ним. |
25 Амаликитяне и хананеи живут в долине, поэтому завтра покиньте эти края и возвращайтесь обратно в пустыню по дороге, ведущей к Красному морю». |
25 А амалики́тянин та ханаане́янин сидить у долині. Узавтра оберніться, та й руша́йте на пустиню дорогою Червоного моря!“ |
26 |
26 І Господь промовляв до Мойсея й до Ааро́на, говорячи: |
27 |
27 „Аж доки цій злій громаді нарікати на Мене? Наріка́ння Ізраїлевих синів, що вони нарікають на Мене, Я чув. |
28 Так скажи им: „Господь говорит, что непременно сделает с вами всё то, на что вы жалуетесь. Вот что случится с вами: |
28 Скажи їм: Живий Я! Мова Господня: Поправді кажу, — як ви говорили до ушей Моїх, так Я зроблю́ вам. |
29 вы погибнете в этой пустыне, всякий, кому двадцать лет или больше и кто был пересчитан в числе Моего народа, умрёт. Вы жаловались на Меня, Господа, |
29 У цій пустині попа́дають ваші трупи, та всі перелічені ваші всім вашим числом від віку двадцяти́ літ і вище, що нарікали на Мене. |
30 и потому ни один из вас никогда не войдёт в землю, которую Я обещал вам, и не будет жить на ней. Только Халев, сын Иефоннии, и Иисус, сын Навина, войдут в эту землю. |
30 Поправді кажу, — ви не ввійдете до того кра́ю, що Я підносив був на присягу руку Свою, що будете перебувати в нім, — окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Нави́нового. |
31 Вы испугались и стали жаловаться, что ваши враги в этой новой земле отнимут у вас ваших детей. Я же говорю вам, что приведу ваших детей в эту землю и они будут иметь всё то, что вы отказались принять. |
31 А діти ваші, що про них казали ви: станете здо́биччю ворогові, то впрова́джу Я їх, і пізнають вони цей край, яким ви обри́дили. |
32 А вы погибнете в пустыне. |
32 І ваші власні трупи попа́дають у цій пустині! |
33 Ваши дети сорок лет будут блуждать в этой пустыне подобно пастухам и будут страдать из-за того, что вы не были Мне верны. Они должны будут страдать до тех пор, пока вы все не умрёте в этой пустыне. |
33 А ваші сини будуть блукати на пустині со́рок літ, і відповідатимуть за зраду вашу, аж поки ви́гинуть ваші трупи на пустині. |
34 Сорок лет вы будете страдать за ваши грехи, по одному году за каждый из сорока дней, в которые вы обследовали эту землю. И тогда вы узнаете, насколько это ужасно, когда Я против вас”. |
34 Числом тих днів, що розві́дували ви той край, сорок день, будете ви нести ваші гріхи по року за день — сорок літ, і пізнаєте, що значить бути покинутими Мною! |
35 Я, Господь, говорю и обещаю, что так и сделаю со всем этим нечестивым народом. Эти люди восстали против Меня, и потому все умрут в этой пустыне». |
35 Я, Господь, говорив: Поправді кажу, — оце зроблю́ всій цій злій громаді, що змовляється проти Мене: у цій пустині вигинуть, і тут повмирають“. |
36 |
36 А ті люди, яких Мойсей послав був розві́дати той край, коли вернулися, то зробили, що вся громада нарікала на нього, і пустили злу вістку на той край, |
37 Эти люди были повинны в том, что среди народа поднялось волнение, и потому Господь навёл на них болезнь, от которой они умерли. |
37 то ті люди, що пустили були злу вістку на той край, повмирали від пора́зи перед Господнім лицем. |
38 Но Господь спас двоих из тех, кто был послан обследовать землю: Иисуса, сына Навина, и Халева, сына Иефоннии, и они не заболели болезнью, от которой умерли остальные десять человек. |
38 А Ісус, син Нави́нів, та Калев, син Єфуннеїв, жили́ з тих людей, що ходили розвідати той край. |
39 |
39 І говорив Мойсей ці слова́ до всіх Ізраїлевих синів, — і наро́д був у тяжкій жало́бі! |
40 |
40 І повставали вони рано вранці, та й повихо́дили на верхі́в'я гори, говорячи: „Ось ми, — і ми пі́демо до місця, що Господь був сказав, бо ми прогрішили“. |
41 Но Моисей сказал: |
41 А Мойсей сказав: „Чому́ ж ви переступаєте нака́з Господній? Таж це не вдасться! |
42 Не ходите в ту землю! Так как Господь не с вами, то враги легко одолеют вас. |
42 Не виходьте, бо Господь не серед вас, а то бу́дете побиті своїми ворогами. |
43 Амаликитяне и хананеи будут там сражаться с вами. Вы отвернулись от Господа, и потому Он не будет с вами во время битвы, и вы все будете убиты в сражении». |
43 Бо там перед вами амалики́тянин і ханаане́янин, і ви попа́даєте від меча, бо ви відвернулися від Господа, і не буде Господь із вами“. |
44 |
44 Але вони осмі́лилися вийти на верхів'я гори, а ковче́г свідоцтва Господнього та Мойсей не ру́шилися з-посеред табо́ру. |
45 Жившие в горах амаликитяне и хананеи спустились вниз, напали на израильтян, разбили их и гнали до самой Хормы. |
45 І зійшов амаликитянин та ханаанеянин, що сидить на тій горі, та й побили їх, і били їх аж до Хорми. |